Справа № 756/16080/23 Суддя (судді) першої інстанції: Луценко О.М.
08 травня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 березня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,
ОСОБА_1 звернувся до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ДП18 № 802926 від 30.11.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП.
В обґрунтування поданого позову позивач посилався на те, що він ПДР не порушував. Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП є недоведеним і необґрунтованим, а складання оскаржуваної постанови було вчинене з порушенням норм закону.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05 березня 2024 р. позов задоволено.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 № 802926 від 30.11.2023 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 гривень скасовано.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Департамент патрульної поліції звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволені позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 08.05.2024.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30.11.2023 відносно ОСОБА_1 працівником патрульної поліції винесено постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, за те, що цього ж дня, о 12 год. 05 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mitsubishi L200, д.н.з. НОМЕР_1 , на а/д М07 Київ-Ковель- Ягодин 80км, обладнаним ременем безпеки та не був пристебнутий ним, чим порушив п. 2.3в ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Даною постановою на позивачку накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що матеріали справи не містять доказів того, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення. Відповідач будь-яких доказів на підтвердження порушення позивачем правил дорожнього руху суду не надав, тобто не виконав обов'язку щодо доведення правомірності прийнятого рішення, матеріали справи не містять доказів фото чи відео-фіксації вчиненого позивачем правопорушення, не містять матеріали справи показів свідків, інших доказів.
Натомість, апелянт вказує на те, що поліцейським встановлено, що позивачем було допущено порушення правил користування ременем безпеки. Факт наявності порушень підтверджується відеозаписами із портативного нагрудного реєстратора поліцейського, однак, оскільки подія трапилась 30.11.2023, а ухвала суду про відкриття провадження у справі надійшла 31.01.2024, відеозапис був автоматично видалений із системи (30 днів), однак, до апеляційної скарги додано диск із завантаженими з мережі інтернет записами, здійсненими та розміщеними позивачем, з яких вбачається зухвала поведінка водія.
Колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про Національну поліцію», визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Так, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з приписами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію», з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року, затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
За змістом п. 2.3в ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Тож, водій транспортного засобу має безумовний обов'язок під час руху бути пристебнутим ременем безпеки, за невиконання чого настає відповідальність за ч. 5 ст. 121 КУпАП, якою визначено, що порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому, ст. 280 КУпАП, закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Колегія суддів констатує, що відповідач будь-яких доказів, які б підтверджували порушення позивачем Правил дорожнього руху, не привів та не надав суду ні під час розгляду даного спору в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду.
Дослідивши складену постанову ДП18 № 802926 від 30.11.2023 та матеріали справи, суд першої інстанції не знайшов пояснень свідків та інших належних доказів - фото чи відео фіксації, які б підтвердили порушення позивачем ПДР України, зокрема того, що 30.11.2023 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом будучи не пристебнутим паском безпеки, чим порушив п. 2.3в ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, крім викладених інспектором обставин, з чим цілком погоджується і колегія суддів.
Водночас, посилання апелянта на сплив терміну зберігання відеозапису з нагрудної камери портативного реєстратора поліцейського (30 днів), на переконання колегії суддів не спростовує наведеного та не може звільняти відповідача від обов'язку довести вину позивача та власні доводи, на які здійснюється посилання в апеляційній скарзі.
Щодо зазначення про розміщення позивачем в мережі інтернет власного запису розмови з поліцейським (з наданням диску з цим записом з YOU TUBE), з якого слідує що позивач він себе зухвало, виражався нецензурною лайкою, колегія суддів наголошує на тому, що відповідачем під час розгляду спору в суді першої інстанції жодних доказів надано не було, доданих до скарги носіїв до матеріалів справи долучено не було, суд першої інстанції під час вирішення спору їх не досліджував, тому, у силу норм ч. 6 ст. 77 КАС України, за якими, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Крім того, за нормами ч. 8 ст. 79 КАС України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
У даному випадку, судом апеляційної інстанції оскаржуване рішення суду першої інстанції переглядається на предмет дотримання судом норм матеріального/процесуального права, та висновків, здійснених на основі наявних у справі саме станом на дату прийнятті рішення доказів, водночас, наданих до апеляційної скарги доказів не було надано суду першої інстанції, а апеляційна скарга не містить обґрунтувань неможливості їх подання до суду першої інстанції, з огляду на що, колегія суддів їх не приймає до уваги, оскільки судом приймалось рішення у справі без їх врахування.
Колегія суддів наголошує на тому, що всі громадяни мають чемно та з дотриманням норм законодавства спілкуватись з працівниками поліції, як і працівники поліції з громадянами, водночас, посилання апелянта на розміщене позивачем в мережі інтернет відео не містить доказів самого порушення, а посилання на некоректну поведінку водія не береться до уваги в межах даної справи, позаяк, останнього було притягнуто до відповідальності не за це.
Статтею 251 КУпАП України, передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Тож, висновок суду першої інстанції про те, що оскаржувана позивачем постанова не містить опису обставин справи, встановлених під час розгляду справи, до неї не додано жодних доказів, а також пояснень свідків, що свідчили би про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності, є цілком обґрунтованим та правильним.
У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
З урахуванням наведеного, оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Решта тверджень та посилань в апеляційній скарзі колегією суддів не приймається до уваги через їх необґрунтованість та непідтвердженість матеріалами справи.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи та обґрунтування апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 березня 2024 р. - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України.
Головуючий суддя Ганечко О.М.
Судді
Кузьменко В.В.
Василенко Я.М.