08 травня 2024 року
м. Київ
справа № 703/2305/22
провадження № 61-6045св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Балаклеївська сільська рада Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського апеляційного суду у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л.,
Нерушак Л. В., Новікова О. М., від 11 квітня 2023 року і виходив з наступного.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Балаклеївської сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що рішенням Балаклеївської сільської ради Смілянського району від 11 грудня 1999 року
№10-6 «Про приватизацію земельних ділянок громадян» вирішено передати безкоштовно у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку ОСОБА_3 земельну ділянку в розмірі 0,250 га за адресою:
АДРЕСА_1 . На частині вказаної земельної ділянки розташований будинок, який станом на день прийняття зазначеного рішення на праві власності також належав ОСОБА_3 .
3. 17 січня 2000 року, з метою продажу вказаного будинку та земельної ділянки, ОСОБА_3 звернулася до директора Смілянського районного земельно-кадастрового бюро із заявою-договором, в якій просила виконати обмір земельної ділянки з видачею державного акту на право приватної власності на землю для будівництва та обслуговування жилого будинку площею 0,250 га за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з рішенням Балаклеївської сільської ради від 11 грудня 1999 року №10-6, про що зроблена відмітка у паспорті серії НОМЕР_1 .
4. На підставі зазначеної заяви-договору Смілянським районним земельно-кадастровим бюро були виконані обміри вказаної земельної ділянки та
09 березня 2000 року Балаклеївською сільською радою видано ОСОБА_3 державний акт на право приватної власності на землю серії ЧР №13-01-284.
5. 10 березня 2000 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений Смілянською державною нотаріальною конторою за № 515, зареєстрований у Смілянському виробничому підрозділі ЧООБТІ в реєстровій книзі № 3 за реєстровим № 396, за яким ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_4 придбала будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
6. Крім того, 10 березня 2000 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений державним нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори Терещенко М. Є. за № 517, за яким ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_4 придбала земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку площею 0,250 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
7. На підставі зазначеного договору купівлі-продажу земельної ділянки Балаклеївською сільською радою 16 травня 2000 року видано ОСОБА_4 державний акт на право приватної власності на землю серії ЧР №13-01-298. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 298. Відповідно до плану зовнішніх меж земельної ділянки зазначена земельна ділянка складається з двох земельних ділянок розмірами 0,159 га та 0,094 га, які розташовані одна навпроти одної.
8. Згодом АДРЕСА_1 перейменовано на АДРЕСА_1.
9. Позивач зазначав, що 18 жовтня 2004 року між ним та ОСОБА_4 укладено договори купівлі-продажу будинку з надвірними спорудами та відповідної земельної ділянки, посвідчені приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Таран Г. В., відповідно до який ОСОБА_4 продала, а він придбав зазначене майно. 25 жовтня 2004 року зареєстровано його право власності на домоволодіння.
10. Відповідно до пункту 7 договору про купівлю-продаж земельної ділянки цей договір є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і видачі державного акта на право власності землі.
11. Вказував, що державна реєстрація права власності за ним на вказану земельну ділянку не була проведена. Разом з тим, договір купівлі-продажу земельної ділянки, на підставі якого він є власником земельної ділянки, площею 0,253 га по АДРЕСА_2 , є дійсним. Відтак, незважаючи на непроведення державної реєстрації права власності, він є власником земельної ділянки, площею 0,253 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, що розташована по
АДРЕСА_2 .
12. Посилався на те, що з метою проведення державної реєстрації вищевказаної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі він звернувся до ФОП ОСОБА_5 для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж даної земельної ділянки та 18 липня 2022 року отримав відповідну технічну документацію.
13. 26 липня 2022 року відділом №3 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області до Державного земельного кадастру внесено відомості про державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,1590 га, розташованої за адресою:
АДРЕСА_2 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, якій присвоєно кадастровий №7 123780500:01:001:1182.
14. Однак, рішенням державного кадастрового реєстратора
№РВ-1200155242022 від 27 липня 2022 року йому було відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру про державну реєстрацію належної йому земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,094 га, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_2 , з посиланням на те, що: електронний документ не відповідає установленим вимогам; розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. Встановлено наявність перетину розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, з ділянкою
№ 7123780500:01:001:1166, площа співпадає на 98,3197 кв. м.
