18 квітня 2024 року
м. Київ
Cправа № 921/2/21(921/461/22)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В. Г. - головуючий, Картере В. І., Огородніка К.М.,
за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.,
за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання,
перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 за вх. № 6322/2023
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023
у cправі № 921/2/21 (921/461/22)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Тернопільський електромеханічний завод" в особі ліквідатора Шимечка А.Я.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Венком"
за участю третіх осіб, що не заявлять самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Кооператив "Союз", 2) ОСОБА_2
про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки та визнання права власності
в межах справи № 921/2/21
про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Тернопільський електромеханічний завод",
Хід розгляду справи.
1. У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа № 921/2/21 про банкрутство ПАТ "Тернопільський електромеханічний завод".
2. 20.07.2022 постановою Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/2/21 припинено процедуру розпорядження майном боржника; ПАТ "Тернопільський електромеханічний завод" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі № 921/2/21 строком на 12 місяців; призначено ліквідатором ПАТ "Тернопільський електромеханічний завод" арбітражного керуючого Шимечка А.Я.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.
3. 15.07.2007 між ВАТ "Банк Універсальний" та Кооперативом "Союз" було укладено генеральний договір на здійснення кредитних операцій № 12/05-Гд-07, згідно з п.1.1. якого банк на підставі цього договору надає послуги позичальнику по здійсненню кредитних операцій, а саме: видача кредитів, відкриття кредитних ліній, надання гарантій, контр гарантій, врахування та авалювання векселів. Порядок і умови надання таких послуг визначаються в додаткових договорах, що укладаються в рамках цього договору і носять назву відповідно до виду операції (кредитний договір, кредитний договір з відкриттям відновлювальної/не відновлювальної кредитної лінії, договір про надання гарантії/контр гарантії, договір про врахування векселів, договір про авалювання векселів) - надалі кредитний договір.
4. 15.02.2008 між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до генерального договору на здійснення кредитних операцій № 12/05-Гд-07 від 15.07.2007, в якій сторони домовилися внести зміни до генерального договору, виклавши текст договору в редакції цієї додаткової угоди.
Відповідно до п.1.1. додаткової угоди № 1 банк зобов'язується надавати позичальнику кредитні послуги у валютах, вказаних в цьому договорі, в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 7 827 500 грн, у порядку і на умовах, визначених у цьому договорі.
Згідно з п.п.1.1.1. додаткової угоди № 1 умови і порядок надання, сума, строк і порядок виконання зобов'язань, розмір і порядок плати за кредитні послуги стосовно кожної кредитної послуги в межах цього договору оформлюється додатковою угодою до цього договору у формі окремої індивідуальної угоди, що є невід'ємною частиною цього договору.
5. 27.06.2008 між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до генерального договору на здійснення кредитних операцій № 12/05-Гд-07 від 15.07.2007, в якій сторони домовились внести зміни до додаткової угоди від 15.02.2008 № 1, а саме:
1.1. Пункт 4.1. додаткової угоди №1 викласти в такій редакції:
"4.1. Позичальник зобов'язується вжити заходів для передачі в строк до 01 жовтня 2008 року ВАТ "Тернопільський електромеханічний завод", код ЄДРПОУ 01267917, в іпотеку банку наступного майна:
4.1.1. Земельної ділянки площею 0,9953 га, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Нечая, 25.
4.1.2. Усіх будівель, приміщень, споруд та іншого нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, наведеній в п.4.1.1. та п.4.1.2. цієї додаткової угоди.
Зобов'язання за п.4.1. цієї додаткової угоди вважаються виконаними у випадку укладення між банком та ВАТ "Тернопільський електромеханічний завод" договорів іпотеки майна, перелік якого визначено в п.4.1.1. та п.4.1.2. цієї додаткової угоди".
1.2. Пункт 4.2. угоди викласти в такій редакції:
"4.2. У разі невиконання позичальником своїх зобов'язань, передбачених п.4.1. цієї додаткової угоди, розмір поточної процентної ставки за користування кредитними коштами, які надані відповідно до договору змінюється в сторону збільшення на 5 відсотків річних по усіх індивідуальних угодах до договору. Тобто у разі невиконання позичальником умов п.4.1. цієї додаткової угоди відсоткова ставка за користування кредитними коштами наданими за договором буде розраховуватися наступним чином: відсоткова ставка, яка зазначена у індивідуальній угоді до договору, плюс 5 відсотків річних. Така нова процентна ставка буде нараховуватися починаючи з 01 жовтня 2008 року. При цьому, не вимагається укладання будь-яких додаткових угод про зміну розміру процентних ставок по вказаних індивідуальних угодах".
6. Крім того, 21.08.2007 між ВАТ "Банк Універсальний" (банк), з однієї сторони, Кооперативом "Союз" (позичальник) було укладено кредитний договір № 12/18-Кл-07 (з відкриттям кредитної лінії) в межах генерального договору на здійснення кредитних операцій № 12/05-Гд-07 від 15.07.2007, згідно п.1.1. якого банк здійснює фінансування господарської діяльності позичальника шляхом кредитування на наступних умовах: вид кредитування - відновлювальна кредитна лінія; ліміт кредитної лінії - 1 550 000 доларів США; валюта кредиту - долар США; термін кредитної лінії - 36 місяців; дата видачі кредиту - з 21 серпня 2007 року; дата погашення кредиту - 13 серпня 2010 року; ціль використання коштів кредитної лінії - рефінансування кредитів в "Райфайзен Банк Аваль" в сумі 237 620 доларів США, поточні потреби та витрати, пов'язані з будівництвом та виробництвом; плата за користування кредитом - 12% річних.
7. Водночас, 17.08.2007 між ВАТ "Банк Універсальний" (іпотекодержатель), Кооперативом "Союз" (позичальник) та ВАТ "Тернопільський електромеханічний завод" (майновий поручитель) укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Магдич О.О., зареєстрований в реєстрі за № 3757.
Відповідно до п.1.1. договору іпотеки, даний договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з генерального договору на здійснення кредитних операцій № 12/05-Гд-07 від 15.07.2007, а також будь-яких додаткових договорів до нього та договорів, укладених в межах зазначеного генерального договору, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, за умовами якого іпотекодержатель надає послуги іпотекодавцю по здійсненню кредитних операцій, а саме: видача кредитів, відкриття кредитних ліній, надання гарантій, контргарантій, врахування та авалювання векселів. Порядок і умови надання таких послуг визначаються в додаткових договорах, що укладатимуться в рамках зазначеного договору і носять назву відповідно до виду операцій (кредитний договір, кредитний договір з відкриттям відновлювальної/не відновлювальної кредитної лінії, договір про надання гарантії/контр гарантії, договір про врахування векселів, договір про авалювання векселів) - надалі кредитний договір, а іпотекодавець - майновий поручитель зобов'язується повернути кредит в розмірі 7 827 500 гривень, в термін - до 13 серпня 2010 року, що визначений кредитним договором або договорами, укладеними в межах зазначеного кредитного договору, сплатити проценти за користування коштами у розмірі, що передбачений в договорах, укладених в межах зазначеного договору, а також комісії, неустойку та інші штрафні санкції і інші платежі, передбачені договором та/або договорами, укладеними в межах зазначеного Кредитного договору, в тому числі витрати, понесені іпотекодержателем у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з п.п. 1.2., 1.2.1. договору іпотеки за даним договором іпотекодавець - майновий поручитель передає в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором наступне майно:
- земельну ділянку для житлових, житлово-будівельних, гаражно і дачно-будівельних кооперативів площею 1,5 гектарів, кадастровий номер 6110100000:02:011:0019, що знаходиться за адресою: місто Тернопіль, вулиця Полковника Д. Нечая, 25, та розташована у межах згідно з планом. Опис меж земельної ділянки (наведено перелік) зазначено в цьому ж пункті договору іпотеки. Земельна ділянка належить іпотекодавцю - майновому поручителю на праві власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 356283, виданого Тернопільською міською радою 15 лютого 2006 року на підставі рішення сесії Тернопільської міської ради від 05 жовтня 2005 року № 4/16/165, акт зареєстровано в книзі записів реєстрації актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020666100005, надалі за текстом - предмет іпотеки.
Іпотека за цим договором поширюється на всі поліпшення та/або переобладнання предмета іпотеки, що можуть бути здійснені іпотекодавцем - майновим поручителем або третіми особами (орендарями тощо), після укладення цього договору.
Предмет іпотеки передається іпотекодавцем - майновим поручителем в іпотеку разом з усіма його приналежностями.
Відповідно до п.1.3. договору іпотеки експертна грошова оцінка земельної ділянки становить 12 013 950 грн, що встановлено звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки станом на 08 травня 2007 року, зробленим ПП "Галицькі землі".
На момент укладення даного договору сторони оцінюють предмет іпотеки у 12 013 950 грн. У випадку звернення стягнення на предмет іпотеки вартість предмета іпотеки визначається відповідно до розділу 4 даного договору.
Згідно з п.4.1. договору іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником кредитного договору та/або невиконання іпотекодавцем-майновим поручителем даного договору, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до п.4.3. договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Пунктом п.4.4. договору іпотеки передбачено, що реалізація предмету іпотеки здійснюється іпотекодержателем, державним виконавцем чи комісіонером одним із наступних способів за вибором іпотекодержателя:
1) шляхом продажу від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, в порядку, визначеному ст. 38 Закону України "Про іпотеку" на користь іпотекодержателя. При цьому, це застереження визначається сторонами як договір про задоволення вимог іпотекодержателя згідно якого сторони домовились, що ціна продажу предмету іпотеки не може бути нижчою від експертної оцінки проведеної не пізніше, ніж за три місяці до моменту цього продажу. Цим договором іпотекодавець-майновий поручитель уповноважує іпотекодержателя продати предмет іпотеки відповідно до статті 38 Закону України "Про іпотеку" та на виконання позасудового задоволення вимог іпотекодержателя в разі порушення іпотекодавцем - майновим поручителем та/або позичальником умов кредитного договору та/або даного договору. Для цього іпотекодержатель має право отримати відповідно Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, зняти заборону відчуження, подавати і одержувати від імені іпотекодавця-майнового поручителя необхідні довідки та документи, за них розписуватися, сплачувати всі необхідні платежі, а також виконувати всі інші дії, пов'язані з цим повноваженням. Умови цього пункту дійсні протягом дії зобов'язань Позичальника перед Іпотекодержателем;
2) шляхом прийняття предмету іпотеки у власність іпотекодержателем в порядку, визначеному ст. 37 Закону України "Про іпотеку". При цьому, це застереження визначається сторонами як договір про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно якого сторони домовились, що вартість предмету іпотеки не може бути нижчою від експертної оцінки майна, проведеної не пізніше ніж за три місяці до моменту прийняття предмету іпотеки у власність іпотекодержателем;
3) шляхом продажу предмету іпотеки з аукціону (прилюдних торгів).
Відповідно до п.6.2. договору іпотеки, цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення. Обтяження іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому чинним законодавством порядку.
Пунктом 6.3. договору іпотеки передбачено, що цей договір діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.
Згідно п.6.4. договору іпотеки в разі часткового виконання зобов'язань Позичальника іпотека зберігається в початковому вигляді. Наступна іпотека майна допускається виключно за умови надання іпотекодержателем попередньої письмової згоди.
Відповідно п.6.7. договору іпотеки з усіх питань, що стосуються предмету, умов та/або процесу виконання цього договору, але прямо не врегульовані положеннями цього договору, сторони мають керуватись чинним законодавством України.
8. Також 17.08.2007 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Магдич О.О. зареєстровано в реєстрі заборон за № 3758 заборону відчуження зазначеної в договорі земельної ділянки, яка належить ВАТ "Тернопільський електромеханічний завод", до повного погашення боргу, забезпеченого цим договором іпотеки або розірвання цього договору.
На підтвердження реєстрації у Державному реєстрі іпотек об'єкту обтяження: земельної ділянки площею 1,5 гектарів кадастровий номер 6110100000:02:011:0019 та підстави обтяження: договір іпотеки, 3757 від 17.08.2007, Іпотекодержатель: Відкрите акціонерне товариство "Банк Універсальний", код 21133352, м. Львів, пр-т Шевченка, 27, - позивачем надано Витяг про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек № 13986392 від 17.08.2007 та Витяг про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек (реєстрація змін) № 13986651 від 17.08.2007.
9. 12.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест Фінанс" (далі - Первісний Іпотекодержатель) та громадянином України ОСОБА_2 (далі - Новий Іпотекодержатель) було укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 17 серпня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Магдич О.О., за реєстровим номером 3757, із змінами та доповненнями (далі - Договір іпотеки), що укладений між Відкритим акціонерним товариством "Банк Універсальний" (Іпотекодержатель), Кооперативом "Союз" (Позичальник) та Відкритим акціонерним товариством "Тернопільський електромеханічний завод" (Іпотекоджержатель-Майновий Поручитель), (далі - Іпотекодавець), відповідно до п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний Іпотекодержатель відступає (передає), а Новий Іпотекодержатель набуває (приймає) усе та будь-яке належне Первісному Іпотекодержателю право вимоги за Договором іпотеки (далі - Відступлені Права), включаючи (але не обмежуючись):
- право від свого імені продавати Предмет іпотеки будь-якій особі на підставі Договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України "Про іпотеку";
- право набути у власність Предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань за договором кредиту в порядку, визначеному ст. 37 Закону України "Про іпотеку";
- право звернути стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку у будь-який спосіб, що не суперечить чинному законодавству України;
- право звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса;
- інші права і повноваження, які належать Іпотекодержателю за Іпотечним договором (Права вимоги).
Сторони домовились, що заміна сторони, яка іменується "Іпотекодержатель" у зобов'язаннях, що виникли на підставі Договору іпотеки, вважається такою, що відбулася, а права вимоги за Договором іпотеки вважаються відступленими Новому Іпотекодержателю з моменту укладення цього Договору.
З моменту укладення цього Договору до Нового Іпотекодержателя переходять усі права і зобов'язання Первісного Іпотекодержателя у зобов'язаннях, що виникли на підставі Договору іпотеки, в обсязі та на умовах, що існують на момент набрання чинності цим Договором.
Згідно з п. 3.1. Договору про відступлення права вимоги від 12.04.2019 на підставі цього Договору Первісний Іпотекодержатель відступає, а Новий Іпотекодержатель набуває всі права Іпотекодержателя за Договором іпотеки, шляхом заміни особи Первісного Іпотекодержателя на особу Нового іпотекодержателя.
На підтвердження перебування земельної ділянки площею 1,5 гектарів, кадастровий номер 6110100000:02:011:0019 у власності ВАТ "Тернопільський електромеханічний завод" позивачем надано Витяг з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру від 17.08.2007, Державний Акт на право власності на земельну ділянку, виданий 15.02.2006, з Планом меж земельної ділянки.
10. 02.08.2019 згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 307299547; дата, час формування: 12.08.2022 17:46:23) приватним нотаріусом Бадер Лілією Володимирівною, Тернопільський міський нотаріальний округ, проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 6110100000:02:011:0019 площею 1,5 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1887998961101), номер запису про право власності/довірчої власності: 32701133.
Підстава для державної реєстрації: договір про відступлення права вимоги, серія та номер: б/н, виданий 12.04.2019, видавник: укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Інвест Фінанс" та ОСОБА_2 ; договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, серія та номер: 383, виданий 12.04.2019, видавник: приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Ломакіна Л.В.; повідомлення про відступлення права вимоги, серія та номер: б/н, виданий 15.04.2019, видавник: ОСОБА_2 ; Вимога про усунення порушень про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер: б/н, виданий 15.05.2019, видавник: ОСОБА_2 ; Вимога про усунення порушень про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер: б/н, виданий 16.05.2019, видавник: ОСОБА_2 ; договір іпотеки, серія та номер: 3757, виданий 17.08.2007, видавник: приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Магдич О.О.
11. 14.08.2019 проведено державну реєстрацію припинення права власності за ОСОБА_2 .
Підстава: Рішення № 1 про заснування Товариства з обмеженою відповідальністю "Венком", серія та номер: 1, виданий 01.08.2019, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Венком"; Акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ "Венком", серія та номер: б/н, виданий 12.08.2019, видавник: сторони. Відомості внесено до реєстру: 19.08.2019 , ОСОБА_3 , Білобожницька сільська рада Чортківського району, Тернопільська обл., індексний номер рішення: 48302314.
12. 14.08.2019 ОСОБА_3 , Білобожницька сільська рада Чортківського району, Тернопільська обл., проведено державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 6110100000:02:011:0019 площею 1,5 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1887998961101), номер запису про право власності/довірчої власності: 32876556, розмір частки 1/1, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Венком", код ЄДРПОУ: 43148092.
Підстава: Рішення № 1 про заснування Товариства з обмеженою відповідальністю "Венком", серія та номер: 1, виданий 01.08.2019, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Венком"; Акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ "Венком", серія та номер: б/н, виданий 12.08.2019, видавник: сторони; відомості з ДЗК, серія та номер: 12760413, виданий 19.08.2019, видавник: Державний земельний кадастр.
Подання до суду позову.
13. У вересні 2022 року ліквідатор ПАТ "Тернопільський електромеханічний завод" Шимечко А.Я. подав позовну заяву в межах справи про банкрутство про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "Венком" на користь ПАТ "Тернопільський електромеханічний завод" земельної ділянки для житлових, житлово-будівельних, гаражно і дачно-будівельних кооперативів площею 1,5 га, кадастровий номер 6110100000:02:011:0019, та про визнання права власності на цю земельну ділянку, що знаходиться по вул. Полковника Д. Нечая, 25 у м. Тернополі , за ПАТ "Тернопільський електромеханічний завод".
14. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що на момент подання позовної заяви спірне майно належить на праві власності відповідачу ТОВ "Венком". Позивач вважає, що право власності на спірне майно набуто відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства України. Також позивач зазначає, що ОСОБА_2 при набутті 02 серпня 2019 року права власності на земельну ділянку для житлових, житлово-будівельних, гаражно і дачно-будівельних кооперативів площею 1,5 га, кадастровий номер 6110100000:02:011:0019, що знаходиться по вул. Полковника Д. Нечая, 25 у м. Тернополі , експертна оцінка не проведена. Тому у зв'язку з недотриманням ОСОБА_2 вимог закону про іпотеку та умов договору іпотеки останній не набув права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Із цих причин відповідач - ТОВ "Венком" також протиправно набуло у власність спірне майно. ОСОБА_2 та ТОВ "Венком" не набули права власності на спірне майно в силу нікчемності правочинів, яка встановлена статтею 12 Закону України "Про іпотеку".
Судові рішення у справі.
15. 06.03.2023 рішенням Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/2/21(921/461/22) в задоволенні позову відмовлено.
16. Судове рішення мотивоване, зокрема, тим, що на момент звернення з цим позовом єдиним засновником (учасником) з розміром частки засновника (учасника): 1 000 грн, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) з прямим вирішальним впливом та з відсотком частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 100 та керівником ТОВ "Венком" є ОСОБА_4 , а не ОСОБА_2 , який є недобросовісним набувачем спірного майна. Враховуючи те, що ТОВ "Венком" є добросовісним набувачем спірного майна, підстави для витребування спірного майна, наведені в частинах першій, третій статті 388 ЦК України, відсутні.
З урахуванням того, що в позові в частині витребування з чужого незаконного володіння спірної земельної судом відмовлено, позовні вимоги про визнання права власності на цю земельну ділянку є безпідставними, а також є неефективним способом захисту.
17. 10.08.2023 постановою Західного апеляційного господарського суду скасовано рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.03.2023 в частині відмови у позові про витребування земельної ділянки. У цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
Витребувано з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Венком" на користь Публічного акціонерного товариства "Тернопільський електромеханічний завод" земельну ділянку для житлових, житлово-будівельних, гаражно і дачно-будівельних кооперативів площею 1,5 га, кадастровий номер 6110100000:02:011:0019, що знаходиться за адресою: місто Тернопіль, вул. Полковника Д. Нечая, 25 .
У решті оскаржуване рішення суду залишено без змін.
18. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2 , який став новим іпотекодержателем порушив норм статті 36 Закону України "Про іпотеку", вимоги п. 4.4. договору іпотеки від 17.08.2007 щодо порядку звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, п. 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, адже не подав для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно нотаріусу (державному реєстратору) документ, що підтверджує наявність факту проведення експертної оцінки спірного майна. Тобто ОСОБА_2 є недобросовісним набувачем спірного майна. Відповідно і ТОВ "Венком" є недобросовісним набувачем, оскільки його єдиний учасник є недобросовісним набувачем. Відтак, позов у частині витребування з чужого незаконного володіння спірної земельної ділянки підлягає задоволенню.
Доводи касаційної скарги.
19. 11.09.2023 ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 у справі № 921/2/21(921/461/22), в якій просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та направити справу на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.
