Київський апеляційний суд
15 квітня 2024 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду ОСОБА_1 , перевіривши апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 29 лютого 2024 року щодо нього у кримінальному провадженні № 12017110150001117,
Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 29.02.2024 ОСОБА_2 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.164 КК України і йому призначено покарання у виді громадських робіт на строк 80 годин.
На підставі п.1 ч.1 ст.49 КК України ОСОБА_2 звільнений від покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
15.03.2024 обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції дати власну оцінку вироку суду.
Вивчивши апеляційну скаргу та кримінальне провадження, вважаю, що вона подана без додержання вимог ст.396 КПК України.
Так, згідно з ч.2 ст.396 КПК України в апеляційній скарзі, крім іншого, зазначаються вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення, які мають бути чітко сформульовані, відповідати положенням ст.407 КПК України, якою передбачено, яке рішення має право ухвалити суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду, і повинні узгоджуватися з іншими положеннями кримінального процесуального закону та закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч.6 ст.9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 цього Кодексу.
У відповідності з п.п.4, 19 ч.1 ст.7, ч.1 ст.11, ч.ч.1, 3 ст.26 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадами кримінального провадження, до яких відноситься повага до людської гідності та диспозитивність.
Крім того, загальними вимогами до мови документа є ясність викладу, точність опису, свобода від суперечностей, переконливість, лаконічність, етикет ділових паперів та мовний етикет.
Жодній з цих вимог апеляційна скарга ОСОБА_2 як з огляду на її зміст, так і з огляду на процесуальне оформлення, не відповідає.
ОСОБА_2 не наводить обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення, а вимога дати оцінку вироку не узгоджується з положеннями ст.407 КПК України, якою передбачено, яке рішення має право ухвалити суд апеляційної інстанції.
Натомість в апеляційній скарзі обвинувачений вживає образливі та лайливі висловлювання на адресу головуючого судді, прокурорів, захисника та потерпілої, даючи власну суб'єктивну оцінку їх професійній компетенції, розумовим здібностям, моральним та етичним якостям, які не можуть використовуватися ні в процесуальних документах, ні у виступах учасників судового провадження.
Подання апеляційної скарги, яка виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, свідчить про неповагу до честі та гідності суду та інших учасників судового провадження і в розумінні практики Європейського суду з прав людини констатується як зловживання правом, що суперечить основним засадам та завданням кримінального провадження і є непримустимим.
Крім того, згідно з ч.6 ст.396 КПК України до апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів надаються копії в кількості, необхідній для їх надіслання сторонам кримінального провадження та іншим учасникам судового провадження, інтересів яких стосується апеляційна скарга.
Цих вимог закону обвинуваченим також не додержано, оскільки до апеляційної скарги не долучено жодної копії, а вони мають надсилатися прокурору та потерпілій.
Вказані обставини унеможливлюють апеляційний розгляд, оскільки відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч.1 ст. 399 КПК України суддя-доповідач, встановивши, що апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбачених ст.396 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється достатній строк для їх усунення, який не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала апеляційну скаргу.
А тому апеляційну скаргу обвинуваченого належить залишити без руху, встановити строк для усунення зазначених раніше недоліків та роз'яснити, що якщо недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк не буде усунуто, відповідно до вимог п.1 ч.3 ст.399 КПК України апеляційна скарга повертається.
На підставі викладеного, керуючись ст.399 КПК України,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 29 лютого 2024 року щодо нього залишити без руху.
Встановити строк для усунення недоліків апеляційної скарги - 7 /сім/ днів з дня отримання копії ухвали особою, яка її подала.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду ОСОБА_1