Справа 11-кп/824/2080/2024 Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_1
10 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
потерпілої ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_8 на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 31 серпня 2023 року щодо ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12023100030000211,
Вироком Деснянського районного суду міста Києва від 31 серпня 2023 року
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Медвин Богуславського району Київської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, пенсіонера, одруженого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк5 (п'ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк3 (три) роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням, іспитовим строком 3 (три) роки. На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_7 обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 на відшкодування моральної шкоди - 100 000 грн., матеріальної шкоди -27 700 грн.
Цивільний позов ОСОБА_11 задоволеночастково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 на відшкодування моральної шкоди -100 000 грн.
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_7 20 січня 2023 року близько 16 год. 57 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки «Dacia Supernova», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись у другій (середній) смузі проїзної частини проспекту Червоної Калини в м. Києві зі сторони вул. Костянтина Данькевича в напрямку вул. Сержа Лифаря допустив порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 «б» та 12.3 Правил дорожнього руху України та, маючи об'єктивну змогу завчасно виявити небезпеку для руху у вигляді появи пішохода, яка в непередбаченому для переходу місці у порушення вимог пунктів 4.7, 4.14 підпунктів «а», «г» та «ґ» Правил дорожнього руху України, із зустрічного напрямку руху перетинала пішохід ОСОБА_12 , наближаючись зліва до смуги руху автомобіля марки «Dacia Supernova», р.н. НОМЕР_1 , в темпі спокійного кроку, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, не зміг вірно оцінити дорожню обстановку, відволікся від керування транспортним засобом у дорозі, продовжив рух, в результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_12 , спричинивши їй тілесні ушкодження, з якими вона була госпіталізована до КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги», де 21 січня 2023 року о 07 год. 10 хв. померла.
Згідно даних висновку експерта №021-232-2023 від 20.02.2023 смерть ОСОБА_12 настала від переломів кісток скелету з розвитком шоку.
Порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 «б» та 12.3 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_7 знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність винності обвинуваченого та правильність кваліфікації його дій, порушує питання про скасування вироку Деснянського районного суду міста Києва від 31 серпня 2023 року в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого; просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 2 ст. 286 КК Україниу виді позбавлення волі строком 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, мотивуючи тим, що суд першої інстанції не врахував ступінь тяжкості злочину, наслідки у виді смерті потерпілої, та безпідставно застосував положення ст.ст. 75,76 КК України, звільнивши ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням.
Захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Деснянського районного суду міста Києва від 31.08.2023 року скасувати, провадження закрити у зв'язку з недоведеністю в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що вихідні дані, надані слідчим та досліджені експертом при виконанні експертизи, є такими, що отримані з порушенням положень КПК.; диск з відеозаписом є недопустими доказом, оскільки прокурор не надав суду протокол про зняття показань технічних приладів та технічних засобів - відеозапису у власника; вважає, що ОСОБА_7 перебував в аварійній обстановці.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу і просив її задовольнити та заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника; доводи захисника та обвинуваченого, які підтримали свою апеляційну скаргу та заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора; потерпілу, яка підтримала апеляційну скаргу прокурора та заперечувала щодо апеляційної скарги захисника; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів уважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягає.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до частини 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на повно та об'єктивно досліджених у судовому засіданні і належним чином оцінених та наведених у вироку доказах.
Такі висновки суду першої інстанції підтверджуються наступними доказами: даними рапорту інспектора УПП в м. Києві ДПП ОСОБА_13 ; даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 20 січня 2023 року з додатками до нього у виді схеми ДТП та фото таблиці; даними протоколу огляду та перегляду цифрового носія інформації від 08 лютого 2023 року; даними висновку судово-медичної експертизи № 021-232-2023 від 20 лютого 2023 року; даними висновку судово-медичної токсикологічної експертизи за № 051-168-2023 від 27 січня 2023 року; даними висновку КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» від 20 січня 2023 року, ОСОБА_7 на момент огляду 20 січня 2023 року о 22 год. 50 хв. не перебував у стані сп'яніння; даними висновку судової авто технічної експертизи за № СЕ-19/111-23/4052-ІТ від 21 березня 2023 року, на момент огляду автомобіля «Dacia Supernova», р.н. НОМЕР_1 , робоча гальмівна система, система рульового керування та ходова частина знаходяться в працездатному стані; даними повідомлення КП електромереж зовнішнього освітлення м. Києва «Київміськсвітло» від 15 лютого 2023 року за № 053/266-804-02/2023; даними висновку судової фототехнічної експертизи за № СЕ-19/111-23/7030-ФП від 22 лютого 2023 року; даними висновку судової авто технічної експертизи № СЕ-19/111-23/14988-ІТ від 27 березня 2023 року.
Допитаний свідок ОСОБА_14 в суді першої інстанції дала показання, що того дня, близько 17-18 год. зі своєю родиною, рухались в середній смузі руху. Перед ними їхав автомобіль під керуванням обвинуваченого. Рухались з невеликою швидкістю, оскільки було темно. Рух пішохода, якого збив обвинувачений, вона не бачила. Побачила пішохода вже в польоті. Обвинувачений після ДТП відразу зупинився, був у шоковому стані. В автомобілі обвинуваченого було розбито лобове скло та фара. Поряд з місцем ДТП є підземний перехід. На той час в місті був блекаут, ліхтарі світили не на повну потужність.
Допитаний свідок ОСОБА_15 в суді першої інстанції дав показання, що на місці події бачив жінку, яка піднявшись з підземного пішохідного переходу, почала швидко перебігати дорогу, мала при собі візок. Хотів зняти це на телефон, однак не встиг, оскільки її збив автомобіль. Пішохід була у темному одязі, видимість була невелика, вона пройшла до подвійної суцільної смуги, пропустила автомобіль, та різко пішла, пройшла одну смугу та була збита на іншій смузі.
Доводи сторони захисту щодо недопустимості як доказу CD-R диску з відеозаписом з камер спостереження, висновку судової фототехнічної експертизи № СЕ-19/111-23/7030-ФП від 22 березня 2023 року, висновку судової авто технічної експертизи № СЕ-19/111-23/14988-ІТ від 27 березня 2023 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки спростовуються, наданими в ході судового розгляду стороною обвинувачення відповідної постанови ст. слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_16 від 08 лютого 2023 року про вилучення та долучення до матеріалів справи відеозапису з камери спостереження, розташованої на місці дорожньо-транспортної пригоди за адресою: АДРЕСА_2 , який перебуває у володінні ст. слідчого в ОВС ВРЗСТ СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_17 та протоколу зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 08 лютого 2023 року складеного ст. слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_16 .
Також безпідставними є доводи захисника щодо недопустимості як доказу висновку судової авто технічної експертизи № СЕ-19/111-23/14988-ІТ від 27 березня 2023 року, оскільки спростовуються дослідженими в ході судового розгляду письмовими доказами у справі, висновком судової фототехнічної експертизи № СЕ-19/111-23/7030-ФП від 22 березня 2023 року, показаннями головного судового експерта ОСОБА_18 , який в судовому засіданні підтвердив, що виконане ним експертне дослідження базувалось на вихідних даних, наданих йому слідчим, в тому числі відображених в результатах судової фототехнічної експертизи.
Допитаний у суді першої інстанції Головний судовий експерт Київського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_18 , який проводив судову автотехнічну експертизу у даному кримінальному провадженні, за результатом якої ним було складено висновок № СЕ-19/111-23/14988-ІТ від 27 березня 2023 року в суді першої інстанції дав показання суду, що для проведення вказаної експертизи йому було надано матеріали кримінального провадження, в тому числі і висновок судової фототехнічної експертизи. Експертиза проводилась з огляду на вихідні дані, відображені у результатах судової фототехнічної експертизи. В результатах судової фототехнічної експертизи був зазначений час руху пішохода від подвійної осьової смуги до моменту наїзду на пішохода, що було йому задано як момент виникнення небезпеки. З урахуванням часу: 5,8 секунд, з урахуванням швидкості руху автомобіля, ним було встановлено віддаленість автомобіля. Для встановлення відповідності дій водія пункту 12.2 Правил дорожнього руху, при розрахунку максимальної швидкості автомобіля в умовах видимості, враховувалась видимість елементів проїзної частини. Відповідно до п. 12.3 Правил дорожнього руху, видимість встановлюється відповідно видимості конкретного пішохода. Відповідно до протоколу перегляду цифрового носія, який був наданий для проведення експертного дослідження, водію ніщо не заважало завчасно побачити пішохода.
Отже, доводи апелянта про те, що у діях обвинуваченого ОСОБА_7 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки він не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода, - є неспроможними та спростовуються дослідженими доказами.
Доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції у повній мірі дотримався вимог ст. 65 КК України та визначив ОСОБА_7 вид і міру основного покарання в межах санкціїч. 2 ст. 286 КК України - п'ять років позбавлення волі, а також обґрунтовано застосовано додаткове покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Водночас, враховуючи дані про особу обвинуваченого, його вік (1951 р.н.), конкретні обставини даного кримінального правопорушення, яке є необережним, поведінку потерпілої, яка, порушуючи Правила дорожнього руху України, будучи одягнутою в темний одяг, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, перетинала проїзну частину у невстановленому для цього місці, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_7 можливе без відбування ним покарання, але в умовах контролю за його поведінкою органами з питань пробації за місцем його проживання, а тому звільнив його відбування з випробуванням згідно ст. 75 КК України, поклавши на нього обовязки, передбачені ст. 76 КК України.
При цьому, слід вказати, що висновки про неможливість застосування інституту призначення покарання з випробуванням, підґрунтям яких є тяжкість та ступінь суспільної небезпеки інкримінованого злочину, - як на тому наполягає прокурор - не узгоджуються із усталеною правовою позицією, відповідно до якої врахування чинників, що охоплюються об'єктивною стороною злочину, для посилення кримінальної відповідальності поза зв'язком із іншими конкретними обставинами справи й даними про особу винного, не ґрунтується на принципі індивідуалізації, що передбачає диференційований підхід як обов'язкову умову справедливості кримінальної відповідальності.
З огляду на другорядну роль кари як мети покарання, враховуючи дані про особу ОСОБА_7 у своїй сукупності, на переконання колегії суддів, звільнення його від відбування покарання з випробуванням в умовах передбаченого законом контролю за його поведінкою буде вважатися співрозмірним характеру вчиненого діяння та його наслідкам.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає, що висновок про призначення ОСОБА_7 основного покарання в межах санкції статті у виді позбавлення волі з іспитовим строком та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними заосбами є обґрунтованим, відповідає вимогам ст. ст. 65, 67 КК України та у відповідності до ст. 50 КК України є необхідним та достатнім для виправлення його та для запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Даний висновок суду узгоджується з правовими позиціями Конституційного Суду України про те, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та межі покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Також колегія суддів уважає за необхідне зазначити, що згідно ст. 2 Конвенції Про захист прав людини та основоположних свобод, право кожного громадянина на життя охороняється законом. Відповідно до ст. ст. 3, 27 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.
Колегією суддів враховано і практику рішень Європейського суду з прав людини, зокрема справі Скополла проти Італії від 17.09.2009 року суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Також у справі Ізмайлов проти Росії від 16.10.2008 року суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості і не ставити особистий і надмірний тягар для особи.
Отже, на переконання колегії суддів, в даному випадку звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням є обґрунтованим, а встановлений іспитовий строк буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Беззаперечних доводів на спростування висновків суду першої інстанції в апеляційній скарзі прокурора та захисника не наведено, матеріалами кримінального провадження не встановлено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
Отже, за наслідками апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено таких істотних порушень КПК, що унеможливили би прийняття законного та обґрунтованого судом рішення та мають визначальне значення для доведеності винності, правильності кваліфікації дій та призначення покарання; порушення, на які вказують у апеляційних скаргах, - не є безумовними підставами для скасування чи зміни рішення, у тому числі, і в частині вирішення цивільного позову, а відтак вирок необхідно залишити без зміни, а апеляційні скарги без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги прокурора, захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення, вирок Деснянського районного суду міста Києва від 31 серпня 2023 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України, - без зміни.
Ухвала Київського апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді: ______________ ______________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4