73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
29.11.2007 Справа № 4/398-07
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом закритого акціонерного товариства компанія "Райз"м. Київ
до відповідача-1 приватного підприємства "Бон-Велл-Агро" м.Херсон
відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІСт" с. Широка Балка
Білозерського району Херсонської області
про стягнення 118.753грн.71коп.
за участю представників сторін:
від позивача - уповноважена особа Титенко О.М.
від відповідача -1 - уповноважена особа Мінаков К.С.
від відповідача -2 - не з'явився
Позивач звернувся з позовом про стягнення з приватного підприємства "Бон-Велл-Агро" та товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІСт" солідарно 69.814грн.78коп. основного боргу, 2.142грн.26коп. пені, 40.369грн.89коп. збитків, 6.426грн.78коп. річних відсотків.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання сторонами своїх обов'язків за договором поставки від 28.03.2006року, укладеним між позивачем та відповідачем-1, а також за договором поруки від 28.03.2006року який укладено між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2, за яким відповідач-2, як поручитель, поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 обов'язків за договором поставки від 28.03.2006року.
Відповідач-1 заявив клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на те, що він має наміри укласти з позивачем мирову угоду. Однак позивач заперечує проти відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що він звернувся до суду 02.10.2007року і ніяких дій, які б свідчили про наміри відповідача-1 вирішити питання по врегулюванню спору відповідачем-1 не здійснювалось, а його клопотання направлене на затягування розгляду справи.
Судом відхиляється клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи, оскільки провадження у справі судом порушено 09.10.2007 року і у відповідача-1 було достатньо часу для врегулювання спору з позивачем та подання відповідних доказів. До того ж, сторони не позбавлені права укласти мирову угоду і в ході виконання судового рішення, а подальше відкладення розгляду справи спричинить порушення строку вирішення спору.
Представником відповідача-1 надані усні пояснення відповідно до яких, не заперечуючи існування основного боргу, він не визнає позовні вимоги в частині стягнення збитків, оскільки вважає, що позивач повинен довести їх розмір, незалежно від їх зазначення договором. Не визнаються ним і позовні вимоги щодо нарахованих позивачем процентів за користування товарним кредитом, з посиланням на те, що вони розраховані не за умовами договору.
Відповідач-2 своїм правом на судовий захист не скористався, в засідання суду вдруге не з'явився, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, незважаючи на те, що був повідомлений про час розгляду справи належним чином..
За таких підстав, оскільки клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача-2 не надходило, справа відповідно до статті 75 ГПК України розглядається без участі представника відповідача, за наявними в справі доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача-1 суд -
встановив:
28 березня 2006року між Дочірній підприємством «Райз-Агросервіс», правонаступником якого є закрите акціонерне товариство компанія "Райз" (позиваач по справі) та приватним підприємством "Бон-Велл-Агро" (відповідач-1) укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №1441-040.
Згідно з зазначеним договором позивач прийняв на себе обов'язки передати відповідачу-1 продукцію виробничо-технічного призначення, а відповідач-1 -прийняти товар і оплатити його ціну та проценти за користування товарним кредитом в сумі визначеній умовами договору (додаток №1, 1-а).
Крім того, 28.03.2006року, при укладені договору поставки, між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2, укладено договір поруки №1 за яким відповідач-2, як поручитель, поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 обов'язків за договором поставки від 28.03.2006року.
Матеріалами справи та наданими позивачем накладними і довіреностями відповідача-1 на отримання товару (арк. справи 27-62) підтверджується, що в період з 04.04.2006року по 20.09.2006року відповідач-1 отримав від позивача товару за договором поставки від 28.03.2006року на загальну суму 80.739грн.79коп., що не заперечувалося представником відповідача-1.
Згідно зі статтею. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.
Відповідно до пунктів 1.1, 2.3, 2.4 договору поставки та додатку №1 до договору відповідач-1 прийняв на себе обов'язки здійснити розрахунки за отриманий товар до 20.10.2006року, а також сплатити проценти за користування товарним кредитом розмір і умови погашення якого встановлені пунктами 2.6-2.9 договору та додатком № 1а.
17.05.2007року позивачем та відповідачем-1 підписано додаткову угоду до договору поставки від 28.03.2006року №1441-040 відповідно до якої сторони внесли зміни до пункту 2.4 даного договору та узгодили, що ціна на частину товару оплачується відповідачем-1 на умовах відстрочення кінцевого розрахунку за узгодженими сторонами сумами, які відповідач-1 зобов'язався сплачувати на умовах розстрочки в період з 21.05.2007року по 23.07.2007року з відсотками за користування товарним кредитом. Таким чином, термін кінцевих розрахунків було відстрочено до 23.07.2007року.
