10 травня 2024 рокуСправа №160/6010/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «АМТ» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженої відповідальністю «Торговий Дім «АМТ» (далі - позивач, ТОВ «ТД «АМТ») до Тернопільської митниці (далі - відповідач, митний орган, митниця), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403020/2023/000276/2 від 21.12.2023 р.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ТД «АМТ» зазначено, що 09.11.2020 р. позивач (м. Дніпро) (Покупець) уклав з компанією Chonging Diligence General Machinery Co.,Ltd (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт №BASHAN-1-2021-TD на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікації (Додатку), яка є невід'ємною частиною даного контракту. В подальшому контрагентом позивача відповідно до умов вказаного вище зовнішньоекономічного Контракту, Специфікації №4 від 24.05.2023 р., рахунку-фактури №T319-202307003 від 11.09.2023 р. та пакувального листа від 11.09.2023 р. здійснено поставку відповідного товару. З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів ТОВ «ТД «АМТ» було задекларовано до митного поста Тернопільської митниці партії отриманого товару за електронною митною декларацією (ЕМД) №23UA403020020576U3 від 20.12.2023 р., однак відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA403020/2023/000276/2 від 21.12.2023 р., за змістом якого загальна митна вартість задекларованих товару скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-г - резервний метод, згідно з положеннями ст. 64 Митного кодексу України, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки розбіжності, які на думку відповідача унеможливили митне оформлення задекларованих товарів за основним методом і стали підставою для здійснення коригування є необґрунтованими та такими, що протирічать правовим нормам та правовим висновкам Верховного Суду щодо тлумачення та застосування правових норм, викладених ним у постановах за наслідками розгляду подібних спорів. В ході митного оформлення , під час контролю правильності визначення митної вартості, митниця висуваючи вимоги про надання додаткових документів не надала будь яких обґрунтувань та підстав надання додаткових документів, не зазначила які надані до ЕМД документи мають розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, а тому вимога про надання додаткових документів протирічить положенням Митного кодексу України, є необґрунтованою та протиправною. Окрім того, в оскаржуваному Рішенні митниця містить зауваження та розбіжності, які не висувались в ході митного оформлення, а тому не можуть бути покладені в основу коригування митної вартості. Також, приймаючи Рішення про коригування митної вартості товару, митниця виходила з наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості, однак, в порушення вимог ст. 57 Митного кодексу України митницею не доведено неможливість застосування інших (попередніх) методів (2а-2г) визначення митної вартості товару, а застосовано резервний метод, який відповідно до наведених вище норм законодавства застосовується у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена за попередніми методами.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 р. відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
19.03.2024 р. до суду через систему «Електронний Суд» надійшов від Тернопільської митниці відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим просить у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю. Власну позицію відповідач аргументував тим, що під час автоматизованого контролю із застосуванням системи управління ризиками відповідно до Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 р. №684, автоматизованою системою митного оформлення «Інспектор» (надалі АСМО «Інспектор») було згенеровано форми митного контролю: «000 Інформаційне повідомлення»; «103-1 Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби»; «105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів»; «106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів». Так митний орган зазначив, що під час здійснення митного контролю за МД №23UA403020020576U3 від 20.12.2023 р. ним було опрацьовано інформацію, яка міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої виявлено, що в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності. Відповідні фактори, на думку відповідача, вказують на наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах, отже позивачем документально не підтверджено складові митної вартості, тому митницею було розпочато консультацію між митним органом та декларантом, зокрема, направлено уповноваженій особі декларанта електронним повідомленням вимогу на надання додаткових документів. Уповноваженою особою декларанта на вимогу митниці окрім наданих раніше до оформлення ЕМД додатково було надано: - Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 10.05.2023 р.; - Додаткову угода №3 від 05.06.2023 р.; - Виписку з банківського рахунку б/н від 06.11.2023 р.; - Комерційну пропозицію б/н від 15.05.2023 р. Також листом №004-20/12 від 20.12.2023 р. позивач повідомив митницю про те, що для підтвердження митної вартості надані всі наявні документи, передбачені діючим законодавством; надані документи у своїй сукупності не мають ніяких розбіжностей і дозволяють здійснити контроль та перевірку числових значень в повній мірі й зазначив, що інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого за ЕМД товару у 10-денний термін надаватись не будуть, у зв'язку з чим просив здійснити митне оформлення за наявними документами. За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів , у гр. 33 якого зазначено: «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за основним методом визначення митної вартості товару, у зв'язку з тим, що у документах наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування». За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України, відповідач дійшов висновку про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 Митного кодексу України. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 Митного кодексу України. За основу для обрахунку митної вартості товарів взято інформацію щодо раніше визнаної митним органом митної вартості згідно митного оформлення. Зважаючи на викладене вище, Тернопільська митниця вважає, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товару прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим та не підлягає скасуванню.
