Справа № 2-894/10
08 вересня 2010 року м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Личковахи О.О., при секретарі - Комаренко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області про нарахування пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області про нарахування пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю.
В позовній заяві вказував, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії , отримує пенсію в управлінні Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області . Як йому стало відомо, згідно ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", йому повинні виплачувати пенсію у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком і згідно ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", повинні виплачувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров”ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. Він звернувся до відповідача з письмовою заявою про нарахування йому пенсії згідно чинного законодавства і фактично отримав відмову, яку він рахує незаконною..
Як вказував позивач, відповідач, мотивуючи свою відмову, посилається на п.2 постанови КМУ від 03.01.2002 року №1 "Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" , відповідно до якого надбавки, підвищення та додаткові пенсії з 01.01.2002 року обчислювалися, виходячи з розміру 19,91 грн., а також на те, що з 01.01.2008 року Законом “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»” внесено зміни до ЗУ № 796.
Після прийняття рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, вказував позивач, зазначена постанова №1 від 03.01.2002 року була скасована Постановою КМУ "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" від 16.07.2008 року № 654. Цим же рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 були визнані такими, що не відповідають Конституції України, та є не конституційними положення ЗУ "Про державний бюджет України на 2008 рік", якими були внесені зміни до ст. 51 ЗУ № 796.
Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, вказував позивач, Верховна Рада України в 2006 році доповнила Закон України № 796 статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинитися іншими Законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
У відповідності до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускаються звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Отже, на думку позивача, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами при визначенні розміру додаткової пенсії застосуванню підлягає ст.51 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням визначення поняття мінімальної пенсії за віком частиною 1 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ,так як іншого нормативно - правового акту, який би визначив цей розмір або встановлював інший розмір, немає. При розрахунку додаткової пенсії, передбачено ст.51 Закону України № 796, застосовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до частини 3 ст. 67 ЗУ № 796 у редакції ЗУ від 05.10.2006 року № 231 - У встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду ,заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1,2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру мінімуму.
Позивач просив зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавській області здійснити перерахунок його пенсії відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з встановленого законом мінімального розміру пенсії за віком, визначеного ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і провести її виплату з дня призначення йому пенсії, тобто з 21.05.1997 року, як інваліду 3 групи, а з 01.08.2005 року - як інваліду 2 групи та стягнути з відповідача на його користь витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В судове засіданні позивач ОСОБА_1 не з”явився, але подав письмову заяву, в якій просив справу слухати за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задоволити.
Відповідач управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області в судове засідання свого представника не направив, але подав заяву, в якій просив справу слухати за відсутності його представника, позовні вимоги позивача не визнав, подавши заперечення.
Суд, врахувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи та належно оцінивши всі зібрані по справі докази, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
З матеріалів справи та наявних в ній доказів судом встановлено наступне.
Позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, що підтверджується посвідченням громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) Серія НОМЕР_1 від 12.01.1997 року. Згідно довідки Сер.МСЕ- від 06.09.2005 р. позивачу з 01.08.2005 року встановлена 2 група інвалідності по захворюванню, пов'язаному із виконанням обов»язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, згідно довідки Сер. НОМЕР_2 від 10.06.2010 року з 10.06.2010 року він є інвалідом 2 групи по захворюванню, пов'язаному із виконанням обов»язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, безстроково, що також підтверджується і посвідченням інваліда 2 групи Серія НОМЕР_3, виданим 07.09.2005 року. До цього позивач мав статус інваліда 3 групи по захворюванню, пов'язаному із виконанням обов»язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою Сер.НОМЕР_4, згідно якої з 01.07.2002 року 3 група інвалідності йому встановлена повторно при огляді 02.07.2002 року.
Враховуючи зазначений статус позивача, останній відповідно до повідомлення управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі № 194/К-02 від 26.05.2010 року з 01.01.2004 року отримував пенсію по інвалідності, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, по 3 групі інвалідності , пов”язаної з виконанням обов»язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, згідно Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Пенсійна виплата складалася з основного та додаткового розміру пенсії, розрахунок яких проводився відповідно до постанови КМУ № 1 «Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 року, виходячи з розміру 19 грн.91 коп.
