08 травня 2024 року
м. Київ
справа № 336/211/22
провадження № 61-2045св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Запорізького міського округу Кардаш Яна Олександрівна,
особа, яка подавала заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, - Запорізька міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у складі судді Карабак Л. Г.
від 24 липня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Бєлки В. Ю., Дашковської А. В., від 16 січня
2024 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 16 липня 2002 року через Запорізьку товарну біржу «Торг-Інвест» він уклав з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Договір нотаріально не посвідчений, що унеможливлює реєстрацію права власності покупця.
3. Продавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкоємцем після її смерті є ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, подавши відповідну заяву приватному нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу
Кардаш Я. О.
4. Посилався на те, що сторони виконали всі умови договору
купівлі-продажу нерухомого майна, проте через смерть продавця не мають можливості оформити його нотаріально.
5. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: визнати дійсним договір купівлі-продажу від 16 липня 2002 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований Запорізькою товарною біржею
«Торг-Інвест»; визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Стислий виклад позиції відповідача
6. ОСОБА_2 визнавав позов та просив задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1
Основний зміст та мотиви судових рішень судів попередніх інстанцій
7. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2022 року, з урахуванням виправлень, внесених ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 липня 2022 року, позовні вимоги
ОСОБА_1 задоволено.
8. Визнано дійсним договір купівлі-продажу, укладений 16 липня 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та зареєстрований 16 липня 2002 року Запорізькою товарною біржею «Торг-Інвест».
9. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
10. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки договір купівлі-продажу квартири відповідав діючому на той час законодавству, сторони повністю виконали його умови, зареєстрували договір на товарній біржі, проте позивач, як власник квартири, не має можливості розпорядитися своїм майном, наявні правові підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
11. У лютому 2023 року Запорізька міська рада звернулася до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 не є спадкоємцем після смерті
ОСОБА_3 , а отже спірна квартира на підставі статті 1277 Цивільного кодексу України є відумерлою спадщиною.
12. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 липня 2023 року задоволено заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.
13. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2022 року скасовано.
14. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на квартиру відмовлено.
15. Задовольняючи заяву Запорізької міської ради про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду
м. Запоріжжя від 01 червня 2022 року, суд першої інстанції виходив з того, що Запорізька міська рада, реалізуючи своє право на відумерлу спадщину, має право на захист своїх інтересів у спосіб подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки зазначені нею обставини з'явилися після постановлення рішення. На момент ухвалення рішення судом не були досліджені докази, які мають суттєве значення для вирішення спірних правовідносин, зокрема щодо відсутності родинних зв'язків між ОСОБА_2 та померлою особою, а також наявності права останнього на спадкування за заповітом У той же час, Запорізька міська рада не була залучена до участі у справі.
16. Відмовляючи по суті заявлених позивачем вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів обставин, за яких правочин може бути визнаний дійсним в судовому порядку, зокрема втрати можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. Зазначено, що небажання продавця та ухилення від нотаріального посвідчення договору не є безумовною підставою для застосування частини другої статті 220 Цивільного кодексу України.
17. Постановою Запорізького апеляційного суду від 16 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 липня 2023 року залишено без змін.
18. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог
ОСОБА_1 , з огляду на відсутність доказів як факту виконання умов договору купівлі-продажу квартири, так і факту ухилення продавця протягом двадцяти років від нотаріального посвідчення договору.
19. Крім того, зазначено, що порушення судом першої інстанції норм процесуального права при перегляді рішення за нововиявленими обставинами не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки відповідно до частини третьої статті 376 Цивільного процесуального кодексу України вказані порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є безумовною підставою для скасування рішення суду.
Узагальнені доводи касаційної скарги
20. 07 лютого 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя
від 24 липня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 січня 2024 року, у якій просить скасувати оскаржені судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
21. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та
апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, від 14 квітня 2021 року у справі № 9901/819/18, постановах Верховного Суду від 29 березня 2018 року у справі
№ 904/4573/16, від 26 листопада 2018 року у справі № 205/8493/16-ц,
від 04 вересня 2019 року у справі № 903/729/16, від 01 квітня 2020 року у справі
№ 754/1466/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки, встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Крім того зазначає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив його клопотання про відкладення розгляду справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
22. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржених судових рішень, не з'ясували обставин, що мають значення для розгляду справи, не перевірили наявності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Зокрема заявник зауважує, що доводи заяви Запорізької міської ради не свідчать про наявність обставин, передбачених статтею 423 ЦПК України. Не надано жодного доказу існування істотних обставин, які не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи. Крім того, вважає, що Запорізька міська рада не довела порушення її прав та інтересів, а також пропустила строк на подачу заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, що судами попередніх інстанцій не було взято до уваги.
23. Зауважує, що оскільки договір було вчинено у 2002 році, то до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення ЦК Української РСР 1963 року, згідно зі статтею 227 якого, нотаріальне посвідчення угод було обов'язкове лише у випадках укладення договору купівлі-продажу житлового будинку.
24. Додатково зауважує, що суд апеляційної інстанції порушив його право на участь у судовому засіданні, необґрунтовано відхиливши його заяву про відкладення розгляду справи.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
25. Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.
26. Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 336/211/22, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
27. 03 квітня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
28. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2024 року у зв'язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_4 справу розподілено судді-доповідачу.
29. Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 24 липня
2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 січня 2024 року повернуто без розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
30. Право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва
№ 10133 від 28 січня 2000 року про право власності на житло, виданого Шевченківською районною адміністрацією м. Запоріжжя, зареєстрованого в реєстровій книзі орендного підприємства Запорізького міжміського Бюро технічної інвентаризації за № 228/36096 від 22 лютого 2000 року.
31. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
32. Спадкова справа № 46/2021 заведена приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я. О. на підставі заяви ОСОБА_2 , який у заяві про прийняття спадщини не зазначив ступінь родинних відносин із спадкодавцем.
33. Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру, заповіти від імені ОСОБА_3 не посвідчувались.
34. За повідомленнями Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі відносно померлої ОСОБА_3 відсутні актові записи про шлюб, розірвання шлюбу, народження дітей.
35. Відповідно до інформації Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради померла ОСОБА_3 з 05 березня 1977 року та по час смерті була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 . Інші особи разом з нею зареєстровані не були.
36. Позивачем на обґрунтування позову зазначено, що 16 липня 2002 року між ним та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу квартири, який був зареєстрований Запорізькою товарною біржею «Торг-Інвест».
Позиція Верховного Суду
37. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
38. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
39. Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
40. Згідно з частиною першою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
41. Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13).
42. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом і не були та не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини другої статті 423 ЦПК України).
43. Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18).
44. Нововиявленими є лише такі обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі, обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17).
45. Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
46. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
47. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
48. При перегляді рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2022 року за нововиявленими обставинами було встановлено, що при його ухваленні суду не були відомі істотні обставини, які суттєво впливають на вирішення справи.
49. Зокрема, було встановлено, що відносно померлої ОСОБА_3 відсутні актові записи про шлюб, розірвання шлюбу, народження дітей, заповітів вона не складала, проживала сама.
50. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 грудня 2022 року у справі № 336/6907/22 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 . У цій ухвалі зазначено, що вказана квартира, яка належала померлій ОСОБА_3 , стала об'єктом кримінально протиправних дій - кримінального правопорушення за частиною третьою статті 190 КК України (проти власності), досудове розслідування якого здійснюється у рамках кримінального провадження № 42022082030000081 від 04 листопада 2022 року. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зловживаючи правом на звернення до суду, надали суду неповну та недостовірну інформацію, зокрема, про наявність між ними спору; не надали всіх документів, які б підтверджували те, що ОСОБА_2 є належним відповідачем (правонаступником померлої ОСОБА_3 ), який оспорює або не визнає права ОСОБА_1 та має право визнавати поданий до нього позов, у результаті чого відбулось заволодіння (переоформлення) права власності на квартиру померлої ОСОБА_3 за ОСОБА_1 .
51. Вказані обставини, які були з'ясовані після прийняття судом першої інстанції рішення у справі, свідчать про очевидно штучний характер ініційованого позивачем спору з неналежним відповідачем, який визнавав позов. Колегія суддів вважає, що ці обставини є достатньою підставою для скасування рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2022 року.
52. Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).
53. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
54. Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення виконання встановлених законом обов'язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (постанова Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17).
55. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
56. Справедливість - це одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
57. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
58. Суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, метою подачі спірного позову, його штучного характеру, недобросовісністю дій сторін та вирішили спір з урахуванням загальних засад цивільного законодавства.
59. Посилання касаційної скарги на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права за обставин цієї справи, що стали відомими після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, колегія суддів відхиляє.
60. Висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для скасування рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя
від 01 червня 2022 року та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , заявлених до ОСОБА_2 з підстав частини другої статті 220 ЦК України, не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
61. В аспекті доводів скарги щодо порушення права заявника на виступ у судовому засіданні колегія суддів зауважує наступне.
62. Учасники судового процесу та їхні представники, як зазначено у частині першій статті 44 ЦПК України, повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
63. З матеріалів справи випливає, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. 15 січня 2024 року на електронну адресу апеляційного суду, без накладення кваліфікованого електронного відпису, надійшла скан-копія заяви ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи у зв'язку з великою завантаженістю в роботі. Жодних доказів на підтвердження неможливості явки в судове засідання, клопотань про проведення судового розгляду в режимі відеоконференції, або ж додаткових письмових пояснень по суті справи (письмової промови у судових дебатах), ОСОБА_1 не надав.
64. З огляду на наведену процесуальну поведінку ОСОБА_1 , відсутності доказів неможливості його явки в судове засідання суду апеляційної інстанції, а також викладення його позиції в тексті апеляційної скарги, відсутні підстави вважати порушеним право заявника на доступ до правосуддя, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
65. Отже, переглядаючи судові рішення у межах доводів касаційної скарги, суд касаційної інстанції не знаходить підстав для їх скасування.
66. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
67. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
68. Необхідно звернути увагу, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
69. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).
70. Касаційна скарга не містить інших доводів щодо порушення судами попередніх інстанцій інших норм процесуального права при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами.
71. У межах доводів касаційної скарги підстави для скасування судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 402, 403, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 липня
2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович