02 травня 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/716/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інкам», м. Київ
до Державної податкової служби в особі Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області , м. Хмельницький
про усунення перешкод у здійсненні права власності
Суддя Гончарук О.В.
секретар судового засідання Медвідчук І.В.
Представники сторін:
від позивача - Дикий Ю.О., ордер № 0038912 від 07.03.2024;
від відповідача - Корнійчук Б.С., самопредставництво.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інкам» звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Державної податкової служби в особі Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області, в якому просить припинити податкову заставу належного позивачу нерухомого майна, а саме: комплексу, туристичної бази, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстрований у ДРРП на підставі акта опису майна, серія та номер: 683/13-06, що виданий 30.05.2023, видавник: Головне управління ДПС у Хмельницькій області та рішення державного реєстратора виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області Хомяк О.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 68402896 від 11.07.2023.
Позов обґрунтований обставинами, пов'язаними з накладенням відповідачем податкової застави на нерухоме майно а саме: комплексу, туристичної бази, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що обмежує, на думку позивача його права, на розпорядження майном, яке належить йому на праві власності.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 12.03.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04.04.2024.
Ухвалою суду від 27.03.2024 задоволено заяву (вх. № 859 від 22.03.2024) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 04.04.2024 за клопотанням відповідача (вх. № 956) відкладено підготовче засідання на 18.04.2024.
05.04.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача, надійшла заява (вх. № 982) про закриття провадження у справі, обгрунтована тим, що спір між сторонами стосується бездіяльності та зобов'язання відповідача, як суб'єкта владних повноважень вчинити дії.
Ухвалою суду від 16.04.2024 задоволено заяву відповідача (вх. № 1061 від 15.04.2024) про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Хмельницької області.
17.04.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення (вх. № 1064) на заяву про закриття провадження у справі, обгрунтовані тим, що спір у даній справі стосується порушеного права власності позивача, що вказує на приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Ухвалою суду від 18.04.2024 відмовлено у задоволені заяви відповідача (вх. № 982 від 05.04.2024), закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.05.2024.
У судовому засідання 02.05.2024 представник позивача наполягає на задоволені позовних вимог з підстав зазначених у позовній заяві, а присутній у судовому засіданні представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, вважає позов безпідставним, не обгрунтованим та просить суд відмовити у його задоволені.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
19.05.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тригуб Є. О. № 2428, відповідно до умов якого ОСОБА_3 , як позикодавець, передав ОСОБА_4 , як позичальнику, у власність 4 915 635,00 грн, що згідно офіційного курсу НБУ становило еквівалент 185000,00 дол. США, а позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві зазначену суму грошових коштів у строк до 10.10.2020.
21.07.2020 в забезпечення виконання зобов'язань за договором позики між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «ДОБРОБУТ АГ» укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тригуб Є. О. № 3653 із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку комплекс, туристичну базу, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ: НОМЕР_1 .
Іпотека майна зареєстрована в реєстрі 21.07.2020 запис № 37416305.
04.10.2023 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інкам» укладено договір відступлення право вимоги за договором позики та за іпотечним договором посвідчени приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тригуб Є. О. за № 6124 та № 6125.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за договором позики, у нього виникла прострочена заборгованість, яку ні позичальник, ні майновий поручитель у встановлений строк не повернули.
14.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інкам» відповідно до положень статті 35, 37 Закону України "Про іпотеку" звернуло стягнення у позасудовому порядку на предмет іпотеки на підставі іпотечного застереження у іпотечному договорі шляхом оформлення у власність заставленого майна в рахунок часткового погашення заборгованості за договором позики,
11.07.2023 на вказане нерухоме майно накладено обтяження - податкову заставу (номер запису про обтяження 50955708 від 11.07.2023 внесено державним реєстратором виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області Хом??як О. Ю. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 68402896 від 11.07.2023 р. та акту опису майна Nє 683/13-06 виданого 30.05.2023 р. ГУ ДПС у Хмельницькій області.
28.02.2024 позивач звернувся до контролюючого органу із заявою про припинення обтяження податковою заставою спірного нерухомого майна в ДРРП, однак відповіді на заяву позивач не отримав.
Предметом спору у цій справі є усунення перешкод у користуванні майном шляхом припинення податкової застави, зокрема на підставі статті 391 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 14.1.155 статті 14 Податкового кодексу України, податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
Ураховуючи той факт, що на час розгляду даної справи майно реалізовано і право власності на це майно набув позивач на підставі правочину (звернуто стягнення у позасудовому порядку на предмет іпотеки на підставі іпотечного застереження у іпотечному договорі шляхом оформлення у власність заставленого майна в рахунок часткового погашення заборгованості за договором позики), то має місце спір про право з цією особою, адже наслідки вирішення такого спору судом безпосередньо впливають на зміст та стан речового права саме цієї особи.
За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За змістом статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.
Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Отже, підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №924/1220/17.
Таким чином, власник має право за своєю волею визначати фактичну та юридичну долю речі. Ураховуючи, що позивач є власником майна, яке знаходиться у податковій заставі з відміткою заборони його відчуження і такі обставини мають триваючий характер, вони перешкоджають позивачу на свій розсуд розпоряджатися власним майном.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому як ефективний спосіб слід розуміти такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Подібні висновки викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі №906/1063/18.
На момент розгляду цієї справи позивач є власником майна, і право власності на це майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Матеріали справи не містять і судом не встановлено, що були оскаржені будь-які дії позивача пов'язані із набуттям права власності на майно, в тому числі щодо обмеження права користування або розпорядження власним майном.
З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі(підпункти 88.1., 88.2. статті 88, підпункти 89.3., 89.8. статті 89 Податкового кодексу України.
Стаття 93 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для припинення податкової застави майна боржника.
Майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання; отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу. Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 цієї статті Податкового кодексу України.
Між тим, дані положення Податкового кодексу України встановлюють підстави лише для звільнення з податкової застави майна боржника, яким позивач не є. Тобто, положення статті 93 Податкового кодексу України на спірні правовідносини не розповсюджуються та застосуванню не підлягають.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що з одного боку позивач отримавши майно, не може належним чином реалізувати права власника, а з іншого, майно, яке перебуває в податковій заставі, не може бути спрямоване на погашення боргу боржника (в даному випадку Приватного акціонерного товариства «ДОБРОБУТ АГ»). Тобто, жодна особа не може вчинити дій щодо розпорядження цим майном.
Відповідно до частини десятої статті 11 Господарського кодексу України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону).
Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Згідно з частинами 1, 2 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частини 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України).
За положеннями частини 1, 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 317, частини 1, 2 статті 321, частини 1, 2 статті 386, частина 1 статті 391 Цивільного кодексу України).
Враховуючи викладене, вимога позивача про усунення перешкод у здійсненні права власності є обґрунтованою, заявленою відповідно до чинного законодавства та такою, що підлягає задоволенню.
Всі інші доводи та міркування сторін у справі не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інкам» до Державної податкової служби в особі Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про усунення перешкод у здійсненні права власності - задовольнити.
2. .Припинити податкову заставу належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інкам" нерухомого майна: комплексу, туристичної бази (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 229101273240) за адресою: Чернівецька обл., Сокирянський р-н., с. Ломачинці, вул. Вишнева, буд. 20, що зареєстрована у ДРРП на підставі акта опису майна, серія та номер: 683/13-06, що виданий 30.05.2023, видавник: Головне управління ДПС у Хмельницькій області та рішення державного реєстратора виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області Хом'як О. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 68402896 від 11.07.2023 (номер запису обтяження: 50955708);
2. Стягнути з Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інкам" (04276, м. Київ, Набережно-Рибальська дор. 3, прим. 139, код 44628749) 2 422,40 грн судового збору.
3. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.
4. Призначити на 11:30 « 14» травня 2024 року судове засідання для вирішення питання про судові витрати, яке відбудеться у залі судових засідань №2 Господарського суду Чернівецької області за адресою: м. Чернівці, вул. Ольги Кобилянської, 14.
5. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інкам" строк - до 07.05.2024 для подання доказів щодо розміру, понесених ним судових витрат.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Повне судове рішення складено 13.05.2024.
Суддя О.В. Гончарук