79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
31.03.10 Справа№ 7/21
за позовом Міжнародної благодійної органзації «Екологія-Право-Людина»
до відповідача відритого акціонергого товариства «Миколаївцемент»
про про зобов'язання вчинити певну дію
суддя Фартушок Т.Б.
секретар Дубенюк Н.А.
Представники:
від позивача - Єлизавета Алексєєва, довіреність в матеріалах справи;
від відповідача -Козленка С.А., довіреність в матеріалах справи;
Суть спору:
Міжнародна благодійна організація «Екологія-Право-Людина»звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до відкритого акціонерного товариства «Миколаївцемент»про зобов'язання вчинити певну дію, а саме -зобов'язати Відповідача негайно надати Позивачу документи, запитані листом від 02.12.2009р. шляхом надіслання паперових копій або електронних носіїв, що містять запитувані документи, на адресу Позивача 79000, а/с 316. Позивач також просить судові витрати покласти на Відповідача.
Відповідно до позовної заяви, 02.12.2009р. Позивач надіслав Відповідачу запит про надання екологічної інформації. Станом на час подання позову інформації, що запитувалась, Відповідачем не надано.
Позовні вимоги мотивовані, зокрема, листами Позивача Відповідачу №247 від 02.12.2009р. та №278 від 11.01.2010р., відповіддю Відповідача Позивачу №02339 від 30.12.2009р., довіреність на право здійснення представництва, платіжними дорученнями №450 та ;451 від 28.01.2010р., списком відправленої кореспонденції з відбитком поштового штемпеля від 27.01.2010р.
Ухвалою господарського суду Львівської області №7/21 від 08.02.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16год. 55хв. 22.02.2010р. в судових засіданнях 22.02.2010р., 02.03.2010р. та 22.03.2010р. оголошувались перерви.
В судовому засіданні 22.02.2010р. представникам Сторін оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст. 20. 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Заяв про відвід судді не надходило.
Представник Позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала.
Представник Відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив.
Протягом розгляду справи до господарського суду Львівської області надійшли та представниками Сторін подано наступні документи.
22.02.2010р. представником Позивача в судовому засіданні подано наступні документи: повідомлення про відсутніть обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України; копію довідки №4284 про включення Позивача в ЄДРПОУ.
Також, 22.02.2010р. представником Позивача подано письмове пояснення щодо підвідомчості спору господарському суду.
22.02.2010р. представником Відповідача подано копію довіреності на право здійснення представництва та клопотання про припинення провадження у справі з наступних підстав: спір не належить розглядатись в господарських судах, оскільки справа не підвідомча господарському суду; лист Позивача розглянутий Відповідачем, підтвердженням чого є відповідь Відповідача №02430 від 01.02.2010р., отже, відсутній предмет спору. Судом відмовлено в зазначеному клопотанні у зв'язку з тим, що спір підлягає розгляду в господарських судах, враховуючи суб'єктний слкад учасників та характер спору, в тому числі приватно-правовий характер, та представником Відповідача не подано дастатніх доказів того, що запитувана Позивачем інформація надана, та отримання такої інформації Позивачем не підтверджено.
02.03.2010р. представником Позивача подано пояснення щодо клопотання Відповідача про закриття провадження по справі у зв'язку з відсутністю спору. в поясненні, зокрема, зазначається, що відповідно до п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/612 від 23.08.1994р., господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору у таких випадках: припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилось неврегульованих питань; спір врегульовано сторонами після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
Крім того, 02.03.2010р. представником Позивача подано заяву про закриття провадження у справі в частині позовної вимоги про надання копії ліцензії на здійснення діяльності у сфері поводження з відходами, яка булла добровільно подана Відповідачем.
Також, 02.03.2010р.представником Позивача подано пояснення по суті спору, в якому зазначено, що відповідно на реалізацію зобов'язання, передбаченого п.6 ст.5 Конвенції про доступ до інформації, законодавство України передбачає, зокрема, вільний доступ громадськості до: 1) матеріалів оцінки впливу на навколишнє середовизе (ОВНС) проектів, реалізація яких може мати вплив на довкілля, в процесі підготовки цих матеріалів та участь громадськості у формуванні остаточного варіанту проекту ще до моменту подачі останнього на державну екологічну експертизу; 2) екологічної інформації, якою володіють підприємтва, установи, організації незалежно від форм власності, діяльність яких може мати вплив на довкілля.
Так, п.1 наведеного доводу в поясненні представник Позивача обгрунтовує наступним: відповідно до ДБН України А.2.2-1-2003 Проектування. Склад і зміст матеріалів оцінки впливу на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд, при виконанні ОВНС замовник залучає громадськість до процесу розробки проекту, реалізаціяф якого може справляти вплив на довкілля, з метою врахування громадської думки. Відповідно до п.1.6 ДБН, на початку підготовки матеріалів ОВНС, замовник готує і публікує Заяву про наміри, відповідно до затвердженої форми (додаток Г до ДБН) та забезпечує надання громадськості проектних матеріалів (п.1.8). У заяві про наміри подається вказана у відповідному пункті ДБН інформація. Крім того, у Заяві про наміри додається інформація про час і адресу, за якою можна ознайомитися з матеріалами проекту ОВНС, а також адресу і телефон для подачі пропозицій. В процесі підготовки матеріалів ОВНС замовник збирає звернення громадян, здійснює розгляд та врахування зауважень і пропозицій громадськості та корегування матеріалів ОВНС за результатами громадського обговорення (п.п.1.6, 1.8). На основі висновків остаточного звіту ОВНС замовник і виконавець ОВНС складають текст Заяви про екологічні наслідки планової діяльності і забезпечують її розповсюдження через засоби масової інформації. Таким чином, як стверджує представник Позивача, відмова Відповідача, викладена у листі від 01.02.2010р., грубо порушує чинне законодавство, оскільки повністю нівелює право громадськості на участь у процесі формування проекту і зводиться до виключно формального ознайомлення громадськості із затвердженим проектом, коли на нього вже неможливо вплинути. Позивач є об'єднанням громадян, які об'єдналися для реалізації своїх екологічних прав.