20. Касаційну скаргу мотивовано наявністю підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених підстав, передбачених пунктом 8 частини першої статті 310 ГПК України (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України).
21. Зокрема, скаржниця вважала, що суд апеляційної інстанції прийняв рішення про її ( ОСОБА_1 ) права, інтереси та (або) обов'язки і вона не була залучена до участі у справі.
Водночас, при цьому не взято до уваги позиції Верховного Суду стосовно необхідності участі спадкоємців товариств при розгляді спорів, що викладена в постанові від 03.10.2018 у справі № 917/1887/17.
22. Також ОСОБА_1 заявила клопотання про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.
Позиція Верховного Суду.
23. Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 за вх. № 6322/2023 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 у справі № 921/2/21 (921/461/22) необхідно закрити з таких підстав.
24. Предметом касаційного перегляду є судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду позовних вимог про витребування земельної ділянки та про визнання права власності на неї у справі про банкрутство.
25. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
26. При цьому "право на суд" та право на "доступ до суду" не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), §28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], §229).
27. Стаття 129 Конституції України до основних засад судочинства відносить забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
28. Тобто конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
29. Рекомендацією № R(95)5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
30. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", умови прийнятності касаційної скарги, згідно норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
31. У рішенні від 21.07.2021 № 5-р(ІІ)/2021 (справа № 3-173/2018(1186/18, 77/19) Конституційний Суд України зауважив, що із набранням чинності Законом № 1401 до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Тобто за чинним конституційним правопорядком апеляційний перегляд має здійснюватися щодо кожної справи, яку оскаржено в апеляційному порядку, а в частині касаційного оскарження рішення суду обсяг права на таке оскарження змінено з права касаційного оскарження всіх рішень, крім випадків, встановлених законом, на право касаційного оскарження судового рішення лише у визначених законом випадках.
32. Отже, вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Використання відповідного процесуального фільтру, закріпленого у частині першій статті 293 Господарського процесуального кодексу України, узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
33. Згідно з положеннями пункту 4 частини 1 статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу, зокрема, на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (з 21.10.2019 - КУзПБ).
34. Положення частини першої статті 254 ГПК України визначають коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
35. Суб'єктний склад учасників господарського процесу за ГПК України є іншим, ніж склад учасників у справі про банкрутство за КУзПБ. Перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
36. У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
37. Відповідна правова позиція є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19. Підстав для відступу від зазначеної правової позиції під час розгляду цієї справи Верховний Суд не вбачає.
38. Так, згідно зі статтею 1 КУзПБ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасниками у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника. Зокрема, сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).
39. Тобто у справі про банкрутство учасники поділяються на дві групи: визначені учасниками за законом та особи, які стали учасниками справи в процесі провадження; інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір.
40. Порядок набуття кредитором (окрім кредитора, за заявою якого відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у справі про банкрутство визначається статтею 45 КУзПБ. Набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку. А набуття такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора.
41. Судами встановлено та не заперечується ОСОБА_1 , що нею не набуто статусу учасника провадження у справі про банкрутство
42. Окрім учасників справи, правом апеляційного (касаційного) оскарження наділені також особи, які не брали участі у справі, але судові рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов'язків. Стосовно зазначених осіб слід звернутися до усталеної правової позиції Верховного Суду, зокрема, викладеної у постанові від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, ухваленій у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду.
43. На переконання Верховного Суду, судове рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов'язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов'язки цієї особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.
44. Отже, особа, яка звертається з касаційною скаргою в порядку статей 17, 287 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, тобто скаржник в касаційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
45. Тому суд касаційної інстанції повинен з'ясувати, чи було оскарженою постановою суду апеляційної інстанції вирішено питання про права, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 .
46. У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 зроблено висновок про передчасність відмови у відкритті апеляційного провадження за скаргою особи на судове рішення без перевірки впливу прийнятого судового рішення на права та обов'язки скаржника після відкриття апеляційного провадження у справі. При цьому об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладено висновок, що встановлення обставин щодо ухвалення судом рішення про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яку не було залучено до участі у справі, можливе лише після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою такої особи.
47. Такий же принцип у повній мірі застосовується і до процедури касаційного оскарження (див. ухвали Верховного Суду від 05.072022 у справі № 910/10279/21, від 25.11.2021 у справі № 923/1536/15, від 16.08.2021 у справі № 925/95/19).
48. Саме тому, для перевірки, чи стосується прав та інтересів ОСОБА_1 оскаржене нею судове рішення, 15.03.2024 ухвалою Верховного Суду у цій справі було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою цієї особи (як вже вказано, така правова позиція висловлена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112).
49. ОСОБА_1 , обґрунтовуючи порушення оскарженим судовим рішенням своїх прав, вказувала, що вона є спадкоємцем єдиного учасника (кінцевого бенефіціара) ТОВ "Венком" - ОСОБА_4 , а тому вважала, що спірне рішення порушує її права та інтереси.
50. Подібне твердження є необґрунтованим з огляду на таке.
51. Так, сама скаржниця зазначає, що не оформила своїх спадкових прав та існує спір стосовно кола спадкоємців та вступу у спадщину.
52. Така ситуація свідчить про передчасність звернення ОСОБА_1 за захистом прав (інтересів) за таких обставин, яке може бути реалізоване за умови вступу нею у спадщину, адже судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
53. Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної (касаційної) скарги.
54. Протилежний підхід зумовив би потенційну наявність невизначено великого кола осіб, які би мали змогу оскаржувати судові рішення у справі про банкрутство, затягуючи до невизначеного часу розгляд справи.
55. Оскільки в мотивувальній частині оскарженої постанови суду апеляційної інстанції відсутні висновки суду про права та обов'язки ОСОБА_1 та в резолютивній частині цієї постанови відсутнє пряме зазначення судом про права та обов'язки цієї особи, та з огляду на недоведення скаржницею порушення її прав оскарженою постановою суду апеляційної інстанції, судова колегія дійшла висновку, що ОСОБА_1 не є особою, щодо якої суд у цій справі вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки.
56. Пунктом 3 частини першої статті 296 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
57. Таким чином, враховуючи, що скаржниця не є учасником справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Тернопільський електромеханічний завод", ОСОБА_1 не доведено, а Верховним Судом не встановлено обставин, які давали б підстави вважати, що судом апеляційної інстанції вирішено питання про права, інтереси чи обов'язки ОСОБА_1 , то в силу згаданого вище припису пункту 3 частини першої статті 296 ГПК України касаційне провадження за касаційною скаргою такої особи підлягає закриттю.
58. Колегія суддів вкотре підкреслює, що за умови вступу скаржниці у спадщину вона зможе реалізувати своє право на оскарження судових рішень у цій справі.
59. Стосовно клопотання ОСОБА_1 про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.
60. Відповідно до частин першої та другої статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
61. Отже, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, може бути залучена до участі у справі судом першої інстанції до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання як за відповідною заявою, так і за ініціативою суду.
62. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
63. Приписами частини сьомої статті 301 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального та процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій.
64. З огляду на вищевикладене та повноваження Верховного Суду, як суду права, в колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відсутні підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 про залучення третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.
65. Подібна правова позиція щодо застосування статей 50, 300, 301 ГПК України наведена в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 911/1359/22 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 911/1707/18 (911/2858/21).
66. Судова колегія, оцінюючи доводи скаржниці про неврахування висновків Верховного Суду, наведених у пункті 21 цієї постанови, відзначає, що в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18), зазначено що подібність правовідносин (про яку йдеться в статті 287 ГПК України), означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.
67. При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
68. Зважаючи на наведене, посилання скаржника на викладені в пункті 21 цієї постанови висновки не можуть розглядатися як підстави касаційного оскарження ухвалених у цій справі судових рішень, оскільки такі висновки зроблені щодо правовідносин, які не є подібними до правовідносин у цій справі, вони відрізняються встановленими фактичними обставини, зокрема тим, що у нинішній справі ОСОБА_1 не оформила своїх спадкових прав та існує спір стосовно кола спадкоємців та вступу у спадщину, чого не мало місця у справі, на яку посилається скаржниця.
69. Потрібно зауважити, що і текст постанови Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 917/1887/17 не відповідає наведеному скаржницею змісту цієї постанови (сторінки 8-10 касаційної скарги).
На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 296 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 у справі № 921/2/21(921/461/22) закрити.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді В. Картере
К. Огороднік