15. З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку
від 14 липня 2022 року №НВ-0000626762022 він дізнався, що 12 жовтня
2021 року відділом у Гусятинському районі ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області, на підставі проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 07 жовтня 2021 року, виготовленого ФОП ОСОБА_6 , проведено державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим № 7123780500:01:001:1166, площею 0,5543 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Власником цієї земельної ділянки на підставі рішення Балаклеївської сільської ради від 26 жовтня 2021 року №18- 18/VIII «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в приватну власність ОСОБА_2 », є ОСОБА_7 .
16. Посилався на те, що зазначеним рішенням Балаклеївської сільської ради Черкаського району від 26 жовтня 2021 року його було протиправно позбавлено права власності на належну йому земельну ділянку, з порушенням законодавства зареєстровано право на земельну ділянку за іншою особою.
17. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: скасувати рішення Балаклеївської сільської ради Черкаського району від 26 жовтня 2021 року
№18-18/VІІІ «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної в приватну власність
ОСОБА_2 »; скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію вказаної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,5543 га, кадастровий № 7123780500:01:001:1166, що проведена 12 жовтня 2021 року відділом у Гусятинському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області.
Стислий виклад позиції інших учасників справи
18. Балаклеївська сільська рада заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на те, що відомості про розміщення земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , площею 0,094 га, щодо якої виник спір, на момент прийняття Балаклеївською сільською радою Черкаського району Черкаської області рішення від 26 жовтня 2021 року за №18-18/VІІІ «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної в приватну власність ОСОБА_2 » у Балаклеївської сільської ради були відсутні. У Державному земельному кадастрі була відсутня інформація щодо реєстрації вказаної земельної ділянки. Враховуючи наведене, виготовлення ОСОБА_2 проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5543 га та подальше прийняття оскаржуваного рішення Балаклеївською сільською радою Черкаського району Черкаської області від 26 жовтня 2021 року №18-18/VІІІ щодо його затвердження та передачі такої ділянки їй у власність, відповідає приписам частини дев'ятої статті 118 Земельного кодексу України.
19. Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області заперечувало проти позову, зазначаючи, що вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення. Відповідач посилався на те, що земельну ділянку площею 0,5543 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 зареєстровано у Державному земельному кадастрі
12 жовтня 2021 року відділом у Гусятинському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області та присвоєно кадастровий номер 7123780500:01:001:1166. Державну реєстрацію здійснено на підставі заяви ОСОБА_2 від 08 жовтня 2021 року та проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого ФОП ОСОБА_6 . Вказана документація із землеустрою розроблена на підставі рішення Балаклеївської сільської ради від 24 вересня 2021 №16-44/VIII «Про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 ». На момент проведення реєстрації земельної ділянки, належної ОСОБА_2 , з кадастровим номером 7123780500:01:001:1166, відомості про земельну ділянку площею 0,094 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 не були внесені до Державного земельного кадастру, а тому підстави для відмови у реєстрації земельної ділянки за заявою ОСОБА_2 , які встановлені частиною шостою статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» були відсутні. Крім того, відповідач зазначав про обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав, оскільки ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки.
20. ОСОБА_2 заперечувала проти позову, посилаючись на безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 . Зазначала, що вона набула право власності на належну їй земельну ділянку правомірно, з урахуванням приписів статей 118, 122 ЗК України. Натомість, ОСОБА_1 , оформивши договір купівлі-продажу земельної ділянки, не отримав державний акт на землю - єдиний документ, що посвідчував би право на земельну ділянку, та не здійснив державну реєстрацію права власності. Зауважувала, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18 жовтня 2004 року був лише підставою для видачі державного акту і здійснення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, яка належала ОСОБА_4 . Акцентувала увагу на тому, що ОСОБА_1 не сплачував з 18 жовтня 2004 року земельний податок, що також позбавляло Балаклеївську сільраду інформації про зареєстроване право власності. У зв'язку з наведеним вважала, що ОСОБА_1 не набув права власності на належну ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,094 га, а також пропустив строк позовної давності для захисту свого права.
