Справа № 620/15163/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ЖИТНЯК
08 травня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернігівської обласної державної адміністрації на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Керівника Чернігівської окружної прокуратури Чернігівської області до Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
Керівник Чернігівської окружної прокуратури Чернігівської області звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів проведення державної реєстрації права державної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 7425556000:07:000:2030, 7425556000:07:000:2029, 7425556000:07:000:2041, 7425556000:07:000:2028, 7425556000:07:000:2027, 7425556000:07:000:2026, 7425556000:07:000:2025, 7425556000:07:000:2023, 7425556000:07:000:2040, 7425556000:07:000:2039, 7425556000:07:000:2038, 7425556000:07:000:2037, 7425556000:07:000:2036, 7425556000:07:000:2042, 7425556000:07:000:2035, 7425556000:07:000:2034, 7425556000:07:000:2033, 7425556000:07:000:2032, 7425556000:07:000:2024 площею 0,1 га, за Чернігівською обласною державною (військовою) адміністрацією як земель державної власності з визначенням категорії земель історико-культурного призначення;
-зобов'язати відповідача вчинити дії щодо проведення державної реєстрації права державної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 7425556000:07:000:2030, 7425556000:07:000:2029, 7425556000:07:000:2041, 7425556000:07:000:2028, 7425556000:07:000:2027, 7425556000:07:000:2026, 7425556000:07:000:2025, 7425556000:07:000:2023, 7425556000:07:000:2040, 7425556000:07:000:2039, 7425556000:07:000:2038, 7425556000:07:000:2037, 7425556000:07:000:2036, 7425556000:07:000:2042, 7425556000:07:000:2035, 7425556000:07:000:2034, 7425556000:07:000:2033, 7425556000:07:000:2032, 7425556000:07:000:2024 площею 0,1 га, за Чернігівською обласною державною (військовою) адміністрацією як земель державної власності з визначенням категорії земель історико-культурного призначення.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт зазначив про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 27.05.2021 у справі №748/1536/20, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 25.01.2023, частково задоволено позовні вимоги Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Седнівська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області. Витребувано на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області у ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами 7425556000:07:000:2030, 7425556000:07:000:2029, 7425556000:07:000:2041, 7425556000:07:000:2028, 7425556000:07:000:2027, 7425556000:07:000:2026, 7425556000:07:000:2025, 7425556000:07:000:2023, 7425556000:07:000:2040, 7425556000:07:000:2039, 7425556000:07:000:2038, 7425556000:07:000:2037, 7425556000:07:000:2036, 7425556000:07:000:2042, 7425556000:07:000:2035, 7425556000:07:000:2034, 7425556000:07:000:2033, 7425556000:07:000:2032, 7425556000:07:000:2031, та у ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 7425556000:07:000:2024, які розташовані на території Седнівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області.
У вказаному рішенні вказано, що вищезазначені землі, окрім земельної ділянки з кадастровим № 7425556000:07:000:2031, потрапляють у межі пам'ятки археології місцевого значення поселення «Підковка» (Лук'янцов Бугор), V- ІІ тис. до н.е., VII-III ст. до н.е., сер. І тис. (№4026-Чр), розташоване за 0,4 км на схід від північної частини смт. Седнів в урочищі Лук'янцов Бугор», взяте на державний облік розпорядженням представника президента у Чернігівській області від 08.10.1993 за № 459 та визнане пам'яткою у відповідності до вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Отже рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 27.05.2021 у справі №748/1536/20 встановлено преюдиційний факт віднесення зазначеної вище території до земель історико - культурного призначення, оскільки вказані землі розташовані в межах пам'ятки археології місцевого значення «Підкова» (Лук'янцов Бугор), V-II тис. до н.е., VII-III ст. до н.е. (4026-Чр).
На виконання вказаного рішення суду державним реєстратором Чернігівської районної державної адміністрації ОСОБА_4 27.03.2023 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, зареєстровано право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 7425556000:07:000:2030,7425556000:07:000:2029, 7425556000:07:000:2041, 7425556000:07:000:2028,7425556000:07:000:2027, 7425556000:07:000:2026, 7425556000:07:000:2025, 7425556000:07:000:2023, 7425556000:07:000:2040, 7425556000:07:000:2039, 7425556000:07:000:2038, 7425556000:07:000:2037, 7425556000:07:000:2036, 7425556000:07:000:2042, 7425556000:07:000:2035, 7425556000:07:000:2034, 7425556000:07:000:2033, 7425556000:07:000:2032, 7425556000:07:000:2031, 7425556000:07:000:2024, площею по 0,1 га, за Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області.
Листом від 21.09.2023 №55-75-9588 вих-23 окружна прокуратура повідомила Чернігівську ОДА про необхідність поновлення порушеного права держави, забезпечення реалізації прав власника щодо вказаних земель, які відповідно до рішення суду у справі №748/1536/20 віднесені до земель історико - культурного призначення. У вказаному листі прокуратура просила повідомити про вжиті ОДА заходи щодо зміни цільового призначення спірних земельних ділянок та оформлення речових прав на землі.
Чернігівська обласна державна (військова) адміністрація в листі від 02.10.2023 зазначила, що оскільки обласна державна адміністрація не є розпорядником спірних земельних ділянок, тому не має підстав для вжиття заходів щодо оформлення права власності на вказані землі.
Позивач вважає, що реєстрація права власності на вищевказані земельні ділянки за Управлінням не в повній мірі поновлює порушене право держави, з огляду на що звернувся до суду з даним позовом.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, згідно зі ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно статті 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Згідно норм Закону №1697-VII прокурор одержує передбачену законом можливість захищати права та інтереси не конкретного державного органу, а дещо абстрактні інтереси держави, що в широкому сенсі можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являти собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, зокрема, на гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, а також охорону землі, лісів, водойм як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, в тому числі, й територіальних громад.
При вирішенні справи суд бере до уваги, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а тому прокурор в кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку невчинення Чернігівською обласною державною (військовою) адміністрацією відповідних функцій у спірних правовідносинах, є підставою для звернення прокуратури до суду.
Відповідно до ст. 53 та ст. 54 ЗК України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.
Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Згідно ч. 1 ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" землі, на яких розташовані пам'ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.
Отже, умовою належності земельної ділянки до даної категорії земель є розташування на ній, об'єктів визначених статями 53, 54 ЗК України, ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини".
Зважаючи на імперативність правової норми, передбаченої у ч. 1 ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній пам'ятки архітектури.
У свою чергу статтею 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» №1805-ІІІ урегульовано питання суб'єктів права власності на пам'ятки.
Зокрема згідно частини 1 та 2 цієї статті, пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб'єкти права власності на пам'ятку визначаються згідно із законом. Усі пам'ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов'язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.
Частина 6 цієї статті визначає, що землі на яких розташовані пам'ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам'ятки археології - поля давніх битв.
Отже, діюче законодавство безальтернативно визначає для пам'яток археології та земель, на яких вони розташовані, єдину форму власності - державну, а у випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває у державній власності, - остання підлягає обов'язковому вилученню або викупу державою.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЗК України землі історико-культурного призначення відносяться до особливо цінних земель.
Виходячи з принципу використання земельних ділянок за цільовим призначенням (ст. 96 ЗК України), на землях історико-культурного призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню.
Колегія суддів погоджується з доводами позивача та суду першої інстанції, що спірна земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення з огляду на таке.
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 27.05.2021 у справі №748/1536/20, яке має преюдиціальне значення, поселення «Підковка» (Лук'янцов Бугор), V-II тис. до н.е., VII-III ст. до н.е., сер. І тис. (№4026-Чр) визнане пам'яткою у відповідності до вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Отже, пам'ятка археології, а саме поселення «Підковка» (Лук'янцов Бугор), (№4026-Чр), є пам'яткою культурної спадщини відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини», а спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 7425556000:07:000:2030, 7425556000:07:000:2029, 7425556000:07:000:2041, 7425556000:07:000:2028, 7425556000:07:000:2027, 7425556000:07:000:2026, 7425556000:07:000:2025, 7425556000:07:000:2023, 7425556000:07:000:2040, 7425556000:07:000:2039, 7425556000:07:000:2038, 7425556000:07:000:2037, 7425556000:07:000:2036, 7425556000:07:000:2042, 7425556000:07:000:2035, 7425556000:07:000:2034, 7425556000:07:000:2033, 7425556000:07:000:2032, 7425556000:07:000:2024, які утворились в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7425556000:07:000:2008, на яких розміщена пам'ятка, відносяться до земель історико-культурного призначення.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив, що Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, а не Чернігівська обласна державна адміністрація є органом уповноваженим від імені держави розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення. На даний час цільове призначення та категорію спірних земельних ділянок не змінено у встановленому порядку, а тому в обласної державної адміністрації відсутні підстави вчиняти дії щодо проведення державної реєстрації права власності за Чернігівською обласною державною адміністрацією земельних ділянок сільськогосподарського призначення як земель державної власності з визначенням категорії земель історико-культурного призначення. Тільки за наявності рішення відповідного органу - Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу реалізує повноваження по розпорядженню земельними ділянками сільськогосподарського призначення) про зміну категорії земель та/або виду цільового призначення Чернігівська обласна державна адміністрація згідно вимог чинного законодавства зможе зареєструвати право власності держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації.
Колегія суддів вважає вказані доводи апелянта необґрунтованими та зазначає, що неприйняття рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов'язаний з фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам'яткою архітектури, а не рішенням відповідного органу (Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 21.07.2019 у справі № 813/4701/16).
Слід зазначити, що згідно з ч.5 ст.122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що оскільки спірні земельні ділянки перебувають за межами населеного пункту та належать до земель історико-культурного призначення, повноваженнями на розпорядження ділянками, а також і на захист інтересів держави наділена саме Чернігівська обласна державна (військова) адміністрація.
На доцільності визначення Чернігівської обласної державної адміністрації органом виконавчої влади, на користь якого повертаються земельні ділянки, у межах яких розташовані пам'ятки археології наголошено також у листі Міністерства культури та інформаційної політики України від 04.10.2022 №06/18/2548-22 та у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №359/286/18, від 27.11.2019 у справі №821/3615/15-а, від 09.10.2019 у справі №469/832/14-ц, від 19.09.2019 у справі №615/1267/16-ц, від 10.07.2019 у справі №815/2530/15.
Враховуючи викладені обставини у сукупності колегія суддів вважає, що Чернігівська обласна державна (військова) адміністрація зобов'язана вжити заходів для проведення державної реєстрації права державної власності на спірні земельні ділянки, оскільки внаслідок не вчинення необхідних дій для оформлення таких документів, зазначене призводить до порушень самих інтересів держави, що у свою чергу покладає па прокурора обов'язок на звернення до суду для їх захисту.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Чернігівської обласної державної адміністрації - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Є.О.Сорочко
А.Ю. Коротких