465/5178/19
2/465/699/24
Іменем України
09.05.2024 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі головуючої судді Мигаль Г.П., розглянувши заяву відповідача ОСОБА_1 про забезпечення позову,-
встановив:
У провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Львівського нотаріального округу Бєлопольська Ірина Романівна, приватний нотаріус Львівського нотаріального округу Комар Світлана Степанівна, приватний нотаріус Львівського нотаріального округу Кміть Лариса Іванівна про визнання недійсними довіреності, договору міни, договору купівлі-продажу квартири.
Відповідачка ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка налелить позивачці ОСОБА_2 та накладення арешту на майно відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Заява мотивована тим, що 16.09.2019 року Франківський районний суд м. Львова вирішив заяву про забезпечення задоволити. Забезпечив позов шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , яка на праві приватної власності належить відповідачці та її чоловікові. В позові стоїть питання про визнання недійсними довіреності, договору міни, договору купівлі-продажу квартири, однак суд чомусь наклав арешт тільки на квартиру відповідачки, не наклавши арешту на квартиру, яка перейшла у власність позивачки по договору міни. В цій квартирі позивачка проживає, квартира в новубудові з ремонтом, коли позивачка перебувала у закладі охорони здоров'я, її представники здавали квартиру в оренду, маючи від цього прибуток. Відповідачами по справі, крім ОСОБА_1 і ОСОБА_1 , єОСОБА_3 та ОСОБА_4 , однак тільки на їх майно наклали арешт, хоч усім достовірно відомо, що ОСОБА_1 і ОСОБА_1 є добросовісними набувачами, придбали квартиру у край занедбаному стані, провели в ній капітальний ремонт і проживають разом членами своєї сім'ї, іншого житла не мають, продавши свою квартиру, ОСОБА_1 і ОСОБА_1 купили взамін своєї цю. Крім того, з витребуваних судом матеріалів вбачається, що ОСОБА_3 , притягалась до кримінальної відповідльності у зв'язку із даною ситуацією і судом визнано суму завданих збитків нею позивачці по справі. Просить задоволити з підстав, наведених вище.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 16.09.2019 року відкрито провадження у цивільній справі № 465/5178/19 за позовом за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Львівського нотаріального округу Бєлопольської І.Р., приватного нотаріуса Львівського нотаріального округу Комар С.С. та приватного нотаріуса Львівського нотаріального округу Кміть Лариси Іванівни про визнання недійсними довіреності, договору міни, договору купівлі-продажу квартири, що розташова за адресою: АДРЕСА_2 .
11 вересня 2019 року ОСОБА_2 , звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а саме на об'єкт нерухомого майна під реєстраційним номером 1050065246101 - квартира АДРЕСА_3 , загальна площа якої становить 92,3 кв.м. Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 16.09.2019 року (справа № 465/5178/21) заяву було задоволено та забезпечено позов шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , яка на праві приватної спільної часткова власності належить ОСОБА_1 1/2 та ОСОБА_5 1/2.
Відповідач ОСОБА_1 подану заяву підтримала, просила задоволити.
Представник відповідача ОСОБА_1 заяву підтримала, пояснення надала аналогчні до поданої заяви. Крім того додала, що сума збитків на час забезпечення позову та розгляду справи в суді становить 50 000 (п'ятдесят тисяч) доларів США. Просила задовольнити. Окрім цього звернулась до суду про розгляд заяви про забезпечення за її відсутності.
Представник позивача проти задоволення заяви заперечив, пояснив, що така заява необґрунтована, а відповідач обрав не правильний спосіб захисту, із зустрічним позовом до позивача відповідачка ОСОБА_1 не зверталась. Окрім цього звернувся до суду з клопотанням про розгляд заяви про забезпечення за його відсутності.
У зв'язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, суд вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, не здійснюючи фіксування судового процесу.
Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов такого висновку.
У постанові Верховного СудуУкраїни від 25.05.2016 року, прийнятій за результатами розгляду справи №6-605цс16, викладено правову позицію, відповідно до якої метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Так, відповідно до положень ч.1 ст.149 ЦПК України,суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч.2ст.149 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч.1,2ст.150 ЦПК України позов забезпечується:
1 накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Натомість процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Головною метою забезпечення позову є негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення завдання значної шкоди заявнику.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Крім цього, відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов'язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши заяву про забезпечення позову, судом встановлено, що предметом позову є визнання та скасування довіреності,виданої 17.08.2016 року від імені ОСОБА_2 , щодо надання права ОСОБА_3 розпоряджатись всім її майном, посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Комар Світланою Степанівною, визнання та скасування договору міни квартири, укладеного 03.10.2016 року ОСОБА_3 від імені ОСОБА_2 із ОСОБА_4 , про обмін квартири за адресою: АДРЕСА_4 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бєлопольською Іриною Романівною, скасування договору купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_4 , серія та номер 1350 від 05.07.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кміть Ларисою Іванівною.
Відповідачка ОСОБА_1 звернулась із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить позивачці ОСОБА_2 на праві власності та накладення арешту на майно відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Однак, відповідчка не подала зустрічної позовної заяви до позивачки ОСОБА_2 , як і не звернулася із позовними вимогами до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
А відтак, враховуючи предмет спору, суд вважає, що заява про забезпечення позову, подана відповідачкою ОСОБА_1 ,не підлягає до задоволення, оскільки відповідачка не обґрунтувала підстав для забезпечення позову, не надала суду належних та переконливих доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або не забезпечить ефективний захист чи поновлення порушених, оспорюваних прав або інтересів відповідачки, а також з інших підстав, визначених законом.
Керуючись ст. ст. 149-153, 247, 258-261, 353-355ЦПК України -
постановив:
У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 465/5178/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Львівського нотаріального округу Бєлопольська Ірина Романівна, приватний нотаріус Львівського нотаріального округу Комар Світлана Степанівна, приватний нотаріус Львівського нотаріального округу Кміть Лариса Іванівна про визнання недійсними довіреності, договору міни, договору купівлі-продажу квартири, шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та накладення арешту на майно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Мигаль Г.П.