01 травня 2024 року м. Житомир справа № 240/34061/23
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Нагірняк М.Ф.,
секретар судового засідання Мельниченко В.В.,
за участю: позивач ОСОБА_1 ,
представника позивача - Гриценко Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють", щодо не прийняття рішення по рапорту ОСОБА_2 про звільнення за власним бажанням, поданого 07.08.2023 року;
- зобов'язати Департамент поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" розглянути та прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з Національної поліції за власним бажанням, у відповідності до п.7 ч.1 ст.77 ЗУ "Про Національну поліцію" та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою КМУ №114 від 29.07.1991 року.
Ухвалою суду від 26.12.2023 року позовну заяву після усунення недоліків прийнято до розгляду, відкрито провадження і справу призначено до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.
Підготовче судове засідання у справі, призначене на 23.01.2024 року, не відбулося по причині неявки представників сторін.
Ухвалою суду від 02.02.2024 року задоволено клопотання представника Відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Підготовче судове засідання у справі, призначене на 15.02.2024 року, не відбулося по причині оголошення повітряної тривоги в місті Житомирі.
Ухвалою суду від 01.03.2024 року задоволено клопотання представника Відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 07.03.2024 року відкладено проведення підготовчого засідання у справі по причині відсутності у представника Відповідача документів на підтвердження його особи.
Ухвалою суду від 15.03.2024 року задоволено клопотання представника Відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Підготовче судове засідання у справі, призначене на 19.03.2024 року, не відбулося по причині неявки представників сторін та подання відповідного клопотання представником Позивача.
Ухвалою суду від 01.04.2024 року задоволено клопотання представника Відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 02.04.2024 року закрито підготовче засідання у справі і її призначеного до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні Позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі і пояснили, що Позивач проходив службу на посаді інспектора взводу батальйону №1 штурмового полку "Сафарі" Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють". 07.08.2023 року Позивач особисто та в присутності інших працівників поліції передав через діловода батальйону №1 ОСОБА_3 рапорт про звільнення зі служби за власним бажанням.
Як пояснили Позивач та його представник в судовому засіданні, такий рапорт Позивача не розглянутий по даний час. На своє звернення на "гарячу лінію" Національної поліції та на адвокатський запит від 09.11.2023 року Позивач не отримав жодної відповіді щодо результатів розгляду його звернення. Таку бездіяльність Відповідача вважають протиправною.
Представник Відповідача, Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють", в судове засідання не прибув, направив до суду відзив на позов, додаткові пояснення та клопотання про розгляд справи за його відсутності.
У відзиві на позов проти позовних вимог заперечується і зазначається, що Позивач дійсно проходив службу на посаді інспектора взводу батальйону №1 штурмового полку "Сафарі" Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють", але за результатами службового розслідування звільнений зі служби. У відзиві заперечується надходження від Позивача жодного рапорту про його звільнення за власним бажанням і, як наслідок, порушення прав Позивача.
Заслухавши пояснення Позивача та його представника, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Судом встановлено та визнається сторонами, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №1 штурмового полку "Сафарі" Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють".
Судом встановлено та визнається сторонами, що з 16.02.2024 року згідно наказу Відповідача від 16.02.2024 року №147 о/с Позивач звільнений зі служби в органах Національної поліції у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.
Вказаний наказ Позивачем не оскаржено і в межах даної справи не оскаржується.
Суть спірних відносин між сторонами в межах даної адміністративної справи зведена виключно до бездіяльності Відповідача щодо не розгляду рапорту Позивача від 07.08.2023 року щодо звільнення зі служби за власним бажанням.
Як зазначив в судовому засіданні Позивач, 07.08.2023 року Позивач одночасно з працівниками поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_5 передали через діловода батальйону №1 ОСОБА_3 рапорти про звільнення зі служби за власним бажанням. Рапорт Позивача, як рапорти вказаних працівників поліції не були розглянуті у відповідності до вимог чинного законодавства по даний час.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 підтвердив такі покази Позивача і одночасно пояснив, що ним повторно був поданий рапорт про звільнення і такий рапорт розглянуто і задоволено. Одночасно свідок ОСОБА_4 підтвердив, що ОСОБА_5 продовжує службу в Національній поліції, в даний час перебуває безпосередньо на фронті, а тому не може прибути в судове засідання.
Суд критично оцінює покази Позивача та свідка ОСОБА_4 з огляду на така.
Так, в позовній заяві Позивача стверджується, що "07.08.2023 року ОСОБА_1 направив на адресу Відповідача рапорт з проханням звільнити його зі служби в поліції за власним бажанням". В позові не було наведено жодних обставин щодо подання такого рапорту, доказів на підтвердження такого подання та копії самого рапорту.
Лише на виконання ухвали суду про залишення позову без руху представником Позивача була подана заява, в якій зазначено, що рапорт подано через діловода батальйону № НОМЕР_1 ОСОБА_3 та в присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Одночасно до такої заяви було долучено копію рапорту Позивача.
Жодних пояснень щодо таких невідповідностей в судовому засіданні ні Позивач ні його представник не надали.
Одночасно суд враховує, що особливості порядку проходження служби в поліції і порядку та підстав звільнення зі служби в поліції регулюються правовими нормами Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року № 580-VIII (надалі - Закон № 580-VIII), що були чинні на день виникнення таких відносин.
За приписами п.7 ч.1 ст.77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення (ч.1 ст.77 Закону № 580-VIII).
Суд враховує, що порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки врегульовано правовими нормами Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114 (надалі - Положення №114) з послідуючими змінами та доповненнями.
Як зазначено в підпункті "ж" пункту 63 Положення №114, особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Суд враховує, що приписами пункту 68 цього Положення №114 прямо передбачено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
Зазначене свідчить, що законодавець визначив конкретні вимоги щодо алгоритму реалізації особою молодшого начальницького складу органів Національної поліції, до яких відноситься Позивач, права на звільнення зі служби за власним бажанням.
Безспірно, таке право Позивач може реалізувати шляхом подання відповідного рапорту за командою не пізніш як за три місяці до дня звільнення. Одночасно законодавець зобов'язує відповідний орган поліції на протязі трьох місяців з дня дати про звільнення, зазначеної в рапорті, вчинити певний алгоритм дій для звільнення особи зі служби, виключення з особового складу, тощо.
Разом з тим, при дослідженні в судовому засіданні копії рапорту Позивача, який за твердженням самого Позивача, був поданий Відповідачу для звільнення зі служби за власним бажанням встановлено, що в такому рапорті взагалі не зазначена дата, з якої Позивач бажав звільнитися зі служби.
Відсутність такої дати в рапорті Позивача не може сприйматися як волевиявлення Позивача про звільнення зі служби.
Відсутність такої дати в рапорті Позивача виключає виникнення у Відповідача обов'язку на вчинення конкретних дій в межах зазначеного трьохмісячного строку щодо звільнення Позивача зі служби.
Таким чином, така дефектність рапорту Позивача, долученого до позову, не може зобов'язувати Відповідача на вчинення конкретних дій і, як наслідок не може свідчити про певну його (Відповідача) бездіяльність.
Суд враховує, що відповідно до положень частини першої статті 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист (частина перша статті 5 КАСУ
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено Відповідачем.
З огляду на предмет спору у даній справі суд зазначає про відсутність у спірних відносинах порушення прав Позивача діями чи бездіяльністю Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють".
Відсутність порушеного права є підставою для відмови в задоволенні позову.
Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України підстави для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі відсутні.
Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк
Повне судове рішення складене 09 травня 2024 року