Відповідно до статті 629 ЦК України та пункту 1 статті 193 ГК України укладений між сторонами договір від 28.03.2006року є обов'язковим для виконання сторонами і вони зобов'язанні виконувати умови цього договору належним чином відповідно до вимог закону.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач-1 своїх обов'язків за договором щодо здійснення розрахунків не виконав. Отримавши товар на суму 80739грн.79коп., відповідач-1 здійснив розрахунки частково, в загальній сумі 15.151грн. 66коп, шляхом переплати коштів за попередній період (1379грн.66коп.) та сплативши в період з 20.10.2006року по 18.01.2007року грошові кошти в сумі 13.772грн.00коп.
Його борг з урахуванням нарахованого позивачем товарного кредиту в сумі 4.226грн.65коп., становить 69.814грн.78коп. Доказів перерахування зазначеного боргу суду не надано станом на день вирішення спору, чим не доведено належне виконання обов'язків за договором.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі штрафу, пені); відшкодування збитків.
Пунктом 7.3 договору поставки від 28.03.2006року встановлено обов'язок покупця за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті у встановлені договором строки ціни товару та/або процентів за користування товарним кредитом, сплатити на користь позивача пеню за кожен день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, тому позивачем обгрунтовано нарахована пеня в сумі 2142грн.26коп.
Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Укладаючи договір, сторони пунктом 7.5 договору поставки від 28.03.2006року встановили, що у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті товару та процентів, покупець сплачує на користь позивача проценти в розмірі 48% річних, у зв'язку з чим позивачем нараховано за позовною заявою 6.426грн.78коп. за період 23.07.2007року по 01.10.2007року.
Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, згідно зі статтею 224 ГК України повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності.
При цьому, частиною 5 статті 225 ГК України встановлено право сторін господарського зобов'язання за взаємною згодою заздалегідь визначити та погодити розмір збитків, що підлягають відшкодуванню у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу виконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Пунктом 7.4 договору поставки сторони визначили розмір збитків за невиконання або неналежне виконання обов'язків покупцем у твердій сумі - 50% ціни товару, які відшкодовуються в повній сумі понад неустойку. За змістом позовної заяви ця сума становить 40.369грн.89коп, яку позивач просить стягнути на його користь.
З урахуванням того, що станом на день розгляду справи відповідачами не надано документального підтвердження перерахування 69.814грн.78коп. основного боргу, 2.142грн.26коп. пені, 40.369грн.89коп. збитків, 6.426грн.78коп. річних відсотків, позовні вимоги відповідно до вимог частини 1 статті 554 ЦК України та пункту 1.2 договору поруки від 28.03.2006року підлягають задоволенню шляхом стягнення на користь позивача зазначених сум з відповідача-1 та відповідача-2 солідарно.
Судом відхиляються заперечення відповідача-1 щодо необхідності доведення позивачем розміру збитків, оскільки , як зазначалося вище, нормами закону, а саме ч.5 ст. 225 ГК України та пунктом 7.4 договору поставки сторони погодили та визначили цей розмір у твердій сумі - 50% ціни товару, та зазначили, що вони відшкодовуються в повній сумі понад неустойку. У такому випадку позивач не повинен доводити розмір своїх збитків. Зазначене підтверджується і роз'ясненням Президії Вищого господарського суду України 31.05.2002року №04-5/609 та рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 18.11.2003року №04-5/1429.
Безпідставні і заперечення відповідача-1 щодо того, що сума товарного кредиту розрахована не за умовами договору, оскільки жодних доказів, в розумінні статті 33 ГПК України, які б свідчили про необгрунтованість цього розрахунку та невідповідності суми процентів пункту 2.7 договору поставки, за яким вона визначається за узгодженою сторонами формулою, відповідач суду не надав.
З урахуванням викладеного, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України відносяться на відповідачів.
В засіданні за згодою представників сторін оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.
На підставі зазначеного вище, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути солідарно з приватного підприємства "Бон-Велл-Агро" м.Херсон вул.Кірова, 24 оф. 208 код 32877519 (інші реквізити суду невідомі) та товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІСт" с. Широка Балка вул.Леніна, 38 Білозерського району Херсонської області р/р 26000094260301 в Херсонській філії АБ «Брокбізнесбанк» МФО 352372 код 31560195 на користь закритого акціонерного товариства компанія "Райз"м. Київ вул.Академіка Заболотного № 152 р/р 26007430016675 в ВАТ «Укрексімбанк» м.Київ МФО 322313 код ЄДРПОУ 13980201 - 69.814грн.78коп. основного боргу, 2.142грн.26коп. пені, 40.369грн.89коп. збитків, 6.426грн.78коп. річних відсотків, 1.187грн.54коп. витрат по сплаті державного мита та 118грн.00коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя З.І. Ємленінова
Рішення оформлено відповідно до
вимог ст. 84 ГПК України 05.12.2007року.