543/25/24
2/543/107/24
(заочне)
08.05.2024 селище Оржиця
Оржицький районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Гришка О.Я., з участю секретаря судового засідання Федорини А.А., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Якимової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про встановлення факту, що має юридичне значення (встановлення факту народження на тимчасово окупованій території),
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом.
У позовній заяві ОСОБА_1 вказала, що 19 червня 2002 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений шлюб. 01.12.2015 позивач народила дитину - хлопчика. Враховуючи те, що дитина була народжена на тимчасово окупованій території України, свідоцтво про народження було видано на бланку державногозразка, але актовий запис про народження дитини не був внесений до Державного реєстру актів цивільного стану громадян України.
Здійснити реєстрацію факту народження сина та отримати свідоцтво про народження в позасудовому порядку позивач не може, оскільки документи, що підтверджують народження дитини, видані окупаційними органами.
Позивач вказує, що на момент народження сина вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .
Посилаючись на вищевикладені обставини ОСОБА_1 просила суд встановити факт народження ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В судовому засіданні позивач позов підтримала у повному обсязі, позивач та представник позивача в своїх поясненнях посилалися на обставини, викладені у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, відзиву щодо позову не подав.
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, показання свідка, дослідивши докази і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення (встановлення факту народження на тимчасово окупованій території) підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 19 червня 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб (а.с. 3).
До позовної заяви додано копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_1 , в якому зазначено, що воно видане Виконавчим комітетом Вахрушевської міської ради міста Красний Луч Луганської області 08.12.2015 (а.с. 6). Однак, у повідомленні Коломийського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вказано, що наказом Міністерства юстиції України від 05.11.2014 № 1847/5 «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 17.06.2014 року № 953/5» було тимчасово призупинено проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та видачу витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян окремими відділами державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходилися на тимчасово окупованій території Луганської області, зокрема в місті Луганськ. Офіційне оприлюднення вищевказаного наказу відбулося 21.11.2014 року в Офіційному віснику України. У повідомленні вказано, що за даними Державного реєстру актів цивільного стану актовий запис про народження стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутній (а.с. 7).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Частинами третьою-четвертою статті 49 Цивільного кодексу України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно частини першої статті 122 Сімейного кодексу України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Статтею 133 Сімейного кодексу України передбачено, що якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України. Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі.
Підставою для здійснення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров'я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров'я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Медична консультаційна комісія видає документ про народження у разі встановлення факту народження жінкою дитини. За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження (стаття 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).
У частині другій статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Згідно з частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
У абзаці сто двадцять шостому пункту 8 глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940 (далі - Правила № 52/5), зазначено, що державну реєстрацію народження на підставі рішення суду про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України проводить відділ державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення суду в день надходження такого рішення в паперовій формі або будь-який відділ державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника в день отримання рішення суду у спосіб, передбачений абзацами п'ятим, шостим пункту 3 глави 1 розділу II цих Правил.
Згідно з підпунктом «в» пункту 12 глави 1 розділу III Правил № 52/5 у разі встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України підставою для внесення відомостей про батьків дитини є відповідне рішення суду, яким встановлені такі дані.
Наведені положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» доводять, що документи, видані на тимчасово окупованій території України незаконними органами та їх посадовими чи службовими особами, є недійсними і не створюють правових наслідків, за винятком документів, що підтверджують, зокрема факт народження.
Водночас Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правила № 52/5 не містять спеціальної норми права щодо порядку державної реєстрації народження на тимчасово окупованій території України відповідними органами державної реєстрації актів цивільного стану без рішення суду про встановлення такого факту, що унеможливлює встановлення факту народження та здійснення державної реєстрації народження в позасудовому порядку.
У так званій «Обмінній карті пологового будинку, пологового відділення лікарні», виданій окупаційною адміністрацією, зазначено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 народила дитину - хлопчика (а.с. 4-5).
У інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 квітня 2016 року № 9-1130/0/4-16, зазначено, що під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до законодавства України має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини, а також Молдови та Росії. В цих справах Європейський суд з прав людини, грунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх договірних сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої договірної сторони. Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою невизнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає у тому, що не можуть визнаватись недійсними всі без виключення документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей та шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоду особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський суд з прав людини зазначив, що, виходячи з інтересів мешканців, які проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать. Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами тощо), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду таких справ.
Свідок ОСОБА_7 , допитаний в судовому засіданні, показав, що він добре знає позивача, відповідача та сина позивача ОСОБА_4 , бо раніше проживав з ними в одному місті. Вони проживали у місті Боково-Хрустальне Луганської області на сусідніх вулицях. Свідок вказав, що йому достеменно відомо, що позивач та відповідач перебували у шлюбі на момент народження сина позивача ОСОБА_4 . Свідок пояснив, що позивач народила сина ОСОБА_4 і переїхала з ним до Лубенського району, де вони проживають і на даний час. Свідкові це відомо, оскільки він проживає в тому ж населеному пункті, що і позивач, і бачить позивача та її сина ОСОБА_4 практично щодня.
Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин справи та з урахуванням доказів, що подані на підтвердження позовних вимог, є підстави для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення (встановлення факту народження на тимчасово окупованій території).
Керуючись ст. 49 ЦК України, ст. 122, 133 Сімейного Кодексу України, ст. 12, 13, 81, 141, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. 13 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст. 4, 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», суд
Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про встановлення факту, що має юридичне значення (встановлення факту народження на тимчасово окупованій території) - задовольнити.
Встановити факт народження ОСОБА_4 в м. Боково-Хрустальне Ровеньківського району Луганської області, Україна, 01 грудня 2015 року, батьком якого у відповідності до ч. 1 ст. 122 Сімейного кодексу України є громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (народився в селі Литвинівка Біловодського району Луганської області, РНОКПП НОМЕР_3 ), а матір'ю - громадянка України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Рішення підлягає негайному виконанню.
За ч. 1 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 354 ЦПК України, учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
За ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складене 08.05.2024.
Суддя