Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/37/24
(заочне)
03.05.2024 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого-судді Леньо В.В., при секретарі Казимірська Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у залі суду в м. Виноградів цивільну справу за позовом ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,
На розгляд суду передано цивільну справу за вказаним позовом.
Позивач просить суд стягнути із відповідачки заборгованість за Кредитним договором №Z62.21655.005290516 від 28.05.2019 у розмірі 82137,25 грн, з яких: 36209,85 грн заборгованість за основним боргом, 14651,76 грн заборгованість за відсотками, 31275,64 грн - заборгованість за комісіями.
Вимоги позову обґрунтовано тим, що 28.05.2019 ОСОБА_1 уклала із АТ «Ідея Банк» Кредитний договір №Z62.21655.005290516. Сьомого липня 2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №07072023, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №Z62.21655.005290516 від 28.05.2019 перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Відповідно до Реєстру боржників №2 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №Z62.21655.005290516 від 28.05.2019 в сумі 82137,25 грн, з яких: 36209,85 грн заборгованість за основним боргом, 14651,76 грн заборгованість за відсотками, 31275,64 грн - заборгованість за комісіями. Позивач стверджує, що після переходу права грошової вимоги не здійснював жодних додаткових нарахувань за кредитним договором та не змінював умови кредитного договору в односторонньому порядку. Не здійснювалося нарахування штрафних санкцій. Спір в досудовому порядку не врегульовувався.
Суд отримав офіційну інформацію про те, що відповідачка зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 . Судові повістки про виклик, надіслані поштою за адресою реєстрації місця проживання відповідачки - повернуті без вручення із зазначенням «адресат відсутній за вказаною адресою». Інформація про іншу адресу проживання відповідачки у суду відсутня. Інші засоби зв'язку не вказані. Суд вжив усі можливі передбачені заходи з метою сповіщення відповідачки про судовий спір, на офіційному веб-сайті Виноградівського районного суду розміщене оголошення про виклик відповідачку у судове засідання.
Відповідачка не з'явилася в судове засідання, причин неявки суду не повідомила, клопотань не надходило. Відзив не подано.
Позивач клопотав про розгляд справи без участі його представника. Проти заочного розгляду не заперечує.
Відтак, у відповідності до порядку, встановленого ст.ст. 280-282 ЦПК України суд, приймаючи до уваги, що позивач не заперечує щодо такого вирішення справи, вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Вивчивши доводи позовної заяви, дослідивши наявні у справі письмові докази, суд вирішив наступне.
Суд встановив, що 28.05.2019 відповідачка ОСОБА_1 уклала із АТ «Ідея Банк» Договір кредиту №Z62.21655.005290516 (копія Договору кредиту та страхування на а.с.4).
Відповідно до пункту 1 Договору Банк надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: тип кредиту «ідеальний», сума кредиту 470363,00 грн, процентна ставка 15% річних, строк кредиту 36 місяців (підпункти 1.1.-1.4.)
Відповідно до пункту 1.6. датою повернення кредиту є 28.05.2022. Повернення заборгованості здійснюється на встановлений у Договорі банківський рахунок, відкритий у банку, відповідно до Графіку, викладеного в Додатку №1 до даного Договору.
Суд констатує, що відповідачці ОСОБА_1 Банк надав можливість під розписку ознайомитися із Паспортом споживчого кредиту, який містить детальну інформацію про складові загальної вартості кредиту, реальну річну процентну ставку, графік платежів. Суд з'ясував, що Паспорт споживчого кредиту одночасно виступив і Додатком №1 до Договору кредиту, як невід'ємна частина Договору (пункт4 Договору).(а.с.5)
Факт перерахування кредитних грошових коштів на вказаний у Договорі банківський рахунок підтверджено Ордером-розпорядженням №1 Про видачу кредиту позичальнику ОСОБА_1 , та Ордером-розпорядженням №2 про сплату страхового платежу.(а.с.6)
Позивач стверджує, що Позичальник за Договором кредиту допустила прострочення зобов'язань за Договором перед первісним Кредитором, унаслідок чого заборгованість за Договором кредиту станом на 07.07.2023 склала 82137,25 грн, з яких: 36209,85 грн заборгованість за основним боргом, 14651,76 грн заборгованість за відсотками, 31275,64 грн - заборгованість за комісіями. Розрахунок заборгованості відображено на а.с.10
Встановлено, що Сьомого липня 2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №07072023, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №Z62.21655.005290516 від 28.05.2019 перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ».(а.с.11-12) Відповідно до Реєстру боржників №2 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №Z62.21655.005290516 від 28.05.2019 в сумі 82137,25 грн, з яких: 36209,85 грн заборгованість за основним боргом, 14651,76 грн заборгованість за відсотками, 31275,64 грн - заборгованість за комісіями (а.с.13).
Позивач стверджує, що після переходу права грошової вимоги він не здійснював жодних додаткових нарахувань за кредитним договором та не змінював умови кредитного договору в односторонньому порядку. Не здійснювалося нарахування штрафних санкцій. Спір в досудовому порядку не врегульовувався.
