30 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 905/534/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Росущан К.О.
та представників
позивача: Сосунов Є.В. (в режимі відеоконференції),
відповідача: Кострець Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.01.2024
та рішення Господарського суду Донецької області від 09.11.2023
у справі № 905/534/23
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська теплова електрична станція"
про стягнення 2 747 120,11 грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська теплова електрична станція"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 35 682 168,28 грн,
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» про стягнення 2 747 120, 11 грн, з яких: 2 737 893, 78 грн заборгованості та 9 226, 33 грн 3% річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором про участь у балансуючому ринку №2350-04015 від 01.10.2022.
02.08.2023 від ПрАТ «НЕК «Укренерго» надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій було зазначено, що відповідно до підписаного сторонами акта зарахування зустрічних однорідних вимог від 23.06.2023 сума основної заборгованості повністю погашена та непогашеною залишилась сума штрафних санкцій у розмірі 21 828,14 грн, яку позивач і просив стягнути з відповідача.
Від ТОВ «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» надійшла зустрічна позовна заява до ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення 15 040 796, 67 грн. В обґрунтування зустрічних позовних вимог товариство посилалось на те, що в межах виконання зобов'язань за договором про участь у балансуючому ринку №2350-04015 від 01.10.2022 протягом квітня 2023 року здійснено продаж відповідачу за зустрічним позовом балансуючої електричної енергії загальною вартістю 15 040 796, 67 грн та направлено відповідні подекадні рахунки на її оплату на електронну адресу останнього, які залишилися несплаченими.
20.07.2023 від позивача за зустрічним позовом надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог в якій він зазначив, що в процесі розгляду справи додатково виникла заборгованість відповідача за поставлену електроенергію за період травень-червень 2023 року на загальну суму 20 641 371,61 грн. Отже, з урахуванням наданої заяви, товариство просило стягнути з відповідача загальну суму боргу у розмірі 35 682 168, 28 грн, яка виникла за період з квітня по червень 2023 року.
08.11.2023 від ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» на адресу суду надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду на 12 місяців з дати набрання рішенням законної сили. В обґрунтування наданої заяви позивач посилався на скрутне майнове становище підприємства, складні умови роботи, пов'язаними з обстрілами та руйнацією. У якості доказів зазначених обставин надав звіти про фінансові результати за 2022 рік та за 1 півріччя 2023 року, витяг з Переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, затверджений наказом Міністерства енергетики України від 23.02.2023 №63.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 09.11.2023 (суддя Зельман Ю.С.) позовні вимоги ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» до ТОВ «ДТЕК Курахівська теплова енергетична станція» про стягнення 21 828, 14 грн задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» на користь ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» 3% річних у сумі 21 603,11 грн. Зустрічні позовні вимоги ТОВ «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» до ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення 35 682 168,28 грн задоволено. Стягнуто з ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь ТОВ «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» суму боргу у розмірі 35 682 168,28 грн. Вирішено провести зустрічне зарахування грошових сум, присуджених до стягнення з кожної зі сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів, на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму. Стягнуто з ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь ТОВ «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» суму боргу у розмірі 35 660 565, 17 грн. У задоволенні клопотання ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» про відстрочення виконання рішення у справі №905/534/23 відмовлено.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 (колегія суддів у складі: Хачатрян В.С. - головуючий, Гетьман Р.А., Склярук О.І.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін (переглядалось в частині: відмови у позові про стягнення 3% річних, як різниці між заявленими у заяві про зменшення позовних вимог та задоволеними судом першої інстанції при постановленні рішення у справі у сумі 255,00 грн; відмови у задоволенні заяви позивача про відстрочення виконання рішення суду на 12 місяців; задоволенні зустрічних позовних вимог).
Судами обох інстанцій встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (ПрАТ «НЕК «Укренерго») є юридичною особою, яка утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються у державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №829-р «Про погодження перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», у приватне акціонерне товариство.
ПрАТ «НЕК «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії, на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків (АР) та є оператором системи передач ОСП.
ТОВ «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» є виробником електричної енергії на підставі ліцензії, виданої відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та є постачальником послуг з балансування, ППБ.