21. Крім того, посилалася на те, що за ОСОБА_4 станом на 18 жовтня 2004 року обліковувалося лише земельна ділянка площею 0,253 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, з яких 0,159 га позивач за собою зареєстрував. Відомості стосовно земельної ділянки ОСОБА_4 площею 0,094 га для будівництва і обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_1 не внесені до Державного земельного кадастру, а тому знаходження її в межах іншої земельної ділянки або частини ділянки не було встановлено.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
22. Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області
від 19 грудня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
23. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право позивача на одержання ним у власність земельної ділянки порушено не було. Судом взято до уваги те, що ОСОБА_1 після укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки тривалий час, близько 18 років, зволікав з реєстрацією свого права власності на земельну ділянку, не отримав державний акт про право власності на землю.
24. Крім того, обраний позивачем спосіб захисту права шляхом оскарження рішення сільської ради, яке не є правовстановлюючим актом, а належить до дозвільних документів і вичерпало свою дію після реалізації, є неефективним, оскільки не забезпечить поновлення прав позивача. Вимога про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки є похідною від вимоги про скасування рішення сільської ради, а тому також не підлягає задоволенню.
Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції
25. Постановою Черкаського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ігнатенко В. М. задоволено.
26. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області
від 19 грудня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки задоволено.
27. Скасовано рішення Балаклеївської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 26 жовтня 2021 року №18-18/VІІІ «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної в приватну власність ОСОБА_2 », яким вирішено затвердити проєкт землеустрою щодо відведення та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,5543 га, кадастровий № 7123780500:01:001:1166, для ведення особистого селянського господарства код 01.03, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
28. Скасовано у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію вказаної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,5543 га, кадастровий № 7123780500:01:001:1166, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що проведена 12 жовтня 2021 року відділом у Гусятинському районі
ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області.
29. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
30. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована помилковістю висновків суду першої інстанції щодо відсутності порушення прав позивача у зв'язку з переданням у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки. Зазначено, що Балаклеївська сільська рада Черкаського району розпорядилася земельною ділянкою у 2000 році, вона перейшла з комунальної у приватну власність відповідно до виданого державного акту від 16 травня 2000 року. Позивач не має можливості зареєструвати у встановленому порядку право власності на земельну ділянку, площею 0,094 га, набуту за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, саме через неправомірне рішення органу місцевого самоврядування, а тому скасування такого рішення сприятиме захисту його права власності та відповідає положенням частини першої статті 155 ЗК України.
Узагальнені доводи касаційної скарги
31. 21 квітня 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Черкаського апеляційного суду
від 11 квітня 2023 року та залишити в силі рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 грудня 2022 року.
32. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі
№ 378/596/16- ц, постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 372/2650/17, від 01 вересня 2021 року у справі № 444/2315/18, від 22 вересня 2021 року у справі № 444/2344/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
33. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_1 був позбавлений права власності на спірну земельну ділянку, не врахувавши, що він протягом
18 років не оформив документа, що посвідчує його право власності на неї, не зареєстрував її та не реалізував положення пункту 7 договору купівлі-продажу від 18 жовтня 2004 року.
34. ОСОБА_2 . Посилається на те, що апеляційним судом не було встановлено тотожність між місцезнаходженням її земельної ділянки та земельної ділянки позивача. У наданих позивачем документах містяться протиріччя щодо адрес їх місцезнаходження ( АДРЕСА_3 ), у той же час як вона набула у власність земельну ділянку по
АДРЕСА_4 . Вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_1 є власником спірної земельної ділянки, оскільки єдиним документом, який міг підтвердити право власності на землю до 2009 року був державний акт, якого у позивача немає. Крім того, вважає, що надана позивачем копія договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18 жовтня 2004 року є неналежним доказом, з огляду на відсутність належним чином завіреної його копії або оригіналу.
36. Посилається на те, що судове рішення апеляційного суду ґрунтується на припущеннях, а застосований судом спосіб захисту є неналежним. Водночас, вона помилково залучена до участі у справі в якості відповідача.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
37. Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
38. Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 703/2305/22, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення виконання постанови Черкаського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
39. 29 червня 2023 року матеріали цивільної справи № 703/2305/22 надійшли на адресу Верховного Суду.
40. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2024 року у зв'язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_8 справу розподілено судді-доповідачу.
41. Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Продовжено до 10 липня 2023 року Головному управлінню Держгеокадастру у Тернопільській області та ОСОБА_1 строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року.
Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу
42. Відзив Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на касаційну скаргу ОСОБА_2 мотивований тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Відповідач вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки скасування державної реєстрації земельної ділянки не призведе до припинення зареєстрованого речового права ОСОБА_2 на неї. Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області фактично підтримало доводи касаційної скарги ОСОБА_2 та просило суд задовольнити її вимоги.
43. Відзив ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Ігнатенко В. М., на касаційну скаргу ОСОБА_2 обґрунтований посиланням на те, що суд апеляційної інстанції правильно встановив факт незаконної передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та застосував ефективний спосіб захисту його прав. Посилається також на те, що до моменту набуття відповідачкою права власності на земельну ділянку Балаклеївська сільська рада двічі оформлювала права приватної власності на неї, а тому не могла не знати про її фактичного власника.
44. Зауважує, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття такого права з фактом його державної реєстрації.
45. Акцентує увагу на тому, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду виконано, запис про земельну ділянку ОСОБА_2 видалено з Державного земельного кадастру та Єдиного державного реєстру речових прав, натомість його право на земельну ділянку зареєстровано, що спростовує доводи заявниці про неналежність та неефективність застосованого судом апеляційної інстанції способу захисту його прав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
46. Рішенням Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області від 11 грудня 1999 року № 10-6 «Про приватизацію земельних ділянок громадян» вирішено передати безкоштовно у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку ОСОБА_3 земельну ділянку в розмірі 0,250 га за адресою: АДРЕСА_1 . На частині вказаної земельної ділянки розташований будинок, який станом на день прийняття зазначеного рішення на праві власності також належав ОСОБА_3 , про що свідчить виписка з вказаного рішення.
47. 17 січня 2000 року ОСОБА_3 звернулася до директора Смілянського районного земельно-кадастрового бюро з заявою-договором, в якій просила виконати обмір земельної ділянки з видачею державного акту на право приватної власності на землю для будівництва та обслуговування жилого будинку площею 0,250 га за адресою:
АДРЕСА_1 , згідно з рішенням Балаклеївської сільської радивід 11 грудня 1999 року № 10-6.
48. 10 березня 2000 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений державним нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори за № 515, зареєстрований у Смілянському виробничому підрозділі Черкаського обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації в реєстрову книгу № 3 по реєстровому № 396, на підставі якого ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_4 придбала будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
49. 10 березня 2000 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчений державним нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори Терещенко М. Є. та зареєстрований в реєстрі за № 517, за яким ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_4 придбала земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку площею 0,250 га, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_1 .
50. На підставі зазначеного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10 березня 2000 року Балаклеївською сільською радою 16 травня 2000 року видано ОСОБА_4 державний акт на право приватної власності на землю серії ЧР №13-01-298, згідно з яким останній передана у власність земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку площею 0,253 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Державний акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 298. Відповідно до плану зовнішніх меж земельної ділянки, зазначена земельна ділянка, власником якої є ОСОБА_4 , складається з двох земельних ділянок розмірами 0,159 га та 0,094 га.
51. Після укладення вищевказаних договорів купівлі-продажу та видачі зазначеного державного акту, було змінено адресу земельних ділянок, які належали ОСОБА_4 : АДРЕСА_1 перейменовано на АДРЕСА_1.
52. 18 жовтня 2004 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу будинку з надвірними спорудами, посвідчений приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Таран Г. В. за № 4817, відповідно до якого ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_1 придбав будинок з надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_2 .
53. 25 жовтня 2004 року Смілянським виробничим підрозділом Черкаського обласного об'єднання бюро технічної інвентаризації прийнято рішення про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_5 . 18 жовтня 2004 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Таран Г. В. за № 4820. Згідно з пунктом 1 вказаного договору, ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_1 купив земельну ділянку загальною площею 0,253 га, розміщену на землях по АДРЕСА_1 ,
що знаходиться у віданні Балаклеївської сільської ради народних депутатів та передана для будівництва та обслуговування жилого будинку. Відповідно до пункту 7 зазначеного договору, цей договір є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і видачі державного акта на право власності землі.
55. Державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку не була проведена.
56. З метою державної реєстрації вищевказаної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, ОСОБА_1 звернувся до ФОП ОСОБА_5 для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та 18 липня 2022 року, отримав відповідну технічну документацію.
57. 18 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з метою проведення державної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,253 га, що розташована за адресою:
АДРЕСА_6 . На підставі вищевказаної заяви позивача, 26 липня 2022 року відділом № 3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до Державного земельного кадастру внесено відомості про державну реєстрацію земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , площею 0,1590 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, якій присвоєно кадастровий номер 7123780500:01:001:1182.
59. Рішенням державного кадастрового реєстратора відділу № 1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 27 липня 2022 року №РВ-1200155242022 відмовлено ОСОБА_1 у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру про державну реєстрацію належної йому земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,094 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , з посиланням на те, що електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа, а також розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. Встановлено наявність перетину розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, з ділянкою 7123780500:01:001:1166, площа співпадає на 98,3197.
60. З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку
від 14 липня 2022 року № НВ-0000626762022 слідує, що 12 жовтня 2021 року відділом у Гусятинському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на підставі проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 07 жовтня 2021 року, виготовленого ФОП ОСОБА_6 , проведено державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 7123780500:01:001:1166, площею 0,5543 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Власником цієї земельної ділянки на підставі рішення Балаклеївської сільської ради від 26 жовтня 2021 року №18- 18/VIII «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в приватну власність ОСОБА_2 » стала ОСОБА_7 .
Позиція Верховного Суду
61. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
62. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
63. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
64. Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
65. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
66. Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
67. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
68. Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства.
69. Отже, розподіл землі є особливо чутливим має здійснюватися з дотриманням принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
70. Верховний Суд зазначає, що на будь-якому етапі надання земельної ділянки у власність чи користування сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.
71. Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, придбання за договором купівлі-продажу та безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (пункти а, б частини першої статті 81 ЗК України).
72. Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
73. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
74. Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
75. Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша статті 122 ЗК України).
76. Відповідно частин першої - п'ятої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
77. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.
78. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
79. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
80. Водночас, пунктом 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).
81. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
82. Згідно з частиною першою статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
83. Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
84. Підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
85. Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
86. Позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи.
87. Встановивши, що спірна земельна ділянка, площею 0,094 га
по АДРЕСА_1 була передана у приватну власність ще на підставі рішення Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області від 11 грудня 1999 року №10-6, а 16 травня 2000 року Балаклеївською сільською радою видано державний акт серії ЧР №13-01-298 на право приватної власності на неї, суд апеляційної інстанції дійшов мотивованого висновку про відсутність у Балаклеївської сільської ради правових підстав для передання її у власність ОСОБА_9 відповідно до оскаржуваного рішення Балаклеївської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 26 жовтня 2021 року №18-18/VІІІ.
88. Посилання відповідачки на правомірність такої передачі їй у власність земельної ділянки, з огляду на відсутність відомостей у Державному земельному реєстрі про передачу земельної ділянки позивачу, були правильно відхиленні судом апеляційної інстанції. Так судом апеляційної інстанції було встановлено, що виходячи з положень пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про Державний земельний кадастр», земельна ділянка площею 0,094 га по АДРЕСА_1 , яку набув позивач за договором купівлі-продажу земельної ділянки 18 жовтня 2004 року, вважається сформованою без присвоєння їй кадастрового номера. Водночас наявність рішення Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області від 11 грудня 1999 року № 10-6 «Про приватизацію земельних ділянок громадян», яким земельна ділянка була безкоштовно передана у приватну власність ОСОБА_3 , договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10 березня 2000 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , державного акту на право приватної власності на землю від 16 травня 2000 року серії ЧР №13-01-298, виданого на ім'я ОСОБА_4 , а також договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18 жовтня 2004 року, укладеного між ОСОБА_4 та позивачем ОСОБА_1 , які є чинними та в судовому порядку не визнавалися недійсними, свідчить про перебування такої земельної ділянки протягом тривалого періоду у приватній власності.
89. У відповідності до частини десятої статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр» скасування державної реєстрації земельної ділянки здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення.
90. Згідно з приписами статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
91. Отже державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
92. Зазначене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17.
