10 травня 2024 року
м. Київ
справа № 760/3805/22
провадження № 61-6280ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1
до держави Україна в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державної казначейської служби України у м. Києві про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
29 квітня 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу
на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2023 року
та постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 року у цій справі.
Касаційна скарга на вказані судові рішення надійшла з пропуском строку
на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 ЦПК України.
У касаційній скарзі порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки копію постанови апеляційного суду отримано представником заявниці лише 01 квітня 2024 року, що підтверджується доданими до касаційної скарги доказами.
Відповідно до частин другої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження зазначених судових рішень та додані до касаційної скарги матеріали, суд вважає, що наявні підстави для поновлення цього строку, оскільки касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення представнику заявниці такого судового рішення.
Проте подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки заявницею не дотримано вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У касаційній скарзі заявник формально посилається на пункти 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суд першої інстанції порушив розумні строки розгляду справи, не відклав розгляд справи за заявою його адвоката, суди порушили вимоги статті 263 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не зупинив провадження у справі. Просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про відмову в позові.
Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
У частині третій статті 411 ЦПК України визначені підстави, за наявності яких суд касаційної інстанції скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанції, що ухвалені з порушенням норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Верховний Суд зазначає, що право особи на оскарження судового рішення є однією із складових права на справедливий суд, що гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Конституцією України. Водночас згідно з цивільним процесуальним законом оскарження судового рішення в суді касаційної інстанції вимагає від заявника належного обґрунтування касаційної скарги.
Зазначивши про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, заявник не зазначив та не обґрунтував підставу (підстави) щодо порушення норм процесуального права з передбаченої (передбачених) пунктом 4 частини другої статті 389, частиною третьою статті 411 ЦПК України підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 прямо не посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, проте зазначає, що суди попередніх інстанцій
в оскаржуваних судових рішеннях не урахували висновки абзацу першого
та четвертого пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України
«Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2017 року № 6.
У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої сформував Верховний Суд, дату ухвалення відповідного судового рішення та номер справи, навести такий висновок і в чому полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій правозастосовчій практиці.
Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2017 року № 6, на яку посилається заявниця у касаційній скарзі, не є постановою Верховного Суду, постанови Пленуму Верховного Суду України мають рекомендаційний характер. Посилання у касаційній скарзі
на постанову Пленуму Верховного Суду України не є підставою для відкриття касаційного провадження згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до положень частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів
та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття.
Крім того, касаційна скарга підписана самою ОСОБА_1 та, як зазначено
у касаційній скарзі, її представником ОСОБА_2 .
Разом з тим, у касаційній скарзі не зазначено адресу проживання чи перебування ОСОБА_2 та не додано до касаційної скарги документів, які підтверджують повноваження ОСОБА_2 на представлення інтересів ОСОБА_1
у Верховному Суді.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявниці необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги
з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження з визначенням конкретного пункту (пунктів) 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України
та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав). Зазначити
у ній адресу проживання чи перебування ОСОБА_2 та надати докази, які підтверджують повноваження ОСОБА_2 на представлення інтересів ОСОБА_1 у Верховному Суді. Також надіслати на адресу суду копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Таким чином, виходячи із наведених норм права, якщо заявниця відповідно
до ухвали суду у встановлений строк усуне недоліки касаційної скарги, вона вважається поданою в день первісного її подання до суду.
Відповідно до частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 року.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Сердюк