29 лютого 2024 рокуСправа №160/780/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турової О.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
08.01.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.03.2023р. відповідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023 року “Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році” із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197 доплату в розмірі 2791,92грн.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.03.2023р. щомісячну доплату до пенсії, відповідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023 року “Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення 2023 році” із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197 доплату в розмірі 2791,92грн. без яких-небудь обмежень та з урахуванням щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00грн., згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позову - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності цих причин.
25.01.2024 року від позивача на виконання вимог ухвали суду від 15.01.2024 року надійшла заява про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовлено, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.03.2023р. по 07.07.2023р. відповідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023 року “Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році” із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197 доплату в розмірі 2791,92грн., а також в частині щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.03.2023р. по 07.07.2023р. щомісячну доплату до пенсії, відповідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023 року “Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення 2023 році” із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197 доплату в розмірі 2791,92грн. без яких-небудь обмежень та з урахуванням щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00грн., згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб” повернуто позивачеві.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/780/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у нарахуванні та виплати ОСОБА_1 з 08.07.2023р. відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023 року “Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році” із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197 доплату в розмірі 2791,92грн., а також щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 08.07.2023р. щомісячну доплату до пенсії відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023 року “Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення 2023 році” із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197 доплату в розмірі 2791,92грн. без яких-небудь обмежень та з урахуванням щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00грн. згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”, а також вказаною ухвалою суду вирішено розглядати вказану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 15.02.2024 року, встановивши відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
В обґрунтування позовної заяви в частині, що прийнята до розгляду, зазначається, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ), при цьому відповідачем при здійсненні з 01.03.2023р. індексації пенсії позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168 «Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - Постанова №168) було протиправно обмежено розмір такої індексації сумою у розмірі 1500 гривень з посиланням на абз.3 п.10 Постанови №168, в той час, як, на думку позивача, розмір проведеної індексації має визначатися відповідно до п.2 Постанови №168 із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197 і, як слідує з наведеного у позові розрахунку, має становити 2791,92грн., а нарахування відповідачем індексації пенсії позивача у неповному обсязі свідчить про протиправне обмеження пенсії позивача максимальним розміром, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки норма, якою було передбачено обмеження пенсій військовослужбовців десятьма прожитковими мінімумами, а саме: частина сьома статті 43 Закону №2262-ХІІ втратила чинність з часу проголошення Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016р. №7-рп/2016, яким ця норма визнана неконституційною, відтак, вона не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Копія позовної заяви з додатками до неї та копія ухвали суду про відкриття провадження у справі в частині позовних вимог від 30.01.2024 року скерована за допомогою електронних засобів зв'язку до електронного кабінету відповідача та доставлена до електронного кабінету підсистеми “Електронний суд” Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 08.01.2024 року о 21:59год. та 01.02.2024 року о 22:24год., відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронних листів, наявними в матеріалах справи, однак, станом на 29.02.2024р. відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
При цьому, за приписами частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до ч.2 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023р. №168 проведено з 01.03.2023р. індексацію пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,197 та з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї Постанови, якими встановлено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1 - 7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень, внаслідок чого розмір індексації пенсії позивача з 01.03.2023р. визначено на рівні 1500 гривень.
Не погоджуючись з визначеним відповідачем розміром суми індексації пенсії, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою від 08.12.2023р., в якій, зокрема, просив перерахувати недоплачену суму індексації з 01.03.2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII«Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» .
Листом від 21.12.2023 року №64697-54148/Т-01/8-0400/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за результатами розгляду вищевказаної заяви позивача повідомило останнього про те, що відповідно до п.10 Постанови №168 розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї Постанови, не може перевищувати 1500 гривень, отже, на виконання Постанови №168 розмір пенсії ОСОБА_1 проіндексовано на суму 1500,00грн. Враховуючи зазначені норми, підстави для нарахування позивачеві з 01.03.2023р. індексації пенсії на суму, що перевищує 1500,00грн. відсутні.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачеві з 01.03.2023р. доплати до пенсії (індексації пенсії) відповідно пункту 2 Постанови №168 із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197 у розмірі 2156,11грн, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ).
Відповідно до ст.64 Закону №2262-ХІІ у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.
Пунктом 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено, що у 2023 році, зокрема, частина друга статті 22, стаття 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із змінами, внесеними Законом України від 15 лютого 2022 року №2040-IX, застосовуються у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.
На виконання пункту 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 24.02.2023р. №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - Постанова №168).
Пунктом 1 цієї Постанови установлено, що з 1 березня 2023 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019р. №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019р., №19, ст.663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197.
Згідно з п.2 Постанови №168 з 1 березня 2023 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022р. №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (Офіційний вісник України, 2022р., №18, ст.968) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Підвищення пенсії, передбачене абзацом першим цього пункту, встановлюється додатково до щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 р. № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (Офіційний вісник України, 2021р., №57, ст.3525).
Підвищення на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2022р. відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім перерахунків у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом.