29.03.2024 р. до суду через систему «Електронний Суд» надійшли від ТОВ «ТД «АМТ» додаткові пояснення, в яких позивач зазначив, що позиція відповідача є хибною та необґрунтованою виходячи з того, що передбачене частиною 5 статті 54 Митного кодексу України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Окрім того, твердження відповідача про наявність розбіжностей у наданих документах на підтвердження розрахованої декларантом митної вартості не можуть бути визнані обґрунтованими оскільки зазначені в Рішенні підстави для коригування митної вартості, визначеної декларантом - жодним чином не впливають на розрахунок і на числові значення задекларованої митної вартості товарів в спірному випадку. Також позивач зазначив, що позиція митниці є хибною, оскільки надані ним документи для проведення митного оформлення підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за другорядним методом, прийняв оскаржуване Рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані контролюючим органом, посилання останнього на наявність розбіжностей в документах та недостовірність зазначених в них відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, є необґрунтованими і протирічать наданим до позову доказам.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 09.11.2020 р. ТОВ «ТД«АМТ» (м.Дніпро) (Покупець) уклало з компанією Chonging Diligence General Machinery Co.,Ltd (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт №BASHAN-1-2021-TD на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікації (Додатку), яка є невід'ємною частиною даного контракту.
В подальшому компанією Chonging Diligence General Machinery Co.,Ltd на виконання умов вищезазначеного зовнішньоекономічного контракту, відповідно до Специфікації No4 від 24.05.2023 р., рахунку-фактури №T319-202307003 від 11.09.2023 р. та пакувального листа від 11.09.2023 р. було здійснено поставку товарів (електрогенераторні установки) (далі - товар).
Зазначена товарна партія поставлялась на умовах FOB згідно міжнародних торговельних правил «Інкотермс-2010».
З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів, ТОВ «ТД «АМТ» було задекларовано до митного поста Тернопільської митниці партії отриманого товару за електронною митною декларацією (ЕМД) №23UA403020020576U3 від 20.12.2023 р.
Заявлена митна вартість товару підприємством була визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України.
Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємством було надано митному органу документи, передбачені частинами 2 ст. 53 МКУ, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме:
- пакувальний лист б/н від 11.09.2023 р.;
- рахунок-фактура (інвойс) №T319-202307003 від 11.09.2023 р.;
- коносамент №YJHYCK23100371B від 18.10.2023 р.;
- автотранспортна накладна №AMT-UA-1312-1 від 13.12.2023 р.;
- декларація про походження товару №T319-202307003 від 11.09.2023 р.;
- банківський платіжний документ, що стосується товару №161 від 02.10.2023 р.;
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №23-PBT-4383-1 від 13.12.2023 р.;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару - заявка №35-1 від 29.08.2023 р.;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - специфікація №4 від 24.05.2023 р.;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №BASHAN-1-2021-TD від 09.11.2020 р.;
- договір (контракт) про перевезення №1092022 від 01.09.2022 р.
Так, зокрема, для підтвердження транспортних витрат до кордону України декларантом надано до митниці договір №1092022 від 01.09.2022 р.; коносамент №YJHYCK23100371B від 18.10.2023 р.; накладну CMR №АМТ-UA-1312-1 від 13.12.2023 р.; заявку №35-1 від 29.08.2023 р.; рахунок №23-РВТ-4383-1 від 13.12.2023.
Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів за МД №23UA403020020576U3 від 20.12.2023 р. митницею було опрацьовано інформацію, яка міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої виявлено, що в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, зокрема:
1. Декларантом згідно договору на міжнародне перевезення від 01.09.2022 р. №1092022 на дане перевезення надано, рахунок на перевезення від 13.12.2023 р. №23-PBT-4383-1, заявка на перевезення №35-1 від 29.08.2023 р., проте довідка про транспортні витрати не надана, що унеможливлює перевірку усіх числових значень складових митної вартості.
