08 травня 2024 року № 320/5844/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №101650003337 від 28 березня 2022 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з часу звернення з заявою про призначення пенсії.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено у задоволенні заяви про призначення пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідачем не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , виходячи з незначних недоліків трудової книжки. Вважає, що вказані недоліки не можуть слугувати підставою для відмови в призначенні пенсії. До трудового стажу не зараховано період навчання з 01 вересня 1977 року по 05 липня 1980 року, оскільки диплом видано на дівоче прізвище. Також не зараховано період догляду за дитиною, оскільки по батькові матері, зазначене в свідоцтві про народження дитини не відповідає паспортним даним, не зважаючи на той факт, що відповідачу надано необхідні підтверджуючі документи.
Позивач вважає такі дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області протиправними та такими, що порушують її права.
13 липня 2022 року Київським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 листопада 2023 року справа №320/5844/22 передана на розгляд судді Кочановій П.В.
13 листопада 2023 року Київським окружним адміністративним судом справу прийнято до провадження, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Сторони повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідачем надано до суду відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому відповідач просить відмовити в позові з підстав правомірності відмови в призначенні пенсії, зазначивши підстави аналогічні тим, які визначені в рішенні №101650003337 від 28 березня 2022 року.
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_3 ).
14 березня 2022 року позивач звернулася із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV. До заяви долучено копію трудової книжки НОМЕР_1 від 07 січня 1982 року та інші документи необхідні для призначення пенсії.
На дату звернення із заявою про призначення пенсії позивач досягла віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
До страхового стажу позивача, відповідно до витягу з форми РС-право, зараховані періоди роботи (в т.ч. і відповідно трудової книжки, з урахуванням наданих уточнюючих довідок): з 06 січня 1982 року по 18 червня 1982 року; з 01 листопада 1994 року по 14 квітня 2001 року; з 15 травня 2001 року по 10 травня 2002 року, з 13 травня 2002 року по 31 серпня 2004 року, з 01 жовтня 2004 року по 02 лютого 2010 року. Загальний страховий стаж позивача становить 15 років 06 місяців 13 днів.
Рішенням №101650003337 від 28 березня 2022 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, оскільки страховий стаж складає не 29 років, а лише 15 років 06 місяців 13 днів (а.с.7-8).
До страхового стажу не зараховано:
1) період роботи з 16 липня 1982 року по 31 жовтня 1994 року, оскільки запис про зміну прізвища власника трудової книжки внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року №58, уточнюючих довідок не надано;
2) період навчання з 01 вересня 1977 року по 05 липня 1980 року, оскільки диплом видано на дівоче прізвище;
3) період догляду за дитиною, оскільки по батькові матері, зазначене в свідоцтві про народження дитини не відповідає паспортним даним.
Означені періоди є спірними в даній справі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 1 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Абзацом 1 частини першої статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (абзац 1 частини другої статті 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до пункту першого статті 26 Закону № 1058-IV із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03 жовтня 2017 року особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: […] з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років […].
Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з підпунктами 2.10 та 2.11 пункту 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року № 162 (далі - Інструкція №162) відомості про працівника записуються на першій сторінці титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіті також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т. п.). Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підстав документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до пунктів 2.4, 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.
За змістом наведених норм відповідальним за заповнення трудової книжки, у тому числі і внесення до неї записів на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, є підприємство - роботодавець.
Отже, незарахування періодів роботи позивача, які визначені трудовою книжкою НОМЕР_1 від 07 січня 1982 року з тих підстав, що на титульній сторінці трудової книжки не зазначено дату видачі паспорта, на підставі якого внесено запис про зміну прізвища, є необґрунтованим, оскільки позивач не може нести відповідальність за дії роботодавця.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
При цьому, суд зазначає, що на титульній сторінці трудової книжки позивача відображено необхідні складові, передбачені підпунктами 2.10 та 2.11 пункту 2 Інструкції №162, відображені відомості про особу, яка вчинила ці записи, міститься підпис цієї особи, а всі записи завірені печаткою підприємства.
За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Враховуючи наведене, суд вважає, що недоліки оформлення трудової книжки відповідачем виявлені вірно, але вони не можуть вважатися достатньою підставою для відмови позивачеві у визначенні загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.
Тому, на переконання суду, всі періоди роботи. які зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 від 07 січня 1982 року мають бути зараховані до страхового стажу позивача.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01 вересня 1977 року по 05 липня 1980 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту «д» частини третьої статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Судом встановлено, що період навчання позивача в Старооскольському кооперативному технікумі з 01 вересня 1977 року по 05 липня 1980 року підтверджується дипломом серії НОМЕР_4 від 05 липня 1980 року (а.с. 12), який виданий на дівоче прізвище « ОСОБА_2 ».
В матеріалах справи наявна довідка про укладення шлюбу між гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 .
Відповідно до експертного висновку №056/270-m від 14 лютого 2022 року, сформованого кандидатом філологічних наук Українського бюро лінгвістичних експертиз Національної академії наук України ОСОБА_5 : «прізвище ОСОБА_6 (паспорт, запис ОСОБА_1 ; паспорт, запис ОСОБА_7 ), а також рос. ОСОБА_8 (паспорт, запис російською мовою ОСОБА_1 ) та рос. ОСОБА_9 (довідка про укладення шлюбу, запис російською мовою ОСОБА_3 , ОСОБА_10 ) попри розбіжності є ідентичними».
Суд також враховує ту обставину, що діловодство в радянські часи велося російською мовою, через що могла допускатися плутанина в написанні імен, прізвищ, зокрема при перекладі з російської мови на українську і навпаки.
З урахуванням викладеного, період навчання з 01 вересня 1977 року по 05 липня 1980 року має бути зараховано до страхового стажу позивача.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Отже, час догляду за дитиною у період до 01 січня 2004 року зараховується до страхового стажу непрацюючій матері (до досягнення нею 3-річного віку) чи працюючій особі, якій у встановленому законом порядку надана відповідна відпустка по догляду за дитиною до 3-річного віку.
В матеріалах справи наявне свідоцтво про народження ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) НОМЕР_5 від 12 листопада 1980 року, яке не взято до уваги відповідачем з тих підстав, що по батькові матері, зазначене в свідоцтві про народження дитини не відповідає паспортним даним.
Разом з тим, відповідно до експертного висновку №056/220-m від 08 лютого 2022 року, сформованого кандидатом філологічних наук Українського бюро лінгвістичних експертиз Національної академії наук України О.І. Михальчуком: «імена по батькові ОСОБА_12 (паспорт, запис ОСОБА_1 ), рос. СТЕФАНОВНА (свідоцтво про народження, запис російською ОСОБА_13 ) та ОСОБА_14 (свідоцтво про народження ОСОБА_11 , запис мати ОСОБА_1 ) є ідентичними».
Таким чином, період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку має бути враховано до страхового стажу позивача, з урахуванням відомостей трудової книжки НОМЕР_1 від 07 січня 1982 року.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком з часу звернення з заявою про призначення пенсії, суд зазначає наступне.
За змістом статті 81 Закону №1788 призначення і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України а тому відповідач має виключну компетенцію в питаннях призначення, перерахунку та виплати пенсії позивачеві.
Комітетом Міністрів Ради Європи розроблені Рекомендацій № К (80) 2 для держав-членів стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган з кількох юридично допустимих рішень обирає те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це законодавча встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу і верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Відповідно до пункту 4 частини другої, частини четвертої статті 245 КАС України у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, втручання суду в повноваження суб'єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги щодо зобов'язання здійснити призначення пенсії за віком задоволенню не підлягають, оскільки вони входять до дискреції відповідача, а не суду.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відтак, з метою захисту прав позивача, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов'язано із прийняттям відповідачем рішення №101650003337 від 28 березня 2022 року про відмову в призначенні пенсії, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача №101650003337 від 28 березня 2022 року про відмову у призначенні пенсії позивачу та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 14 березня 2022 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , період навчання з 01 вересня 1977 року по 05 липня 1980 року, період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_3 , з урахуванням висновків суду.
При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім в означеній частині позовних вимог, враховуючи обставини по справі.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Підсумовуючи, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Таким чином, судовий збір у розмірі 744,30 грн. (75%) підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №101650003337 від 28 березня 2022 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, адреса: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) від 14 березня 2022 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , період навчання з 01 вересня 1977 року по 05 липня 1980 року, період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_3 , з урахуванням висновків суду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, адреса: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 744 (сімсот сорок чотири гривні) 30 коп.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 8 травня 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кочанова П.В.