10 травня 2024 року Справа № 160/6964/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
18.03.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області №047050025038 від 21.12.2023 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Заводським РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області 24.12.1996 року) пенсію за віком на пільгових умовах з 20.12.2023 року, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 для призначення та розрахунку пенсії на пільгових умовах період роботи ОСОБА_1 в КСП ім. Кірова (до 1993 року колгосп ім. Кірова) з 09.08.1982 року по 17.03.2000 рік.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 20.12.2023 року вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком, згідно пункту 4 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсій страхування», жінки, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, пенсія призначається - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 15 років на зазначеній роботі. Проте рішенням Головного Управління пенсійного Фонду України у Вінницькій області №047050025038 від 21.12.2023 року у призначенні пенсії відмовлено та за поданими документами до страхового стажу не зараховано час роботи в колгоспі з 09.08.1982 р. по 17.03.2000 р., згідно дубліката трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки записи про відпрацьовані вихододні внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок колгоспників, відповідно до якої всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженою правлінням колгоспу особою та печаткою , в той час як записи про відпрацьовані вихододні посвідчено печаткою вибірково; крім того відсутнє посилання на первинні документи на підставі яких було внесено записи про відпрацьовані вихододні. В наданій архівною установою довідці №1338 від 16.10.2023 р. зазначено, що за період з 1982 р. по 2000 р. дані про роботу заявниці в даному колгоспі відсутні. Вказане рішення вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідний стаж роботи позивача підтверджено даними трудової книжки та архівною довідкою виданою архівною установою. Також зазначає, що позивач не може відповідати за відповідність та правильність заповнення трудових книжок.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем-1 01.05.2024 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування відзиву зазначено, що 20.12.2023 року ОСОБА_1 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, згідно ч. 2 ст. 114 Закону №1058. За принципом екстериторіальності, розгляд вказаної заяви здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області та було прийнято рішення № 047050025038 від 21.12.2023 року, яким Позивачу відмовлено в призначені пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ч.2 ст. 114 Закону №1058, у зв'язку з відсутністю 15 років пільгового стажу на посаді тракториста машиніста та необхідного страхового стажу. За доданими документами до страхового стажу не зараховано час роботи в колгоспі з 09.08.1982 по 17.03.2000, згідно дубліката трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки записи про відпрацьовані вихододні внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок колгоспників, відповідно до якої, всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженою правлінням колгоспу особою та печаткою, в той час як записи про відпрацьовані вихододні посвідчено печаткою вибірково. Крім того, відсутнє посилання на первині документи на підставі яких було внесено записи про відпрацьовані вихододні. В наданій архівною установою довідці №1338 від 16.10.2023, зазначено, що за період з 1982 по 2000 р.р дані про роботу Позивача в даному колгоспі відсутні. Враховуючи вищезазначене, відсутні будь-які правові підстави для задоволення позовних вимог позивача.
Відповідачу-2 було направлено копію ухвали суду від 21.03.2023 року про відкриття провадження у справі в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою відповідального працівника суду від 22.03.2023 року; правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 20.12.2023 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, згідно ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсій страхування» (долі закон №1058).
Рішенням Головного Управління пенсійного Фонду України у Вінницькій області №047050025038 від 21.12.2023 відмовлено позивачу в призначенні пенсії та зазначено, що - «Згідно поданих документів та за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу з бази даних реєстру застрахованих осіб, страховий стаж заявника складає 10 років 9 місяців 20 днів. За поданими документами до страхового стажу не зараховано час роботи в колгоспі з 09.08.1982 р. по 17.03.2000 р., згідно дубліката трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки записи про відпрацьовані вихододні внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок колгоспників, відповідно до якої всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженою правлінням колгоспу особою та печаткою , в той час як записи про відпрацьовані вихододні посвідчено печаткою вибірково; крім того відсутнє посилання на первинні документи на підставі яких було внесено записи про відпрацьовані вихододні. В наданій архівною установою довідці №1338 від 16.10.2023 р. зазначено, що за період з 1982 р. по 2000 р. дані про роботу заявниці в даному колгоспі відсутні».
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті першої Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
У відповідності до п. 4 ч, 2 ст. 114 Закону № 1058-IV. жінки, які працюють трактористами- машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, пенсія призначається - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них 15 років на зазначеній роботі. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки, зокрема з 01.04.1968 р.н. по 30.09.1968 р.н. після досягнення ними віку 53 роки 6 місяців.
Згідно статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 “Про трудові книжки колгоспників” (далі - постанова № 310).
В трудову книжка колгоспника, зокрема, вносились відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі та його виконання.
Пункт 2 постанови № 310 регламентує, що трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу. Всі записи в трудовій книжці підтверджуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом керівника колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печатки (пункт 6 постанови № 310).
Приписами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2, 27 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно даних дубліката трудової книжки колгоспника, заповненої 11.07.1994 р. серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 була прийнята на роботу в колгосп ім. Кірова (з 03.1993 року було перейменовано в КСП ім. Кірова) з 09.08.1982 р. прицепником- трактористом (наказ №12 від 09.08.1982 р.), 04.08.1986 р. - переведена на посаду тракториста (наказ №14 від 04.08.1986 р.), 17.03.2000 р. - звільнена з колгоспу в зв'язку з реструктуризацією колгоспу за п. 1 ст. 40 КЗпП України (наказ №8 від 17.03.2000 р.).
Також в дублікаті трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 , заповненої 11.07.1994 р. серії НОМЕР_3 , в розділі «Трудова участь в громадському господарстві» містяться записи про відпрацьований (виконаний) річний мінімум трудової участі в громадському господарстві:
- в 1982 р. відпрацьовано 110 днів трудової участі (колгоспний мінімум 100 днів);
- в 1983 р. відпрацьовано 112 днів трудової участі (колгоспний мінімум 100 днів);
- в 1984 р. відпрацьовано 112 днів трудової участі (колгоспний мінімум 110 днів);
- в 1985 р. відпрацьовано 115 днів трудової участі (колгоспний мінімум 100 днів);
- в 1986 р. відпрацьовано 115 днів трудової участі (колгоспний мінімум 110 днів);
- в 1987 р. відпрацьовано 116 днів трудової участі (колгоспний мінімум 110 днів);
- в 1988 р. відпрацьовано 112 днів трудової участі (колгоспний мінімум 100 днів);
- в 1989 р. відпрацьовано 111 днів трудової участі (колгоспний мінімум 110 днів);
- в 1990 р. відпрацьовано 117 днів трудової участі (колгоспний мінімум 110 днів);
- в 1991 р. відпрацьовано 115 днів трудової участі (колгоспний мінімум 100 днів);
- в 1992 р. відпрацьовано 114 днів трудової участі (колгоспний мінімум 100 днів);
- в 1993 р. відпрацьовано 117 днів трудової участі (колгоспний мінімум 117 днів);
- в 1994 відпрацьовано 112 днів трудової участі (колгоспний мінімум 110 днів);
- в 1995 відпрацьовано 107 днів трудової участі (колгоспний мінімум 100 днів);
- в 1996 відпрацьовано 112 днів трудової участі (колгоспний мінімум 110 днів);
- в 1997 відпрацьовано 117 днів трудової участі (колгоспний мінімум 100 днів);
- в 1998 відпрацьовано 115 днів трудової участі (колгоспний мінімум 100 днів);
- в 1999 відпрацьовано 112 днів трудової участі (колгоспний мінімум 100 днів);
- в 2000 відпрацьовано 114 днів трудової участі (колгоспний мінімум 110 днів).
Суд зазначає, що в трудових книжках наявні підписи осіб, підтверджуючих записи, та печатки підприємства.
Стосовно того, що в оскаржуваному рішенні зазначено, що внесені записи дубліката трудової книжки НОМЕР_3 про відпрацьовані вихододні посвідчено печаткою вибірково, а також відсутнє посилання на первині документи на підставі яких було внесено записи про відпрацьовані вихододні та в наданій архівною установою довідці №1338 від 16.10.2023, зазначено, що за період з 1982 по 2000 р.р. дані про роботу Позивача в даному колгоспі відсутні суд вказує на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок № 637).
Так, згідно пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Крім того, відповідно до пункту 20 Порядку № 637 для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки встановленого зразка підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а уточнюючі довідки підприємств необхідні в разі відсутності відповідних відомостей у трудовій книжці.
Ведення трудових книжок у вказаний період здійснювалось відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Державного комітету праці СРСР від 20.06.1974 року № 162 (надалі - Інструкція № 162).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Пунктами 2.25 та 2.26 Інструкції № 162 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Наприклад, "Звільнений за згодою сторін", п.1 ст.29 КЗпП РСФСР".
Також пунктом 8.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, вказано, що контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок проводиться в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР ВЦСПС від 06.09.1973 року № 656 "Про трудові книжки працівників і службовців".
Згідно пункту 18 вказаної Постанови відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберіганні і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Суд вказує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17.
Також Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Суд вказує, що Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина 3 статті 44 Закону № 1058-IV).
Отже, територіальний орган Пенсійного фонду може скористатись своїм правом перевірки даних трудової книжки позивача.
З урахуванням вищезазначеного суд вважає рішення Головного Управління пенсійного Фонду України у Вінницькій області №047050025038 від 21.12.2023 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Надавши правову оцінку обставинам справи, а також висновків суду у даній справі щодо підтвердження права позивача на зарахування до стажу роботи періоди роботи в КСП ім. Кірова (до 1993 року колгосп ім. Кірова) з 09.08.1982 року по 17.03.2000 рік, записи про які містяться в дублікаті трудової книжки колгоспника, заповненої 11.07.1994 р. серії НОМЕР_3 , суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи в КСП ім. Кірова (до 1993 року колгосп ім. Кірова) з 09.08.1982 року по 17.03.2000 рік, що містяться в дублікаті трудової книжки колгоспника, заповненої 11.07.1994 р. серії НОМЕР_3 .
Проте вимога позивача зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Заводським РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області 24.12.1996 року) пенсію за віком на пільгових умовах з 20.12.2023 року, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 для призначення та розрахунку пенсії на пільгових умовах період роботи ОСОБА_1 в КСП ім. Кірова (до 1993 року колгосп ім. Кірова) з 09.08.1982 року по 17.03.2000 рік суд вважає такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що компетенції Пенсійного фонду України полягає у тому, що згідно покладених завдань і функцій Пенсійний фонд України є спеціалізованим суб'єктом владних повноважень у сфері правовідносин щодо призначення (перерахунку) і виплати різного роду пенсій та інших виплат.
Здійснення призначення, перерахунку пенсій та визначення розміру пенсій, які підлягають виплаті, належить до виключної компетенції органів Пенсійного фонду і суд не має повноважень здійснювати їх розрахунок до моменту проведення такого органами Пенсійного фонду. Суд повинен уникати безпідставних втручань у дискреційні повноваження Пенсійного фонду. Натомість, суд наділений повноваженнями здійснювати перевірку правильності такого розрахунку у контексті застосування нормативно - правових приписів, що регулюють спірні правовідносини .
Отже задоволення позову в цій частині буде свідчити про втручання у дискреційні повноваження Пенсійного фонду, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.
А тому належним захистом порушених прав позивача буде зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 20.12.2023 року та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією від 08.03.2024 року.
Отже, з урахуванням часткового задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 605,60 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, буд. 22, м. Вінниця, Вінницька область, 21005; ІК в ЄДРПОУ 13322403), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094; ІК в ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління пенсійного Фонду України у Вінницькій області №047050025038 від 21.12.2023 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи в КСП ім. Кірова (до 1993 року колгосп ім. Кірова) з 09.08.1982 року по 17.03.2000 рік, що містяться в дублікаті трудової книжки колгоспника, заповненої 11.07.1994 р. серії НОМЕР_3 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 20.12.2023 року та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
В задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, буд. 22, м. Вінниця, Вінницька область, 21005; ІК в ЄДРПОУ 13322403) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_1 ) витрати на оплату судового збору у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 10 травня 2024 року.
Суддя Е.О. Юрков