Справа № 727/2740/24
Провадження № 2/727/839/24
02 травня 2024 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:
головуючого судді Чебан В.М.
при секретарі Бружа В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , де третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову на стороні позивача виступають ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Чернівецької міської ради про визнання права власності, -
18.03.2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання права власності до відповідача ЧМР, де третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову на стороні позивача виступають ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , відповідно до змісту якого позивачка ОСОБА_1 вказує, що вона з 09 червня 1976 року зареєстрована та проживає в квартирі спільного заселення під АДРЕСА_1 .
Зазначає, що вказана квартира АДРЕСА_1 , загальною площею - 60,51 кв.м., складається з: коридору площею 11,60 кв.м.; ванної площею 3,30 кв.м.; вбиральної площею 1,10 кв.м.; кухні площею 9,70 кв.м.; передпокою площею 14,10 кв.м.; комори площею 0,80 кв.м.; комори площею 0,70 кв.м.; кімнати площею 28,10 кв.м., а також кімнати площею 18,90 кв.м.
Позивачка стверджує, що 22 січня 2001 року нею було подано заяву до керівника органу приватизації м. Чернівці, в якій вона просила передати їй в особисту приватну власність житлові приміщення загальною площею 27,79 кв.м., а саме: кімнату площею 18,90 кв.м. та підсобні приміщення площею 8,89 кв.м., у квартирі АДРЕСА_1 .
Вказує, що розпорядженням ЧМР №37742 від 07 вересня 2001 року міською радою було задоволено їй заяву від 22 січня 2001 року та передано їй в особисту приватну власність вищевказані житлові приміщення.
Стверджує, що 07 вересня 2001 року Департаментом житлово-комунального господарства ЧМР було видано їй свідоцтво про право власності на вищезазначені житлові приміщення загальною площею 27,79 кв.м., а саме: кімнату площею 18,90 кв.м. та підсобні приміщення площею 8,89 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1 .
Таким чином, позивачка вважає, що нею правомірно було набуто право власності на вищевказані житлові приміщення, загальною площею 27,79 кв.м., а саме: кімнату площею 18,90 кв.м. та підсобні приміщення площею 8,89 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1 .
Позивачка вказує, що в подальшому вона втратила вищезазначене свідоцтво про право власності, що було видано 07 вересня 2001 року Департаментом житлово-комунального господарства ЧМР, у зв'язку з чим вона 17 квітня 2023 року звернулась до Управління комунальної власності ЧМР із заявою про видачу дубліката вказаного свідоцтва про право власності на вищезазначені житлові приміщення.
Стверджує, що у відповідь на її звернення 01 травня 2023 року Управлінням комунальної власності ЧМР було спрямовано їй лист №Б-263, відповідно до змісту якого їй було відмовлено у видачі дубліката зазначеного свідоцтва про право власності та рекомендовано звернутись до суду з відповідним позовом про визнання за нею права власності на вищевказані житлові приміщення.
Зазначає, що будь-яких спорів щодо вищезазначених житлових приміщень, загальною площею 27,79 кв.м., а саме: кімнати площею 18,90 кв.м. та підсобних приміщення площею 8,89 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1 , між нею та іншими співвласниками зазначеної квартири спільного заселення, а саме: ОСОБА_4 (її донькою) та ОСОБА_3 (ії онуком) - ніколи не було й на даний час немає.
На підставі викладеного позивачка просить суд визнати за нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 05 лютого 1997 року Ленінським РВ УМВС України в Чернівецькій області, місце проживання: АДРЕСА_2 , право власності на житлові приміщення загальною площею 27,79 кв.м., а саме: на кімнату площею 18,90 кв.м. та на підсобні приміщення площею 8,89 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1 .
Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Корнієнко В.М. в судове засідання не з'явились, однак до його початку представник позивача спрямував до суду письмову заяву, згідно якої вимоги позову підтримують в повному обсязі, просять суд розглянути справу без їх участі.
Представник відповідача ЧМР - Осовська М.М. в судове засідання не з'явилась, клопотань про відкладення судового засідання від неї до суду не надходило. Згідно спрямованої до суду заяви від 15.04.2024 року вказує, що ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право власності від 07.09.2001 року отримала у власність вищевказані житлові приміщення у квартирі АДРЕСА_1 . Просила суд розглянути справу без її участі, вважаючи, що інтереси Чернівецької міської ради даним позовом не зачіпаються.
Треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, хоча повідомлялись судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи в суді, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25.03.2024 року було відкрито загальне позовне провадження у справі №727/2740/24 (провадження №2/727/839/24) за позовом ОСОБА_1 , де третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову на стороні позивача виступають ОСОБА_2 , ОСОБА_2 до Чернівецької міської ради про визнання права власності; призначено підготовче судове засідання на 05 квітня 2024 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22.04.2024 року було закрито підготовче провадження та призначено вищевказану цивільну справу до судового розгляду по суті на 02 травня 2024 року.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Так, статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положенням ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судом встановлено, що 14 травня 1981 року рішенням Народного суду Ленінського району м. Чернівці було розділено найману квартиру АДРЕСА_1 між позивачкою ОСОБА_1 та громадянином ОСОБА_5 ; надано позивачці ОСОБА_1 житлову кімнату площею 18,8 кв.м., а громадянину ОСОБА_5 дві житлові кімнати площею 28,1 кв.м. та 14,1 кв.м.; кухню, ванну, коридор і туалет залишено для спільного користування (а.с. 44-48).
22 січня 2001 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Керівника органу приватизація м. Чернівці із заявою, відповідно до змісту якої, остання просила передати їй в особисту приватну власність житлові приміщення у вищевказаній комунальній квартирі АДРЕСА_1 .
Розпорядженням органу приватизації - Департаменту житлово- комунального господарства ЧМР №37742 від 07.09.2001 року (а.с.23, 80 зворот) було задоволено вищевказану заяву ОСОБА_1 від 22 січня 2001 року та передано останній у приватну власність приміщення комунальної квартири, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ; доручено відділу приватизації житла у десятиденний термін оформити технічний паспорт та свідоцтво про право власності.
На підставі вищевказаного розпорядження органом приватизації було видано свідоцтво про право власності на житло від 07 вересня 2001 року, відповідно до змісту якого позивачці ОСОБА_1 було надано у власність приміщення квартири спільного заселення, загальною площею 27,79 кв.м., що розташовані у квартирі АДРЕСА_1 (а.с.25, 81).
Водночас факт отримання позивачкою ОСОБА_1 вищевказаного свідоцтва про право власності на житло від 07 вересня 2001 року підтверджується також копією журналу N?32 реєстрації виданих свідоцтв про право власності № НОМЕР_3 , а саме реєстровим записом №37704 (а.с.24, 24 зворот).
Згідно експлікації приміщень квартири спільного заселення АДРЕСА_1 (а.с.18 зворот) та плану вищевказаної квартири (а.с.18), що є невід'ємними додатками до технічного паспорту, виданого 05 липня 2023 року Чернівецьким міським комунальним бюро технічної інвентаризації (а.с.16-20), вбачається, що загальна площа вищевказаних належних ОСОБА_1 житлових приміщень у квартирі АДРЕСА_1 складає 27,79 кв.м., з яких 18,90 кв.м. - основна житлова площа, 8,89 кв.м. - допоміжна (підсобна) площа.
При цьому, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна №329461227 від 18.04.2023 року, вбачається, що право власності на вищевказану квартиру за позивачкою ОСОБА_1 чи за будь-якими іншими особами - не зареєстровано (а.с.29).
Також, вищевказане право власності позивачки ОСОБА_1 на спірні приміщення у квартирі спільного заселення під АДРЕСА_1 не було зареєстровано в Чернівецькому комунальному обласному бюро технічної інвентаризації та Чернівецькому міському бюро технічної інвентаризації, що підтверджується довідкою за підписом начальника ЧКОБТІ ОСОБА_6 №715 від 25.04.2023 року (а.с.30), а також довідкою за підписом начальника ЧМКБТІ №765 від 24.04.2023 року (а.с.31).
При цьому, зі змісту ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вбачається, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 1 та ч. 2 ст. 319 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Водночас суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому ст. 392 ЦК України.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 21.11.2018 року у справі №?920/615/16.
Враховуючи зазначене, а також беручи до уваги досліджені судом вищевказані документи суд приходить до висновку, що позивачка ОСОБА_1 хоч і набула право власності на вищезазначені житлові приміщення загальною площею 27,79 кв.м., а саме: на кімнату площею 18,90 кв.м. та на підсобні приміщення площею 8,89 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1 , в порядку їх приватизації, однак не зареєструвала зазначене право власності у передбачений законом спосіб та втратила правовстановлюючий документ на зазначені житлові приміщення, а саме: свідоцтво про право власності на житло від 07 вересня 2001 року.
При цьому, п.п. 106-107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року в справі №522/1029/18 (провадження №14-270цс19) вказано, що відповідно до ст. 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами зобов'язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права); у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.
Водночас, згідно наявної в матеріалах справи копії листа начальника Управління комунальної власності ЧМР Руссу В. №Б-263 від 01.05.2024 року (а.с.26, 82 зворот) вбачається, що позивачці ОСОБА_1 було відмовлено в отриманні дублікату вищевказаного свідоцтва про право власності на житло від 07 вересня 2001 року, однак зазначено, що вирішення питання права власності останньої на спірні житлові приміщення, що знаходяться в квартирі спільного заселення під АДРЕСА_1 може бути вирішено лише в порядку ст. 392 ЦК України на підставі її особистого звернення до суду з відповідним позовом.
Проаналізувавши зазначений лист начальника Управління комунальної власності ЧМР Руссу В. №Б-263 від 01.05.2024 року (а.с.26, 82 зворот), суд приходить до висновку, що позивачка ОСОБА_1 не маючи іншого, окрім судового, шляху для відновлення її порушеного права власності на вищевказані житлові приміщення, в передбачений законом спосіб, а саме в порядку ст. 392 ЦК України, звернулася до суду з відповідним позовом про визнання її права власності на житлові приміщення у квартирі АДРЕСА_1 .
Враховуючи викладене, а також беручи до уваги позицію представника відповідача ОСОБА_7 , яка не заперечує ту обставину, що ОСОБА_1 отримала у власність зазначені в позові житлові приміщення у квартирі АДРЕСА_1 , суд вважає за можливе, в порядку ст.,92 ЦК України, визнати за ОСОБА_1 право власності на вказані житлові приміщення загальною площею 27,79 кв.м., а саме: на кімнату площею 18,90 кв.м. та на допоміжні (підсобні) приміщення площею 8,89 кв.м., у квартирі АДРЕСА_1 .
Таким чином, позов ОСОБА_1 , де третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову на стороні позивача виступають ОСОБА_2 , ОСОБА_2 до ЧМР про визнання права власності - підлягає до задоволення в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , де третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову на стороні позивача виступають ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Чернівецької міської ради про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за позивачкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 05 лютого 1997 року Ленінським РВ УМВС України в Чернівецькій області, місце проживання: АДРЕСА_2 , право власності на житлове приміщення загальною площею 27,79 кв.м., а саме: на кімнату площею 18,90 кв.м. та на допоміжні (підсобні) приміщення площею 8,89 кв.м., у квартирі АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
З повним текстом рішення суду учасники справи можуть ознайомитись 10 травня 2024 року.