Іменем України
08.05.2024 Справа №607/7912/24 Провадження №2-а/607/202/2024
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:
головуючої судді Марциновської І.В.,
за участю: секретаря судового засідання Хавщ Я.А.,
представника позивача адвоката Юзьвака І.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 29.02.2024 інспектором поліції відділення поліції № 1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Копачівським М.М. винесена постанова серії ЕНА № 1547760 від 29.02.2024, якою ОСОБА_1 притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та на неї накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1190 грн.
Позивач зазначила, що в постанові серії ЕНА № 1547760 від 29.02.2024 зазначено одночасно два склади адміністративного правопорушення, а саме: керування транспортним засобом з номерним знаком, який не освітлюється, та керування транспортним засобом із забрудненим номерним знаком, які є окремими, самостійними складами адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Також позивач вказала про відсутність доказів факту керування позивачем транспортним засобом, оскільки на початку наданого відповідачем відеозапису транспортний засіб вже перебуває у нерухомому стані.
Крім цього, позивач зазначила, що номерний знак освітлювався однією лампочкою, а інша була несправною. Відтак доводи відповідача про те, що номерний знак не освітлювався, не відповідають дійсності, а заявлена вимога працівника поліції про видимість символів номерного знака з відстані двадцяти метрів стосується забрудненого номерного знаку.
При цьому позивач готова була на місці події замінити несправну лампочку, що і було зроблено після складення оскаржуваної постанови.
Крім цього, в постанові вказаний час вчинення адміністративного правопорушення 03 год. 21 хв., в той час як відеозапис з нагрудної камери працівника поліції розпочинається о 03 год. 13 хв., що свідчить про те, що позивач не могла вчинити вказане у постанові адміністративне правопорушення у вказаний час, так як на той момент позивач спілкувалась із працівниками поліції та відносно неї складались адміністративні матеріали.
За таких підстав позивач просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1547760 від 29.02.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1190 грн, та закрити провадження у справі.
10.04.2024 позовна заява залишена без руху та позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви. 18.04.2024 позивач усунула недоліки позовної заяви.
У період з 15.04.2024 до 26.04.2024 суддя Марциновська І.В. перебувала у щорічній основній відпустці.
29.04.2024 відкрите провадження у справі, призначене судове засідання на 08.05.2024, визначений відповідачу строк для подання відзиву.
07.05.2024 до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області засобами поштового зв'язку надійшов відзив Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, в якому відповідач позов не визнав та просив у позові відмовити. Відзив мотивований тим, що 29.02.2024 ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а саме на вул. Ю.Опільського у м. Тернополі керувала транспортним засобом марки «Toyota» моделі «Campry», державний номерний знак НОМЕР_1 , у якого державний номерний знак не освітлювався у темну пору доби, що не дає змоги проглянути символи державного номерного знака на відстані двадцяти метрів, чим порушила п. 2.9 (в) Правил дорожнього руху України. Відповідач зазначив, що твердження позивача на неправомірні дії з боку інспектора поліції, допущені під час складання спірної постанови, є необґрунтованими, оскільки будь-яких доказів наявності таких дій суду не надано. Зазначив, що оскаржувана постанова винесена в межах повноважень відповідача в порядку та в спосіб, визначений КУпАП, із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням всіх обставин справи, а тому відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
У судовому засіданні 08.05.2024 представник позивача адвокат Юзьвак І.Я. позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити.
У судове засідання 08.05.2024 уповноважений представник відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, належним чином повідомлений про дату, час та місце цього засідання, не з'явився. У поданому відзиві представник відповідача просив здійснювати розгляд справи за його відсутності та просив у позові відмовити.
У судове засідання 08.05.2024 позивач ОСОБА_1 не з'явилася, однак приймає участь у судовому процесі через свого представника.
Указане згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 245 КУпАП є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Суд установив, що інспектором поліції відділення поліції № 1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Копачівським М.М. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1547760 від 29.02.2024. Даною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, та на неї накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 1190 грн.
У постанові зазначено, що 29.02.2024 о 03 год. 21 хв. на вул. Ю.Опільського, 3 в м. Тернополі водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки «Toyota» моделі «Campry», державний номерний знак НОМЕР_1 , у якого державний номерний знак не освітлюється в темну пору доби, що не дає змоги проглянути символи державного номерного знака на відстані двадцяти метрів, чим порушила вимоги п. 2.9 (в) Правил дорожнього руху - керування водієм транспортним засобом з номерним знаком, закритим іншими предметами чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, полягає у: керуванні або експлуатації транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.
Відтак диспозиція ч. 1 ст. 121-3 КУпАП включає об'єктивні сторони одразу декількох складів адміністративних правопорушень, зокрема: 1) керування або експлуатація транспортного засобу з неосвітленим номерним знаком; 2) керування або експлуатація транспортного засобу з забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів.
Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується керування транспортним засобом, у якого державний номерний знак не освітлюється в темну пору доби, що не дає змоги проглянути символи державного номерного знака на відстані двадцяти метрів. Тобто у постанові поліцейський поєднав одразу два склади адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, що не відповідає положенням ст. 283 КУпАП.
При цьому у постанові зазначено, що такими своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 2.9 (в) Правил дорожнього руху. Разом з тим такий пункт має поділ на підпункти, визначені певними абзацами, а саме:
«2.9. Водієві забороняється: …
в) керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що:
не належить цьому засобу;
не відповідає вимогам стандартів;
закріплений не в установленому для цього місці;
закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м;
неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.».
Однак в оскаржуваній постанові не конкретизовано, порушення якого саме підпункту пункту 2.9 (в) Правил дорожнього руху інкримінується ОСОБА_1 .
Так само мають місце неточності щодо часу винесення оскаржуваної постанови та часу вчинення інкримінованого позивачу адміністративного правопорушення.
Указані обставини у сукупності позбавляють особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, можливості зрозуміти суть вчиненого правопорушення та обрати належний спосіб захисту від інкримінованого їй обвинувачення.
При цьому суд відхиляє доводи представника позивача про те, що відповідач не довів факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки, як вбачається з наданого відеозапису, такі обставини не заперечувались позивачем при складенні відносно неї адміністративних матеріалів.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
У силу вимог ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частини 1-3 ст. 90 КАС України визначають, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У силу вимог ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Надані суду докази у сукупності дають підстави дійти висновку, що у порушення ч. 2 ст. 2 КАС України під час винесення оскаржуваної постанови суб'єктом владних повноважень таке рішення прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначені ст. 280, 283 КУпАП, а також необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, а відтак постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №1547760 від 29.02.2024 підлягає скасуванню.
Однак суд вважає, що такі обставини можливо встановити при повторному розгляді справи відносно ОСОБА_1 , під час якого посадова особа, яка здійснюватиме такий розгляд, зобов'язана належним чином конкретизувати суть правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 , зазначити конкретний пункт нормативно-правового акту, порушення якого інкримінується ОСОБА_1 а також визначити час вчинення адміністративного правопорушення.
Так, ч. 3 ст. 286 КАС України визначає, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Так, позивач заявляла позовні вимоги щодо скасування оскаржуваної постанови та закриття відносно позивача провадження у справі про адміністративне правопорушення. Однак, приймаючи до уваги вимоги ч. 3 ст. 286 КАС України, суд дійшов переконання, що справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП підлягає повторному розгляду, під час якого має бути винесена постанова, яка відповідатиме вимогам чинного законодавства, з урахуванням усіх обставин справи.
За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує роз'яснення, які містяться в п. 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» та відповідно до яких якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.
При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатила судовий збір у сумі 605,60 грн, що підтверджується квитанцією № 3952-3733-3190-9437 від 08.04.2024 (а.с. 13).
Відтак сума сплаченого судового збору у розмірі 302,80 грн підлягає стягненню з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , а судові витрати у виді судового збору у сумі 302,80 грн слід покласти на позивача.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 9, 121-3, 245, 279, 280, 283 КУпАП, ст. 2, 6, 9, 72-77, 90, 132, 134, 139, 143, 241-246, 268, 269, 271-272, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 1547760 від 29.02.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1190 гривень.
В іншій частині позову відмовити.
Надіслати на новий розгляд до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору у сумі 302 (триста дві) гривні 80 копійок.
Судові витрати у виді судового збору у сумі 302 (триста дві) гривні 80 копійок покласти на позивача ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Представник позивача: адвокат Юзьвак Ігор Ярославович, місцезнаходження: вул. Гетьмана Мазепи, буд. 10, офіс 412, м. Тернопіль.
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, місцезнаходження: вул. Валова, буд. 11, м. Тернопіль; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108720.
CуддяІ. В. Марциновська