09 травня 2024 року
м. Київ
справа № 642/2123/21
провадження № 51-3809 ск 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 23 травня 2023 року щодо неї.
Суть питання та встановлені судом обставини
Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2021 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_4 за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком цього суду від 26 листопада 2020 року і остаточно призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 23 травня 2023 року вирок першої інстанції залишено без зміни.
Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2023 року касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 повернуто на підставі п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК України у зв'язку з тим, що вона не усунула недоліки касаційної скарги, яку ухвалою від 22 червня 2023 року було залишено без руху, в установлений строк.
Крім того, суд касаційної інстанції, керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 цього Кодексу, ухвалами від 25 вересня 2023 року та 08 лютого 2024 року повернув скарги засудженої, з огляду на те, що вони були подані після закінчення строку касаційного оскарження.
02 травня 2024 року засуджена ОСОБА_4 знову звернулася до Суду з касаційною скаргою, у якій вона вказує на оскарження ухвали апеляційного суду, з долученим до неї клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 2 ст. 426 КПК України касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Правило дотримання тримісячного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати
у стані невизначеності.
З матеріалів провадження за касаційною скаргою убачається, що ухвалу Полтавського апеляційного суду було постановлено 23 травня 2023 року та проголошено того ж дня, тоді як з касаційною скаргою засуджена ОСОБА_4 звернулася до суду 02 травня 2024 року, тобто вже після закінчення тримісячного строку на оскарження вказаного судового рішення, що нею не заперечується з огляду на її клопотання про поновлення строку.
Частиною 1 ст. 117 КПК України визначено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише в тому випадку, якщо причини його пропуску є поважними.
Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, засуджена вказує на те, що нею не було усунуто недоліки її попередньої скарги від 19 вересня 2023 року у зв'язку з перебуванням на лікуванні у медичній частині виправної колонії через хворобу.
Однак, наведене суперечить матеріалам провадження, оскільки згадану касаційну скаргу засудженою було подано вже поза межами строку касаційного оскарження, та до того ж без клопотання про його поновлення, а тому Суд, керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК України, повернув її ухвалою від 25 вересня 2023 року, а не залишив без руху, як стверджує ОСОБА_4 .
Саме тому прохання засудженої поновити їй строк у зв'язку з неусуненням нею недоліків цієї скарги є нелогічним, а наведені обставини не можуть в будь-якому випадку бути визнані поважною причиною пропуску тримісячного строку на касаційне оскарження судових рішень.
Не може бути взято до уваги судом і долучену до клопотання виписку із медичної карти, зважаючи на те, що вказаний документ жодним чином не підтверджує перебування ОСОБА_4 на стаціонарному лікуванні у медичній установі, в тому числі і впродовж строку касаційного оскарження.
У документі йдеться лише про діагностовані у засудженої захворювання, а також її перебування на прийомі у лікаря 26 жовтня 2023 року, тобто вже після закінчення строку, з подальшим наглядом медичної частини.
Враховуючи те, що жодних об'єктивних причин пропуску строку, які б касаційний суд міг визнати поважними, ні у поданій касаційній скарзі, ні у клопотанні, не наведено, підстав для поновлення строку на касаційне оскарження вказаних судових рішень колегія суддів не вбачає.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК України касаційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку касаційного оскарження і суд касаційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайшов підстав для його поновлення.
З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, а тому, керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК України, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала.
З цих підстав Суд постановив:
Відмовити засудженій ОСОБА_4 у задоволенні її клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Повернути засудженій ОСОБА_4 її касаційну скаргу на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 23 травня 2023 року щодо неї з усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_5