ПрАТ «НЕК «Укренерго» було повідомлено ТОВ «ДТЕК Курахівська ТЕС» про акцептування заяви останнього про приєднання до умов договору про участь у балансуючому ринку та долучено до реєстру постачальників послуг з балансування; ідентифікатор договору №2350-04015, дата акцептування 01.10.2022.
На момент виникнення спірних правовідносин діяла редакція договору, що затверджена наказом НЕК «Укренерго» №57 від 27.01.2023.
За змістом пунктів 1.1 та 1.2 договору №2350-04015 від 01.10.2022 (далі договір у відповідній редакції), цей договір є договором приєднання в розумінні ст. 634 ЦК України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. За цим договором ППБ зобов'язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування об'єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов'язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього договору та Правил ринку.
Загальна вартість договору складається з суми придбаних та проданих обсягів електричної енергії на балансуючому ринку протягом дії цього договору та відповідно до умов цього договору (п.2.1 договору).
Пунктом 2.2 договору передбачено, що розрахунок ціни купівлі-продажу електричної енергії визначається відповідно до Правил ринку.
Для розрахунків за цим договором використовуються обсяги електричної енергії, купленої-проданої на балансуючому ринку ППБ (п. 3.1 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору виставлення рахунків та оплата платежів здійснюються відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку.
Згідно з п. 4.2 договору подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку.
Відповідно до п. 4.3 договору, якщо ППБ має заперечення до інформації, що міститься у платіжному документі, то він повинен повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку. Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП.
Згідно з п. 4.4 договору ОСП формує та направляє акт купівлі-продажу до ППБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до ППБ акта ППБ розглядає та повертає ОСП один примірник акта, підписаного зі своєї сторони.
Відповідно до п. 9.1 договору цей договір набирає чинності з моменту акцептування ОСП заяви-приєднання ППБ, про що ОСП повідомляє ППБ, і є чинним до 31 грудня поточного року включно, у якому була надана заява-приєднання.
Якщо жодна зі сторін не звернулась до іншої сторони не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах (п. 9.2 договору).
Позивач за первісним позовом посилався на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору не здійснив вчасно оплату за придбані обсяги балансуючої електричної енергії за першу декаду березня 2023 року на загальну суму 2 737 893, 78 грн, у зв'язку з чим на суму боргу було нараховано 3% річних у сумі 21 828, 14 грн (з урахуванням заяви від 02.08.2023) за період з 18.03.2023 по 22.06.2023.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на рахунки, сформовані в системі управління ринком (http//mms.ua.energy) за електричну енергію для балансування із зазначенням суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити.
У зв'язку з несплатою рахунку, позивач за первісним позовом на адресу відповідача направив вимогу про виконання умов договору про участь у балансуючому ринку від 19.04.2023, в якій вимагав здійснити оплату за придбані обсяги балансуючої електричної енергії у розмірі 27 37 893, 78 грн. Проте дана вимога відповідачем залишена без задоволення, що стало підставою для звернення з позовом до суду у даній справі.
В процесі розгляду справи позивач за первісним позовом надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій зазначив, що відповідно до підписаного сторонами акта зарахування зустрічних однорідних вимог від 23.06.2023, після подачі позовної заяви сума основної заборгованості повністю погашена та непогашеною залишилась сума нарахованих штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у сумі 21 828,14 грн.
В свою чергу, ТОВ «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» звернулось з зустрічною позовною заявою до ПрАТ «НЕК Укренерго» з вимогою про стягнення заборгованості за договором про участь у балансуючому ринку за поставлену балансуючу електроенергію за квітень 2023 року у розмірі 15 040 796, 67 грн. У подальшому позивач за зустрічним позовом надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій вказав, що в процесі вирішення спору заборгованість відповідача збільшилась з урахуванням обсягів поставок за травень-червень 2023 року. Остаточно заявлений позивачем до стягнення з відповідача за зустрічним позовом розмір основного боргу становить 35 682 168, 28 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач за зустрічним позовом посилався на те, що в межах виконання договірних зобов'язань він протягом квітня-червня 2023 року здійснив продаж відповідачу за зустрічним позовом балансуючої електричної енергії на спірну суму та направив відповідні подекадні рахунки на її оплату на електронну адресу відповідача. Також сторонами шляхом накладення електронного цифрового підпису було підписано відповідні акти купівлі-продажу балансуючої електричної енергії.
Так, на підставі укладеного між сторонами договору у період з квітня 2023 року по червень 2023 року позивачем за зустрічним позовом поставлено, а відповідачем за зустрічним позовом прийнято балансуючу електричну енергію. Сторонами підписано та скріплено печатками наступні акти купівлі-продажу балансуючої електричної енергії, які містяться у матеріалах справи: акт №БР/23/04-2350 від 30.04.2023; акт №БР/23/05-2350 від 31.05.2023; акт №БР/23/06-2350 від 30.06.2023.
Жодних зауважень щодо цих актів відповідачем за зустрічним позовом не висловлено.
Також матеріали справи містять рахунки фактури, які направлялись подекадно ТОВ «ДТЕК Курахівська ТЕС» на адресу ПрАТ «НАК «Укренерго» шляхом електронного листування за період з квітня по червень 2023 року - направлені на електронну пошту settlement@ua.energy та nес-kanc@ua.energy, що підтверджується роздруківками електронної пошти та знімків екранів комп'ютера.
В порушення умов спірного договору відповідач за зустрічним позовом взяті на себе грошові зобов'язання належним чином не виконав, що стало підставою для звернення з відповідним позовом.
Частково задовольняючи позовні вимоги ПрАТ «НАК «Укренерго» в частині стягнення 3% річних місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач при визначенні періоду розрахунку для здійснення нарахування 3% річних припустився помилки, оскільки у якості періоду такого нарахування визначив початковим періодом 18.03.2023. Проте відповідно до приписів Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа. Як встановлено, рахунок було виставлено 16.03.2023, тому кінцевою датою оплати є 18.03.2023, тобто з 19.03.2023 починається прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем. Відтак, суди застосовали початковий період такого нарахування з 19.03.2023 та здійснивши власний розрахунок 3% річних дійшли висновку, що відповідна сума 3% річних, яка підлягає стягненню, складає 21 603, 11 грн. Що ж до зустрічних позовних вимог суди дійшли висновку, що строк оплати поставленої позивачем за зустрічним позовом у квітні - липні 2023 року балансуючої електричної енергії є таким, що настав. Доказів сплати грошових коштів у сумі, заявленій позивачем за зустрічним позовом станом на дату розгляду справи відповідачем суду не надано. Відтак, з урахуванням коригування та часткової оплати до стягнення з ПрАТ «НЕК «Укренерго» підлягає 35 682 168, 28 грн. Крім цього, проаналізувавши заяву про відстрочку виконання рішення, суди дійшли висновку, що заявником не надано суду доказів наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк та наявності виняткового випадку, а саме доказів наявності тяжкого фінансового стану боржника, загрози банкрутства, відсутності коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, а також не надано доказів, які б підтверджували фактичну можливість виконання рішення у строки, зазначені заявником, тому суди відмовили у задоволенні заяви ПрАТ «НЕК «Укренерго» про відстрочку виконання рішення. Також місцевий господарський суд провів зустрічне зарахування грошових сум, присуджених до стягнення з кожної із сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів, на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму, та стягнув з ПрАТ «НЕК «Укренерго» на користь ТОВ «ДТЕК Курахівська ТЕС» суму боргу у розмірі 35 660 565,17грн.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду повністю та частково з рішенням місцевого господарського суду, ПрАТ «НЕК «Укренерго» звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 225 грн, а у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно визначено дату, з якої слід обраховувати 3% річних і правильною датою є 18.03.2023, а позивач за зустрічним позовом не надав доказів виставлення рахунків у системі управління ринком та не надав доказів накладення КЕП з боку СВБ, тому підстав для оплати у ПрАТ «НЕК «Укренерго» не виникло, законних підстав для задоволення позовних вимог немає.
Скаржником умотивовано подання касаційної скарги на підставі п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - судами попередніх інстанцій не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.03.2023 у справі № 910/9374/21, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 28.12.2019 у справі № 922/788/19, від 19.01.2022 у справі № 202/2965/21. Крім цього, скаржник посилається на наявність підстав для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у п.86 постанови від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21, п.5.37 постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21, оскільки умовами договору про участь у балансуючому ринку не визначений обов'язок розрахунку власними коштами ОСП незалежно від достатності коштів на рахунку зі спеціальним режимом використання та за приписами ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлені виключні підстави, коли ОСП може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка - у разі системних обмежень, обставини які не були встановлені судами у даних судових рішеннях.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2024 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09.04.2024 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 01.04.2024.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 27.03.2024 від ТОВ «ДТЕК Курахівська ТЕС» надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому представник просить залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
В судовому засіданні 09.04.2024 оголошено перерву у справі до 30.04.2024, про що постановлено відповідну ухвалу, в якій також виправлено допущену в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 905/534/23 описку.
Переглянувши постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів в оскарженій частині, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оскільки ПрАТ «НЕК «Укренерго не оскаржується постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів в частині розгляду вимог про відстрочення виконання судового рішення, Верховний Суд не здійснює перегляд судових рішень в цій частині.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)
При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Так у справі № 910/9374/21 Верховним Судом винесено постанову від 02.03.2023, у якій зазначено, що доводи касаційної скарги стосовно того, що судами попередніх інстанцій не досліджені зібрані у справі докази, що підтверджують формування і направлення позивачем на адресу відповідача платіжних документів, відхиляються Верховним Судом, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, обов'язком щодо формування, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку (в даному випадку ОСП та ППБ) в Системі наділений саме адміністратор розрахунків. При цьому, у розумінні положень Правил ринку ( зокрема пункти 1.1.4, 1.1.2, 1.8.1, 1.11.1, 1.11.8, 5.11.1, 5.11.2, 5.28.1, 7.2.1, 7.7.4), з урахуванням змісту Договору (пункти 4.1, 4.5, 5.3, 5.4), направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється адміністратором розрахунків (АР) через систему управління ринком. Іншого порядку та способу направлення рахунків, ані Правилами ринку, ані умовами Договору не передбачено, а тому суд вважає належним їх направлення (формування) АР у системі управління ринком. Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, будучи одночасно АР та ОСП, перебуває в цілком різних самостійних статусах учасника ринку електричної енергії, має можливість не тільки отримувати рахунки та ознайомлюватись з їх змістом у момент виставлення таких рахунків у Системі, а й проводити розрахунки за ними. Крім того, відповідачем не надано доказів неможливості ознайомлення з виставленими рахунками.
Водночас судами у справі № 905/234/23 встановлено, що на підставі укладеного між сторонами договору у період з квітня 2023 року по червень 2023 року позивачем за зустрічним позовом поставлено, а відповідачем за зустрічним позовом прийнято балансуючу електричну енергію. Сторонами підписано та скріплено печатками наступні акти купівлі-продажу балансуючої електричної енергії, які містяться у матеріалах справи: акт №БР/23/04-2350 від 30.04.2023; акт №БР/23/05-2350 від 31.05.2023; акт №БР/23/06-2350 від 30.06.2023.
Жодних зауважень щодо цих актів відповідачем за зустрічним позовом не висловлено.
Також матеріали справи містять рахунки фактури, які направлялись подекадно ТОВ «ДТЕК Курахівська ТЕС» на адресу НАК «Укренерго» шляхом електронного листування за період з квітня по червень 2023 року - направлені на електронну пошту settlement@ua.energy та nес-kanc@ua.energy, що підтверджується роздруківками електронної пошти та знімків екранів комп'ютера.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст. 7 ЦК України (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17, від 13.10.2021 у справі №923/1379/20).
Згідно з приписами п. 1.8.1 Правил ринку, відповідач за зустрічним позовом (як адміністратор розрахунків, АР), зокрема, обчислює обсяги наданих послуг на ринку електричної енергії, виставляє рахунки та стягує та оплачує платежі, передбачені цими Правилами, і здійснює всі фінансові розрахунки відповідно до розділу V цих Правил.
Відповідно до абз. 26 п. 1.1.2 глави 1.1. розділу І Правил ринку, платіжний документ - рахунок, сформований адміністратором розрахунків учаснику ринку щодо оплати ним або адміністратором розрахунків своїх фінансових зобов'язань, що виникли в результаті участі на ринку електричної енергії такого учасника ринку.
Відповідно до Правил ринку п. 7.1.1., АР встановлює регламент щодо розрахунків, у якому зазначаються формати платіжних документів і супровідних даних, що будуть надаватись в електронному вигляді.
Згідно з п. 7.2.1. глави 7.2 розділу VII Правил ринку, АР на щодекадній основі надсилає через СУР платіжний документ кожному ППБ із зазначенням суми, яка повинна бути сплачена ППБ за відповідний період за закупівлю балансуючої енергії.
АР щомісяця надсилає ППБ через СУР окремий платіжний документ із зазначенням суми плати за невідповідність, що має бути сплачена ППБ за повний місяць.
ППБ щодекадно надсилає АР платіжний документ із зазначенням суми, що повинна бути сплачена АР за відповідний період за закупівлю балансуючої енергії.
Система управління ринком (далі Система, ММS) - програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені Правилами ринку.
Згідно з п. 1.11.1 - 1.11.6 Правил ринку за допомогою системи управління ринком здійснюється управління процесами, зокрема, проведенням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів діяльності на ринку електричної енергії згідно з цими Правилами. Система управління ринком забезпечує, зокрема, проведення розрахунків на ринку, обмін інформацією з учасниками ринку. ОСП в якості відповідального оператора системи управління ринком вибирає, встановлює, експлуатує і підтримує систему відповідно до положень цих Правил. Учасники ринку мають право на доступ до інформації, що міститься в базах даних системи управління ринком, що їх безпосередньо стосується.
Судами встановлено, що через систему управління ринком були виставлені на оплату платіжні документи (рахунки-фактури) за електричну енергію для балансування, придбану відповідачем за зустрічним позовом, а саме рахунки: від 14.04.2023 №1404202300006 на суму 64 71 331,42 грн.; від 26.04.2023 року №2604202300406 на суму 2784002,63 грн.; від 04.05.2023 року №0405202300005 на суму 5785462,62 грн.; від 16.05.2023 року №1605202300200 на суму 3503443,51 грн.; від 15.06.2023 року №1506202300005 на суму 1078426,50 грн.; від 06.06.2023 року №0606202300548 на суму 1616214,70 грн.; від 26.06.2023 року №2606202300202 на суму 6717961,09 грн.; від 06.07.2023 року №0607202300205 на суму 7725325,81 грн.
Дата формування рахунків у Системі управління ринком є датою направлення рахунків (платіжних документів).
За умовами пп. 1. п. 5.3. договору позивач (ППБ) за зустрічним позовом має право отримувати від відповідача (ОСП) оплату, визначену згідно з вимогами Правил ринку, за продану ППБ на балансуючому ринку електричну енергію.
Відповідно до пп. 1 п. 5.4 договору ОСП зобов'язується: здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату проданої ППБ балансуючої електричної енергії на умовах, визначених Правилами ринку та цим договором.
За приписами п. 7.7.4 гл. 7.7 розділу VII Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.
Відтак, висновки судів обох інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2023 у справі № 910/9374/21, а посилання відповідача за зустрічним позовом на те, що позивач не надав доказів виставлення рахунків у СУР та не виконав у повному обсязі зобов'язання по наданню рахунків та підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг спростовуються висновками судів попередніх інстанцій, зробленими за результатами аналізу та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. До того ж, судами не встановлено, що ПрАТ «НЕК «Укренерго» надано докази неможливості ознайомлення з виставленими рахунками.
Вказаним також спростовуються посилання скаржника на те, що суди використали концепцію негативного доказу, яка сама по собі порушує принцип змагальності, оскільки допускає можливість вважати доведеним твердження позивача через відсутність спростування цього твердження відповідачем з відповідним посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, а також посилання скаржника на незастосування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28.12.2019 у справі № 922/788/19, від 19.01.2022 у справі № 202/2965/21.
