09 травня 2024 р. Справа № 480/7376/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2023, головуючий суддя І інстанції: С.М. Глазько, м. Суми, повний текст складено 13.12.23 по справі № 480/7376/23
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання неправомірними рішення, дії та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони, відповідач), у якому просила суд:
- визнати неправомірним рішення, дії, бездіяльність відповідача про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із загибеллю сина - молодшого сержанта ЗСУ ОСОБА_2 при захисті Батьківщини під час безпосередньої участі в АТО та її забезпеченні, оформлене протоколом № 15/с від 19 червня 2023 року та скасувати його;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути у визначений законом термін заяву позивача та призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із загибеллю при захисті Батьківщини її сина, молодшого сержанта ОСОБА_2 , в порядку і розмірі, передбаченому законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» із змінами та доповненнями.
В обґрунтування позову зазначила про протиправність дій відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги (далі - ОГД) у зв'язку із загибеллю її сина молодшого сержанта ОСОБА_2 при захисті Батьківщини під час його перебування в зоні АТО. Пояснила, що відмовляючи у призначенні та виплаті ОГД, відповідач послався на висновки акту службового розслідування № 1 від 15.03.2015, відповідно до якого, військовослужбовець ОСОБА_2 самовільно залишив межі взводного опорного пункту та перебував у стані алкогольного сп'яніння, разом з цим, такі твердження відповідача не відповідають дійсним обставинам загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 та суперечать наявним в матеріалах справи доказам. Стверджує, що сержант ОСОБА_2 не вчиняв будь-яких адміністративних чи кримінальних правопорушень, наслідком яких настала його смерть, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для застосування відносно позивача положень ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ) для відмови у призначенні ОГД.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 по справі № 480/7376/23 позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання неправомірними рішення, дії та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлене протоколом № 15/с від 19 червня 2023 року.
Зобов'язано Міністерство оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код 00034022) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та додані до неї документи про призначення та виплату їй одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю при захисті Батьківщини її сина, молодшого сержанта ОСОБА_2 в порядку і розмірі, передбаченому законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням висновків суду.
У задоволенні інших вимог - відмовлено.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі № 480/7376/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання неправомірними рішення, дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, в частині задоволення позову скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про правомірність рішення відповідача про відмову в призначенні ОГД, оскільки ОСОБА_2 на час смерті перебував у стані алкогольного сп'яніння та самовільно залишив взводний опорний пункт, про що зазначено в протоколі засідання комісії Міноборони від 19.06.2023 № 15/с та підтверджується обвинувальним актом прокуратури Луганської області (Лисичанської міської прокуратури) від 09.06.2015, а тому, з огляду на приписи ст. 16-4 Закону № 2011-ХІІ, у відповідача були відсутні підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу.
Крім того, Закон № 2011-ХІІ визначає, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права, а відтак, звертаючись із заявою про виплату одноразової грошової допомоги лише у 2021 році позивач пропустила такий строк, оскільки право на ОГД у неї виникло 13.05.2015 (дата смерті її сина), а отже вказані обставини справи також є підставою для відмови у виплаті позивачу ОГД.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.
Відповідно до ч. 3 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що син ОСОБА_1 , військовослужбовець Збройних сил України молодший сержант ОСОБА_2 , був мобілізований на військову службу та зарахований до особового складу в/ч польова пошта НОМЕР_2 на посаду головного сержанта 2-ї роти охорони військової частини.
Відповідно до наказу першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України № 23 від 23.01.2015 молодший сержант ОСОБА_2 прибув до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній організації на території Донецькій та Луганській областей, забезпеченні її проведення з метою виконання службових (бойових) завдань.
13.03.2015 в с. Новозванівка, Луганської області, молодший сержант ОСОБА_2 загинув від вогнепального поранення, заподіяного місцевим мешканцем ОСОБА_3 , у зв'язку з чим останній обвинувачується у скоєні злочину за ст. 263 ч. 1, ст.115 ч. 1 КК України у кримінальному провадженні, справа № 415/651/15, яка знаходиться на розгляді Лисичанського міського суду Луганської області. Вирок по справі на даний час не винесено.
19.03.2015 позивачка у встановленому порядку, через ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до відповідача із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю сина.
Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_3 позивач ОСОБА_1 є матір'ю загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .
Після звернення представника позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 , заява позивача про призначення одноразової грошової допомоги та подані до неї документи 01.03.2021 направлені до Міністерства оборони України.
Згідно з листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України документи позивача надіслані до ІНФОРМАЦІЯ_2 на доопрацювання.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги в місячний строк, звернулася до суду із позовом (справа № 480/4881/21).
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі №480/4881/21, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2023, позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання рішення, дії та бездіяльності неправомірними, зобов'язання вчинити дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, що полягає у нерозгляді заяви ОСОБА_1 від 19.05.2015 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю при захисті Батьківщини її сина, молодшого сержанта ОСОБА_2 ..
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно направити до Міністерства оборони України заяву ОСОБА_1 та подані до неї документи про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю при захисті Батьківщини її сина, молодшого сержанта ОСОБА_2 ..
Зобов'язано Міністерство оборони України у місячний строк розглянути заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю при захисті Батьківщини її сина, молодшого сержанта ОСОБА_2 в порядку і розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» із змінами та доповненнями;
У задоволенні інших вимог відмовлено.
Як вбачається зі змісту витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 15/с від 19.06.2023, на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі № 480/4881/21 відповідачем розглянуто документи для призначення одноразової грошової допомоги матері померлого 13.03.2015 внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, молодшого сержанта ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Відповідач зазначив, що за поданими документами встановлено, що згідно з актом службового розслідування нещасного випадку, складеного військовою частиною НОМЕР_2 від 15.03.2015, молодший сержант ОСОБА_2 разом з іншим військовослужбовцем самовільно залишили межі взводного опорного пункту та вирушили у с. Новозванівка, де вони вживали спиртні напої разом з господарями, до яких вони завітали. Під час застілля виникла сварка.
В обґрунтовування спірного рішення відповідач послався на обвинувальний акт прокуратури Луганської області (Лисичанська міська прокуратура) від 09.06.2015, відповідно до якого під час вживання спиртних напоїв виник конфлікт між молодшим сержантом ОСОБА_2 та господарем, до якого він завітав з іншим військовослужбовцем. Під час сварки було застосовано вогнепальну зброю та поранено ОСОБА_2 , що стало причиною його смерті. За вказаних обставин вбачаються активні дії сержанта ОСОБА_2 , які полягають у самовільному залишенні взводного опорного пункту, вживанні алкогольних напоїв під час виконання обов'язків військової служби, а також участі його у сварці в стані алкогольного сп'яніння. Для більш детального розгляду обставин, за яких сталося кримінальне правопорушення громадянці ОСОБА_1 - матері померлого ОСОБА_2 пропонувалося подати вирок суду, проте цього не було здійснено. Відповідно до статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення розпивання алкогольних напоїв військовослужбовцями на території військових частин, військових об'єктів або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані є адміністративним правопорушенням. Згідно зі статтею 16-4 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), військовослужбовця, є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп'яніння. Ураховуючи всі обставини, які призвели до смерті військовослужбовця, відповідач вважав, що підстав для призначення одноразової грошової допомоги немає.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернулась до суду з позовом у даній справі.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення відповідача, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки беззаперечні докази, що підтверджували б чи спростовували факт перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння на момент смерті мають існувати у матеріалах кримінального провадження № 1/кп/415/29/18, 415/561/15-к, однак з об'єктивних причин не були враховані відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення. Разом з цим, суд вважав, що прийняття рішення про зобов'язання відповідача виплатити позивачеві одноразову грошову допомогу, без перевірки наявності чи відсутності усіх підстав для відмови у її виплаті, є необґрунтованим.
Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд вважав за необхідне зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву позивача та додані до неї документи про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю при захисті Батьківщини її сина, молодшого сержанта ОСОБА_2 в порядку і розмірі, передбаченому законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» із змінами та доповненнями, з урахуванням висновків суду.
Також суд першої інстанції роз'яснив ОСОБА_1 , що без дослідження відповідачем висновку експертизи № 4-Т/пп/16 від 19.05.2016 або вироку у кримінальному провадженні №1/кп/415/29/18, 415/561/15-к неможливо призначити позивачу спірну одноразову грошову допомогу, відтак, якщо позивач має бажання пришвидшити вирішення вказаного питання та встановити об'єктивні обставини у справі, вона, як особа, яка визнана потерпілою у кримінальному провадженні, має можливість, з урахуванням вимог КПК України, отримати (ознайомитись) вищевказані матеріали самостійно або за участю адвоката та надати їх відповідачу.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення підлягає перегляду в частині задоволених позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
В силу вимог частини 1 статті 16 Закону № 2011-ХІІ (в редакції тут і далі на дату смерті сина позивачки - 13.03.2015), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктами 1-2 частини 2 цієї статті Закону визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.
Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Таким чином, у разі загибелі (смерті) військовослужбовців державою гарантовано виплату одноразової грошової допомоги членам сімей військовослужбовців, які загинули у розмірі, визначеному ст. 16-2 Закону № 2011-ХІІ.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (частина 6 стаття 16-3 Закону № 2011-ХІІ).
Згідно з частиною 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975), яку було прийнято на виконання частини другої статті 16-2 та пункту дев'ятого статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується зокрема членам сім'ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, у тому числі після звільнення такої особи з військової служби.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 06.02.2018 року по справі № 761/18099/15-а та у постанові від 28.11.2019 року по справі № 815/199/18.
Пунктом 10 Порядку № 975 визначено, що члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи: заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
До заяви додаються копії: документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста; свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого); свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);
Згідно із пунктами 12 та 13 Порядку № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Пунктами 12, 13 Порядку № 975 визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів). Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Відповідно до частини 1 статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Ці положення кореспондуються з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служб у військовому резерві, затвердженим постановою № 975.
Аналіз наведених норм свідчить, що зазначена допомога не призначається з підстав, наведених цими нормами, лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком його перебування у стані алкогольного сп'яніння, а саме вчинення ним певних активних дій у стані алкогольного сп'яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі). Водночас, сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння на час настання смерті не визначається вказаними нормами права як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.
Трактування положень пункту 1 статті 16-4 Закону №2011-XII у зазначеній інтерпретації узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11.04.2018 (справа №802/1869/17-а), від 04.03.2020 (справа №813/2071/17) та від 15.06.2022 (справа № 826/4813/18).
Колегією суддів встановлено, що первинно (19.03.2015) звертаючись до військового комісаріату ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі (смертю, загибеллю) сина молодшого сержанта ОСОБА_2 (а.с. 30 зворот), позивач ОСОБА_1 надала копії паспорту, довідки про причину смерті, свідоцтва про народження, довідки про участь в АТО, свідоцтва про смерть батька, довідки про стан сім'ї, лікарського свідоцтва про смерть, витяг з наказу особового складу в/ч НОМЕР_2 , свідоцтва про смерть військовослужбовця.
Повторно, 17.03.2023, ОСОБА_1 , як мати загиблого військовослужбовця, надала копії паспорту, ідентифікаційного коду, свідоцтва про смерть сина ОСОБА_2 , свідоцтва про смерть батька, посвідчення УСЗ.
Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на пропуск позивачем трирічного строку на звернення з відповідною заявою, оскільки вперше ОСОБА_1 звернулась до військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про призначення та виплату ОГД ще 19.03.2015 (а.с. 80 зворот), однак вказана заява не була розглянута належним чином, що було підставою для ініціювання судового розгляду в межах справи № 480/4881/21в судах першої та апеляційної інстанції. Отже, саме триваюча бездіяльність відповідача призвела до розгляду заяви ОСОБА_1 у строк значно перевищуючий 3 роки.
Колегією суддів встановлено, що згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 15 квітня 2015 року № 1354 «Проникаюче вогнепальне дробове сліпе поранення правої половини грудної клітини з ушкодженням органів плевральних порожнин» молодшого сержанта ОСОБА_2 , 1987 року народження, яке послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 - поранення та причина смерті, так, пов'язані із захистом Батьківщини.
Надаючи оцінку діям Міноборони щодо розгляду документів позивача для призначення та виплати спірної одноразової грошової допомоги, колегія суддів вважає, що надані позивачами документи, на підтвердження причин та обставин смерті військовослужбовця не містять відомостей про обставини смерті військовослужбовця, зокрема про те, що смерть не пов'язана із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Зі змісту оскаржуваного рішення МОУ від 19.06.2023 про відмову у призначенні позивачці одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю сина, ОСОБА_2 слідує, що відповідач виходив із того, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок сварки у стані алкогольного сп'яніння під час виконання обов'язків військової служби. При цьому, для більш детального розгляду обставин, за яких сталося кримінальне правопорушення (поранення ОСОБА_2 , що стало причиною його смерті), матері померлого пропонувалося подати вирок суду, чого здійснено не було.
Як зазначає відповідач, ОСОБА_2 на час смерті перебував у стані алкогольного сп'яніння та самовільно залишив взводний опорний пункт, про що зазначено в оскаржуваному протоколі засідання комісії Міноборони від 19.06.2023 №15/с.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, відповідно до листа Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 07.07.2017 №1702, який був адресований військовому комісару ІНФОРМАЦІЯ_7 , 19.05.2016 була проведена судово-токсикологічна експертиза крові трупа ОСОБА_2 з метою виявлення алкоголю. Висновок експертизи з супровідними документами був направлений до Лисичанського міського суду 24.05.2016.
У листі судді Лисичанського районного суду Луганської області ОСОБА_4 , від 09.06.2018, адресованого військовому комісару ІНФОРМАЦІЯ_7 , зазначено, що в матеріалах кримінального провадження №1/кп/415/29/18, 415/561/15-к, є висновок Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи №4-Т/пп/16 від 19.05.2016, однак вказаний висновок не може бути наданий військовому комісару ІНФОРМАЦІЯ_7 , оскільки він не є стороною кримінального провадження.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, який був досліджений судом першої та апеляційної інстанцій, вирок у вище вказаному кримінальному провадженні на час розгляду даної справи відсутній.
Зі змісту листа начальника Лисичанського МВ ГУМВС України у Луганській області від 18.08.2015 № 45/15743/4 вбачається, що будь-яких досліджень відносно встановлення алкоголю, наркотичних та токсичних речовин у крові ОСОБА_2 не проводилось.
Таким чином, відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, причинно-наслідковий зв'язок між станом сп'яніння військовослужбовця та його смертю (загибеллю) колегією суддів не встановлено.
Також, відповідачем не надано доказів на підтвердження проведення службового розслідування за фактом самовільного залишення ОСОБА_2 опорного пункту.
За встановлених вище обставин та наведеного правого регулювання колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновок відповідача у рішенні засідання комісії Міністерства оборони України від 19.03.2023 року № 15/с про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що смерть військовослужбовця є наслідком перебування його у стані алкогольного сп'яніння під час виконання обов'язків військової служби, є передчасним.
Крім того, у рішенні засідання комісії Міністерства оборони України від 19.03.2023 року № 15/с не зазначено, що смерть військовослужбовця є наслідком вчиненням військовослужбовцем кримінального або адміністративного правопорушення, а зазначено лише про те, що військовослужбовець самовільно залишив військову частину, що не є підставою для відмови у призначенні грошової допомоги матері загиблого.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Разом з цим, Міністерством оборони України не надано до суду належних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_2 дій у стані алкогольного сп'яніння, що мали своїм наслідком його смерть.
За наведених вище обставин, та з огляду на відсутність у матеріалах справи висновку Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи №4-Т/пп/16 від 19.05.2016, твердження відповідача про те, що смерть військовослужбовця ОСОБА_2 настала в результаті вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння, є недоведеним належними та допустимими доказами у розумінні ст.74 КАС України.
А відтак, відмова відповідача у призначені та виплаті ОСОБА_1 - матері загиблого військовослужбовця одноразової грошової допомоги, яка оформлена протоколом засідання Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.06.2023 № 15/с є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зобов'язання судом відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу позивачеві у зв'язку із загибеллю при захисті Батьківщини її сина може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність інших підстав для відмови у призначенні та виплаті такої допомоги, які передбачені законом.
Враховуючи, що суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки, а прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача виплатити позивачеві одноразову грошову допомогу, без перевірки наявності чи відсутності усіх підстав для відмови у її виплаті, може бути необґрунтованим.
За таких обставин, судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що належним способом захисту порушеного права позивачки за встановлених у справі обставин є зобов'язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи про призначення та виплату їй одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю при захисті Батьківщини її сина, молодшого сержанта ОСОБА_2 в порядку і розмірі, передбаченому законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням висновків суду, колегія суддів не вбачає підстав для його зміни.
Вказаний правовий висновок в частині обрання належного способу захисту порушеного права ОСОБА_1 узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.012024 по справі № 480/4122/22.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст.243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 по справі № 480/7376/23 - в частині задоволення позову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова