09 травня 2024 рокуСправа № 161/3511/15-а пров. № А/857/6109/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,
при секретарі судового засідання - Гладкій С.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною відмови в перерахунку пенсії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 лютого 2024 року (суддя Присяжнюк Л.М., м.Луцьк, повний текст складено 20 лютого 2024 року), -
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУПФ) в якій просила розглянути звіт ГУПФ щодо виконання постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 травня 2015 року у справі № 161/3511/15-а (далі - Постанова суду) та за результатами звіту прийти до обґрунтованого висновку про накладення на начальника ГУПФ ОСОБА_2 штрафу за невиконання Постанови суду в частині не проведення перерахунку пенсії (далі - Заява).
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 лютого 2024 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України (далі - ДБУ) штраф у розмірі 30 280 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 штраф у розмірі 30 280 грн.
Не погодившись із постановленою ухвалою її оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та у задоволенні вимог Заяви відмовити.
В апеляційній скарзі, вказує, що відповідачем вжито заходи для забезпечення виконання судового рішення. ГУПФ неодноразово подавалися звіти про виконання судового рішення. Також зауважує, що у матеріалах справи відсутні ухвали та судові повістки про призначення до розгляду в судовому засіданні із повідомленням сторін питання про накладення штрафу на начальника ГУПФ ОСОБА_2 .
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подала.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Постанова суду тривалий час, а саме - протягом 8 років, не виконується належним чином відповідачем, що є безумовним порушенням права позивача на доступ до суду і суд неодноразово надавав можливість відповідачу виконати рішення суду без вжиття санкцій у вигляді штрафу, тому єдиним дієвим способом спонукати відповідача виконати рішення суду є накладення на керівника ГУПФ штрафу у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за не належне виконання судового рішення.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.
Як видно з матеріалів справи, Постановою суду, залишеного без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 липня 2015 року, визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області (далі - УПФ) в перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII). Зобов'язано УПФ провести перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з урахуванням пункту 2 статті 56 Закону 796-XII зі збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожен наступний рік роботи понад установлений стаж з 10 вересня 2014 року.
У постанові Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі 161/17902/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та скасування постанови закінчення виконавчого провадження від 15.11.2017 ВП № 53246052, вказано, що … «фактично Постанову суду виконано не було…».
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 червня 2021 року замінено відповідача УПФ на його правонаступника ГУПФ у справі №161/3511/15-а за позовом ОСОБА_1 до УПФ про визнання протиправною відмови в перерахунку пенсії.
Встановлено судовий контроль за виконанням Постанови суду, а саме - у термін 2 місяці з дня набрання цієї ухвали законної сили надати суду звіт про виконання судового рішення.
Ухвалами Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 червня 2022 року, від 28 лютого 2023 року, від 08 серпня 2023 року заходи судового контролю неодноразово продовжувалися судом.
На подану позивачем Заяву фактично звіт надійшов на адресу суду 13.02.2024, в якому боржник, посилаючись на розпорядження про перерахунок пенсії від 06 квітня 2015 року, від 18 березня 2016 року, від 01 грудня 2016 року, вважає Постанову суду виконаною.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно статті 14 КАС судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з положеннями частин першої-третьої статті 382 КАС суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування у зв'язку із невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду. При цьому, для прийняття судом звіту суб'єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб'єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням.
Водночас, статтею 382 КАС чітко регламентовано порядок розгляду судами питання про накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення.
Так, відповідно до частини четвертої статті 382 КАС питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.
Практика Верховного Суду щодо застосування положень КАС, які зобов'язують суд вирішувати певні питання виключно у судовому засіданні з повідомленням сторін сформована, зокрема, у постановах від 20 березня 2018 року у справі № 161/6125/17 та від 15 серпня 2019 року у справі № 2а-4641/11/2670, а також у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2023 року у справі 640/21223/20.
