09 травня 2024 року
м. Київ
справа № 569/7901/22
провадження № 61-6287ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пархомчук Вікторії Віталіївни, на додаткову постанову Рівненського апеляційного суду від 28 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Рівненська міська рада, про усунення порушення правил добросусідства і користування існуючими інженерними мережами, зобов'язання вчинити певні дії,
У червні 2022 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, в якому просили:
привести у відповідність із законодавчими вимогами висоту і вигляд паркану, зведеного на межі суміжної ділянки на АДРЕСА_1 , з прибиранням території біля нього;
забезпечити утримання в належному санітарному стані надані в оренду позивачці земельні ділянки на АДРЕСА_2 , площею 221 кв. м, з безоплатним і безперешкодним доступом до існуючих інженерних мереж і споруд шляхом демонтажу огорожі з металевої сітки та воріт.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29 листопада 2023 року, з урахуванням додаткового рішення цього ж суду від 04 січня 2024 року, в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 07 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 листопада 2023 року залишено без змін.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 07 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 січня 2024 року в частині визначеного до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу змінено.
Стягнено з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.
Додатковою постановою Рівненського апеляційного суду від 28 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в апеляційному судів у розмірі 1 000,00 грн, тобто по 500,00 грн з кожного.
У квітні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Пархомчук В. В., на додаткову постанову Рівненського апеляційного суду від 28 березня 2024 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити нове додаткове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Предметом позову в цій справі є: зобов'язання привести у відповідність із законодавчими вимогами висоту і вигляд паркану та забезпечення утримання в належному санітарному стані орендовані земельні ділянки.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Ураховуючи наведене, справа є незначної складності, та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Враховуючи зазначене вище, додаткова постанова Рівненського апеляційного суду від 28 березня 2024 року, яка є невід'ємною частиною рішення, яким спір вирішено по суті, що узгоджується з висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 753/18459/15-ц, не підлягає касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Обставин, за наявності яких судові рішення у справі незначної складності, підлягають касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
З урахуванням наведеного, оскільки заявниця подала касаційну скаргу на судове рішення у справі незначної складності, яке не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Пархомчук Вікторії Віталіївни, на додаткову постанову Рівненського апеляційного суду від 28 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Рівненська міська рада, про усунення порушення правил добросусідства і користування існуючими інженерними мережами, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали надіслати заявниці.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян