Справа № 529/119/24
Провадження № 2/529/147/24
30 квітня 2024 року Диканський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді - Кириченко О.С., розглянувши в приміщенні суду в селищі Диканька Полтавської області у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Коллект Центр” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю “Коллект Центр” звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами. В обґрунтування позову вказано, що 03.05.2021 року між ТОВ “Маніфою” та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики № 2254686. Відповідач взяті на себе зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. 13 жовтня 2021 року між ТОВ “Маніфою” та ТОВ “Вердикт Капітал” було укладено договір факторингу № 13/10-2021, а потім в свою чергу ТОВ “Вердикт Капітал” відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 відступило право вимоги ТОВ “Коллект Центр”, відповідно до якого позивач набув право вимоги, зокрема, за вищевказаним договором позики від 03.05.2021. Заборгованість відповідача ОСОБА_1 з урахуванням принципу розумності, співмірності і пропорційності за яким складає у загальному розмірі 25 385,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 20 385,00 грн - заборгованість за відсотками.
В подальшому, 23.04.2021 року між ТОВ “Авентус Україна” та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 4044544. 30 грудня 2021 року між ТОВ “Авентус Україна” та ТОВ “Вердикт Капітал” було укладено договір факторингу № 30-12/2021-21, а потім в свою чергу ТОВ “Вердикт Капітал” відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 відступило право вимоги ТОВ “Коллект Центр” відповідно до якого позивач набув право вимоги, зокрема, за вищевказаним договором про надання споживчого кредиту від 23.04.2021. Заборгованість відповідача ОСОБА_1 за яким складає у загальному розмірі 66 276,21 грн, з яких: 20 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 45 600,00 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення прав вимоги, 95,05 грн - нараховані 3% річних та 584,16 грн - інфляційні втрати.
Всі вказані суми заборгованості були нараховані первинними кредиторами - ТОВ “Маніфою” та ТОВ “Авентус Україна”. Посилаючись на те, що відповідачем були проігноровані вимоги щодо погашення заборгованості за вказаними договорами, надіслані як первинними кредиторами, так і новим кредитором, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у загальному розмірі 91 661,21 грн, сплачені судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 3 028,00 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 17 000,00 грн.
Ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області від 08.02.2024 вказаний позов прийнято до провадження і справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та без проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідач ОСОБА_1 надав суду відзив в якому частково визнав позовні вимоги позивача. При цьому, в обгрунтування свого відзиву вказав, що дійсно, 23.04.2021 між ним та ТОВ “Авентус України”, був укладений договір №4044544 про надання споживчого кредиту на суму 20 000,00 грн на 30 днів під 1,9% в день і цю суму кредиту він отримав на свій картковий рахунок в АТ КБ “ПриватБанк”. Також, 03.05.2021 між ним і ТОВ “Маніфою” був укладений договір позики №2254686 на суму 5 0,00,00 грн, на 27 днів під 0,995% від суми позики за кожен день. Позивачем надано дані, що за позику в сумі 5 000 грн. він сплатив ТОВ “Маніфою” 30.05.2021 в рахунок погашення боргу 1 343,25 грн., а також ТОВ “Авентус Україна” в рахунок погашення 20 000,00 грн. ним було сплачено 23.05.2021 - 5 700,00 грн. Інших проплат по заборгованості в подальшому він не здійснював через військовий стан в Україні. Про подальші дії первісних кредиторів, а також “Фактора” ТОВ “Вердикт Капітал” та позивача йому не було нічого відомо, ніхто його письмово не повідомляв.
Також, відповідач вказав, що на його думку має місце прострочення кредитора (ст. 613 ЦК України), яке полягає у невчиненні позивачем дій що встановлені договором, а саме, повідомити боржника не пізніше 10 днів (до 21.01.2023) про зміну кредитора, що в свою чергу перешкоджало боржнику виконати свої обов'язки (навіть частково), а з іншого боку сприяло штучному збільшенню заборгованості (відсотки за кредитом - 0,995% за кожен день прострочки від суми, позики. Відповідач вважає, що його вини в тому, що ТОВ “Вердикт Капітал” з 13.10.2021 по 10.01.2023 не повідомляв боржника, що змінився кредитор, немає, а за цей період штучно, за рахунок відсотків, суттєво збільшувалась заборгованість позивача по договору позики від 03.05.2021 № 2254686 та аналогічно, по споживчому кредиту з 30.12.2021 по 10.02.2023.
Відповідач вважає, що проценти, які хоче отримати позивач, є його доходами, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено, тобто є збитками позивача. Виходячи з цього, він вважає, що є підстави для зменшення розміру збитків, так як наявні в матеріалах справи докази, свідчать, що кредитор з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання.
На думку відповідача, є підстави звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, а саме за несплачені відсотки. І тому, вважає, що розумним і справедливим буде повернути тільки тіла кредиту з урахуванням проведених раніше по них виплатах.
Також, відповідач вказав, що позивачем неправомірно нараховано 3% річних та інфляційні втрати які в період дії воєнного стану не передбачені і позичальник звільняється від такої відповідальності.
Відповідач вважає, що розмір витрат на надану правову допомогу позивачу в сумі 17 000 грн є необгрунтованим та непропорційним, тому як справа є малозначною і розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, і в матеріалах справи відсутній детальний опис надання послуг.
Тому, відповідач вказує, що визнає позов частково саме в частині стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту в загальній сумі 25 000 грн з урахуванням сплачених коштів в сумі 1343,25 грн та 5 700 грн. Щодо заборгованості по відсотках, по нарахованих 3% річних та інфляційні втрати відповідач не визнає та витрати на правничу допомогу визнає частково в сумі 3750 грн.
Представник позивача ТОВ “Коллект Центр” надав суду відповідь на відзив в якому вказав, що оплата договору відступлення прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 повинна бути проведена протягом 1065 днів відповідно до вимог п.7.2 вказаного договору, а тому такий строк ще не настав.
Також, представник позивача вказав, що відповідач не був позбавлений можливості відповідно до статті 15 Закону України “Про споживче кредитування” відмовитися від договору протягом 14 календарних днів від дати його укладення шляхом повідомлення банку в письмовий формі з одночасним поверненням грошових коштів, одержаних згідно з цим договором та сплати процентів за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит. Проте, у вказаний строк відповідач від договору не відмовлявся, жодних заперечень щодо його змісту не висловлював, що свідчить про його згоду з умовами укладеного договору.
Тобто, позичальник був ознайомлений із умовами укладеного договору, а будь які законні підстави для звільнення від сплати відсотків за користування кредитними коштами в останнього відсутні.
Тому, представник позивача просив позовні вимоги ТОВ “Коллект Центр” задоволити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 надав суду заперечення в обгрунтування яких вказав, що категорично заперечує проти стягнення з нього відсотків нарахованих позивачем. При цьому, відповідач вказав, що відповідно до його розрахунку його борг по відсотках складає в сумі 5700 грн., а по тілу кредиту 25 000 грн. Тому, він визнає позов в частині стягнення з нього боргу по вказаних договорах в загальній сумі 30 700 грн. Також, відповідач знову наголошує на тому, що він визнає частково вимоги про стягнення з нього витрат на правову допомогу саме в сумі 3 750 грн., тому як на його думку є сумніви щодо правомірної діяльності зазначених юридичних осіб на ринку фінансових послуг.
Враховуючи, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та без проведення судового засідання, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03 травня 2021 року між ТОВ “Маніфою” та відповідачем ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір позики № 2254686 /а.с. 6-9/.
Також, разом з договором відповідачем було підписано електронним підписом розрахунок за договором, паспорт позики /а.с. 9, 10, 13, 14/.
За умовами договору позики відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 5 000 грн, строком користування на 27 днів до 30.05.2021, з фіксованою відсотковою ставкою за користування кредитними коштами 1,99000%.
В подальшому між ТОВ “Маніфою” та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №1 від 30.05.2021 до вказаного договору позики, якою було погоджено продовження строку позики на 30 днів, до 29 червня 2021 /а.с. 11/
13 жовтня 2021 року між ТОВ “Маніфою” та ТОВ “Вердикт Капітал” було укладено договір факторингу № 13/10-2021, а в подальшому 10 січня 2023 між ТОВ “Вердикт Капітал” та ТОВ “Коллект Центр” укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого позивач останнім набув право вимоги, зокрема, і за вищевказаним договором № 2254686 від 03.05.2021, укладеним між ТОВ “Маніфою” та ОСОБА_1 , що підтверджується наявним у матеріалах справи копією вказаних договору факторингу, договору про відступлення права вимоги, акту прийому-передачі Реєстру Боржників та витягом з Реєстру боржників до вказаних договорів /а.с. 38-41, 48, 50-58, 59/.
Згідно до витягу з Реєстру боржників за договором позики, укладеними між ОСОБА_1 та ТОВ “Маніфою” № 2254686 від 03.05.2021 ТОВ “Коллект Центр” набув права грошової вимоги з відповідача в загальній сумі 83 585,00 грн. з яких: 5 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 78 585,00 грн. - сума заборгованості за відсотками /а.с. 59/.
Також, судом встановлено, що 23 квітня 2021 року між ТОВ “Авентус Україна” та відповідачем ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про надання споживчого кредиту № 4044544 /а.с. 15-19/.
Також, разом з вказаним договором відповідачем було підписано електронним підписом графік платежів та паспорт споживчого кредиту /а.с. 19-22/
За умовами вказаного договору відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 20 000 грн, строком на 30 днів, з стандартною відсотковою ставкою за користування кредитними коштами в розмірі 1.90%.
30 грудня 2021 року між ТОВ “Авентус Україна” та ТОВ “Вердикт Капітал” було укладено договір факторингу № 30-12/2021-21, а в подальшому 10 січня 2023 між ТОВ “Вердикт Капітал” та ТОВ “Коллект Центр” укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого позивач останнім набув право вимоги, зокрема, і за вищевказаним договором № 4044544 від 23.04.2021, укладеним між ТОВ “Авентус Україна” та ОСОБА_1 , що підтверджується наявним у матеріалах справи копією вказаних договору факторингу, договору про відступлення права вимоги, акту прийому-передачі Реєстру Боржників та витягом з Реєстру боржників до вказаних договорів /а.с. 43-47, 49, /.
Згідно до витягу з Реєстру боржників за договором позики, укладеними між ОСОБА_1 та ТОВ “Авентус Україна” № 4044544 від 23.04.2021 ТОВ “Коллект Центр” набув права грошової вимоги з відповідача в загальній сумі 865 600,00 грн. з яких: 20 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 45 600,00 грн. - сума заборгованості за відсотками /а.с. 49/.
Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 не погасив заборгованість в сумі 25 385,00 грн, яка була зменшена позивачем згідно умов договору № 2254686 та заборгованості в загальній сумі 66 276,21 грн. згідно умов договору № 4044544 ні первісним кредиторам, ні позивачу.
Крім цього, позивачем у порушення умов Договору про надання споживчого кредиту №4044544 від 23.04.2021, щодо неналежного виконання своїх зобов'язань нараховано 3% річних в сумі 92,05 грн та інфляційні витрати - 584,16 грн.
Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Таким чином, після укладення ряду договорів факторингу у спірних правовідносинах змінився кредитор і позивач набув право вимоги до відповідача.
За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
В статті 3 Закону України “Про електрону комерцію” зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис”.
Нормою статті 11 ЗУ “Про електронну комерцію” передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Також, приписами ст. 12 цього закону, передбачено поняття “підпис у сфері електронної комерції”. Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис”, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно ст.640 ЦК - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно ст. 642 ЦК - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Як вбачається зі змісту укладених договорів, обидва підписані за допомогою електронного підпису, а згідно наданої інформаційної довідки, грошові кошти за договором перераховані на картковий рахунок відповідача.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 в своїх запереченнях визнав позов в частині стягнення з нього тіла кредиту, при цьому не виконав вцілому свої зобов'язання за спірними договорами № 2254686 та № 4044544, суд доходить висновку про стягнення з нього на користь ТОВ “Коллект Центр” заборгованість за тілом кожного кредиту в сумі 5 000 грн та в сумі 20 000 грн, тому в цих вимогах позов підлягає до задоволення.
Щодо нарахування відсотків, то суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Суд вважає хибними твердження позивача про те, що проценти за “користування кредитом” нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння позивачем правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05.04.2023 року по справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора яку вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Суд, дослідивши договір позики № 2254686 від 03.05.2021 року та договір №4044544 від 23.04.2021 встановив, що умови вказаних договорів, на яких ТОВ “Коллект Центр” ґрунтує свої вимоги зі сплати процентів, розташовані в розділах договорів, які регулюють правомірну поведінку сторін.
Як слідує з наданих ТОВ “Коллект Центр” розрахунків, проценти за період поза межами строку кредитування позикодавці нараховують саме як проценти за “користування кредитом”, а не як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України.
З наданих ТОВ “Коллект Центр” розрахунків слідує, що за період поза межами строку кредитування, позикодавці продовжували нараховувати саме проценти за “користування кредитом”.
Вказане вище унеможливлює тлумачення нарахованих ОСОБА_1 процентів за “користування кредитом” поза межами строку кредитування як міри відповідальності на підставі статті 625 ЦК України та, як наслідок - унеможливлює задоволення позивних в частині стягнення заявлених процентів, нарахованих поза межами строку кредитування.
Як встановлено судом, строк кредитування був погоджений сторонами та становив за договором № 2254686 - 27 днів, який потім було продовжено ще на 30 днів та за кредитним договором № 4044544 - 30 днів. Доказів того, що позичальник і надалі ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.