2. Крім того, із порту призначення до митного кордону України, задекларований товар переміщувався автомобільним видом транспорту перевізником «ФОП ОСОБА_1 », що підтверджено CMR №AMT-UA-1312-1 від 13.12.2023 р., однак декларантом не надано транспортно-експедиційного договору, документів, що містять відомості про вартість перевезення та рахунків про оплату за надані послуги від даного перевізника.
3. Наданий прас-лист від 10.05.2023 р. б/н містить інформацію щодо ціни товарів виключно на умовах поставки FOB NINGBO, що обмежує конкурентність та обмежує коло покупців товару, тобто даний документ не є прайс-листом для необмеженого кола покупців.
У подальшому митним органом було направлено декларанту електронне повідомлення наступного змісту: «Прошу надати додаткові документи, які підтверджують числове значення складової митної вартості товару згідно вимог пункту 3 статті 53 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року N 4495-VI.».
Листом вих. №004-20/12 від 20.12.2023 ТОВ «ТД«АМТ» додатково надало митниці: банківську платіжну інструкцію №161 від 02.10.2023 р. із відмітками банку, виписку з банківського рахунку декларанта за жовтень 2023 року, прайс-лист від 10.05.2023 р., комерційну пропозицію від 15.05.2023 р., додаткову угоду No3 від 05.06.2023 р., а також повідомило митницю, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв'язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.
21.12.2023 р. відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA403020/2023/000276/2, яким загальна митна вартість задекларованих ТОВ «ТД «АМТ» у МД скоригована митницею за резервним метод визначення митної вартості, згідно з положеннями ст. 64 Митного кодексу України.
Також позивачу відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА403020/2023/000752.
Скориставшись правом визначеним п.2 ч.3 ст.52 Митного кодексу України, позивач задекларував зазначену партію товару, а митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД №23UA403020020671U5 від 21.12.2023 р.
Не погоджуючись із рішенням Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403020/2023/000276/2 від 21.12.2023 р., вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, ТОВ «ТД «АМТ» звернулося з цим позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України (далі - МК України), заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За нормами п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до положень МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.
Згідно з ч.1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
З урахуванням вищевикладеного, очевидним є висновок, що у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини для витребування додаткових документів, ненадання яких унеможливлювало б визначення саме митної вартості товару, що ввозиться, за ціною договору (основний метод) відповідно дост.58 МК України.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту визначені ст. 57 МК України. Згідно даної статті такими методами є: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64цього Кодексу.
З аналізу наведених норм вбачається, що митна вартість має бути підтверджена достовірними документами, що містять відомості про всі її складові, визначені на підставі об'єктивних даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до положень ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).
Згідно статті VII ГАТТ, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що митну вартість товарів було скориговано митницею за другорядним методом визначення митної вартості - резервним.
Як встановлено з матеріалів справи, у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UА403070/2023/000276/2, відповідач зазначає про виявлені під час митного оформлення товарів розбіжності, які на його думку унеможливили митне оформлення задекларованих товарів за основним методом і стали підставою для здійснення коригування, а саме:
«Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: Відповідно до ч.2, 3 ст.53 Митного кодексу України, не подано наступні документи: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, виписку з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. За результатами застосування системи аналізу ризиків згенеровано наступні митні формальності за кодами "105-2 Контроль правильносте визначення митної вартості товарів" та "106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів". Відповідно, митним органом розпочато процедуру консультації з декларантом та надіслано електронні повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару. Декларантом 20.12.2023 р. надано додаткові документи: комерційну пропозицію від 15.05.2023 р. б/н та прайс-лист від 10.05.2023 р. б/н. та повідомлено про відсутність можливості надати ще якісь додаткові документи. Декларантом згідно договору на міжнародне перевезення від 01.09.2022 р. №1092022 на дане перевезення надано, рахунок на перевезення від 13.12.2023 р. №23-PBT-4383-1, заявка на перевезення № 35-1 від 29.08.2023 р., проте довідка про транспортні витрати не надана, що унеможливлює перевірку усіх числових значень складових митної вартості. Крім того, із порту призначення до митного кордону України, задекларований товар переміщувався автомобільним видом транспорту перевізником «ФОП ОСОБА_1 », що підтверджено CMR №AMT-UA-1312-1 від 13.12.2023 р., однак декларантом не надано транспортно-експедиційного договору, документів, що містять відомості про вартість перевезення та рахунків про оплату за надані послуги від даного перевізника. Наданий прас-лист від 10.05.2023 р. б/н містить інформацію щодо ціни товарів виключно на умовах поставки FOB NINGBO, що обмежує конкурентність та обмежує коло покупців товару, тобто даний документ не є прайс-листом для необмеженого кола покупців.».
