09 травня 2024 року справа №280/6146/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Геращенко І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року у справі № 280/6146/23 (головуючий І інстанції Загацька Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
В серпні 2023 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просив:
1) визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо позбавлення премії та додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану за квітень 2023 року;
2) зобов'язати відповідача повторно розглянути питання з приводу нарахування та виплати премії та додаткової винагороди за квітень 2023 року;
3) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити премію за квітень 2023 року;
3) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану за квітень 2023 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що основною підставою для утримання та невиплати додаткової винагороди та щомісячної премії за квітень 2023 року слугували накази №314, 315. Ці накази ґрунтуються на підставі того, що позивача скоїв адміністративне правопорушення - перебував в стані алкогольного сп'яніння.
Позивач вказує, що відповідно до постанови Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 19 квітня 2023 року закрито провадження у справі № 322/423/23 про адміністративне правопорушення відносно нього за частиною 3статті 172-20 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року у справі № 280/6146/23 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано накази Військової частини НОМЕР_1 від 02 травня 2023 року №№ 314, 315 в частині невиплати ОСОБА_1 премії за квітень 2023 року та додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” за квітень 2023 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 року премію за квітень 2023 року та додаткову винагороду, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” за квітень 2023 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що враховуючи факт вживання на території військової частини НОМЕР_1 позивачем алкогольних напоїв, оформлення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, командиром військової частини, наказом №307 від 30.04.2023 було притягнуто солдата ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Щодо посилання позивача на постанову Новомиколаївського районного суду у справі №322/423/23 від 19.04.2023 вказує, що до матеріалів справи не подано належним чином засвідченої копії судового рішення, з якого б вбачалося, що даний процесуальний документ стосується обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, а з документу, отриманого з Єдиного державного реєстру судових рішень, неможливо ідентифікувати учасників справи.
Водночас, якщо враховувати, що постановою Новомиколаївського районного суду у справі №322/423/23 від 19.04.2023 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 аз ч. 3 ст. 172-20 КУпАП закрито із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, то під час розгляду даної справи суд вирішував лише питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відтак, в даному випадку, закриття провадження у справі про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не спростовує факт перебування позивача на службі у стані алкогольного сп'яніння чи вживання алкогольних напоїв під час служби.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно з пунктом 2 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №315 від 02.05.2023 “Про військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 премії за квітень 2023 року” прийнято рішення не виплачувати премію військовослужбовцям військової частини відповідно до додатку 2 цього наказу. Позивач увійшов до списку, що визначений у відповідному додатку, що підтверджується витягом з останнього. Підстава наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 313 від 02.05.2023 року.
Згідно з пунктом 3 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №314 від 02.05.2023 “Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям” прийнято рішення не виплачувати додаткову винагороду військовослужбовцям військової частини відповідно до додатку 3 цього наказу. Позивач увійшов до списку, що визначений у відповідному додатку, що підтверджується витягом з останнього. Підстава наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 313 від 02.05.2023 року.
Предметом спору є наявність правових підстав для прийнятого відповідачем рішення щодо невиплати позивачу додаткової винагороди та премії за квітень 2023 року.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України” військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Згідно ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197).
Розділом XVI вказаного Порядку № 260 встановлений порядок преміювання військовослужбовців.
Відповідно до п.1 розділу XVI Порядку №260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов'язків (п.3 розділу XVI Наказу №260).
Відповідно до п. 5 розділу XVI Порядку №260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються у таких випадках, зокрема,:
за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Виходячи з аналізу наведених норм Порядку № 260, позбавлення щомісячної премії (частково або в повному обсязі) військовослужбовця із визначенням конкретних підстав невиплати премії, як і виплата щомісячної премії, має здійснюватися на підставі наказу командира військової частини.
Наведе вище правове регулювання встановлює вичерпні підстави, згідно яких за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) премії не виплачуються за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений наведеним вище Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 (далі - Порядок - № 260).
Згідно п. 2 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до п. 17 розділу І Порядку № 260, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Згідно п. 2 розділу XXXIV Порядку № 260 На період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;
на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;
з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;
керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин (п. 8 розділу XXXIV Порядку № 260).
Згідно п. 14 розділу XXXIV Порядку № 260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які зокрема: вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння,- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).
Отже, аналізуючи наведені норми, слід зазначити, що військовослужбовці, які зокрема: вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння,- за місяць, у якому здійснено таке порушення не включаються до наказів про виплату додаткової винагороди.
Відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Суд звертає увагу, що постановою Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 19 квітня 2023 року у справі № 322/423/23 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, було закрите у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
У вказаній постанові зазначено, що у протоколі про військове адміністративне правопорушення від 14.04.2023 серії ДНЗ №-2/385 не зазначено про розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів ОСОБА_1 на території військових частин, військових об'єктів. У протоколі про адміністративне правопорушення не міститься і ознак наркотичного сп'яніння, наявних у ОСОБА_1 14.04.2023.
Враховуючи викладене, відсутні підстави стверджувати, що позивач 14.04.2023 вживав алкогольні напої на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибував на службі та/або виконував обов'язки військової служби в нетверезому стані.
Суд вважає, що власноручне підписання військовослужбовцем солдатом ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення ДН3-2/385 від 14.04.2023 не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє суб'єкта владних повноважень від доведення його правомірності.
Крім того, обставини, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке позивачу поставлено за провину, були досліджені при розгляді Новомиколаївським районним судом Запорізької області справи № 322/423/23 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).
За приписами статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У відповідності до частини 1 статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1, 3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідачем, у відповідності до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано доказів, які свідчать про факт перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння у квітні 2023 року.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що обставини, зазначені у спірних наказах не підтверджено відповідачем належними доказами.
Разом з цим, відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 (заява № 38722/02)).
“Ефективний засіб правого захисту” в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Згідно положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що для повного та ефективного захисту прав, інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог шляхом: 1) визнання протиправними та скасування наказів Військової частини НОМЕР_1 №314, №315 від 02.05.2023 року в частині невиплати позивачу премії та додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” за квітень 2023 року; 2) зобов'язання відповідача нарахувати та виплати премію та додаткову винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” за квітень 2023 року.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року у справі № 280/6146/23 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року у справі № 280/6146/23 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 09 травня 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді І.В. Геращенко
Е.Г. Казначеєв