Колегія суддів звертає увагу на те, що скаржником не спростовано того, що сторонами підписано та скріплено печатками наступні акти купівлі-продажу балансуючої електричної енергії, які містяться у матеріалах справи: акт №БР/23/04-2350 від 30.04.2023; акт №БР/23/05-2350 від 31.05.2023; акт №БР/23/06-2350 від 30.06.2023, тобто скаржник був обізнаний з обставинами відповідної купівлі-продажу електричної енергії, та, враховуючи висновки Верховного Суду у постанові від 02.03.2023 у справі № 910/9374/21, на яку сам же і посилається скаржник, відповідно до якої ПрАТ «НЕК «Укренерго» будучи одночасно АР та ОСП, перебуває в цілком різних самостійних статусах учасника ринку електричної енергії, має можливість не тільки отримувати рахунки та ознайомлюватись з їх змістом у момент виставлення таких рахунків у Системі, а й проводити розрахунки за ними, оскільки судами не встановлено, що ним надано докази неможливості ознайомлення з виставленими рахунками, Верховний Суд зазначає, що доводи скаржника спростовуються матеріалами справи та зводяться до бажання надати їм іншу оцінку ним ніж та, що здійснена судами попередніх інстанцій, повноваження з чого у Верховного Суду відсутні, а тому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем за зустрічним позовом прийнятого на себе зобов'язання по сплаті у належні строки та розмірі, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 35682168,28 грн. заборгованості є обґрунтованими, підлягають задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача за зустрічним позовом.
Що ж до посилань скаржника на неправильний розрахунок судами дати, з якої слід обраховувати 3% річних, то скаржник ніяк не обґрунтував касаційну скаргу в цій частині, не визначив які положення законодавства були неправильно застосовані судами та яких висновків Верховного Суду не враховано в цій частині (та не навів інших підстав касаційного оскарження), а тому вони не розглядаються Верховним Судом. Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги, а Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу відповідними міркуваннями, яких саме висновків Верховного Суду не було враховано апеляційним господарським судом під час прийняття оскаржуваного рішення та вирішувати чи визначено скаржником посилання на постанови Верховного Суду в якості підстав касаційного оскарження чи ні, оскільки вказане порушувало б принцип змагальності учасників справи.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Скаржник посилається на необхідність відступу від висновків Верховного Суду, викладених у п.86 постанови від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21, п.5.37 постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21, оскільки умовами договору про участь у балансуючому ринку не визначений обов'язок розрахунку власними коштами ОСП незалежно від достатності коштів на рахунку зі спеціальним режимом використання та за приписами ст.75 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлені виключні підстави, коли ОСП може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка - у разі
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
За змістом вказаної норми, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.
Верховний Суд звертає увагу, що підставою касаційного оскарження судових рішень, є обґрунтована необхідність відступлення від висновку саме щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладеного у постанові Верховного Суду, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
Верховний Суд вважає за необхідне у даній справі звернутися до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 та у постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №910/8091/20, від 24.06.2021 у справі №914/2614/13, де відзначено: «з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання».
Основним завданням Верховного Суду є забезпечення сталості та єдності судової практики. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об'єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.
Верховний Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема:
1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції);
2) ухвалення рішення Конституційним Судом України;
3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права;
4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами;
5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.
Також, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
Разом з тим, як вбачається зі змісту оскаржених судових рішень, у них відсутнє застосування висновку, викладеного у п. 86 постанови від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21, п.5.37 постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21, що є обов'язковою умовою для застосування п. 2 ч. 2. ст. 287 ГПК України. До того ж судами обох інстанцій не застосовувалися при розгляді справи положення ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії».
Крім цього, скаржником не доведено, що висновок, викладений у п. 86 постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21 та п.5.37 постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21 є помилковим, неефективним чи застосований у рішенні підхід очевидно застарів внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
Відтак зазначена заявником в касаційній скарзі підстава щодо необхідності для відступу від правової позиції Верховного Суду є необґрунтованою та не отримала свого підтвердження під час касаційного провадження.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до положень ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскільки в ході касаційного розгляду не було виявлено неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушень норм процесуального права в межах підстав касаційного оскарження, то і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у касаційному провадженні, яке відкрито з підстав, передбачених п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, також не має, у зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів підлягають залишенню без змін в оскарженій частині.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржені судові рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» залишити без задоволення.
Постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 та рішення Господарського суду Донецької області від 09.11.2023 у справі № 905/534/23 в оскарженій частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Случ О.В.