З наведеними підставами для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів суд не погоджується, з огляду на наступне.
Так, під час декларування ТОВ «ТД «АМТ» товару за ЕМД №23UА403020020576U3 від 20.12.2023 р., митниці надано специфікацію №4 від 24.05.2023 р.
Умовами оплати специфікації №4 від 24.05.2023 р. є попередня оплата в розмірі 4455.51 дол.США та оплата в розмірі 24034.49 дол.США протягом 90 днів від дати фактичного отримання товару.
Позивачем, разом із вищезазначеною ЕМД від 20.12.2023 р., до митного органу надавалась банківська платіжна інструкція в іноземній валюті №161 від 02.10.2023 р., яка у свою чергу підтверджує факт попередньої оплати на суму 4455.51 дол.США.
Стосовно оплати суми в розмірі 24034.49 дол.США, то слід зауважити, що відповідно до умов оплати специфікації №4 від 24.05.2023 р., строки сплати відповідної суми не сплинули, адже згідно до відміток митного органу Тернопільської митниці, товар фактично отримано 20.12.2023, таким чином, як зазначено п.6 відповідної специфікації, строк у 90 днів- не сплинув, як на момент винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, так і у день подання позовної заяви.
Наведене свідчить про відсутність у позивача можливості надати на вимогу митниці банківські платіжні документи, що могли підтвердити оплату суми в розмірі 24034.49 дол.США за специфікацією №4 від 24.05.2023 р.
При цьому, слід зазначити, що у ході консультацій із митницею, позивачем, разом із листом №004-20/12 від 20.12.2023 р. було надано виписку із банківського рахунку за жовтень 2023 року, завірену копію банківської платіжної інструкції №161 від 02.10.2023 р., прайс-лист та комерційну пропозицію від 10.05.2023 р., та додаткову угоду №3 від 05.06.2023 р.
Умовами додаткової угоди №3 від 05.06.2023 р., укладеної між позивачем та його контрагентом (Chongqing diligence general machinery CO LTD) змінено п.5 специфікації No4 від 24.05.2023 р., а саме: замінено «FOB Congqing» на «FOB Ningbo».
Окрім специфікацій позивачем також було надано до Тернопільської митниці інвойс NoТ319-202307003 від 11.09.2023 р., пакувальний лист від 11.09.2023, за допомогою яких митний орган мав змогу ідентифікувати ввезений товар.
Доводи митного органу стосовно ненадання транспортних (перевізних) документів та документів, що містять відомості стосовно вартості перевезення товарів не відповідають дійсності, оскільки ТОВ «ТД «АМТ» разом із ЕМД No23UA403020020576U3 від 20.12.2023 р. були надані до митного органу наступні документи: коносамент №YJHYCK23100371B від 18.10.2023 р., накладна CMR АМТ-UA- 1312-1 від 13.12.2023 р., рахунок No23-РВТ-4383-1 від 13.12.2023 р., заявка №35-1 від 29.08.2023 р. та договір №1092022 від 01.09.2022 р.
Вищенаведені документи підтверджують факт перевезення товарів.
Слід зазначити, що ТОВ «ТД «АМТ» разом з позовною заявою були надані акт виконаних робіт від 22.12.2023 р., платіжна інструкція №20 від 23.01.2024 р., що підтверджує факт оплати рахунку №23-РВТ-4383-1 від 13.12.2023 р., які були складені вже після винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.
Викладене дозволяє дійти висновку, що митний орган під час складання оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не дослідив у повній мірі надані товариством документи та склав необґрунтовані зауваження з наявними ознаками формальності.
Твердження митного органу стосовно ненадання страхових документів, та документів, що містять відомості про вартість страхування, суд вважає необґрунтованими.
Так, пунктом 8 частини 2 статті 53 МК України чітко визначено, що страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування подаються митному органу виключно у випадку, якщо страхування здійснювалось, тому вимога митниці про їх надання протирічить даній правовій нормі.
Отже, якщо, за твердженням декларанта, страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт- декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.
Натомість, в межах спірної поставки товару страхування останнього не здійснювалося, у зв'язку з чим зазначені митницею документи декларантом на підтвердження визначеної митної вартості товару не подавались.
Митниця в ході митного оформлення товарів та під час розгляду справи в суді не довела наявність факту здійснення страхування вантажу.
Щодо посилань митного органу на факт ненадання ТОВ «ТД «АМТ» виписки з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини слід зазначити, що позивачем в ході консультацій, із митним органом листом №004-20/12 від 20.12.2023 р. відповідачу було надано виписку з банківського рахунку декларанта за жовтень 2023 року, яка і є випискою з банківської документації.
Слід зауважити, що відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, надання додаткових документів на вимогу митниці не є безумовним обов'язком декларанта, оскільки умовою виконання такої вимоги митниці є наявність додаткових документів у підприємства.
Водночас, позивач зазначає про відсутність в нього таких документів й зауважує, що відповідно до ч.2 ст.53 МКУ означені документи не відносяться до документів, які повинні надаватись для підтвердження митної вартості товарів.
Посилання митного органу на те, що декларантом не надано довідки про транспортні витрати суд не приймає до уваги як достатній аргумент щодо наявності у митного органу обґрунтованого сумніву щодо заявленої позивачем митної вартості відповідного товару, оскільки надані до митного органу разом з ЕМД №23UA403020020576U3 від 20.12.2023 р., договір №1092022 від 01.09.2022 р., рахунок №23-РВТ-4383-1 від 13.12.2023 р., заявка на перевезення №35-1 від 29.08.2023 р. та надані разом із цією позовною заявою платіжна інструкція №20 від 23.01.2024 р. та акт виконаних робіт від 22.12.2023 р., що у повній мірі підтверджують розмір витрат на перевезення, як складову митної вартості товарів.
Стосовно доводів митного органу про ненадання позивачем документів, що стосуються перевезення товару перевізником ФОП ОСОБА_1 слід зазначити таке.
З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2022 р. між позивачем(Клієнт) та між P&B Terminal SIA(Експедитор) було укладено договір №1092022 про транспортно-експедиторське обслуговування.
Вищезазначений договір надавався позивачем до митного органу разом з ЕМД №23UA403020020576U3 від 20.12.2023 р.
Позивач стверджує, що договір №1092022 є єдиним договором за яким здійснювалась поставка товару.
Так, відповідно до п.2.1.2 договору ТЕО, Експедитор має право від свого імені чи від імені Клієнта договори з портами, перевізниками та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та інші послуги, що пов'язані з виконанням цього Договору, в т.ч. перепакування, перемаркування, ремонт тари, завантаження та розвантаження контейнерів, відбір проб і зразків, звантажування, фумігацію, дезактивацію, дезактивацію, визначення кількості та якості, сертифікацію, страхування вантажів та контейрів.
Отже, як стверджує позивач та не спростовує відповідач, за умовами договору №1092022 Експедитор, керуючись своїми повноваженнями, залучив до перевезення «ФОП ОСОБА_1 ».
ТОВ «ТД «АМТ» зазначив, що в рамках спірних правовідносин ніяких договірних відносин між ним та «ФОП ОСОБА_1 » не існує.
З огляду на викладене, як наслідок, єдиними рахунками, що були виставлені позивачу за поставку товарів, були рахунки виставлені від P&B Terminal SIA, а саме: рахунок №23-РВТ-4383-1 від 13.12.2023 р., оплата яких підтверджується наданою разом з позовною заявою завіреною банком платіжною інструкцією №20 від 23.01.2024 р.
Щодо зауважень митниці стосовно прайс-листа від 10.05.2023 р. слід зазначити наступне.
Прайс-лист є документам довільної форми і діючим законодавством, у тому числі міжнародним, не встановлено типової форми прайс-листа.
Згідно із загальноприйнятою світовою практикою, прайс-лист мають містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, контактну інформацію про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Так, наданий позивачем разом з листом №004-20/12 від 20.12.2023 р. прайс-лист у повній мірі містить усі необхідні відомості для ідентифікації цих товарів та знайшли своє підтвердження у первинних документах: інвойсі №Т319-202307003 від 11.09.2023 р., специфікації №4 від 24.05.2023 р. та пакувальному листі від 11.09.2023 р., а також містять інформацію стосовно особи продавця.
Суд зауважує, що прайс-лист не може вважатися первинним документом і є лише способом для продавця запропонувати свій товар, до якого чинне законодавство не встановлює вимог щодо форми та змісту.
Наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом у постановах від 27.06.2019 р. у справі №0840/3083/18, від 13.09.2019 р. у справі №820/859/17, від 06.02.2020 р. у справі №520/10709/18.
Таким чином, зауваження митного органу щодо поданого декларантом прайс-листа не є підставою для неврахування його, як документу на підтвердження заявленої митної вартості товару.
Твердження митниці щодо надання прайс-листа від 15.05.2023 р., який містять інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки FОВ, слід зауважити, що прайс-лист та комерційна пропозиція є документами довільної форми і діючим законодавством, у тому числі міжнародним, не встановлено типової форми прайс- листа та комерційної пропозиції.
Згідно із загальноприйнятою світовою практикою, прайс-лист та комерційна пропозиція має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, контактну інформацію про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Наданий листом №96 від 28.09.2023 р. прайс-лист та комерційна пропозиція у повній мірі містять усі необхідні відомості для ідентифікації цих товарів та знайшли своє підтвердження у первинних документах: Специфікації №2023-5 від 29.05.2023 р., інвойсі №5Р2023-5 від 16.06.2023 р. та пакувальному листі від 16.06.2023 р.
Слід зазначити, що прайс-лист та комерційна пропозиція не є документами які підтверджують митну вартість товарів, що передбачені частиною 2статті 53 Митного кодексу України. Вони є документами довільної форми, до якого чинне законодавство не встановлює вимог щодо форми та змісту. Наявність чи відсутність у прайс-листі та комерційній пропозиції певних відомостей не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом у постановах від 27.06.2019 р. у справі №0840/3083/18, від 13.09.2019 р. у справі №820/859/17, від 06.02.2020 р. у справі №520/10709/18.
Таким чином, зауваження митного органу щодо прайс-листа та комерційної пропозиції не є підставою для коригування митної вартості товарів.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що наведені відповідачем підстави жодним чином не перешкоджають митному органу перевірити митну вартість імпортованого товару на підставі наданих позивачем документів.
Надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а, отже, у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
В той же час, відповідачем суду не надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Суд вважає за необхідне зазначити, що передбачене частиною 5 статті 54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 Митного кодексу України - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МК України.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.04.2019 р. по справі №815/6242/17, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
У постанові від 29.01.2019 р. по справі №815/6827/17 Верховний Суд зазначив, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Суд вважає, що надані TOB «ТД «АМТ» документи для проведення митних оформлень підтверджують заявлену митну вартість товарів за основним методом (за ціною договору), а ті розбіжності, які стали підставою для прийняття спірних рішень є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають фактичним обставинам справи, натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за другорядним методом.
Окрім того, як вбачається з оскаржуваного рішення митниці, в ньому міститься посилання лише на раніше оформлену митну декларацію, на підставі якої проведено митне оформлення подібного товару і не проведено детальне дослідження декларацій з доданими до неї документами.
З огляду на вищевикладені норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403020/2023/000276/2 від 21.12.2023 р. було прийнято відповідачем безпідставно, воно є протиправним та підлягає скасуванню.
Інші доводи представників сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч.1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що ТОВ «ТД «АМТ» належним чином доведено протиправність оскаржуваного рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару.
В свою чергу, відповідачем доводи позивача не спростовані, правомірність оскаржуваного рішення не доведено.
За наведених обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-77, 139, 242-246, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «АМТ» (вул. Надії Алексєєнко, буд. 70, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 42822115) до Тернопільської митниці (вул. Текстильна, б.38, м.Тернопіль, 46400, код ЄДРПОУ 43985576) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403020/2023/000276/2 від 21.12.2023 р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці (код ЄДРПОУ 43985576) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «АМТ» (код ЄДРПОУ 42822115) судовий збір в розмірі 3069 (три тисячі шістдесят дев'ять) грн. 62 коп.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 10.05.2024 р.
Суддя О.М. Неклеса