Справа № 2-а-1117/10
22 вересня 2010 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Наумової І.Й., при секретарі Фіркалової І.Ю., за участю позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ВДАІ Якимівського району в Запорізькій області Сулейманова Андера Куршатовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
В квітні 2010 року позивач ОСОБА_1. звернувся до Комунарського районного суду м.Запоріжжя з адміністративним позовом до інспектора ВДАІ Якимівського району в Запорізькій області Сулейманова А.К. про скасування постанови про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.03.2010 року інспектором ВДАІ Якимівського району в Запорізькій області Сулеймановим А.К. відносно ОСОБА_1 винесено постанову серії АР № 092971 про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Суть адміністративного правопорушення полягала в тому, що позивач 25.03.2010 року о 09 годині 49 хвилин на а/м Харків-Сімферополь, керуючи автомобілем Мітцубісі державний номер НОМЕР_1, в зоні дії знаку 3.29 (не більше 50 км) рухався зі швидкістю 78 км/год, чим порушив п.12.9 ПДР України. Швидкість вимірювалась приладом «Візир» № 0711208, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст.122 КУпАП .
Позивач вважає дії інспектора Сулейманова А.К. протиправними, а винесену ним постанова АР №092971 по справі про адміністративне правопорушення від 25.03.2010 року незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки виносячи постанову АР № 092971 по справі про адміністративне правопорушення від 25.03.2010 року інспектор проводив фіксацію за допомогою приладу « Візир», який визнано незаконним постановою Адміністративного суду м. Києва від 19.02.2010 року, не залучив свідків, які знаходились в автомобілі позивача.
В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлен належним чином, про причину неприбуття не повідомив, письмових пояснень чи заперечень не надав, тому суд, відповідно до вимог ч.4 ст.128 КАС України, вирішує справу на підставі наявних у справі доказів.
На підставі ст.86 КАС України, оцінивши безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно досліджені у судовому засіданні докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.122 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність настає за: перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням є (проступок) протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Судом встановлено, що 25.03.2010 року інспектором ВДАІ Якимівського району в Запорізькій області Сулеймановим А.К. відносно ОСОБА_1 винесено постанову серії АР № 092971 про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с.7) .
В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази про вчинення позивачем адміністративного проступку, як-то передбачено статтею 251 КУпАП України, а саме будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено, що в даному випадку виявлення адміністративно правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, так як відповідачем документів та матеріалів, які можуть бути використані як докази у справі, не надано.
В матеріалах справи відсутні докази, що позивач перевищив встановлене обмеження швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину .
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення(вчинення дії); безсторонньо(неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення(дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що під час постанови, інспектор ДАІ Сулейманов А.К . не дотримався вимог ст.280 КУпАП, а саме при розгляді справи про адміністративне правопорушення не з'ясував: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи вина дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, чим порушив право позивача.
Згідно ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, що інспектором при винесенні штрафу не було враховано.
На думку суду, стягнення, застосоване інспектором ДАІ Сулеймановим А.К. не відповідає ступеню вини позивача. При їх винесенні посадовою особою ДАІ не враховано характер та ступінь провини, обставини, що пом'якшують його вину, а саме той факт, що позивач притягається до адміністративної відповідальності вперше, своїми діями аварійну ситуацію на дорозі не створив та іншим учасникам дорожнього руху не завадив.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно з ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Крім цього, ч. 3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги, а відповідно до ч. 4 коментованого кодексу, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Задовольняючи позов, суд враховує, що до протоколу про адміністративне правопорушення від 25.03.2010 року не додані пояснення свідків правопорушення, фото-відео фіксація не застосовувались.
Оскільки справу було розглянуто на місці, було порушено право ОСОБА_1, передбачене ст.268 КУпАП, а саме: під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого спеціаліста в галузі права.
У зв'язку з викладеним вище, суд приходить до висновку, що постанова про накладання адміністративного стягнення підлягає скасуванню, у зв'язку з тим, що факти, викладені у зазначених протоколі та постанові не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, і під час розгляду справи були порушені права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Підстав для відмови у задоволенні позову у суду не має.
Відповідно до ч. 5 ст. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 9-11, 70-71, 86-88, 158-163 КАС України, 288, 293 КУпАП, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ВДАІ Якимівського району в Запорізькій області Сулейманова Андера Куршатовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову АР № 092971 від 25.03.2010 року винесену інспектором ВДАІ Якимівського району в Запорізькій області Сулеймановим Андером Куршатовичем, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає, набирає законної сили з моменту постановлення.
Суддя І.Й. Наумова