Кіровоградської області
"29" листопада 2007 р.
Справа № 4/392
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу № 4/392
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "НК Альянс-Кіровоград", м. Кіровоград
до відповідача: приватного підприємства "Житлобуд", м. Кіровоград
про стягнення 43626,29 грн.
Представники сторін :
від позивача - Вовченко Л.І., довіреність № 4 від 22.03.07;
від відповідача - Федоров В.С., довіреність № 219 від 12.09.07.
Заявлено позов про стягнення заборгованості в розмірі 43626,29 грн. за поставлені паливно-мастильні матеріали з приватного підприємства "Житлобуд» на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "НК Альянс-Кіровоград", з яких 35368 грн. 45 коп. основного боргу, 1184 грн. 15 коп. пені та 7073 грн. 69 коп. штраф..
Відповідач відзив на позов подав, вимоги заперечив.
Справа розглядається на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній доказами та матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача та відповідача, господарський суд
Правовідносини між учасниками спору виникли на підставі договору купівлі - продажу паливно-мастильних матеріалів №20 від 01.01.2007 року (в подальшому договір), предметом якого сторони визначили проведення господарських операцій по купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів (товару) в асортименті, кількості, по цінах та на суму, що вказується в накладних або у додаткових угодах, які являються невід'ємною частиною цього договору.
Згідно до умов п.3.1 договору оплата товару проводиться на протязі трьох календарних днів на підставі видаткової накладної та рахунку фактури.
Рахунок та накладна оформляються покупцеві на підставі накопичувальної відомості подекадно або по закінченні суми кредиту передбаченому даним договором.
За умовами п.7.2 договору за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,5% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який стягується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, а понад 15 днів додатково стягується штраф у розмірі 20% суми простроченого платежу.
Договір підписано повноважними представниками сторін, їх підписи скріплено печатками, умови договору визнані сторонами в результаті вільного волевиявлення, за ініціативою сторін договір не припинявся, не розривався та не визнавався недійсним.
На виконання умов договору позивач проводив постачання відповідачу товару в період 09.07 по 31.07.2007 року відповідачем отримано нафтопродукти на загальну суму 35512 грн. 70 коп., а враховуючи залік переплати за попередній період сума поставки склала 35368 грн. 45 коп.
Станом на 30.09.2007 року сторонами проведено звірку взаєморозрахунків та встановлено, що за весь час дії договору виникла заборгованість на суму 35368 грн. 45 коп., тобто сторонами визнано наявність та розмір заборгованості.
08.10.2007 року позивач звернувся до господарського суду за захистом порушеного на його думку права на отримання оплати за поставлений товар, посилаючись на невиконання відповідачем умов договору.
В судовому засіданні представником позивача визнав факт проведення оплати відповідачем 02.11.2007 року суми заборгованості в розмірі 35368 грн. 45 коп., але наполягає на стягненні з відповідача пені в розмірі 1184 грн. 15 коп., штрафу в розмірі 7073 грн. 69 коп. за несвоєчасне виконання зобов'язання та судових витрат сумі 554 грн. 26 коп.
Проаналізувавши правовідносини, що виникли між учасниками спору та надавши їм правову оцінку, господарський суд приходить до переконання, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, в позові необхідно відмовити. Висновок про необґрунтованість позовних вимог суд робить на підставі наступного.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст.638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ст. 642 Цивільного кодексу України, - якщо особа, яка одержала договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Позивач повністю виконав свої зобов'язання по поставці товару, а відповідач приймав товар, видав довіреність на отримання цього товару, самостійно його отримував з АЗС позивача та на день розгляду справи судом повністю оплатив вартість фактично отриманого товару.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються за правилами глави 54 Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.
За приписом ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, після отримання бензину від позивача у відповідача виник обов'язок провести оплату за цей товар.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639,655,691 ЦК України підтверджують що це саме договір купівлі-продажу.
Однак, господарський суд при вирішенні спору повинен звернути увагу на всі умови проведення господарської операції, зокрема встановлений сторонами порядок проведення розрахунків за отриманий товар, оскільки дотримання сторонами передбаченого порядку проведення розрахунків має визначальне значення для вирішення питання про обґрунтованість нарахування і стягнення пені і штрафу за неналежне виконання умов договору.
За приписом ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, позивач повинен довести та спростувати пояснення відповідача про невиконання позивачем умов п.3.1 договору щодо направлення йому рахунків - фактур на оплату отриманого товару у відповідні періоди.
Натомість, відповідачем подано до суду рахунок - фактуру №СФ-0119978 від 01.11.2007 року про проведення оплати заявленої позивачем до стягнення суми основного боргу в розмірі 35368 грн. 45 коп. та проведення саме в передбачений умовами договору 3 - денний строк оплати заявленої у вказаному рахунку-фактурі суми шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача згідно до платіжного доручення №15 від 02.11.2007 року.
Позивач проведення банківських операцій по перерахуванню коштів не спростовує.
За приписом ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Згідно до ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
У відповідності до вимог ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Господарським судом не приймається в якості доказу виконання позивачем умов п.3.1 договору щодо порядку проведення оплати отриманого товару надані позивачем рахунки - фактури за період з 09.07 по 31.07.2007 року, оскільки вказані документи складені в односторонньому порядку лише представниками позивача, без врахування умов договору, оскільки мають строк дійсності всього один день після дати складання та відсутні докази про їх фактичне вручення представникам відповідача.
Натомість, виписавши та надавши відповідачу 01.11.2007 року рахунок-фактуру №СФ-0119978 та визначивши у цьому документі фактичну заборгованість по оплаті вартості отриманих нафтопродуктів в липні 2007 року, позивач погодився на отримання вказаних платежів в термін до 02.11.2007 року, зазначивши дійсність вказаного рахунку саме до 02.11.2007 року.
В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 35368 грн. 45 коп. провадження підлягає припиненню, у зв'язку зі сплатою вказаної суми та відсутністю предмету спору.
На підставі статті 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення покладаються на позивача, але не стягуються як сплачені ним при зверненні до суду, оскільки дослідженими в судовому засіданні доказами безспірно доведено, що на час звернення позивача до суду, тобто станом на 08.10.2007 року, законні права позивача відповідачем не порушувались, відповідач мав обов'язок перед позивачем провести оплату отриманих нафтопродуктів, однак цей обов'язок не набув статусу заборгованості та фактично мало місце прострочення кредитора, оскільки саме кредитор (позивач) не вчинив дії, до вчинення яких боржник (відповідач) не міг виконати свій обов'язок, тому виконання зобов'язання було відстрочене на час прострочення кредитора.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 36, 43, 49, 66, 75, 80, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Провадження у справі № 4/392 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 35368 грн. 45 коп. припинити.
В решті позовних вимог відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.
Суддя Ю.І. Хилько