Справа № 420/9091/24
09 травня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» до Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару, -
До Одеського окружного адміністративного суду 21 березня 2024 року надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» до Одеської митниці, в якому позивач просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000050/2 від 20.01.2024 року;
- стягнути з Одеської митниці на користь позивача судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Позиція позивача обґрунтовується наступним
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» в обґрунтування позовних вимог зазначило, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте Одеською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що Одеською митницею в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
Позивач не погоджується із зазначеними у рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.
Позиція відповідача обґрунтовується наступним
Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці, містились розбіжності та були відсутні всі відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Таким чином, на переконання відповідача, Одеська митниця, під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» .
Процесуальні дії та клопотання учасників справи
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.
10 квітня 2024 року від Одеської митниці разом з відзивом на позов надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін (вхід. № ЕС/14547/24).
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року в задоволенні заяви представника Одеської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін адміністративної справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» до Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару - відмовлено.
Станом на 09 травня 2024 року будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиція позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» (далі за текстом - «Позивачем») та Компанією DAYOU INTERNATIONAL TRADING (NINGDE) CO., LTD було укладено Контракт №DAYOU-DNI/2023 від 20.06.2023 року, відповідно до якого Продавець зобов'язується поставляти Покупцеві товари, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товари у відповідності до положень цього Договору.
Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. Контракту ціна на товар визначається на підставі Специфікації. Специфікація складається у письмовій формі з вказівкою точних найменувань товару та його номенклатурних номерів. Специфікація у письмовій формі додається до цього Договору та є його невід'ємною частиною. Загальна сума контракту рахується в залежності від умов поставки (Incoterms 2020), вказаних в специфікації.
За умовами п. 6.1. Контракту Покупець зобов'язується оплатити загальну вартість товару, що поставляється, згідно Специфікації.
На виконання Контракту Сторонами було узгоджено постачання товару, по цінам, вказаним в рахунках-фактурах (інвойсах).
18 серпня 2023 року Продавцем було сформовано рахунок-проформу №XRM207-2302 від 18.08.2023, згідно якого вартість товару становить 40185,01 доларів США, з умовами сплати 30% першого внеску від загальної вартості та 70% - перед відправкою.
З метою збільшення обсягу товарів, Продавцем також було сформовано рахунок проформу №XRM207-2302B від 18.08.2023, згідно якого вартість товару - 11074,48 доларів США. Відповідно до вищевказаного контракту та інвойсів Позивач сплатив на розрахунковий рахунок контрагента 51259,49 доларів США:
- (30%) у розмірі 12055,50 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №169 від 25.08.2023 р.,
- (70%) у розмірі 28129,51 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №177 від 05.10.2023 р.,
- у розмірі 11074,48 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №180 від 05.10.2023 р.
Продавцем було виставлено рахунок-фактуру (інвойс) №XRM207-2302 від 18.10.2023 року, відповідно до якого, загальна вартість обсягу продукції, що підлягає поставці становить 51259,49 доларів США.
З метою здійснення митного оформлення товару, представником Позивача - ТОВ «СТАР ЛАЙТ ЛОГІСТІК» (декларантом) було подано митну декларацію, в якій митна вартість товару була визначена за ціною інвойсу (рахунку-фактури) №24UA500500002121U8 від 20.01.2024 р.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення Декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: 0271 Пакувальний лист №XRM119-2302 від 18.10.23; 0325 Рахунок-проформа №XRM207-2302 від 18.08.23; 0325 Рахунок-проформа №XRM207-2302В від 18.08.23; 0380 Рахунок-фактура (iнвойс) №XRM207-2302 від 18.10.23; 0705 Коносамент №WMSS23103299 від 15.11.23; 0730 Автотранспортна накладна №8739 від 17.01.24 0861 Сертифікат про походження товару №23C3522M0457/00008 від 29.11.23; 3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №169 від 25.08.23; 3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №177 від 05.10.23; 3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №180 від 05.10.23; 3004 Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №4 від 15.01.24; 3007 Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №18/01/24-2 від 18.01.24; 3007 Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №18/01/24-3 від 18.01.24; 4103 Доповнення до зовнішньоекономічного контракту Специфікація №XRM207-2302 від 18.10.23; 4104 Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №DAYOU-DNI/2023 від 20.06.23; 4207 Договір про надання послуг митного брокера №11/2023 від 06.12.23; 4301 Договір (контракт) про перевезення №2312/21 від 23.12.21; 9000 Лист від декларанта №б/н від 20.01.24.
Одеською митницею відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів та Декларантом було отримано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000092 від 20.01.2024 року та Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000050/2 від 20.01.2024 року, яким було скориговано митну вартість товарів, а саме, на підставі аналізу баз даних ЄАІС Держмитслужби, встановлено, що рівень митної вартості більшим та становить: товару №1 - 4,5200 дол.США/кг, 3231,80 дол.США/шт (митна декларація МД від 05.12.2023 № UA209140/2023/33834), товару №2 - 4,5000 дол.США/кг, 667,7800 дол.США/шт (митна декларація МД від 20.12.2023 № UA100320/2023/42671), товару №3 - 4,4900 дол.США/кг, 216,8210 дол.США/шт (митна декларація МД від 18.01.2024 № UA209170/2024/4189), товару №4 - 3,4600 дол.США/кг, 61,4150 дол.США/шт (митна декларація МД від 28.12.2023 № UA500500/2023/46558), товару №5 - 4,5000 дол.США/кг, 1368,0110 дол.США/шт (митна декларація МД від 20.12.2023 № UA100320/2023/42671).
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару міститься наступні підстави для відмови в прийнятті митної декларації за заявленою декларантом митною вартістю товарів, а саме:
1) У рахунку-фактурі (інвойс) від 18.10.2023 №XRM207-2302 та специфікації від 18.10.2023 № XRM207-2302 умови поставки FOB FUZHOU, відповідно даної інформації заповнена графа 20 «Умови поставки» ЕМД, проте у наданому коносаменті від 15.11.2023 №WMSS23103299 порт завантаження «Port of loading» - NINGBO;
2) Перевізник, відповідно наданого CMR від 17.01.2024 № 8739, на скільки можливо розібрати - ТОВ ОСОБА_1 , проте дані щодо організації транспортних послуг поза митною територією України за автоперевезення маршрутом Костанца, Румунія - м/п «Рені» MSMU3488739 надані ТОВ «Посейдон Групп»;
3) Відповідно п 3.4. Контракту поставки від 20.06.2023 № DAYOU-DNI/2023 товаросупровідні документи: експортна митна декларація, сертифікат якості, проте до митного оформлення вищезазначені документи не надавались.
Як вбачається зі змісту рішення про коригування митної вартості товарів, перший (основний) метод не застосовано у зв'язку з тим, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. Другий-п'ятий методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 МК України) не застосовані, у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з четвертим та п'ятим методами. Застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів - резервний метод.
Позивач, вважаючи, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, таким, що прямо суперечить нормам та вимогам Митного кодексу України, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Оцінивши належність, допустимість та достовірність наданих позивачем доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає, що оскаржуване рішення та картка відмови є необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Джерела права та висновки суду
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно частини 1 статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України): митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою
Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною 4 статті 53 МК України , у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
У частині 5 статті 53 МК України зазначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У відповідності до частини 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 2 статті 54 МК України , контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
У частині 3 статті 54 МК України зазначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частини 1 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
У відповідності до частини 3 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу .
Відповідно до частини 4 статті 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов'язок доведення митної ціни товару покладений на декларанта, а у митного органу, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є право витребувати додаткові документи.
Враховуючи зазначені норми матеріального права, суд зазначає, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України заборонено.
Як встановлено судом, при перевірці митної декларації та поданих до неї документів, митний орган виявив, на його думку, наявність розбіжностей у поданих документах, та у порядку ч.2,3 ст.53,54 МК України, запитав додаткові документи, які б могли спростувати виявлені митним органом розбіжності.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, воно обґрунтоване наступним: подані документи містять розбіжності, не містить всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
В оскаржуваному рішенні митним органом було зазначено, що у рахунку-фактурі (інвойс) від 18.10.2023 року № XRM207-2302 та специфікації від 18.10.2023 року № XRM207-2302 умови поставки FOB FUZHOU, відповідно даної інформації заповнена графа 20 «Умови поставки» ЕМД, проте у наданому коносаменті від 15.11.2023 №WMSS23103299 порт завантаження «Port of loading» - NINGBO.
Вказані обставини суд оцінює критично з огляду на те, що вони жодним чином не впливають на визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.
На сьогодні діють Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс), - це міжнародні правила по тлумаченню найбільш широко використовуваних торгових термінів в області зовнішньої торгівлі, у них зазначені яка з сторін договору купівлі - продажу повинна здійснити необхідні для перевезення та страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, та які витрати несе кожна з сторін. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі.
Обрані сторонами умови зовнішньоекономічного договору умови поставки товару визначають те, які витрати включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари або іншими словами, визначають конкретні складові митної вартості товарів.
Термін FOB (FREE ON BOARD, франко борт (... название порта отгрузки) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.
У відповідності до п. Б.3. Інкотермс за умовами поставки FOB покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження. Поміж іншого, у сторін, також, відсутній обов'язок на укладення договору страхування та надання документів зі страхування товару. Продавець зобов'язаний у відповідності до договору купівлі-продажу надати покупцю товар, рахунок-фактуру або еквівалентне йому електронне повідомлення, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть знадобитись за умовами договору купівлі продажу.
Приймаючи вказане рішення митний орган виходив з того, що зазначені в коносаменті умови поставки FOB NINGBO не відповідають вказаним у інвойсі, та, відповідно, і митній декларації умовам поставки FOB FUZHOU.
Відповідно до поданих до митного оформлення документів, вбачається що сторони дійшли згоди, що поставка товару буде здійснюватись на умовах FOB. Спочатку, між сторонами було узгоджено постачання товару на умовах FOB FUZHOU, про що було зазначено в проформах №XRM207-2302 від18.08.23, №XRM207- 2302B від 18.08.23.
Однак, в подальшому, вирішено здійснювати поставку на умовах FOB NINGBO, що підтверджується наданим коносаментом №WMSS23103299 від 15.11.2023, відповідно до якого, порт завантаження - NINGBO.
Наведене також засвідчується наданою довідкою про транспортні витрати №18/01/24- 3 від 18.01.2024 р., згідно якої здійснювалась міжнародна доставка та навантаження в контейнер MSMU3488739 вантажу, за коносаментом WMSS23103299 по маршруту порт Ningbo (Китай) - порт Constanta (Румунія).
Як зазначив позивач, у інвойсі №XRM207-2302 від 18.10.2023 року було допущену технічну помилку, а саме при складанні інвойсу продавцем товару помилково залишено дані умов поставки, виставлених раніще проформ.
Вказане підтверджується Листом відправника (продавця) №2024021501 від 15.02.2024, який було перекладено на українську мову згідно листа (переклад) №05/02/24 від 15.02.2024: «Прошу вважати помилковим запис в інвойсі XRM207-2302 від 18.10.2023 року на суму 51259,49 доларів про вихід вантажу з порту та за умовами поставки - FOB FUZHOU. Для цього інвойсу вважати вірним порт відвантаження та умови поставки - FOB NINGBO, згідно з документом (коносаментом) Ocean Bill of Lading № WMSS23103299 від 15.11.2023».
З метою усунення допущеної помилки у інвойсі та у графі 20 «Умови поставки» ЕМД, вказані листи декларантом було направлено до митниці для внесення змін до митної декларації та оформлення Аркушу коригування митної декларації від 20.01.2024 №24UA500500002130U3.
Суд зауважує, що така технічна помилка щодо порту завантаження на умовах FOB не стосується ціни товару, не впливає на числові значення митної вартості та правильність її визначення, а відповідну інформацію митний орган може встановити за допомогою решти інформації, що міститься у цьому ж документі, або інформації з інших документів, пов'язаних із цим документом.
Наведений інвойс містить всю необхідну інформацію, що цілком дає змогу встановити належність вказаного документа до поставленої партії товару.
Помилка, допущена у наданому для митного контролю документі, має технічний характер, а тому не впливає на достовірність викладених у ньому відомостей.
Постановою Верховного Суду від 02.06.2022 року у справі №460/2674/20 з приводу наведених аргументів зазначено, що наявність саме технічної помилки у документі та зміст помилкової інформації не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься.
Розбіжності щодо умов поставки, які не вплинули на рівень заявленої митної вартості, не можуть бути підставою витребовування додаткових документів, оскільки за умовами поставки FOB вартість перевезення не включена в ціну товару і обов'язок по укладанню договору перевезення покладається на покупця. Обов'язку страхування товару також не передбачено.
