Апеляційне провадження Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/11220/2024
м. Київ Справа № 754/5009/22
09 травня 2024 року Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Кулікової С.В., перевіривши відповідність вимогам ст. 354, ст. 356 ЦПК України апеляційної скарги представника ОСОБА_1 адвоката Папазової Галини Анатоліївни на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 11 грудня 2023 року справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Києва) Стрепової О.С. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державноговиконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стрепетової Олександри Сергіївни, ОСОБА_2 про оскарження бездіяльності державного виконавця та незаконності проведеного розрахунку заборгованості зі сплати аліментів,
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 11 грудня 2023 року відмовлено в задоволенні скарги.
Дату складання повного тексту ухвали не вказано.
Не погоджуючись із ухвалою суду, представник ОСОБА_1 адвокат Папазова Галина Анатоліївна 18 квітня 2024 року подала апеляційну скаргу, в якій, в порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 356 ЦПК України не зазначені відомості про наявність або відсутність електронного кабінету особи, яка подає апеляційну скаргу.
24 квітня 2024 року апеляційна скарга зареєстрована в Київському апеляційному суді.
07 травня 2024 року справа надійшла до Київського апеляційного суду на запит.
Відповідно до ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга подана представником ОСОБА_1 адвокатом Папазовою Галиною Анатоліївною.
Згідно вимог ч. 6 ст. 14 ЦПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Якщо реєстрація електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов'язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 357 ЦПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення вказаних недоліків, а саме: подати до суду апеляційної інстанції виправлену апеляційну скаргу, зазначивши відомості про наявність або відсутність електронного кабінету особи, яка подає апеляційну скаргу; надати копії виправленої апеляційної скарги з додатками відповідно до кількості учасників справи.
Окрім іншого апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження в якому, як на поважність пропуску строку на апеляційне оскарження вказує, що копію оскаржуваної ухвали отримали 04 квітня 2024 року, що підтверджується відповідною розпискою, яка знаходиться в матеріалах справи.
Однак апелянтом не надано підтвердження отримання копії оскаржуваної ухвали 04 квітня 2024 року, а матеріали справи не містять таких відомостей.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до ч. 3 статті 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
У разі пропуску строку звернення до суду, особіналежить обґрунтувати поважність причин пропускутакого строку.
Поважними причинами можуть визнаватись лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Перелік поважних причин, які враховуються для поновлення пропущеного строку, законом не встановлено, вони визначаються у кожному конкретному випадку, виходячи з певних обставин, які мають юридичне значення.
Відповідно до положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, згідно з якою кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Також необхідно зазначити, що судом досліджуються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана ухвала постановлена 11 грудня 2023 року за відсутності сторін по справі. Дату виготовлення повного тексту оскаржуваної ухвали не вказано.
Апелянт в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження вказує, що повний текст оскаржуваної ухвали отримав 04 квітня 2024 року. Однак в матеріалах справи відсутні відомості про отримання апелянтом оскаржуваної ухвали.
Відповідно до супровідного листа копію оскаржуваної ухвали направлено апелянтові 11 грудня 2023 року, однак відсутні відомості про отримання її апелянтом.
З апеляційною скаргою апелянт звернувся 18 квітня 2024 року, тобто зі спливом строку визначеного ст. 354 ЦПК України.
Апелянт як поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження вказує те, що оскаржувану ухвалу отримав 04 квітня 2024 року, однак не надав підтвердження цьому та такі відомості не містяться в матеріалах справи.
Наведені в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження обставини не є поважними підставами пропуску строку в розумінні закону. Апелянт не надав підтвердження отримання оскаржуваної ухвали 04 квітня 2024 року.
З врахуванням вищезазначеного наведені в заяві про поновлення строку причини його пропуску суд визнає неповажними.
Відповідно до ч. 3 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на те, що підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження вказані у заяві є неповажними, апелянту надається право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою, в якій вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження з наданням доказів їх поважності, а також документально підтвердити дату отримання оскаржуваної ухвали.
Керуючись ст.ст. 185, 354, 356, 357 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Папазової Галини Анатоліївни на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 11 грудня 2023 року залишити без руху та надати апелянту строк для усунення вказаних недоліків - десять днів з дня отримання цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали, апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала.
Роз'яснити, що у разі не виконання вимог даної ухвали у визначений строк в частині подання заяви про поновлення строку, у відкритті апеляційного провадження за скаргою буде відмовлено.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: