Дата документу 09.05.2024
Справа № 334/2586/24
Провадження № 2/334/1621/24
09 травня 2024 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого судді Козлової Н.Ю.,
при секретарі Александровій А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання трудового договору,
адвокат Цмокаленко О.С., яка представляє інтереси ОСОБА_1 та діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги № 783 від 09.08.2023 року, звернулася до суду з позовом в якому зазначила, що ОСОБА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . З листа Пологівської філії Запорізького обласного центру зайнятості від 27.07.2023 р. № 235-04/01-09 ОСОБА_1 дізнався що відповідно до даних Єдиної інформаційно-аналітичної системи прийнятий на роботу 30.10.2007 р до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у м. Севастополь і трудові відносини не розірвані, записи про звільнення з роботи відсутні.
Проте в період з квітня 2012 перебував у трудових відносинах із різними роботодавцями.
Вирішити самостійно питання щодо розірвання трудового договору з ФОП ОСОБА_2 не має можливості, у зв'язку із анексією Криму.
28 липня 2020 року позивач написав заяву, нотаріально посвідчену 28.07.2020 р. приватним нотаріусом Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області Демидьонок Т. А., за реєстровим № 915. Проте у зв'язку із відсутністю поштового сполучення з АРК, не направив заяву відповідачу.
В зв'язку з вищевикладеним представник позивача просить суд розірвати (припинити) трудовий договір, укладений 30 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням) з 27.04.2012 року. Оскільки, не звільнення позивача у визначеному законом порядку, є порушенням норм трудового законодавства щодо реалізації волевиявлення його як працівника на звільнення.
Адвокат Цмокаленко О.С. надала суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідачка належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася. Відзиву на позов у встановлені судом строки не подав.
Суд, за згодою представника позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі матеріалів справи у відповідності зі ст.ст. 223 ч. 4, 279, 280 ЦПК України.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до ст. ст.13, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою переселенця (а.с.6).
З листа Пологівської філії Запорізького обласного центру зайнятості від 27.07.2023 р. № 235-04/01-09 ОСОБА_1 дізнався що відповідно до даних Єдиної інформаційно-аналітичної системи прийнятий на роботу 30.10.2007 р до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у м. Севастополь і трудові відносини не розірвані, записи про звільнення з роботи відсутні (а.с.12).
Проте в період з квітня 2012 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із різними роботодавцями, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.8-11).
28 липня 2020 року ОСОБА_1 написав заяву, нотаріально посвідчену 28.07.2020 р. приватним нотаріусом Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області Демидьонок Т. А., за реєстровим № 915 про розірвання трудового договору (а.с.7). Проте у зв'язку із відсутністю поштового сполучення з АРК, не направив заяву відповідачу.
Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до ст.24 Кодексу законів про працю України - трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи передбачені законодавством про працю, колективним договором, або угодою сторін.
В силу ст.24-1 КЗпП України у разі укладання трудового договору між працівником і фізичною особою, фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.
Розірвання трудового договору, укладеного між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, має свої особливості.
Відповідно до п. 8 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 8 червня 2001 року № 260, у разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково в трудовому договорі фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті Кодексу законів про працю України, про що сторони повідомляють центр зайнятості, який зареєстрував трудовий договір.
Пунктом 9 вказаного Порядку визначено, що відповідальна особа центру зайнятості протягом трьох робочих днів знімає трудовий договір з реєстрації, про що робить відповідний запис у книзі реєстрації трудових договорів. Фізична особа робить запис про підстави припинення трудового договору з посиланням на відповідні статті КЗпП України в третьому примірнику трудового договору, який після реєстрації зберігається в центрі зайнятості, і найманий працівник засвідчує своїм підписом припинення в третьому примірнику. На підставі цього відповідальна особа центру зайнятості знімає трудовий договір з реєстрації, про що робиться запис у книзі реєстрації трудових договорів та запис на трьох примірниках трудового договору про зняття з реєстрації трудового договору.
Таким чином, запис на примірниках трудового договору про його зняття з реєстрації робиться на підставі здійсненого фізичною особою - підприємцем запису про підстави припинення такого договору.
Із змісту ст.21 КЗпП України випливає, що трудовий договір є двостороннім договором між працівником та роботодавцем, які по відношенню один до одного мають відповідні права та обов'язки. Інші суб'єкти мають право втручання у взаємовідносини цих сторін лише у випадках та в порядку передбаченому чинним законодавством.
Згідно ст. 38 Кодексу законів про працю України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 153/1585/20, розірвання трудового договору за статтею 38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку. Правове значення для припинення трудового договору має письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку. Для припинення трудового договору за цією підставою не має значення чи була погоджена ця ініціатива з роботодавцем та чи згідний він з такою вимогою робітника. Для працівника виявлення цієї ініціативи створює лише один обов'язок - продовжувати виконання усіх умов трудового договору протягом двох тижнів від дня подання роботодавцю такої заяви. Трудові відносини припиняються незалежно від того, чи видано роботодавцем наказ про звільнення працівника, чи не вчинено такої дії. Відсутність такого наказу не зобов'язує працівника надалі виконувати покладені на нього трудові обов'язки та не продовжує дії трудового договору.»
Відповідно до Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затвердженого Міністерством праці та соціальної політики України від 08.06.2001 року № 260, Державний центр зайнятості є органом, на який покладено функції реєстрації (зняття з реєстрації) трудових договорів, які укладаються із фізичними особами-роботодавцями та найманими працівниками, а також підтвердження записів, внесених фізичними особами-роботодавцями до трудових книжок працівників. Зняття з реєстрації у центрі зайнятості трудового договору можливо за умови звернення до нього обох сторін трудових відносин. У разі виникнення трудового спору між сторонами трудових відносин фізичною особою-роботодавцем та найманим працівником, а також у разі відсутності однієї із сторін у центрі зайнятості, підставою для зняття трудового договору з реєстрації є рішення суду, яке набрало законної сили, про припинення дії трудового договору.
Позивач з 2012 року не приступив до виконання своїх трудових обов'язків у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , не висловив іншим чином намірів про бажання продовження трудових відносин.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що на теперішній час трудові відносини між сторонами фактично припинені з 2012 року, однак процедура розірвання трудового договору відповідно до законодавства України про працю не виконана, тому враховуючи особливості правового регулювання зняття з державної реєстрації трудового договору, позивач позбавлений можливості самостійно зняти його з реєстрації і захистити своє порушене право, а тому з вказаних підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.24, 24-1, 38 КЗпП, ст. ст.12, 13, 81, 141, 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання трудового договору - задовольнити.
Розірвати (припинити) трудовий договір, укладений 30 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України (за власним бажанням) з 27.04.2012 року.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 09 травня 2024 року.
Суддя: Козлова Н. Ю.