10 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 907/936/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ємця А.А. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг",скаржник)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.12.2023 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу
та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.04.2024
у справі №907/936/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до відповідачаТересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області
про стягнення 9 426,56 грн,
ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" 29.04.2024 через «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.12.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 у справі №907/936/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 4 463,29 грн, пені у сумі 432,80 грн, 3% річних у сумі 26,39 грн та інфляційних втрат у сумі 7,45 грн скасувати і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Водночас у касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження судових рішень.
З матеріалів касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що 10.10.2023 на розгляд Господарського суду Закарпатської області надійшла позовна заява ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" до Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області про стягнення 9426,56 грн.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати вартості поставленого за договором постачання природного газу №06-2193/22-БО-Т від 12.12.2022, в березні 2023 року природного газу, у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість в розмірі 8268,49 грн., за несвоєчасну сплату якої позивачем нараховано 1077,70 грн. пені, 65,49 грн. 3 % річних та 14,88 грн. інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 04.12.2023 у справі №907/936/23 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" 3805,20 грн. заборгованості за спожитий природний газ, 644,90 грн. пені, 39,10 грн. 3% річних, 7,43 грн. втрат від інфляції та 1280,31 грн. у повернення сплаченого судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.
ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", не погодившись з винесеним рішенням подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що таке рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 4463,29 грн., пені в сумі 432,80 грн., 3% річних в сумі 26,39 грн. та інфляційних втрат в сумі 7,45 грн. прийнято з порушенням процесуального права, без дослідження усіх істотних обставин справи.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 у справі №907/936/23 апеляційна скарга ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" залишена без задоволення, рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.12.2023 залишено без змін.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, виходячи з наступного.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Приписами пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Отже, перелік випадків для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наведений у пункті 2 частини другої статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Згідно з частинами третьою та п'ятою статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи; для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 01.01.2023 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 684 гривень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у справі № 907/936/23 є стягнення 9 426,56 грн заборгованості з оплати вартості поставленого за договором постачання природного газу №06-2193/22-БО-Т від 12.12.2022, в березні 2023 року природного газу, а, отже, ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України (станом на 2023 рік - 268 400, 00 грн).
З огляду на предмет спору, оскільки ціна спору у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд першої інстанції визнав справу № 907/936/23 малозначною та відкрив провадження у справі і вирішив здійснювати судовий розгляд справи у порядку спрощеного провадження (ухвала суду першої інстанції від 13.10.2023).
Отже, справи, на які поширюється дія пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, є малозначними в силу властивостей притаманних їм, виходячи з ціни пред'явленого позову та його предмета (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).
Верховний Суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.
Отже, тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.
ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" у поданій касаційній скарзі зазначає, що підставами касаційного оскарження є пункт 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом апеляційної інстанції порушені норми процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права статтей 11, 509, 526, 530, 549-552, 598, 599, 612, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України та статтей 173, 174, 175, 193, 202, 230- 233 Господарського кодексу України. Проте, Суд зазначає, що ці підстави є саме підставами касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, натомість, не є доводами, які у розумінні підпунктів «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, підтверджують наявність випадків, які дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.
Водночас подана касаційна скарга не містить жодних обґрунтувань та виключних випадків, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Передбачені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки не є тотожними з поняттям підстав касаційного оскарження, які передбачені пунктами 1- 4 частини першої статті 287 ГПК України.
Разом з тим Суд зауважує, що доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин та доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Отже, скаржником у цій справі не наведено виключних випадків касаційного оскарження судових рішень, у якій предметом позову є стягнення 9 426,56 грн заборгованость з оплати вартості поставленого за договором постачання природного газу №06-2193/22-БО-Т від 12.12.2022, в березні 2023 року природного газу, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Разом з тим, Суд також враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі пункт 3 (а) статті 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункт 1 статті 6 Конвенції.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.12.2023 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу та постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 у справі №907/936/23, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", наведене в тексті касаційної скарги клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не розглядається.
Керуючись частиною п'ятою статті 12, статтею 163, статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.12.2023 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу та постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 у справі №907/936/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ємець
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова