07 травня 2024 року Справа 160/11457/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали повної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
02.05.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) про відмову в призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), пенсії за віком від 27.02.2024 року справа № 045750019786;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), да загального страхового стажу роботу в якості фізичної особи - підприємця у період з 18.01.1994 року по 04.08,2009 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії від 28.09.2023 року.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2024 року, зазначена вище справа була розподілена та 03.05.2024 року передана судді Пруднику С.В.
Приписами п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.
Також суд зазначає, що у ч.1 ст.160 КАС України вказано, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
В позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень; зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (ч.9 ст.160 КАС України).
За приписами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Ч. 4 ст. 161 КАС України встановлено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У поданій до суду позовній заяві позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) про відмову в призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), пенсії за віком від 27.02.2024 року справа № 045750019786.
При цьому, до матеріалів даної позовної заяви рішення від 27.02.2024 року справа № 045750019786 не долучає.
Натомість, позивач долучив до матеріалів позову рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсій №045750024376 від 05.10.2023 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за наслідками розгляду його заяви від 28.09.2023 року.
Суд зазначає, що обов'язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що містяться в статті 160 КАС України. Суд також зауважує, що цей обов'язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному захисті своїх прав та ефективному здійснені судочинства за його позовною заявою.
При цьому, слід наголосити, що вимоги позовної заяви повинні бути викладені чітко і зрозуміло, з урахуванням правил, встановлених процесуальним законодавством і узгоджуватись з наданими суду повноваженнями за наслідками розгляду справи, та мають бути спрямовані на захист конкретних прав, свобод та інтересів позивача з зазначенням способу їх захисту, який не допускає неоднозначного, довільного тлумачення змісту позовних вимог і дозволить суду максимально якісно здійснити правосуддя.
Отже, позивачу у даному випадку слід подати до суду позовну заяву та її копіями, відповідно до кількості учасників справи, у відповідності до вимог ст. 160 КАС України з максимально чітко і зрозуміло сформованими позовними вимогами виходячи із приписів ст. 5 КАС України.
Також, згідно ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Документом про сплату судового збору є оригінал квитанції установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Згідно ст. 1 цього Закону судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платники судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ч. 1 ст. 2 Закону № 3674-VI).
Відповідно до ст. 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України Про державний бюджет України на 2024 р. з 1 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 грн.
Водночас, у поданій до суду позовній заяві позивачем серед заявлених позовних вимог заявлено клопотання про відстрочення слати судового збору до винесення судового рішення з огляду на тяжкий майновий стан позивача. Зокрема вказує, що майновий стан не дозволяє сплатити навіть частково судовий збір» фактично позивач залишився без засобів до існування. Також позивач один працює та утримую сім'ю, винаймає житло. Таким чином, наразі позивач перебуваю у вкрай скрутному матеріальному становищі та не має змоги сплатити судовий збір, додаткового доходу не має.
Щодо вказаного клопотання суддя зазначає наступне.
Так, згідно частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Частиною 2 статті 8 Закону № 3674-VI також визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті, а саме за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.01.2021 року у справі №0940/2276/18 вже зробила висновок щодо застосування наведених норм. Так, аналізуючи норми частини 1 статті 8 Закону № 3674-VI, Велика Палата зазначила, що, суд, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору особам, які не зазначені в статті 5 Закону № 3674-VI (цією статтею визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх судових інстанціях у силу закону відповідно до їх статусу або виходячи із чітко визначеного предмета спору), або у справах із предметом спору, не охопленим цією статтею, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов (передбачених статтею 8) для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Суддя наголошує, що з огляду на положення статті 8 Закону № 3674-VI, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, який є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
Доказами на підставі яких суд може вирішити питання щодо зменшення стороні розміру сплати судового збору є: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік (відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела / суми виплачених доходів та утриманих податків), а також інші документи, що підтверджують майновий стан сторони (див. ухвалу Судді Великої Палати Верховного Суду Кривенда О.В. від 14 лютого 2024 року у справі № 990/310/23).
ЄСПЛ (у рішеннях від 26.07.2005 у справі «Княт проти Польщі», від 26.07.2005 у справі «Єдамський та Єдамська проти Польщі») вказав, що, оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розміру заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану.
Тобто можливість особи розпоряджатися своїми коштами та майном повинна враховуватися судами при оцінці фінансового (майнового) стану цієї особи при вирішенні питань, пов'язаних зі сплатою судового збору.
Дослідженням матеріалів, доданих до позову судом встановлено, що позивачем, окрім довідки ТОВ «Клевер В» від 30.04.2024 року про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за період з травня 2023 року по квітень 2024 року у загальній сумі 86 224 грн., де склав податок з доходів фізичних осіб 15 520 грн.; довідки Пенсійного фонду України (Форма ОК-5), яка містить дані щодо суми заробітку для нарахування пенсії, страхового стажу, сплати страхових внесків за період з березня 2023 року по грудень 2023 року на загальну суму 68 253,26 грн. жодних інших доказів майнового стану не надано.
При цьому, інші доводи щодо необхідності відстрочення позивача від сплати судового збору суд вважає безпідставними з огляду на наведене вище правове регулювання.
Позивачем до суду не надано довідку органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік (відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків), а також інші документи, що підтверджують майновий стан сторони, з яких можливо встановити, що розмір судового збору за подання цієї позовної заяви перевищує 5 відсотків розміру його сукупного річного доходу за попередній календарний рік, суд не знайшов правових підстав для задоволення такого клопотання.
Тому, в задоволенні клопотання позивача про відстрочення слати судового збору до винесення судового рішення слід відмовити.
Таким чином, суддя зазнає, що при зверненні до суду з даним позовом позивачу належить сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за одну вимогу немайнового характеру) або ж навести обґрунтування та надати суду докази, які б свідчили про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.
Окрім того, серед заявлених позовних вимог позивачем заявлено про поновлення строку звернення до суду із цим позовом. Обґрунтовуючи дане клопотання стверджує, що не оскільки позивач не має юридичної освіти, не має коштів на сплату гонорару приватному адвокату, тому 30.11.2023 року звернувся до Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, 11.12.2023 призначено фахівця для складення процесуальних документів, правова позиція була узгоджена тільки 25.04.2024 року. Також, шестимісячний строк на звернення до суду щодо оскарження бездіяльності відповідача відносно розгляду звернення позивача від 28.09.2023 року сплинув 05.04.2024 року під час дії воєнного стану. Згідно наказу Голови Верховного Суду від 04.03.2022 року запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків. Згідно рішення Ради Суддів України від 24.02.2022 року «Щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень ВРП та воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією збоку рф» рекомендовано: процесуальні строки по можливості продовжуються щонайменше до закінчення воєнного сталу.
Вирішуючи це клопотання суд керується такими нормами права та мотивами їх застосування:
відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини 2 цієї статті 2 для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач 02.05.2024 року звернувся до суду з позовом про оскарження рішення про відмову у призначенні пенсії №045750024376 від 05.10.2023 року, а отже пропустив строк звернення до суду.
Позивач посилається як на поважну причину пропуску цього строку на власну необізнаність, яку усунув лише після звернення 30.11.2023 року до Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. 11.12.2023 призначено фахівця для складення процесуальних документів, правова позиція була узгоджена тільки 25.04.2024 року.
Оцінюючи ці аргументи позивача суд керується такими мотивами:
- по перше, необізнаність в правничих питаннях в принципі не є причиною для поновлення особі строку звернення до суду з позовом, оскільки у випадку необізнаності будь-хто може вчасно звернутися за професійною правничою допомогою, а у випадку скрутного фінансового становища особи - за безоплатною правничою допомогою, що фінансується державою;
- по друге, позивач не надав до суду відповідних доказів про те, що саме 30.11.2023 року звернувся до Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, 11.12.2023 призначено фахівця для складення процесуальних документів, правова позиція була узгоджена тільки 25.04.2024 року.
При цьому, позивач не зазначив, які саме обставини непереробної сили заважали йому звернутися до суду у період з 06.10.2023 року по 27.11.2023 року (28.11 та 29.11 у 2023 році вихідні дні) та у період з 26.04.2024 року по 02.05.2024 року.
Так само позивач не зазначив, коли саме отримав рішення про відмову у призначенні пенсії №045750024376 від 05.10.2023 року та не надав відповідні докази щодо отримання такого рішення.
Щодо доводів позивача щодо відсутності необхідних фахових знань у галузі права, суд зазначає, що у постанові від 09.02.2023 року у справі № 360/3398/21 Верховний Суд дійшов висновку про те, що відсутність у позивача юридичної освіти чи необізнаність з нормами законодавства мають суб'єктивний характер та не є достатньою підставою для поновлення процесуального строку.
Таким чином, суд зазначає, що для як позивача так і для представника позивача останнім днем звернення до суду з позовом є 04.04.2024 року (якщо рахувати шестимісячний строк з дати складання рішення про відмову у призначенні пенсії №045750024376 від 05.10.2023 року).
Слід зазначити, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 (справа №240/12017/19, адміністративне провадження №К/9901/15971/20) дійшов до таких правових висновків.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступила від висновків, викладених, зокрема, у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погодилася із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
У постанові від 13.02.2024 року у справі № 140/9165/23 Верховний Суд, звернув увагу на те, що питання поновлення пропущених процесуальних строків вирішується судом в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Найпоширенішими підставами, за яких може бути поновлений пропущений строк звернення до суду, є, зокрема, форс-мажорні обставини або такі, що перебували поза контролем особи (аварії, катастрофи, природні явища) та інші об'єктивні причини, що не залежали від її волі (тяжка хвороба, неправомірні дії інших осіб тощо). Водночас, у випадку, коли позивачем не наведено обґрунтованих аргументів та переконливих доказів, які могли б свідчити про об'єктивну неможливість вчинення ним всіх необхідних і можливих дій щодо реалізації процесуальних прав у передбачені процесуальним законом строки, застосування судами передбачених законом наслідків пропущення строків звернення до суду, не є порушенням права особи на доступ до суду.
Щодо аргументів позивача про запровадження воєнного стану в Україні.
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку встановленого ухвалою суду задля залишення позовної заяви без руху.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 введено в Україні воєнний, який на даний час продовжено. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Згідно з статтею 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
Питання ж необхідності продовження процесуального строку, у випадку невиконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у клопотанні позивача. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного продовження процесуального строку, відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору у всіх абсолютно випадках.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом в ухвалі суду від 07.03.2024 року у справі №380/2207/23.
Оскільки викладені в клопотанні доводи щодо поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою, не підтверджені доказами щодо конкретних обставин і фактів, які їй об'єктивно перешкодили звернутися до суду протягом шестимісячного строку, підстави для поновлення пропущеного строку не підтверджені.
Відтак, оцінивши обставини зазначені позивачем як підставу для поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд визнає їх неповажними.
Отже, у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду із позовною заявою слід відмовити.
Тож, за приписами ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України установлено що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Відтак, позивач вправі відповідно до частини першої статті 123 КАС України подати ще одну заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для його поновлення, аніж ті, які вказані у позовній заяві - якщо такі є (докази про те, що саме 30.11.2023 року позивач звернувся до Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, 11.12.2023 призначено фахівця для складення процесуальних документів, правова позиція була узгоджена тільки 25.04.2024 року; докази щодо обставин непереробної сили, які заважали позивачу звернутися до суду у період з 06.10.2023 року по 27.11.2023 року, з 26.04.2024 року по 02.05.2024 року; докази отримання рішення про відмову у призначенні пенсії №045750024376 від 05.10.2023 року).
Згідно із ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
За приписами ч. 2 ст. 169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 18 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку, про залишення адміністративного позову без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - 10 (десять) днів з дня вручення ухвали (ч. 2 ст. 169 КАС України).
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 133, 160, 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Визнати неповажними ОСОБА_1 підстави пропуску строку звернення до суду із позовною заявою.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовити.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення слати судового збору до винесення судового рішення відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду:
- позовної заяви та її копіями, відповідно до кількості учасників справи, у відповідності до вимог ст. 160 КАС України з максимально чітко і зрозуміло сформованими позовними вимогами виходячи із приписів ст. 5 КАС України;
- оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн. сплаченого на наступні реквізити:
отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101
код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП
код банку отримувача (МФО): 899998
рахунок отримувача (IBAN): UA368999980313141206084004632
код класифікації доходів бюджету: 22030101
Призначення платежу:
*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа;
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для його поновлення, аніж ті, які вказані у позовній заяві - якщо такі є (докази про те, що саме 30.11.2023 року позивач звернувся до Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, 11.12.2023 призначено фахівця для складення процесуальних документів, правова позиція була узгоджена тільки 25.04.2024 року; докази щодо обставин непереробної сили, які заважали позивачу звернутися до суду у період з 06.10.2023 року по 27.11.2023 року, з 26.04.2024 року по 02.05.2024 року; докази отримання рішення про відмову у призначенні пенсії №045750024376 від 05.10.2023 року)..
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали про залишення позовної заяви з руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С. В. Прудник