Підвищення пенсії, передбачене цим пунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
При цьому абзацом 3 пункту 10 Постанови №168 передбачено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
Отже, за наведеними приписами Постанови №168 з 01.03.2023р. поводиться перерахунок пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, а також у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Таким чином, оскільки позивач отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону №2262-ХІІ, з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови №168 у нього виникло право на підвищення розміру пенсії з 01 березня 2023 року на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї Постанови.
При цьому п.2 Постанови №168 містить застереження про підвищення розміру пенсії у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом України від 08.07.2011р. №3668-VII «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон №3668-VII), який набрав законної сили 01.10.2011р.
Так, відповідно до положень статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України (92-15), Законів України "Про державну службу" (3723-12), "Про прокуратуру" (1789-12), "Про статус народного депутата України" (2790-12), "Про Національний банк України" (679-14), "Про Кабінет Міністрів України" (2591-17), "Про дипломатичну службу" (2728-14), "Про службу в органах місцевого самоврядування" (2493-14), "Про судову експертизу" (4038-12), "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12), "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" (540/97-ВР), "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12), "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12), "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), "Про пенсійне забезпечення" (1788-12), "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17), Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (379/95-ВР), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас, Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.
Таким чином, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців та осіб, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ.
Отже наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, вони суперечать одна одній.
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
Зважаючи на викладене, застосуванню підлягають саме норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 у справі №400/2085/19 та постанові від 22.01.2022р. у справі №240/7087/20.
Наведені положення п.2 Постанови №168 саме щодо підвищення пенсій з 01.03.2023 у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, суперечать приписам Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, які є спеціальними та підлягають застосуванню.
Відтак, правові підстави для обмеження пенсії позивача максимальним розміром дійсно відсутні.
Як встановлено судом, на виконання Постанови №168 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснило проведення індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197, розмір якої визначено з урахуванням п.10 Постанови №168 в сумі 1500 грн. При цьому загальний розмір нарахованої до виплати з 01.03.2023 пенсії позивача збільшився на суму цієї індексації, що підтверджується розрахунком пенсії позивача за вислугу років по пенсійні справі 0401000041 від 01.03.2023р., згідно з яким з 01.03.2023 року розмір пенсії позивача складає 17594,08грн, з яких: 12363,23грн - основний розмір пенсії (17661,75грн (розмір грошового забезпечення) х 70%); 2000,00грн - доплата відповідно до Постанови №713 згідно рішення суду; 1730,85грн - індексація пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 за №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» №118 (12363,23грн х 0,14); 1500,00грн - індексація пенсії відповідно до п.10 Постанови №168 (14094,08грн х 0,197).
При цьому судом встановлено, що під час перерахунку пенсії позивача з 01.03.2023р. на виконання Постанови №168 відповідачем не було застосовано обмеження пенсії позивача максимальним розміром.
Відповідачем у цьому випадку встановлено саме граничну суму індексації (підвищення) пенсії позивача, з урахуванням приписів п.10 Постанови №168 на рівні 1500 гривень.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що встановлення граничної суми індексації пенсії не можна ототожнювати з обмеженням максимального розміру такої пенсії.
Встановлене абз.3 п.10 Постанови №168 обмеження максимальної суми індексації пенсії у розмірі 1500 грн у період спірних правовідносин, які виникли у 2023 році, відповідає приписам чинного правового регулювання, зокрема, з урахуванням норм п.8 розд. «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та з огляду на те, що пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» взагалі зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Як слідує з вищеозначеного розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійні справі 0401000041 від 01.03.2023р., з 01 березня 2023 року позивачеві нараховано індексацію базового ОСНП 2023 з використанням коефіцієнту 1,197 з обмеженням 1500,00грн, що відповідає вимогам п.10 Постанови №168, прийнятої на виконання пункту 8 розділу «Прикінцеві Положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
З огляду на вищезазначені обставини, індексація пенсії позивача з 01 березня 2023 року проведена відповідачем у межах чинного законодавства за умови, що підвищення відповідно до пункту 10 Постанови №168 не може перевищувати 1500 грн.
При цьому, норма законодавства про те, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1 - 7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень, не є дискримінаційною відносно позивача, оскільки стосується й інших категорій пенсіонерів.
Суд також зауважує, що відповідно до позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово висловлював правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат. ЄСПЛ не заперечує право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат. Така практика свідчить про достатньо широке «поле» для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення.
ЄСПЛ визнає можливість, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи й з'ясовує, чи було законним таке втручання, чи мало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.
За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа «Valkov and Others v. Bulgaria» (заява N 2033/04); справа «Khoniakina v. Georgia» (заява N 17767/08)).
З урахуванням наведеного суд доходить висновку про відсутність у відповідача правових підстав для перерахунку індексації пенсії позивача без застосування абз.3 п.10 Постанови №168.
Щодо врахування при перерахунку пенсії позивача з 08.07.2023р. щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», то, як встановлено судом з розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійні справі 0401000041 від 01.03.2023р., така щомісячна доплата відповідачем була і врахована, і нарахована, тому підстави для зобов'язання відповідача здійснити це у судовому порядку також відсутні.
Враховуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання розподілу судових витрат врегульовано ст.139 КАС України.
Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цим позовом, відповідно до приписів ст.139 КАС України позивачеві не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: О.М. Турова