Необхідно також зазначити, що надані в повному обсязі документи підтверджують числові значення складових митної вартості товару, будь-яких розбіжностей, неоднаковості як стосовно ціни товару, кількості та комплектності не виявлено та обґрунтовано митним органом не підтверджено.
Поміж іншого, в рішенні митний орган вказав, що перевізник, відповідно наданого CMR від 17.01.2024 № 8739, на скільки можливо розібрати - ТОВ ОСОБА_1 , проте дані щодо організації транспортних послуг поза митною територією України за автоперевезення маршрутом Костанца, Румунія - м/п «Рені» MSMU3488739 надані ТОВ «Посейдон Групп».
Слід зазначити, що надання послуг з міжнародної доставки вантажу здійснювалось ТОВ «Посейдон Групп» за Договором про надання транспортно-експедиторських послуг №2312/21 від 23.12.2022 р., який було надано разом з митною декларацією.
У відповідності до п. 1.1. Договору Виконавець зобов'язується за плату і за рахунок Замовника надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів Замовника, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.
Згідно п.п. 2.1.1., 2.1.3. Договору передбачено, що Виконавець має право укладати від свого імені договори та угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями/ її агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України, для виконання своїх обов'язків за цим Договором. Залучати від свого імені до виконання своїх обов'язків за Договором інші організації та особи.
На виконання вказаного, ТОВ «Посейдон Групп» було залучено ФОП ОСОБА_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) для здійснення перевезення вантажу, що цілком узгоджується з положеннями вищезазначеного Договору №2312/21 від 23.12.2022 р.
В свою чергу, відповідно до п. 3.1. Договору послуги Виконавця, а також витрати та інші платежі, здійснені Виконавцем в інтересах Замовника і пов'язані з виконанням цього Договору, оплачуються Замовником на підставі виставленого Виконавцем рахунку за фактом митного оформлення вантажу та вивантаження вантажу на складі Замовника.
Отже, згідно наданої довідки про транспортні витрати №18/01/24-3 від 18.01.2024 р., вартість транспортних витрат з міжнародної доставки та навантаження в контейнер MSMU3488739 вантажу, за коносаментом WMSS23103299 по маршруту порт Ningbo (Китай) - порт Constanta (Румунія), становлять 65 740,00 грн (шістдесят п'ять тисяч сімсот сорок гривень, 00 коп.). Страхування вантажу не проводилося.
Крім того, наведене підтверджується і рахунком на оплату №4 від 15.01.2024 виставленим ТОВ «Посейдон Групп», відповідно до якого:
- компенсація витрат морського перевезення за межами митної території України (фрахт) становить 65740,00 грн.;
- транспортно-експедиторські послуги, послуги третіх осіб на території України - 2216,67 грн.
Також було надано довідку про транспортні витрати №18/01/24-2 від 18.01.2024 р., згідно якої вартість портових витрат пов'язаних з навантаженням контейнера MSMU3488739 на автомобіль з номерними знаками BH2465ТА причіп НОМЕР_2 , склала 26600,00 грн (двадцять шість тисяч шістсот гривень 00 коп).
Авто доставка за Constanta (Румунія)- м. Одеса (Україна) 49 400,00 грн (сорок дев'ять тисяч чотириста гривень 00 коп.):
- Автоперевезення за маршрутом порт Constanta (Румунія) - м/п «Рені» - 24700,00 грн. (двадцять чотири тисячі сімсот гривень 00 коп.);
- Автоперевезення за маршрутом м/п «Рені» - м. Одеса, Україна -24700,00 грн. (двадцять чотири тисячі сімсот гривень 00 коп.).
Слід зазначити, до переліку витрат, які мають включатися до митної вартості товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з п. 5 ч. 10 ст. 58 МКУ входять витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 58 МКУ, витрати на транспортування товару після його ввезення не включаються до митної вартості за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.
Оскільки експедитором розподілені витрати на транспортно-експедиційні послуги, до та після перетину митного кордону України, тому до митної вартості оцінюваних товарів включаються транспортні витрати понесені до перетину кордону України.