З 01.08.2005 року позивач отримує пенсію по 2 групі інвалідності по захворюванню, пов”язаному з виконанням обов»язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Структура місячної виплати складається з основного розміру пенсії, додаткової пенсії інвалідам 2 групи внаслідок ЧК (ст.49) - 20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) , підвищення інвалідам армії, прирівняним до інвалідів війни 2 групи, щомісячної цільової грошової допомоги на проживання інвалідам війни 2 групи (згідно Закону України “Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни” від 16.03.2004 р. № 1603-ІУ із змінами, внесеними згідно із Законом України № 2192-ІУ від 18.11.2004 р., що набрав чинності з 01.01.2005 р.). Основний розмір пенсії обчислено згідно з постановою КМУ № 1 «Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 року, постановою КМУ № 654 від 16.07.2008 р. “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян». Додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров”ю, обчислено згідно постанови КМУ № 1 «Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 року, постанови КМУ від 28.05.2008 р. № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року № 796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком, для інвалідів 3 групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком. Згідно зі статтею 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам 2 групи - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, інвалідам 3 групи - у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523 «Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи». Ця постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Доводи відповідача про те, що ним позивачу правомірно нараховувалася і виплачувалася пенсія відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами внесеними Законом України № 107-VI від 28.12.2007 року та Постанов Кабінету Міністрів України № 1”Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету” від 03.01.2002 року, № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року та № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008 року, на думку суду, сформовані на підставі неправильного розуміння змісту вказаних норм чинного законодавства, спростовуються наданими доказами та матеріалами справи, а тому не можуть бути застосовані судом при прийняті рішення. Вказаний висновок суду зроблено на підставі наступного.
Дійсно, згідно п.2 Постанови КМУ від 03.01.2002 року №1 "Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”, надбавки, підвищення та додаткові пенсії з 01.01.2002 року обчислювалися, виходячи з розміру 19 грн.91 коп.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 року було внесено зміни до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема змінено розміри державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в бік зменшення, визначивши її у процентах прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
З дотриманням зазначених змін, які були внесені Законом України № 107-VI від 28.12.2007 року, фактично прийняті Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року ( взамін ПКМУ № 1 від 03.01.2002 року) .
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення підпунктів 12, 15, 17 пункту 28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, пріоритетності законів над підзаконними актами, враховуючи те, що позивач з 01.01.2004 року по 31.07.2005 року отримував пенсію по інвалідності як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії по 3 групі інвалідності, яка пов”язана з виконанням військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС по Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а з 01.08.2005 року отримує пенсію по 2 групі інвалідності по захворюванню, пов”язаному з виконанням обов»язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, суд дійшов висновку, що з 01.01.2004 року по 31.07.2005 року УПФУ в Хорольському районі Полтавської області повинно було нараховувати та виплачувати позивачу пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров”ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а з 01.08.2005 року , за виключенням періоду з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року, УПФУ в Хорольському районі Полтавської області повинно було нараховувати та виплачувати позивачу пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров”ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров”ю, передбачені ст.ст. 54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року , оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності підпунктів 12, 15, 17 пункту 28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. І після цього ні у 2009 році, ні у 2010 році ніякими законодавчими актами зміни в редакцію ст.ст.54,50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не вносилися.
Між тим, з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом, відповідач, здійснюючи позивачу нарахування та виплату пенсії, передбаченої ст.ст.50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції від 01.01.2008 року з урахуванням п.п.12,15,17 пункту 28 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо нарахування і виплати пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого законом мінімального розміру пенсії за віком, визначеного ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, на думку суду, при визначенні розміру пенсії та додаткової пенсії позивача з 01.01.2004 року, за виключенням періоду з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року, підлягає застосуванню ст. ст. 54 ч.4,50 ч.1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року, № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року, які суттєво обмежують і погіршують конституційні права позивача.
Доводи відповідача в частині, що після ухвалення Конституційним Судом рішення від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 Верховною Радою не був встановлений новий порядок нарахування та виплати особам , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, не прийнято рішення про поновлення відповідних норм у попередній редакції , не може бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволені позову.
Вихідним критерієм розрахунку пенсії та додаткової пенсій позивачу, в даному випадку, на думку суду, виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Вказаний висновок суду зроблений на підставі того, що за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України № 1058-ІV, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Отже, наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання пенсії в розмірі, передбаченому ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Між тим, на думку суду, вимоги позивача про перерахунок та виплату йому відповідачем пенсії та додаткової пенсії за період часу з 21.05.1997 року по 31.12.2003 року задоволенню не підлягають, оскільки протягом даного періоду на законодавчому рівні конкретний розмір мінімальної пенсії за віком визначений не був, положення ст.28 вищевказаного Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» набрали чинності лише з 01.01.2004 року, отже, відповідач за період часу з 21.05.1997 року по 31.12.2003 року діяв правомірно на підставі положень постанов Кабінету Міністрів України, якими на той час регулювалися питання нарахування та виплати державної та додаткової пенсії громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка, беручи до уваги рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 року, є чинною на даний час, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, беручи до уваги викладене вище, підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,за період з 01.01.2004 року по 31.07.2005 року та підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,з 01.08.2005 року, за виключенням періоду з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачені ним витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 88, 212, 213, 215,218 ЦПК України , згідно ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 року , суд
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області про нарахування пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю , задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 01.01.2004 року по 31.07.2005 року , виходячи з встановленого законом мінімального розміру пенсії за віком, визначеного ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01.08.2005 року, за виключенням період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року, виходячи з встановленого законом мінімального розміру пенсії за віком, визначеного ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та проводити відповідні виплати.
Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області на користь ОСОБА_1 сплачені ним витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Полтавської області через Хорольський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.