Справа № 620/18726/23 Головуючий у 1 інстанції: Баргаміна Н.М.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
07 травня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Кузьмишиної О.М.
Ключковича В.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплати пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019, 2020, 2021 роки з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 з 27.09.2023 перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням (попереднього перерахунку) пенсії за віком, тобто, за 2019, 2020, 2021 роки.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що стаття 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає, що застосування показника середньої заробітної плати (доходу) за бажанням пенсіонера враховується той який був, як під час призначення, так і під час попереднього перерахунку пенсії. Апелянт вказує, що позивач продовжував працювати після призначення йому пенсії та, згідно положень ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відпрацював 2 роки, а тому, має право на перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019-2021 роки.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує з 13.11.2016 пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
27 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з заявою про перерахунок та виплату пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019, 2020, 2021 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
На звернення ОСОБА_1 , Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області листом від 25.10.2023 повідомило, що йому проведено перерахунок пенсії з 01.03.2023 відповідно до частини четвертої статті 42 з урахуванням страхового стажу по 31.01.2023. Для обчислення пенсії врахована заробітна плата за періоди роботи з 01.06.1980 по 31.05.1985 та за даними персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 30.09.2016, яка визначена із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,17, 1,11, 1,11, 1,14 та 1,197 і становить 4998,91 грн (3764,40 грн - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки х 1,17, х 1,11, х 1,11,х 1,14 х 1,197 х 0,67507 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати позивача). Розмір пенсії позивача з 01.03.2023 та на теперішній час складає 2760,00 грн, а саме: 2386,98 грн - основний розмір пенсії (4998,91 грн х 0,47750); 135,60 грн - доплата за понаднормовий стаж 12 років (1130,00 грн х 12%); 237,42 грн - доплата до пенсії (до 2760,00 грн) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168.
Не погоджуючись вищевказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 1 вищевказаного Закону визначено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
У статті 9 Закону №1058-ІV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
У відповідності до частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV, для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
В силу вимог частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Подібні за змістом положення містяться Порядку проведення перерахунку пенсії без додаткового звернення особи відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 18.05.2018 № 10-1 (далі - Порядок №10-1), відповідно до пункту 3 якого, перерахунок пенсії проводиться пенсіонеру, який після призначення (перерахунку) пенсії:
1) продовжував працювати та має не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію або із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-IV, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії;
2) продовжував працювати і має менш як 24 місяці страхового стажу. Перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки з дня звернення за призначенням (попереднім перерахунком) пенсії.
Перерахунок проводиться з урахуванням страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) та із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Як вбачається з матеріалів справи, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області листом від 25 жовтня 2023 року відмовило позивачу у перерахунку та виплаті пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019, 2020, 2021 роки.
Відмовляючи у такому порахунку, відповідач вказав, що позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.03.2023 відповідно до частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV з урахуванням страхового стажу по 31.01.2023. Для обчислення пенсії врахована заробітна плата за періоди роботи з 01.06.1980 по 31.05.1985 та за даними персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 30.09.2016, яка визначена із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,17, 1,11, 1,11, 1,14 та 1,197 і становить 4998,91 грн (3764,40 грн - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки х 1,17, х 1,11, х 1,11,х 1,14 х 1,197 х 0,67507 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати позивача). Розмір пенсії позивача з 01.03.2023 та на теперішній час складає 2760,00 грн, а саме: 2386,98 грн - основний розмір пенсії (4998,91 грн х 0,47750); 135,60 грн - доплата за понаднормовий стаж 12 років (1130,00 грн х 12%); 237,42 грн - доплата до пенсії (до 2760,00 грн) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168.
Разом з тим, апелянт вважає, що стаття 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає, що застосування показника середньої заробітної плати (доходу) за бажанням пенсіонера враховується той який був, як під час призначення, так і під час попереднього перерахунку пенсії.
При цьому, апелянт вказує, що позивач продовжував працювати після призначення йому пенсії та, згідно положень ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відпрацював 2 роки, а тому, має право на перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019-2021 роки.
Надаючи оцінку вищевказаним доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Так, аналіз частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV свідчить, що цією нормою встановлено можливість перерахунку пенсії застрахованій особі, яка продовжувала працювати, з урахуванням додатково набутого нею страхового стажу. Такий перерахунок, на вибір пенсіонера, може здійснюватись або лише з урахуванням додатково набутого страхового стажу за умови перерахунку пенсії із заробітної плати (доходу), з якої ця пенсія була обчислена, або з урахуванням як зазначеного стажу, так і заробітної плати, яку пенсіонер отримував уже після призначення пенсії.
Частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
З огляду на викладене, під час здійснення перерахунку пенсії на підставі частини четвертої статті 42 Закону №1058-ІV у формулі визначення заробітної плати для обчислення пенсії можуть змінюватися лише показники суми коефіцієнтів заробітної плати за кожний місяць (Ск) та кількості місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати застрахованої особи (К).
Тобто, перерахунок пенсії відповідно до частини четвертої статті 42 Закону №1058-ІV здійснюється із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, та розраховується за формулою, наведеною в частині другій статті 40 цього Закону. При такому, перерахунку зазначений показник середньої заробітної плати залишається незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суд у складі Касаційного адміністративного суду, що викладена в постановах від 02 квітня 2024 року у справі № 420/19398/23 та від 13 червня 2019 року у справі №265/84/16-а.
Враховуючи вищезазначене, доводи апелянта про те, що при перерахунку його пенсії повинен застосовуватись показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за перерахунком пенсії за віком, тобто, за 2019, 2020, 2021 роки є необґрунтованими.
Посилання апелянтана постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2023 у справі № 560/15897/23, від 08.08.2022 у справі №120/910/22-а, від 01.11.2023 у справі №560/4869/23, П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №420/8256/23 та від 14.11.2023 у справі №420/13378/23, від 30.11.2023 у справі № 420/19398/23, Третього апеляційного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі №160/17122/23, Першого апеляційного адміністративного суду у постанові від 21.12.2023 у справі № 200/4303/23, а також, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі 200/5516/23, від 07.12.2023 у справі №200/6307/23, Одеського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 у справі № 420/2948/23, Рівненського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 у справі №460/10104/23, Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/9122/23, Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.06.2023 у справі №340/2334/23, Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/12557/23 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, дані судові рішення, відповідно до ст. 7 КАС України, не є джерелом права, що застосовуються судом при вирішенні справ та, виходячи з норм ч. 5 ст. 242 КАС України, їх висновки не є обов'язковими для врахування.
Крім того, колегія суддів зазначає, що постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі № 420/19398/23, на явку посилається апелянт, скасовано постановою Верховного Суд у складі Касаційного адміністративного суду від 02.04.2024.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Кузьмишина О.М.
Ключкович В.Ю.