13 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 909/567/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г. О. - головуюча, Губенко Н. М., Кондратова І. Д.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області
суддя Ткаченко І. В.
від 05.10.2023
та постанову Західного апеляційного господарського суду
колегія суддів: Кравчук Н. М., Гриців В. М., Матущак О. І.,
від 06.02.2024
у справі за позовом ОСОБА_1
до Акціонерного товариства "Оріана"
про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 110 330,76 грн,
ОСОБА_1 (далі - Позивач, Скаржник) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Акціонерного товариства "Оріана" (далі - Товариство), у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ від 29.12.2022 № 87-к про припинення повноважень виконуючого обов'язки генерального директора Товариства Савчука Олега Євгеновича та звільнення з роботи 29 грудня 2022 року, про поновлення на роботі на посаді виконуючого обов'язки генерального директора Товариства та стягнення з Товариства заробітної плати за час вимушеного прогулу з 29 грудня 2022 року до дня поновлення на роботі у розмірі 110 330,76 грн включно з утриманням з цієї суми податків й інших обов'язкових платежів у порядку, визначеному Податковим кодексом України.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.10.2023 позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ генерального директора Товариства від 29.12.2022 № 87-к про припинення повноважень виконуючого обов'язки генерального директора Товариства Савчука Олега Євгеновича та звільнення з роботи 29 грудня 2022 року. Стягнуто з Товариства на користь Позивача 96 933,20 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30 грудня 2022 року до 30 березня 2023 року з утриманням з цієї суми податків й інших обов'язкових платежів у порядку, визначеному Податковим кодексом України, та 5 857,13 грн витрат на правничу допомогу. У частині вимоги про поновлення на роботі та стягнення 13 397,57 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу в позові відмовлено. Витрати на правничу допомогу в розмірі 4 142,87 грн залишено за Позивачем. Стягнуто з Товариства у дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5 042,08 грн.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 (дата постанови згідно з ухвалою Західного апеляційного господарського суду про виправлення описки від 23.02.2024) апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Позивача задоволено частково. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.10.2023 року у справі № 909/567/23 скасовано у частині стягнення з Товариства на користь Позивача 96 933,20 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30 грудня 2022 року до 30 березня 2023 року з утриманням з цієї суми податків й інших обов'язкових платежів у порядку, визначеному Податковим кодексом України. Ухвалено у цій частині нове рішення, яким стягнуто з Товариства на користь Позивача 110 330,76 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30 грудня 2022 року по 18 квітня 2023 року з утриманням з цієї суми податків й інших обов'язкових платежів у порядку, визначеному Податковим кодексом України. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Стягнуто з Товариства у дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5 368,00 грн за розгляд справи в суді першої інстанції. Стягнуто з Товариства у дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4026,00 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги Товариства залишено за скаржником.
13 березня 2024 року Позивач подав до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" касаційну скаргу на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.10.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі № 909/567/23.
Ухвалою Верховного Суду від 02.04.2024 у справі № 909/567/23 касаційну скаргу Скаржника на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.10.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі № 909/567/23 залишено без руху. Надано Скаржнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
15 квітня 2024 року Скаржник із використанням підсистеми "Електронний суд" подав до Верховного Суду клопотання [заяву] про усунення недоліків, до якої він додав заяву про поновлення строку на звернення із касаційною скаргою у справі № 909/567/23 та нову редакцію касаційної скарги.
У прохальній частині нової редакції касаційної скарги Скаржник просить:
- прийняти касаційну скаргу до розгляду і відкрити касаційне провадження у справі;
- за результатами розгляду скарги скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.10.2023 у справі № 909/567/23 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про поновлення на роботі. Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Поновити на робочому місці Скаржника на посаді виконуючого обов'язки генерального директора Відповідача.
Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 ГПК України.
Повний текст постанови Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі № 909/567/23 складено 19 лютого 2024 року. Отже, з цього моменту почався перебіг двадцятиденного строку, встановленого для її оскарження в касаційному порядку. Таким чином, останнім днем для подання касаційної скарги на вищевказану постанову було 11 березня 2024 року, після цього процесуальний строк вважається таким, що пропущений.
Скаржник у тексті заяви про поновлення строку на звернення із касаційною скаргою у справі № 909/567/23 зазначає, що повний текст постанови Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі № 909/567/23 отримано ним через повідомлення в системі "Електронний суд" 23.02.2024 о 19:31 год.
За інформацією, отриманою з автоматизованої системи документообігу суду КП "ДСС", постанову суду апеляційної інстанції Скаржнику надіслано в електронний кабінет 23.02.2024 о 19:32 год., датою отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету є 23.02.2024 о 19:32 год., що підтверджується Довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду, сформованою Верховним Судом 13 травня 2024 року.
Таким чином з урахуванням абзацу 2 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є 23 лютого 2024 року, тому передбачений положенням частини другої статті 288 ГПК України двадцятиденний строк закінчився 14 березня 2024 року, у той час як касаційну скаргу було подано 13 березня 2024 року.
З огляду на зазначені доводи Скаржника щодо поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, Суд дійшов висновку, що причини пропуску процесуального строку на подання касаційної скарги є поважними, а заява про поновлення строку на звернення із касаційною скаргою у справі № 909/567/23 такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У тексті нової редакції касаційної скарги Скаржник зазначає, що підставами касаційного оскарження є пункти 1, 2 частини другої статті 287 ГПК України.
Суд зауважує, що, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Скаржник посилається на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України. Втім, обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, у тексті нової редакції касаційної скарги відсутнє.
Водночас Суд зауважує, що змістовно доводи та аргументи Скаржника зводяться до обґрунтування пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, що корелюється з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Виходячи з принципу забезпечення розумності балансу між правовою визначеністю і формалізмом, Суд дійшов висновку, що зазначення Скаржником пункту "2" замість пункту "4" є опискою, оскільки носить очевидний технічний характер.
Обґрунтовуючи пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували пункт 6 частини першої статті 36, пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України та частину третю статті 99 Цивільного кодексу України, без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 205/4196/18, від 24.04.2019 у справі № 509/577/18, від 01.10.2019 у справі № 910/7554/18 та інших.
Обґрунтовуючи пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції не надали належної правової оцінки наявності в матеріалах справи доказів незаконного звільнення Скаржника, не поновлення його порушених прав в частині поновлення на робочому місці.
Крім того, Скаржник зазначає, що відповідно до підпункту "б" пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями при розгляді іншої справи (№ 909/195/23).
Правом подати заперечення проти відкриття касаційного провадження відповідно до частини другої статті 294 ГПК України Відповідач не скористався.
З урахуванням зазначеного, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга Скаржника відповідає вимогам статті 290 ГПК України, а отже відповідно до правил статті 294 ГПК України необхідно відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Скаржника на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.10.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі № 909/567/23 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Керуючись статтями 234, 287, 288, 290, 294, 310 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.10.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі № 909/567/23.
2. Призначити касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25 червня 2024 року о 14:00 год. у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, у залі судових засідань №2 (кабінет №209).
3. Встановити учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 31 травня 2024 року. У разі закінчення п'ятнадцятиденного строку з дня вручення цієї ухвали вже після встановленої судом дати, останнім днем строку для подання відзиву на касаційну скаргу є день, в який спливає п'ятнадцятиденний строк. У разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
4. Явка представників учасників справи не є обов'язковою.
5. Витребувати з Господарського суду Івано-Франківської та/або Західного апеляційного господарського суду справу № 909/567/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча Г. Вронська
Судді Н. Губенко
І. Кондратова