09 травня 2024 року
м. Київ
справа № 175/1928/21
провадження № 61-5722ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 серпня
2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2024 року у справі за позовом керівника Центральної окружної прокуратури м. Дніпра
в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад та територій України, Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за супровід кредитного договору,
У травні 2021 року керівник Центральної окружної прокуратури м. Дніпра
в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад та територій України, Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за супровід кредитного договору
в розмірі 31 025,03 грн.
Позов мотивований тим, що 25 грудня 2015 року між ОСОБА_2 (цедент)
та ОСОБА_1 (цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги (цесії), згідно з яким ОСОБА_2 відступила ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 набув право вимоги належне ОСОБА_2 , і став кредитором за договором купівлі-продажу майнових прав на житло, яке будується ТОВ «Центр молодіжного будівництва» (боржник), та для будівництва якого цеденту надано пільговий довготерміновий кредит за кредитним договором від 23 грудня 2013 року
№ 211 МП.
На підставі пункту 1.2 договору відступлення права вимоги (цесії) у зв'язку
з відмовою цедента від наданого кредиту, а також на підставі заяви цесіонарія
про згоду взяти на себе зобов'язання за кредитним договором та про заміну об'єкта фінансування за адресою:
АДРЕСА_1 (друга черга), на об'єкт за адресою:
АДРЕСА_2 (третя черга), та договору купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно від 25 грудня 2015 року № 47 МП між цесіонарієм та боржником, здійснено заміну об'єкта фінансування. За умовами абзацу 4 цього ж пункту договору відступлення права вимоги (цесії), ОСОБА_2 відступила, а ОСОБА_1 набув право
на загальну суму 204 874,00 грн - за рахунок кредитних коштів.
16 січня 2016 року згідно з умовами Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам
на будівництво (реконструкцію) житла, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 2001 року № 584 між Дніпропетровським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (кредитор)
та ОСОБА_1 (позичальник) укладено додатковий договір № 5 до кредитного договору від 25 грудня 2013 року № 315, за умовами п. 1.1 якого кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти відповідно до розрахунку розміру кредиту з визначенням власних внесків позичальника та суми коштів
на страхування (додаток № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною) на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності
та цільового характеру використання в сумі 204 874,00 грн, а саме 204 874,00 грн - кошти загального фонду Державного бюджету (далі - «кредит»), враховуючи склад сім'ї позичальника: позичальник - ОСОБА_1 , дружина - ОСОБА_3 , дочка - ОСОБА_4 .
Пунктом 1.6 договору передбачено, що починаючи з першого дня місяця, наступного місяця, в якому надійшли кошти кредиту на рахунок відповідача, щоквартально, не пізніше терміну сплати щоквартального платежу з погашення кредиту позичальник зобов'язався сплачувати на рахунок кредитора
№ НОМЕР_1 в АБ «УКРГАЗБАНК» м. Київ, МФО 320478 плату за супровід цього договору у розмірі 570,48 грн за квартал. При цьому вищезазначений щоквартальний розмір плати за послуги із супроводу цього договору визначений за формулою: Пкв=13,8% Х ЗП мін Х 3 (міс) (де Пкв - розмір плати за супровід цього договору за квартал, ЗП мін - розмір місячної мінімальної заробітної плати, на момент укладення цього договору (1 378,00 грн).
Згідно з пунктом 1.7 договору, у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати, зазначеної у п.1.6 цього договору, позичальник зобов'язався сплачувати плату
за супровід цього договору, виходячи з розрахунку 13,8 % від розміру місячної мінімальної заробітної плати, яка діє на момент оплати послуг.
У відповідача у зв'язку із неналежним виконанням своїх зобов'язань
за договором наявна заборгованість за супровід кредитного договору перед Дніпропетровським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» у розмірі 31 025,03 грн.
З метою досудового врегулювання спору Дніпропетровським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» скеровувала ОСОБА_1 претензію від 29 жовтня 2019 року № 02-04/647 та вимогу про сплату заборгованості за супровід кредитного договору від 29 грудня
2020 року № 02-04/866, однак станом на 01 квітня 2021 року відповідач ніяким чином не відреагував, відповідь позивачу не надав, заборгованість у розмірі
31 025,03 грн, з урахуванням 1 кварталу 2021 року, не сплатив.
На підставі викладеного позивач просив стягнути з відповідача на користь Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» заборгованість за супровід кредитного договору в розмірі
31 025,03 грн.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області
від 10 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2024 року, відмовлено у задоволенні позову.
19 квітня 2024 року Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», через систему «Електронний Суд» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою
на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області
від 10 серпня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 20 березня 2024 року, в якій представник заявника просить скасувати рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 серпня
2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2024 року
і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи
та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини,
яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури
у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи
те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі
№ 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується
за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України Рішенням від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) пункт
2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України
від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду
в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок
і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої
та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Конституційний Суд України наголосив, що унормування процесуальних відносин
у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток
і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості
та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом
як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, що встановлює один
із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим
за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Установлений у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України такий «фільтр» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, як малозначність справи, не є непереборною перешкодою для доступу особи до суду касаційної інстанції. Тому пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах (абзац третій пункту 7.10. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Конституційний Суд України Рішенням від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункти 1 та 5 частини шостої статті 19 ЦПК України. Разом з тим вказаним рішенням не визнано неконституційними пункти 2, 3, 4 частини шостої статті
19 ЦПК України, які є застосовними при кваліфікації справи як малозначної.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за супровід кредитного договору, при цьому позовна вимога про стягнення заборгованості за супровід кредитного договору є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив
у грошовому вимірі. Тобто ціна позову у загальному розмірі становить
31 025,03 грн, яка станом на 01 січня 2024 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн х 250 =
757 000 грн).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим,
що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено,
що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).
При цьому Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну та предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін
і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.
Ця справа не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом
2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Щодо доводів заявника про те, що справа становить значний суспільний інтерес
та має для Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття значного суспільного інтересу та винятковості справи
є оціночним та потребує належного обґрунтування. Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» не навела переконливих доводів та не надала відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для неї виняткове значення, а сама по собі вказівка про це у касаційній скарзі не дає підстав для відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову,
що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання
Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» на положення підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України є необґрунтованими, оскільки предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи
до категорії винятково значимих.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано
на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.
При цьому саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Таким чином,
в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв'язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ
до нього (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Добріч проти Сербії», заяви № 2611/07 та 15276/07, від 21 червня 2011 року).
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи
від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно
до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах,
де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Відтак, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (рішення
у справі «Пелевін проти України», заява № 24402/02, від 20 травня 2010 року).
Отже, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у пункті 1 частини другої статті 394 ЦПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями
та принципами цивільного судочинства.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення
у справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
За наведених обставин, не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2024 року у справі за позовом керівника Центральної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад та територій України, Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за супровід кредитного договору, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська