09 травня 2024 року справа №200/803/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 р. у справі № 200/803/24 (головуючий І інстанції Кошкош О.О.) за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 30 січня 2024 року ВП №68462876,-
12 лютого 2024 року через Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 30 січня 2024 року ВП №68462876. В обґрунтування зазначено, що виконавче провадження №68462876 відкрито з примусового виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.01.2022 по справі №200/14401/21. Штраф застосовано за не виконання рішення суду. У своїй постанові державний виконавець зазначив, що саме ухвалою суду від 27.12.2023 встановлено факт невиконання рішення Донецького окружного адміністративного суду № 200/14401/21, однак не врахував той факт, що в ухвалі зазначено часткове невиконання рішення суду, а саме в частині виплати. Також, відповідачем не враховано, що рішення суду не виконано з поважних причин.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 р. у справі № 200/803/24 в задоволенні позову - відмовлено. Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
На обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, які були викладені в позовній заяві та протягом розгляду справи в суді першої інстанції.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року у справі №200/14401/21 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні з 01.07.2021 в повному розмірі доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити з 01.07.2021 щомісячну доплату у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб” ОСОБА_1 з урахуванням раніше виплачених сум.
25 січня 2022 року Донецьким окружним адміністративним судом видано виконавчі листи.
03 лютого 2022 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 68462876 з примусового виконання виконавчого листа № 200/14401/21 від 25.01.2021.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2022 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року у справі №200/14401/21 залишено без змін.
Відповідно до ст. 255 КАС України рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року у справі №200/14401/21 набрало законної сили 20 липня 2022 року.
29 серпня 2022 року Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) складена вимога в межах відкритого виконавчого провадження № 68462876 від 03.02.2022 з примусового виконання виконавчого листа №200/14401/21 від 25.01.2021 згідно якої Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зобов'язано надати у десятиденний термін з моменту отримання вимоги документально підтверджену відповідь стосовно виконання вимог вищезазначеного виконавчого листа.
14 вересня 2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області в листі №0500-1609-8/55102 повідомлено про здійснення перерахунку пенсії гр. ОСОБА_1 з 01.07.2021 з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум. Розмір пенсії після перерахунку з 01.07.2021 складає 18540,00 грн (з урахуванням обмеження).
06 жовтня 2023 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати звіт про виконання судового рішення.
27 грудня 2023 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду відмовлено у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09 листопада 2023 року про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року у справі №200/14401/21. Під час розгляду звіту у справі №200/14401/21 судом встановлено, що відповідач при виконанні рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року нарахував доплату до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 2000 грн, що підтверджується протоколами перерахунку пенсії у пенсійній справі №0503005768 МВС з 01 листопада 2022 року та з 01 березня 2023 року, проте не здійснив виплату такої, обмеживши розмір виплати пенсії максимальним розміром (розміром десятьма прожитковими мінімумами на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність).
30 січня 2024 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнята постанова про накладення штрафу (ВП № 68462876). З постанови вбачається, що факт невиконання рішення Донецького окружного адміністративного суду № 200/14401/21 встановлено в ухвалі від 27.12.2023 по справі №200/14401/21, що й слугувало підставою для застосування на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області штрафу у розмірі 5100 грн.
Згідно розрахунку складеного позивачем доплата відповідно до рішення суду №200/14401/21 складає 28000 грн (період липень 2021 року - серпень 2022 року), доплата відповідно до рішення суду №200/4429/22 складає 882029,08 грн (період квітень 2019 року - липень 2023 року).
Важчаючи протиправною постанову про накладення штрафу позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною першою статті 255 КАС України визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (частина шоста).
Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).
Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
З вищевикладеного слідує, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
При цьому, Законом №1404-VIII встановлена відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення без поважних причин, а не за несвоєчасне його виконання або ж невиконання в повному обсязі. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання рішення суду.
З наведеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 812/1813/18, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі № 821/1491/17.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з практикою Верховного Суду (постанова від 21.11.2018 у справі № 373/436/17) невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. В цьому разі накладення державним виконавцем штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Під час розгляду звіту боржника Донецьким окружним адміністративним судом встановлено та зазначено в ухвалі від 27.12.2023 (справа №200/14401/21) про те, що відповідач при виконанні рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року нарахував доплату до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 2000 грн, що підтверджується протоколами перерахунку пенсії у пенсійній справі №0503005768 МВС з 01 листопада 2022 року та з 01 березня 2023 року, проте не здійснив виплату такої, обмеживши розмір виплати пенсії максимальним розміром (розміром десятьма прожитковими мінімумами на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність).
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зазначило, що сума доплати згідно проведеного перерахунку пенсії буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України.
Визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме невиконання рішення суду без поважних причин. Отже, поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.
Відповідно Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
Відповідно до статті 8 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Тобто, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Разом з цим, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не надало а ні державному виконавцю, а ні суду доказів стосовно вжиття заходів для виконання рішення суду в повному обсязі.
Як вже зазначено, 29.08.2022 (вих.№16086) Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) сформована вимога якою Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зобов'язано у десятиденний термін з моменту отримання вимоги надати документально підтверджену відповідь стосовно виконання вимог виконавчого листа №200/14401/21.
14.09.2022 позивач листом повідомив про часткове виконання рішення. Рішення в частині виплати донарахованих коштів - не виконано.
Позивачем до позову не надано, а в матеріалах справи відсутні належні докази щодо вчинення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області будь-яких активних дій спрямованих на виконання судового рішення в частині виплати заборгованості протягом більш ніж шістнадцяти місяців, в т.ч. чи враховувалась ця сума при формуванні бюджету пенсійного органу, чи вносились зміни до бюджету або формувались бюджетні запити до вищого розпорядника бюджетних коштів.
В даному випадку позивачем не підтверджено, що рішення суду в період з серпня 2022 року по січень 2024 року не виконувалось з поважних причин, і що управління пенсійного фонду вживало заходів для його виконання.
Колегія суддів зазначає, що обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.
Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов'язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
Також колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки Суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі №200/3958/19-а.
При цьому колегія суддів зазначає, що відсутність додаткового фінансування бюджету Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із боку Пенсійного фонду України не свідчить про виконання постанови суду у повному обсязі, а лише підтверджує, що таке невиконання судового рішення обумовлено.
Судом встановлено, що боржник у виконавчому проваджені не довів, що він вживав необхідних і достатніх заходів для його виконання.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При вказаних обставинах, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позов не підлягає задоволенню.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 р. у справі № 200/803/24 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 р. у справі № 200/803/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 09 травня 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В. Сіваченко