Досліджені в ході судового розгляду наявні у справі докази на переконання суду у своїй сукупності є достатніми для підтвердження тієї обставини, що відповідачка на підставі Договору кредиту №Z62.21655.005290516 отримала у користування кредитні грошові кошти та допустила прострочення грошових зобов'язань із повернення кредиту та сплати процентів за користування коштами. Достовірність цих доказів не викликає у суду сумнівів. Дані обставини не спростовано.
Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Тому, у частині вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за процентами за користування кредитними грошовими коштами позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Разом із тим, складовою визначеної заборгованості позичальника за Договором кредиту №Z62.21655.005290516 є «заборгованість за комісіями».
Так, відповідно до п.1.5 Договору кредиту, під час користування Кредитом Банк надає Позичальнику послуги щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим Договором та Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата відповідно до п.5 Додатку №1 як «інші послуги банку».
Відповідно до другого пункту Розділу «Платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, обов'язкові для укладання договору» Паспорту споживчого кредиту (він же невід'ємний Додаток №1 до Договору кредиту та страхування №Z62.21655.005290516 на а.с.5) - розмір плати за обслуговування кредитної заборгованості встановлено на рівні 2,5 % щомісячно від початкової суми кредиту, тобто 30% річних від суми кредиту, що вдвічі більше ніж ціна за користування грошовими коштами.
Суд вважає умову кредитного договору про встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості нікчемною з наступних підстав.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України у редакції, чинній на час укладення кредитного договору). За змістом цього припису об'єктом зобов'язання не можуть бути лише дії, які одна зі сторін вчиняє на власну користь (пункт 27 постанови).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки (частини перша, третя статті 1054 ЦК України). Отже, суть зобов'язання за кредитним договором полягає в обов'язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов'язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти (пункт 28 постанови).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III).
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (речення перше та друге частини другої статті 215 ЦК України).
Пункт 1.5 Договору кредиту та страхування та пункт другий Розділу «Платежі та додаткові та супутні послуги кредитодавця, обов'язкові для укладання договору» Додатку №1 (він же Паспорт споживчого кредиту) - зобов'язали відповідачку придбати платну послугу з обслуговування кредиту, чим обмежили надані їй законодавством права, зумовлені забороною банку вимагати від клієнта придбання будь-яких послуг як обов'язкову умову, зокрема, для отримання кредиту.
Виходячи з припису частини третьої статті 55 Закону № 2121-III, банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Домовленість про стягнення з позичальника плати за управління кредитом суперечить приписам частини третьої статті 55 Закону № 2121-III. Тому така домовленість у кредитному договорі не зумовлює встановлення ні права банку вимагати відповідної плати, ні обов'язку позичальника її вносити. Ігнорування зазначених приписів спрямоване на заволодіння коштами позичальника всупереч імперативним вимогам закону, тобто на порушення конституційного права власності.
Отже, умова кредитного договору про стягнення з позичальника плати за управління кредитом є нікчемною згідно з частинами першою та другою статті 228 ЦК України. Тому, з огляду на чинність статті 55 Закону № 2121-III та статті 228 ЦК України умова кредитного договору про обов'язок позичальника вносити на користь банку додаткову плату за обслуговування кредиту, яка за своїм розміром є вдвічі більшою за ціну кредитних грошових коштів, залишається нікчемною, бо вона спрямована на незаконне заволодіння майном позичальника. Управління кредитом, яке нібито здійснює банк (тобто управління наданими позичальнику коштами), не становить банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї). Таке оплатне «управління» відповідає економічним потребам тільки банку (близькі за змістом висновки Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду сформулював у постановах від 27 травня 2020 року у справі № 667/10018/15-ц і від 10 березня 2021 року у справі № 308/13014/16-ц, а Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду - у постанові від 9 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц).
Тому у частині вимог про стягнення заборгованості «за комісіями» на підставі Договору кредиту №Z62.21655.005290516 у розмірі 31275,64 грн позов задоволенню не підлягає.
За подання позовної заяви майнового характеру позивач сплатив судовий збір у розмірі 2684,00 грн (а.с.26), що є судовими витратами позивача, які суд вирішує стягнути на його користь із відповідачки у зв'язку із обґрунтованістю позову у частині вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитними коштами.
На підставі викладеного, згідно ст.ст.19, 27, 83, 175, 274-275 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» код ЄДРПОУ 35625014, р/р НОМЕР_2 в АТ «ТАС Комбанк», юридична адреса: 01034, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) заборгованість за кредитним договором Z62.21655.005290516 від 28.05.2019 року в розмірі 50 861,61 (п'ятдесят тисяч вісімсот шістдесят одну) гривень 61 копійок , з яких: 36209,85 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14651,76 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» сплачену суму судового збору у розмірі 2684.00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривень 00 копійок.
В задоволенні решти вимог позову відмовити.
Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття до Закарпатського апеляційного суду.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення виготовлено 09.05.2024.
ГоловуючийВ. В. Леньо