01.05.2024 Єдиний унікальний № 371/1006/23
провадження № 3-зв/371/4/24
Миронівський районний суд Київської області
ЄУН 371/1006/23
Провадження № 3-зв/371/4/24
01 травня 2024 року м. Миронівка
Суддя Миронівського районного суду Київської області Поліщук А.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Миронівського районного суду Київської області Гаврищука А.В. від участі в розгляді справи ЄУН 371/1006/23 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
В провадженні судді Миронівського районного суду Київської області Гаврищука А.В. знаходилась справа про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
28 лютого 2024 року помічником судді ОСОБА_2 - Лебедєвою О. керівнику апарату Миронівського районного суду Київської області надано копію протоколу судового засідання №2539659 для розгляду заяви про відвід головуючого судді.
Проте, цим супровідним листом було передано не протокол а журнал судового засідання №2539659, який не містить відомостей, щодо змісту, причин та підстав заявленого ОСОБА_1 відводу.
Із цього журналу судового засідання лише вбачається факт заявлення ОСОБА_1 відводу головуючому судді Гаврищуку А.В. без змісту причин та підстав заявленого відводу.
Журнал судового засідання не є заявою про відвід, він є невід'ємною частиною провадження, та зберігається в матеріалах провадження.
Технічний запис цього судового засідання, в якому могла міститися інформація про зміст, причини та підстави заявленого ОСОБА_1 відводу, який є не від'ємною частиною журналу судового засідання було передано лише 22 квітня 2024 року.
22 березня 2024 року суддя Гаврищук А.В. надав письмове пояснення, в якому проти задоволення відводу заперечував, свої заперечення обґрунтовував, в зв'язку із тим, що «пан ОСОБА_1 » відмовився у судовому засіданні 28 лютого 2024 року відмовився озвучити.
Також в поясненнях просив дослідити відеозапис судового засідання від 28 лютого 2024 року де на 1 год. 02 хв. запису, «особа», яка притягується до адміністративної відповідальності, на запитання головуючого про мотиви відводу повідомляє, що має упереджене ставлення до головуючого у справі.
Розгляд заяви про відвід просив проводити без його участі.
В судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив, що не має письмового обґрунтування про відвід судді Гаврищука А.В.. оскільки його захисник Красовицький О.О. не допущений суддею до участі в розгляді справи, тому не зміг виконати свій обов'язок по написанню цієї заяви.
Разом із цим свій відвід мотивував тим, що він не довіряє судді Гаврищуку А.В. оскільки він допускає невипадкові, цілеспрямовані, тісні поза процесуальні стосунки із працівниками ВП № 2 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області, зокрема начальником ОСОБА_3 , та його заступником, начальником слідчого відділення ОСОБА_4 , що викликає у нього побоювання щодо відсутності безсторонності головуючого судді.
Розглянувши заявлений ОСОБА_1 в судовому засіданні 28 лютого 2024 року усний відвід, приходжу до висновку про відсутність підстав для його задоволення, зважаючи на наступне.
Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 заявив відвід судді Гаврищуку А.В. з тих підстав, що він допускає невипадкові, цілеспрямовані, тісні поза процесуальні стосунки із працівниками ВП № 2 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області, зокрема начальником ОСОБА_3 , та його заступником, начальником слідчого відділення ОСОБА_4 , що викликає у нього побоювання щодо відсутності безсторонності головуючого судді.
На підтвердження своїх доводів надав фото, та продемонстрував відео, що знаходиться за електронною адресою:
https://www.facebook.com/share/v/MddDoKd8WntH28CT/?mibextid=K35XfP
Тобто, ОСОБА_1 фактично заявив відвід ОСОБА_2 із об'єктивного критерію поведінки головуючого судді, в зв'язку із його позапроцесуальними відносинами з керівництвом ВП № 2 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області, яке ініціювало питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, збирало докази по справі про адміністративні правопорушення, та зацікавлене в результаті розгляду справи, що може вплинути на об'єктивність головуючого по справі.
Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року наголошено, що «безсторонність» у сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Проте, між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).
У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»).
Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Суддя, у відношенні якого існує легітимний привід боятися відсутності безсторонності, має вийти зі справи. Сумніви можуть бути фактично необґрунтованими; достатньо того, що у розумної людини, на її перший погляд, вони викликають побоювання упередженості суду.
У Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, зазначено, що суддя повинен виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки суддів з метою укріплення суспільної довіри до судових органів, поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об'єктивності суддів та судових органів. Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного використання ним своїх обов'язків. Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків, вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Спосіб дій та поведінка судді мають підтримувати впевненість суспільства в чесності судових органів.
Із досліджених матеріалів справи та інформації яка міститься в загальному доступі в мережі Інтернет, вбачається, що поза процесуальна поведінка судді ОСОБА_2 із керівництвом ВП № 2 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області, яке у відповідності до норм КУпАП, хоч і не є стороною під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, проте за нормами п. 1 ч. 1 ст. 255 та ч. 2 ст. 251 КУпАП ініціювало питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, збирало докази по справі про адміністративне правопорушення, та зацікавлене в результаті розгляду справи, є такою, що об'єктивно може викликати не лише в ОСОБА_1 а й в іншої розумної людини легітимний привід боятися відсутності безсторонності головуючого по справі.
Зважаючи на викладене, доходжу до висновку про наявність обставини, яка за нормою п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України унеможливлює участь судді Гаврищука А.В. в розгляді даної справи, оскільки наявні обставини які викликають сумнів у його неупередженості.
Разом із тим у відповідності до рішення Вищої ради правосуддя від 16 квітня 2024 року за № 1125/0/15-24 суддю ОСОБА_2 із 29 квітня 2024 року відряджено до Голосіївського районного суду міста Києва для здійснення правосуддя, що саме по собі за тягне його заміну на іншого головуючого судді.
З огляду на те, що відведення судді Гаврищука А.В. за таких обставин не призведе до юридичних наслідків, передбачених інститутом відводу вважаю, що у його задоволенні слід відмовити, а справу про вчинення адміністративного правопорушення слід передати до канцелярій суду для визначення головуючого судді, у відповідності до п 8.1. Засад використання автоматизованої системи документообігу Миронівського районного суду Київської області.
Керуючись ст. 2, 81 КПК України, -
1.Заяву про відвід судді Миронівського районного суду Київської області Гаврищука А.В. від участі в розгляді справи ЄУН 371/1006/23 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без задоволення.
2.Матеріали справи ЄУН 371/1006/23 передати до канцелярій суду для визначення головуючого судді.
3.Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя підпис А.С. Поліщук
Згідно з оригіналом
Суддя А.С. Поліщук