93. У постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі
№ 303/6974/16-ц зазначено, що відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
94. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що зволікання позивача з реєстрацією свого права власності на спірну земельну ділянку, яка перебувала у приватній власності ще з 1999 року та набута позивачем за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 18 жовтня 2004 року, невід'ємною частиною якого є державний акт про право власності на землю від 16 травня 2000 року серії ЧР №13-01-298 (пункт 6 договору), не дають органу місцевого самоврядування права розпоряджатися таким майном.
95. Судом апеляційної інстанції також правильно було зазначено про помилковість доводів суду першої інстанції щодо неналежності та неефективності обраного позивачем способу захисту його прав.
96. Встановивши, що оспорюваним незаконним рішенням органу місцевого самоврядування та здійсненою на його підставі реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 7123780500:01:001:1166 у Державному земельному кадастрі порушуються права позивача на реєстрацію його права власності на спірну земельну ділянку, суд апеляційної інстанцій дійшов загалом обґрунтованого висновку, що обраний ОСОБА_10 спосіб захисту його прав відповідає змісту зміст порушеного права, за захистом якого він звернувся до суду (відновлення можливості зареєструвати своє право власності на належну йому на підставі договору купівлі-продажу від 18 жовтня 2004 року на земельну ділянку), та спрямований на поновлення його прав.
97. Зазначене підтверджується доводами ОСОБА_1 щодо фактичного виконання оскарженого судового рішення апеляційного суду.
98. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
99. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
100. Суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, та надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, дійшов загалом правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
101. Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, зводяться до переоцінки доказів.
102. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
103. Посилання касаційної скарги на недоведеність позивачем факту тотожності (перетину) земельної ділянки відповідачки та земельної ділянки площею 0,094 га, права на яку заявляє позивач, суперечності в адресі її місця розташування та накладення на неї площі, яка перебуває у її приватній власності, спростовується рішенням державного кадастрового реєстратора від 27 липня 2022 року № РВ-1200155242022, яким відмовлено позивачу у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру про державну реєстрацію належної йому земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,094 га, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_2 , з підстав того, що електронний документ не відповідає установленим вимогам; розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини (наявність перетину розташування в межах земельної ділянки, яку передбачалося зареєструвати, з ділянкою 7123780500:01:001:1166, площа співпадає на 98,3197).
104. Крім того, відповідачами не оспорювався у судах попередніх інстанцій факт перетину (фактичного співпадіння) зазначених земельних ділянок, встановлених державним реєстратором, що в порядку положень частини першої статті 82 ЦПК України обґрунтовано врахував суд апеляційної інстанції.
105. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскарженому судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.
106. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин та характеру спірних правовідносин, не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
107. Так у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц викладено правовий висновок щодо належного способу захисту при вирішенні спору щодо поновлення договору оренди землі.
108. Підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про скасування права власності на земельну ділянку та проведення державної реєстрації земельної ділянки у справі № 372/2650/17 (постанова Верховного Суду
від 20 жовтня 2020 року) став встановлений судом апеляційної інстанцій факт недоведення позивачем належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами, що відбулося фактичне накладення меж земельних ділянок, яке призвело до порушення його права власності щодо виділеної в натурі земельної ділянки.
109. У постановах Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у справі
№ 444/2315/18, від 22 вересня 2021 року у справі № 444/2344/18 спірні правовідносини стосувалися незаконного вибуття земель залізничного транспорту, які перебували у користуванні залізниці, у приватну власність, а правовий висновок у зазначених справах стосувався належності способу захисту прав користувача таких земель, який був позбавлений фактичного права володіння (користування) ними.
110. Натомість у справі, що переглядається в касаційному порядку, судами попередніх інстанцій встановлено, що спірна земельна ділянка була передана у приватну власність ще до 2004 року, правовстановлюючі документи на неї не оскаржувалися в установленому законом порядку, а підставою для звернення до суду слугував намір позивача здійснити державну реєстрацію земельної ділянки і свого права власності на належну йому земельну ділянку, що й було ефективно реалізовано останнім на підставі оскарженого у цій справі судового рішення суду апеляційної інстанції.
111. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
112. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
113. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_2 , які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Постанову Черкаського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович