10 травня 2024 рокуСправа №160/3959/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка полягає у невнесенні коригування в інтегровану картку платника податків ОСОБА_1 по єдиному внеску па підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 року по справі № 160/13005/19 про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1671- 54/425 від 12.11.2019 року;
- зобов'язати Головне управління ДІТС у Дніпропетровській області ДПС України внести коригування в інтегровану картку платника податків ОСОБА_1 по єдиному внеску на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 року по справі № 160/13005/19 про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1671-54/425 від 12.11.2019 року та виключити з ІКГІ нараховані грошові зобов'язання з єдиного внеску в сумі 26 539,26 грн за період з 01.01.2017 року по 01.10.2019 року.
Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/13005/19 скасовано вимогу про сплату боргу на суму 26539,26 грн, нарахованого за період з 01.01.2017 по 3 квартал 2019 року. Однак, в інтегрованій картці позивача залишився відображеним податковий борг за період з 01.01.2017 по 3 квартал 2019 року на суму 26539,26 грн. Зазначене, на думку позивача, свідчить про вчинення відповідачем протиправної бездіяльності щодо невідкоригування відомостей в ІКП позивача після набрання рішенням суду у справі №160/1305/19 законної сили.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Згідно змісту наданого відповідачем відзиву, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області зазначило, що згідно даних ІКС «Податковий борг» станом на 18.03.2024 заборгованість (недоїмка) з єдиного внеску у ОСОБА_1 становить 26539,26 грн. Враховуючи, що рішенням суду у справі №160/13005/19 не було зобов'язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вносити зміни до інтегрованої картки ОСОБА_1 , тому відсутні підстави для коригування ІКП ОСОБА_1 .
Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.
Позивач перебував на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, як фізична особа підприємець з 2003 по 2019 роки.
Зазначене підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадський формувань.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області стосовно ОСОБА_1 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2019 року за № Ф-1671-54/425 на суму 26 539,26 гривень за період з 01.01.2017 року по 31.10.2019 року.
Вказана сума боргу складається з:
нарахованого розрахункову суму єдиного внеску за 2017 рік у сумі 8448 грн., нарахування не сплачені;
1квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., строк сплати до 19.04.2018 року, нарахування не сплачені;
2квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., строк сплати до 19.07.2018 року, нарахування не сплачені;
3квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., строк сплати до 19.10.2018 року, нарахування не сплачені.
4 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., строк сплати до 21.01.2019 року, нарахування не сплачені;
1 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., строк сплати до 19.04.2019 року, нарахування не сплачені;
2 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., строк сплати до 19.07.2019 року, нарахування не сплачені;
3 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., строк сплати до 19.10.2019 року. нарахування не сплачені.
Вказані обставини встановлені рішенням у справі №160/13005/19 та мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 у справі №160/13005/19 визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу(недоїмки) № Ф-1671-54/425 від 12.11.2018 у розмірі 26539,26 грн.
Як зазначає відповідач, станом на зараз у облікових даних ІКП ОСОБА_1 відображений податковий борг з єдиного внеску у розмірі 26539,26 грн, який нараховано за 2017 рік у сумі 8448 грн., за 1квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., за 2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., за 3квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., за 4 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., за 1 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., за 2 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., за 3 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн.
Тобто, станом на зараз у облікових даних ІКП ОСОБА_1 відображений податковий борг з єдиного внеску у розмірі 26539,26 грн, що і податковий борг, за який сформовано податкову вимогу № Ф-1671-54/425 від 12.11.2018
Разом з тим, на звернення позивача до відповідача у жовтні 2023 року, відповідач зазначив, що відсутні підстави для коригування відомостей в ІКП позивача.
Зазначені обставини стали підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).
Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до абзацу другого пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб-підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774-VIII), яким було внесено зміни, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками.
Так, відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ (у редакції Закону № 1774-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій») єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Таким чином, у зв'язку із внесеними до Закону № 2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб-підприємців з 01.01.2017 виник обов'язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.
Відповідно до частин другої-четвертої, восьмої, дванадцятої статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п'ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Згідно з абзацами першим, третім-п'ятим частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 у справі №160/13005/19 визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу(недоїмки) № Ф-1671-54/425 від 12.11.2018 у розмірі 26539,26 грн.
Вказане рішення набуло чинності 18.04.2020.
Разом з тим, системний аналіз ст. 9, 12, 14 Закону № 2464, розділів IV та VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 свідчить, що дії відповідача щодо формування вимоги базуються на даних Інтегрованої картки платника податків (далі - ІКПП).
Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5 (далі - Порядок №5).
Згідно пункту 1 Розділу ІІ Порядку №5, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
Відповідно до п.1 ч.4 розділу V Порядку 5, працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв'язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.
Відображенню в інформаційній системі підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв'язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.
Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.
Отже, з аналізу вищенаведеного, суд приходить до висновку, що податковий орган зобов'язаний привести у відповідність відомості в ІКП шляхом коригування даних у ІКП у разі прийняття рішення суду по суті.
Встановлені у справі обставини дають підстави для висновку про вчинення відповідачем протиправної бездіяльності щодо невнесення до ІКП позивача змін, у зв'язку із скасування в судовому порядку вимоги про сплату боргу. Зазначене свідчить про наявність підстав для зобов'язання відповідача внести коригування в інтегровану картку платника податків ОСОБА_1 .
Згідно з вимогами статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У відповідності до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням зазначеного вище, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Судовий збір підлягає розподілу на підставі вимог ч.1 ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДІІС у Дніпропетровській області, яка полягає у невнесенні коригування в інтегровану картку платника податків ОСОБА_1 по єдиному внеску на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 року по справі № 160/13005/19 про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1671- 54/425 від 12.11.2019 року.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести коригування в інтегровану картку платника податків ОСОБА_1 по єдиному внеску на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 року по справі № 160/13005/19 про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1671-54/425 від 12.11.2019 року та виключити з ІКП нараховані грошові зобов'язання з єдиного внеску в сумі 26 539,26 грн за період з 01.01.2017 року по 01.10.2019 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658, 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 10.05.2024 року.
Суддя Н.Є. Калугіна