Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" травня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/772/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного підприємства "ЕЛПРОФІТ", місто Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування", місто Харків,
простягнення коштів, -
Позивач, Приватне підприємство "ЕЛПРОФІТ", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування", про стягнення коштів у загальному розмірі 244 236,30 грн., з них: 146 167,04 грн. інфляційні втрати, 98 069,26 грн. 3% річних. Позов обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 9 від 30.01.2020 у загальному розмірі 4 983 194,00 грн., рішенням Господарського суду Харківської області від 09.11.2023 року у справі № 922/3508/23, нормами ст. 625 ЦК України з нарахуваннями інфляційних та річних за період з 17.07.2023 року і по день звернення позивача з даним позовом (12.03.2024 р.).
1. РУХ СПРАВИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
14 березня 2024 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Приватного підприємства "ЕЛПРОФІТ" до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/772/24. Розгляд справи № 922/772/24 вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачеві, згідно статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено строк п'ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.
Відповідач своїм правом на подання відзиву у справі не скористався. Як вбачається з довідки про доставку електронного листа, ухвала суду від 14 березня 2024 року є доставленою за датою 14.03.2023 о 19:45. Водночас, відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений до 01.04.2024 року не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд констатує про те, що ним було дотримано строки розгляду справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
2. ОПИС ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА, ЩО ВИКЛАДЕНА У ПОЗОВНІЙ ЗАЯВІ
Як зазначено у позовній заяві, рішенням Господарського суду Харківської області від 09.11.2023 року у справі № 922/3508/23, залишеного в силі Постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 року, стягнуто з ТОВ «Харківський завод підйомно-транспортного устаткування» на користь ПП «Елпрофіт» 4 983 194,00 грн. основного боргу за Договором купівлі-продажу № 9 від 30.01.2020, три проценти річних у розмірі 221 330,38 грн, інфляційні нарахування у розмірі 1 418 478,71 грн., пеню в розмірі 42 491,61 грн., а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 79 985,94 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 708 349,47 грн. Постановою приватного виконавця Близнюкова Ю.В. від 15.02.2024року відкрито виконавче провадження ВП № 74185292 з примусового виконання Наказу Господарського суду Харківської області виданого на виконання Рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2023 року у справі № 922/3508/23. Як вказує позивач, наразі вказаний борг відповідачем не сплачений. У справі № 922/3508/23, судом встановлено, що інфляційні втрати, станом на 17.07.2023 року нараховані на суму простроченого грошового зобов'язання за весь період прострочки, за розрахунком позивача, складають 1 418 478,71 грн; 3% річних - 221 330,38 грн. Між тим, заборгованість за Договором купівлі-продажу № 9 від 30.01.2020, у загальному розмірі 4 983 194,00 грн. досі не сплачена навіть частково, у зв'язку з чим порушення відповідачем грошового зобов'язання з оплати товару триває, а тому в силу ст. 625 ЦК України відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача інфляційні втрати за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми за весь період прострочки, починаючи з 17.07.2023 року і по день звернення позивача з даним позовом. У зв'язку із вищевикладеним, позивач заявляє до стягнення 146 167,04 грн. інфляційних втрат, а також 98 069,26 грн. 3% річних
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
3. ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ ІНФЛЯЦІЙНИХ ВТРАТИ ТА 3% РІЧНИХ
Позивач заявляє до стягнення 3% річних та інфляційні втрати у зв'язку із невиконанням умов договору купівлі-продажу № 9 від 30.01.2020 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 09 листопада 2023 року Господарським судом Харківської області у справі № 922/3508/23 ухвалено рішення яким встановлено, що 30.01.2020 між Приватним підприємством "Елпрофіт" (продавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" (покупець, відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу № 9. У період часу з 26.11.2021 до 21.02.2022 на адресу відповідача, відповідно до видаткових накладних №№: РН-0000195 від 26.11.2021; РН-0000204 від 07.12.2021; РН-0000205 від 10.12.2021; РН-0000208 від 13.12.2021; РН-0000209 від 15.12.2021; РН-0000210 від 16.12.2021; РН-0000211 від 16.12.2021; РН-0000212 від 16.12.2021; РН-0000216 від 16.12.2021; РН-0000217 від 16.12.2021; РН-0000218 від 17.12.2021; РН-0000219 від 20.12.2021; РН-0000220 від 20.12.2021; РН-0000224 від 23.12.2021; РН-0000230 від 30.12.2021; РН-0000002 від 10.01.2022; РН-0000005 від 17.01.2022; РН-0000006 від 17.01.2022; РН-0000007 від 17.01.2022; РН-0000008 від 18.01.2022; РН-0000010 від 25.01.2022; РН-0000011 від 25.01.2022; РН-0000012 від 27.01.2022; РН-0000013 від 28.01.2022; РН-0000014 від 28.01.2022; РН-0000015 від 31.01.2022; РН-0000016 від 31.01.2022; РН-0000017 від 01.02.2022; РН-0000023 від 21.02.2022; РН-0000024 від 21.02.2022; РН-0000025 від 21.02.2022, було поставлено товар на загальну суму 5 008 194,00 грн. Платіжним дорученням № 961 від 23.06.2022 покупцем частково сплачено 25000,00 грн за товар, поставлений відповідно до видаткової накладної № РН-0000210 від 16.12.2021. Отже, за покупцем рахується заборгованість, загальний розмір якої станом на 14.07.2023 склав 4983194,00 грн, що також підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2023 року.
За результатами розгляду справи № 922/3508/23 по суті, стягнуто з ТОВ "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" на користь Приватного підприємства "Елпрофіт" - 4 983 194,00 грн основного боргу за Договором купівлі-продажу № 9 від 30.01.2020, три проценти річних у розмірі 221 330,38 грн, інфляційні нарахування у розмірі 1 418 478,71 грн, пеню в розмірі 42 491,61 грн; а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 79985,94 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 708349,47 грн.
У справі № 922/772/24 позивачем заявлено до стягнення 146 167,04 грн. інфляційних втрат та 98 069,26 грн. 3% річних за період з 17 липня 2023 року по 12 березня 2024 року.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови). Також, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Перевіривши представлений розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, що розрахунок здійснений позивачем частково невірно. Так, рішенням Господарського суду Харківської області у справі № 922/3508/23 стягнуто із відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційні втрати, нараховані до 07 серпня 2023 року. Водночас, у справі № 922/772/24 позивач заявляє до стягнення 3% річних та інфляційні втрати за період з 17 липня 2023 року. Тобто, має місце накладення періодів стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Правильною датою початкового періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат у справі № 922/772/24 є 08 серпня 2023 року, а не 17 липня 2023 року.
За таких обставин, із відповідача підлягає стягненню на користь позивача 3% річних у розмірі 89 207,34 грн., проти 98 069,26 грн., що визначені позивачем, та інфляційні втрати у розмірі 89 532,90 грн, проти 146 167,04 грн, що визначені позивачем.
4. ВІДНОСНО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ
Таким чином, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -
Позов Приватного підприємства "ЕЛПРОФІТ" задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" (61019, місто Харків, проспект Ново-баварський, будинок 118; код ЄДРПОУ: 19364229) на користь Приватного підприємства "ЕЛПРОФІТ" (61140, місто Харків, вулиця Гольдбергівська, будинок 9, квартира 76; код ЄДРПОУ: 42268101) інфляційні втрати у розмірі 89 532,90 грн, 3% річних у розмірі 89 207,34 грн, а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 2 144,88 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "13" травня 2024 р.
Суддя Н.В. Калініченко