Частиною 3 ст. 21 ЗУ “Про споживче кредитування” від 15.11.2016 року № 1734-VIII в редакції чинній на момент виникнення правовідносин визначено, що сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
За порушення виконання споживачем зобов'язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача.
Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов договору про споживчий кредит № 2254686 становить - 5 671,50 грн. (5 000/100х1,99000х57). При цьому, з урахуванням часткової сплати відповідачем цих відсотків за вказаним договором в сумі 1343, 25 грн., до сплати становить 4328,25 грн.
В свою чергу, розмір відсотків відповідно до умов договору позики № 4044544 становить - 11 400 грн. (20 000/100х1,90х30). При цьому, з урахуванням часткової сплати відповідачем цих відсотків за вказаним договором в сумі 5 700,00 грн., до сплати становить 5 700,00 грн.
Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов'язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі. Відтак, наданий позивачем витяг з реєстру боржників до договору факторингу та договору відступлення права вимоги не можуть вважатися належним доказом наявності такої заборгованості.
В частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 584,16 грн. та 3 % річних в розмірі 92,05 грн, які нараховані за договором про надання споживчого кредиту №4044544 суд виходить з такого.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проте, суд, звертає особливу увагу, що з 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, в Україні введено та в подальшому продовжено режим воєнного стану.
Відповідно до Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану” розділ “Прикінцеві та перехідні положення” Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18 і 19 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Але, відповідно до наявних в матеріалах справи розрахунків інфляційних втрат та 3%річних вбачається, що вони виконані за період з 30.12.2021 по 23.02.2022, тобто за два місяці до початку дії воєнного стану і тому вимога про стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми інфляційних втрат в сумі 584,12 грн та 3% річних - 92,05 грн підлягає задоволенню.
Крім цього, суд не бере до уваги посилання відповідача про не правомірність діяльності юридичних осіб - ТОВ “Маніфою” та ТОВ “Авентус Україна”, тому як на спростування цього матеріали справи містять докази щодо виданих Ліцензій вказаним організаціям.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача ОСОБА_1 судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 133 ПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім іншого, позивач на відшкодування понесених ним судових витрат також просив стягнути з відповідача 17000,00 грн. витрат на правову допомогу підтверджених договором № 02-01/2023 про надання правової допомоги /а.с. 71, 72/, прайс-листом щодо опису наданих видів послуг та ціну роботи /а.с. 73/, платіжною інструкцією №0406010000 від 10.01.2024 щодо оплати послуг за надану правову допомогу відповідно до вказаного договору на загальну суму 52 000,00 грн /а.с. 74/, заявкою на надання юридичної допомоги №910 з описом наданих послуг та ціни за їх виконання на загальну суму 17 000,00 грн. Та підписаним витягом з Акту №3 про надання юридичної допомоги з детальним описом наданих послуг та їхньої вартості /а.с. 76/.
Згідно з ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до вимог ч.1 та п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати (зокрема, витрати на професійну правничу допомогу), пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Беручи до уваги заперечення відповідача ОСОБА_1 та враховуючи, що позовні вимоги ТОВ “Коллект Центр” підлягають частковому задоволенню, суд приходить до висновку, що у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір та витрати на правову допомогу слід стягнути із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (еквівалентно 38,95%), у розмірі 1179,41 грн. та 6 621,50 грн. відповідно.
На підставі викладеного, керуючись ст. cт. 10, 12, 13, 17, 81, 89, 141, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Коллект Центр” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Коллект Центр” заборгованість за договором позики № 2254686 від 13 жовтня 2021 року у загальному розмірі 9 328 (дев'ять тисяч триста двадцять вісім) грн 25 коп, з яких: 5 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4 328,25 грн - заборгованість за відсотками та заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №4044544 від 23 квітня 2021 року у загальному розмірі 26 376 (двадцять шість тисяч триста сімдесят шість) грн 21 коп з яких: 20 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5 700,00 грн - заборгованість за відсотками, 95,05 грн - нараховані 3% річних та 584,16 грн - інфляційні втрати, а всього в загальній сумі 35 704 (тридцять п'ять тисяч сімсот чотири) грн 46 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Коллект Центр” судові витрати по справі у вигляді сплаченого судового збору пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1179 грн. 41 коп та витрати на правничу допомогу в розмірі 6 621 грн. 50 коп., а всього в сумі 7800 (сім тисяч вісімсот) грн 91 коп.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його ухвалення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Коллект Центр”, юридична адреса: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Суддя: О.С.Кириченко