Так, як видно з матеріалів справи судове засідання за Заявою ОСОБА_1 в якій вона в тому числі просила накласти на керівника ГУПФ штраф за невиконання судового рішення було призначено на 24.01.2024 о 14:00 год. Представники сторін в судове засідання призначене на вказану дату прибули (т.1 а.с.191-192). Однак, у вказаному судовому засіданні було оголошено перерву до 13.02.2024 о 10:00 год у зв'язку з тим, що відповідачем на виконання ухвали від 08 серпня 2023 року не подано звіт про виконання судового рішення. Сторони про засідання призначене на 13.02.2024 були повідомлені під розписку (т.1 а.с.193). 13.02.2023 письмовою ухвалою суду розгляд Заяви відкладено на 20.02.2024 о 12:45 год так як сторони в судове засідання не з'явились (т.1 а.с.198). Цього ж дня було сформовано судову повістку про виклик до суду заявника та відповідача (т.1 а.с.197). 14.02.2024 в суді першої інстанції зареєстровано клопотання ГУПФ про проведення судового засідання без участі ГУПФ. Одночасно просили прийняти звіт про виконання Постанови суду та клопотання про перенесення судового засідання призначеного на 13.02.2024 (т.1 а.с.198-207).
20.02.2024 було постановлено оскаржувану ухвалу. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні належні докази про направлення стороні відповідача повістки про виклик до суду на судове засідання 20.02.2024 та її вручення останньому, що відповідно не може бути визнаватися належним повідомленням про дату, час та місце викладених у Заяві вимог, в тому числі і щодо накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Апеляційний суд, в силу позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 08 вересня 2023 року у справі 640/21223/20 визнає, що судом у належний спосіб призначено до судового розгляду з повідомленням сторін Заяву ОСОБА_1 (т.1 а.с.186). Однак, належних доказів про те, що ГУПФ було повідомлено про судове засідання призначене на 20.02.2024 в матеріалах справи відсутні.
Практика Верховного Суду щодо застосування положень КАС, які зобов'язують суд вирішувати певні питання виключно у судовому засіданні з повідомленням сторін сформована, зокрема, у постановах від 20 березня 2018 року у справі № 161/6125/17 та від 15 серпня 2019 року у справі № 2а-4641/11/2670.
Таким чином, розглянувши, зокрема питання про накладення штрафу на начальника ГУПФ без належних відомостей про вручення відповідачу судової повістки про судове засідання, що призначене на 20.02.2024, судом першої інстанції порушено імперативні вимоги частини четвертої статті 382 КАС та позбавило начальника ГУПФУ права подати усні та письмові пояснення щодо наявності підстав накладення штрафу, а також відповідні докази, які могли бути враховані вказаним судом під час вирішення питання про наявність підстав для накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищезазначене, враховуючи критерії Європейського суду з прав людини, що встановлюють, чи має звинувачення кримінальний характер, широко відомі як, «критерії Енгеля» (Engel and оthers v. Netherlands, заява № 5100/71) (передбачають необхідність суду врахування: кваліфікації правопорушення згідно з національним законодавством, характеру правопорушення та суворості покарання, якому обвинувачений ризикує бути підданий), а також вид та суворість покарання стосовно фізичної особи (штраф у розмірі 60560 грн) та, відповідно, необхідність застосування судом у цій справі при визначенні такого виду адміністративної відповідальності максимальних стандартів доказування, гарантуючи конституційні принципи рівності та змагальності, апеляційний суд дійшов висновку обґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції статті 382 КАС та про незаконність оскаржуваного судового рішення у частині накладення штрафу на начальника ГУПФ.
Керуючись статтями 308, 310, 312, 315-317, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області задовольнити частково.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 лютого 2024 року скасувати у наступній частині:
«Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України штраф у розмірі 30 280,00 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 штраф у розмірі 30 280,00 грн. (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень).
…
Ця ухвала є виконавчим документом в частині стягнення штрафів.
Стягувачами за даним виконавчим документом є:
1) в частині, що стосується стягнення на користь Державного бюджету України - Державна судова адміністрація України, м. Київ, вул. Липська, буд.18/5, код ЄДРПОУ 26255795, отримувач коштів ГУК у м.Києві/Печерс.р-н/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA118999980313090106000026007, код класифікації доходів бюджету 21081100;
2) в іншій частині - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Боржником за даним виконавчим документом є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Ухвала підлягає примусовому виконання з дня набрання нею законної сили.
Строк пред'явлення ухвали до примусового виконання:
1) в частині стягнення на користь Державного бюджету України - три місяці з наступного дня після набрання ухвалою законної сили;
2) в іншій частині - три роки з наступного дня після набрання ухвалою законної сили» та прийняти постанову, якою в задоволені вимог заяви ОСОБА_1 від 28.11.2023 про розгляд звіту при виконанні постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 травня 2015 року та накладення штрафу на керівника установи за не проведення перерахунку пенсії, у викладеній вище частині відмовити.
В решті ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
С. М. Кузьмич
Повне судове рішення складено 9 травня 2024 року.