За оцінюваною партією товару декларантом додані транспортні витрати у загальному розмірі 117040,00 грн., що відповідають вартості міжнародної доставки вантажу у розмірі 65740,00 грн., вартості автоперевезення до кордону України у розмірі 24700,00 грн. та вартості портових витрат, пов'язаних з навантаженням контейнерів у розмірі 26600,00 грн.
Як вже було зазначено, вартість транспортних витрат з міжнародної доставки вантажу по маршруту порт Ningbo (Китай) - порт Constanta (Румунія) становить 65740,00 грн. в свою чергу, довідка про транспортні витрати №18/01/24-2 від 18.01.2024 року містить розподіл транспортних витрат за межами митної території та на території України, зокрема, витрати за межами митної території України - 24700,00 грн., витрати на території України - 24700,00 грн.
Отже, транспортно-експедиційні витрати за межами митної території та на території України наявні у довідках, розподілені та підлягають обчисленню.
Витрати за межами митної території України: 65740,00 + 24700,00 = 90440,00 грн. - фрахт і автоперевезення. 90440,00 + 26600,00 = 117040,00 грн. - перевезення і навантаження.
В свою чергу, витрати на території України не включаються у митну вартість товару та не є базою оподаткування.
За наведеного, загальна сума транспортних витрат за межами митної території України становить 117040,00 грн., що відповідає заявленій сумі в розрахунку вартості та документально підтверджується.
Витрати до кордону України згідно з наданими довідками можливо ідентифікувати із витратами включеними декларантом як складову митної вартості відповідно до вимог п.10 статті 58 МКУ.
31 травня 2019 року ВС КАС в рамках справи № 804/16553/14, досліджував питання доказів якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов Митного кодексу. Відтак, за аналогією правил про допустимість доказів в адміністративному судочинстві, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Слід зазначити, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
З викладеного вбачається, що у транспортних (перевізних) документах вказані всі необхідні відомості щодо ототожнення цих довідок та наданих послуг, а також вони підтверджують вартість транспортних витрат, які було включено до числових значень складових митної вартості товарів.
Митним органом також було вказано, що відповідно п 3.4. Контракту поставки від 20.06.2023 № DAYOU-DNI/2023 товаросупровідні документи: експортна митна декларація, сертифікат якості, проте до митного оформлення вищезазначені документи не надавались.
Щодо твердження Відповідача про ненадання до митного оформлення експортної митної декларації та сертифіката якості, що суперечить умовам контракту, суд зазначає.
Частина 2 ст. 53 МК України містить перелік обов'язкових документів, які повинні надаватися на підтвердження митної вартості товарів: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
З наведених положень вбачається, що копія декларації країни відправлення та її переклад на державну мову - безпосередньо не передбачені як документи, які підтверджують митну вартість товарів.
Копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати виключно за наступними умовами:
- документи, зазначені у ч.2 ст. 53 Митного кодексу України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті зі ці товари;
- за умови її наявності.
Отже, законодавець вважає митну декларацію країни відправлення виключно додатковим документом, який може бути витребуваний за наявністю розбіжностей та наданий декларантом виключно лише за її наявності у останнього, за умови її існування взагалі.
Водночас, сертифікатом якості називають документ, що підтверджує якість продукції, послуги, їх відповідність міжнародним або національним стандартам або вимогам нормативно-технічної документації.
Таким чином, сертифікат якості жодним чином не впливає на вартість товару, адже не містить вартісних показників. Окрім цього, сертифікат якості не міститься в переліку документів, визначених ч.2 ст.53 МК України, як такі, що підтверджують митну вартість товарів.
Разом з цим, Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Доводи Відповідача щодо неможливості перевірки відомостей, що підтверджують вартість товару, через ненадання декларантом копії митної декларації країни відправлення та сертифіката якості - є законодавчо безпідставними, оскільки Позивач на підтвердження заявленої ним митної вартості товару надав повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України.
З огляду на вищевикладене, митний орган здійснив формальну перевірку, без ретельного дослідження наданих документів та відомостей.
Ігноруючи положення чинного законодавства України Відповідач прийняв оскаржуване Рішення та здійснив розрахунок митної вартості за другорядним методом, обмежившись загальною фразою про те, що декларантом заявлені не повні відомості про митну вартість товару, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не вказав які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, а також не зазначив, чому саме з документів, які було подано декларантом неможливим є встановлення даних складових.
Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами.
Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Необхідно зазначити, що всупереч вимогам ч. 3 ст. 53 МК України, митний орган не надсилав декларанту Позивача письмову вимогу надати додаткові документи.
При цьому, митним органом було поставлено вимогу декларанту надати протягом 10 календарних днів (за наявності) додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: - виписку з бухгалтерської документації; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - каталоги, специфікації фірми - виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову.
Листом №б/н від 20.01.2024 р. декларантом ТОВ «СТАР ЛАЙТ ЛОГІСТІК» повідомлено, що всі документи які стосуються вантажу по МД вже надані та інші додаткові документи в 10-денний термін надати не має можливості.
Отже вимога митниці щодо подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, є безпідставною, оскільки необхідній перелік документів, що підтверджують складові митної вартості товарів був наявний у митного органу. Інших документів, затребуваних митницею надати у зазначений термін було неможливо, у зв'язку з їх відсутністю у декларанта.
Таким чином митний орган має право витребувати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, але це право виникає лише в передбачених законом випадках, а саме: у разі якщо документи, що подаються декларантом містять розбіжності, наявні ознаки підробки, або неповноту відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Зазначені обставини митним органом, на наш погляд, не було доведено. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна позиція викладена у рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду №809/1174/17 від 27.07.2018 року; №820/17417/14 від 21.02.2018 року.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України та не містять розбіжностей.
Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не зазначив про наявність жодних розбіжностей у числових показниках сплачених декларантом сум та проігнорував подані декларантом додаткові документи та пояснення.
Відповідачем не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку відповідача, був сумнівним чи/або помилковим, що є підставою для визнання незаконним та скасування рішення митного органу.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 року у справі №820/307/17.
При цьому суд зазначає, що витребування додаткових документів у позивача було обґрунтовано формальними підставами (всіма переліченими у ч. 3 ст. 53 МК України підставами).
При цьому, відповідачем не було зазначено яких саме відомостей не вистачає; проігноровано документи, надані позивачем, якими підтверджується як ціна товарів так і розмір фактичної сплати за такі товари; не зазначено конкретних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості імпортованих товарів.
Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 р. у справі № 820/4849/16 назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 р. у справі №820/263/17 дійшов висновку, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
З викладеного можна дійти висновку, що відповідачем було формально запитано всі документи, які передбачені статтею 53 МК України без зазначення конкретних розбіжностей задекларованої позивачем митної вартості, тому такий запит відповідача не мав на меті та на стосувався визначення митної вартості товару.
Відсутність належного обґрунтування митним органом причин та суті запиту додаткових документів є однією із підстав для подальшого визнання рішення про коригування митної вартості протиправним.
Щодо обраного відповідачем методу митної вартості, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов'язково зазначаються помер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).
При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).
Проте, як видно з гр. 33 оскаржуваного рішення, коригувань на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційних умов тощо, відповідачем не здійснювалось.
Частиною 1 ст. 57 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому частинами 2, 3, 6 ст.57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У ч.8 ст.57 МК України, зазначено, що лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідач неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості ігноруючи попередні методи при об'єктивній можливості їх застосування.
В рішенні про коригування митної вартості зазначає, що "у митного органу відсутня інформація стосовно операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами", внаслідок чого він застосовує саме резервній (6) метод.
Митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України, у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичного, подібного (аналогічного) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі №809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14.
Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.
Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17.
Отже, вказані позивачем при декларуванні товару відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.
Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення, прийняті Одеською митницею, є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» є такими, що підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Звежинський проти Польщі», заява №34049/96 відповідно до п.71 якого суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. вище справа Брумареску). Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (див. рішення у справі «Pressos Compania Naviera S. A. та інші проти Бельгії» від 20 листопада 1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (див. цит. вище рішення у справі Спорронга і Льонрота. При цьому, п. 73 суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.
Крім цього, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», заява №23620/05, відповідно до п.17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).
Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, наявні в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» у загальній сумі 2 422,40 грн., сплачені згідно платіжного доручення № 8953 від 12.03.2024 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» до Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000050/2 від 20.01.2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» (вул. Чорноморського козацтва, буд. 103, офіс 428, м. Одеса, 65003, код ЄДРПОУ 24112229).
Відповідач: Одеська митниця, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (вул. Лип Івана та Юрія, буд.21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631).
Суддя С.О. Cтефанов