Справа № 462/3385/24
08 травня 2024 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Бориславський Ю.Л., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 05.04.2024 р. о 21:30 год. у м. Львові на вул. Сяйво поблизу будинку 127 керував автомобілем марки «Volvo 740», номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: дуже звужені зіниці ока, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження в установленому законом порядку медичного огляду для визначення стану наркотичного сп'яніння відмовився, порушивши п.2.5 Правил дорожнього руху, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_1 на розгляд справи у суді не з'явився, про причини неявки не повідомив, що дає підстави зробити висновок про ухилення останнього від явки до суду, хоча про час та місце розгляду справи судом повідомлявся належним чином, що підтверджується роздруківкою із офіційного сайту «Укрпошта» про вручення поштового відправлення.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Крім цього, суд враховує, що про розгляд матеріалів справи у Залізничному районному суді м. Львова ОСОБА_1 було повідомлено при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що така поведінка ОСОБА_1 спрямована на уникнення накладення на нього судом адміністративного стягнення, а тому вважає можливим розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних доказів, що узгоджується з принципом судочинства, зазначеному в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, що є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством. (ст.1 КУпАП).
Крім цього, суд враховує, що відповідно до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов'язковою.
Частиною 1 статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
У відповідності до ст. 251, 252 КУпАП, приймаючи рішення по справі про адміністративне правопорушення, суд оцінює докази в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Вина ОСОБА_1 у скоєному правопорушенні стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 868711, відеозаписом з нагрудного відеореєстратора поліцейського на диску, що долучений до матеріалів справи, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, довідкою УПП у Львівській області ДПП від 10.04.2024 року, що згідно інформаційного порталу Національної поліції України посвідчення водія ОСОБА_1 у статусі «вилучений», рапортом поліцейського, в якому зазначено, що 05.04.2024 оку був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , який позбавлений права керування транспортними засобами, відсутній поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також під час спілкування виявлені ознаки наркотичного сп'яніння.
Відтак, досліджені судом доказами є узгодженими між собою та достовірність таких у суду не викликає сумнівів.
Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що вина правопорушника доведена, дії за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення кваліфіковані вірно, враховуючи особу правопорушника, суд приходить до переконання, що до нього слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі винесення суддею постанови про накладання адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у відповідності до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Керуючись ст. 23, 40-1, 130, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 /сімнадцять тисяч/ гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави 605 /шістсот п'ять/ гривень 60 копійоксудового збору.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Залізничний районний суд м. Львова.
Суддя: Бориславський Ю. Л.