П.2 доводу пояснення представник Позивача обгрунтовує тим, що у зв'язку з реалізацією вищенаведеної Конвенції, Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»було доповнено ст.25-1, відповідно до ч.1 якої, підприємства, установи та організації, діяльність яких може негативно вплинути або впливає на стан навколишнього природного середовища, життя і здоров'я людей, зобов'язані забезпечувати вільний доступ населення до інформації про стан навколишнього середовища. Враховуючи надання Відповідачем проміжкових відповідей на звернення Позивача від 02.12.2009р., враховуючи ст.20 Закону України «Про звернення громадян», Відповідач порушив загаьний 45 денний строк розгляду звернення, оскільки наддав відповідь 01.02.2010р. Запитувана інформація, матеріали ОВНС та висновок державної екологічної експертизи є екологічною інформацією, відповідно визначення ст.25 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», і жодна її частина не охороняється законом від розповсюдження широкому колу зацікавленої громадськості. Запитувані документи не належать до державної чи комерційної таємниці, не становлять конфіденційної інформації і не захищаються нормами цивільного законодавства про захист прав інтелектуальної власності, а відповідно, повинні бути надані у відповідь на належно оформлене звернення. Відповідно, Відповідач порушив норми Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»та Закону України «Про звернення громадян».
02.03.2010р. представник Відповідача подав в судовому засіданні письмове повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України та копії наступних документів: листа Відповідача Позивачу №02430 від 01.02.2010р.; довідки про включення Відповідача в ЄДРПОУ; акту надання документів для адвокатського провадження.
Крім того, 02.03.2010р. представником Відповідача подано клопотання про припинення провадження у справі. Клопотання мотивоване тим, що 01.02.2010р. Відповідачем повідомлено Позивача про результати розгляду звернення, отже, станом на момент порушення провадження у справі Відповідачем вчинено дії, на які посилається і які вимагає вчинити Позивач. Також, представником Відповідача зазначено, що акт копія акту надання документів для адвокатського провадження подана на підтвердження відсутності одного з документів, витребовуваних Позивачем.
22.03.2010р. представником Відповідача подано заперечення на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову з наступних підстав.
Відповідно до п.1 заперечення, запит Позивача про надання інформації є очевидно необгрунтованим та сформульованим в загальному вигляді. Наведене представник Позивача обгрунтовує тим, що відповідно до п.3 ст.4 «Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля»(далі -Конвенція), у запиті про надання екологічної інформації може бути відмовлено, якщо запит є очевидно необгрунтованим або сформульованим в надто загальному вигляді. Запит про надання екологічної інформації, надісланий Позивачем №247 від 02.12.2009р., не містить будь-якого обгрунтування, а лише констатує факт збору такої інформації. Також, вказаний запит щодо кожного документа, який запитується, не містить посилання на те, ким його складено (видано), дату, номер реєстрації тощо, що, в свою чергу, свідчить про надто загальний характер запиту і унеможливлює надання таких документів.
Згідно п.2 заперечення, ст.21 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»передбачено, що громадські природоохоронні об'єднання у галузі охорони навколишнього природного середовища мають право проводити громадську екологічну експертизу; вільного доступу до екологічної інформації; оскаржувати в установленному законом порядку рішення про відмову чи несвоєчасне подання за запитом екологічної інформації або неправомірне відхилення запиту та його неповне задоволення, та інше; тобто, вказаною нормою надано таке право сааме громадським природоохоронним об'єднанням. В запиті про надання документів Позивач не вказав на те, що є громадською організацією, було зазначено лише назву та обревіатуру; отже, у Відповідача не було законних підстав для надання документів за запитом. Ст.25-1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»передбачно порядок екологічного інформаційного забезпечення, а сааме -спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, діяльність яких може негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища, життя і здоров'я людей, зобов'язані забезпечувати вільний доступ населення до інформації про стан навколишнього природного середовища; отже, вказаною нормою передбачено доступ саме населення до такої інформації.
В п.3 заперечення зазначено, що Позивачем, крім інших документів, висувається вимога про надання Відповідачем Проекту оцінки впливу на навколишнє середовище будівництва нового цементного заводу за сухим методом ВАТ «Миколаївцемент». Вказаного документа не існує, про що було повідомлено Позивача листом від 01.02.2010р., відповідно, у Відповідача відсутня можливість надання неіснуючого документа. Згідно з п.п. «с»п.3 ст.4 згаданої у запереченні Конвенції, у запиті про надання екологічної інформації може бути відмовлено, якщо запит стосується матеріалів, що знаходяться на завершальній стадії їх підготовки. Наведене обгрунтовано ст.33 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п.4 заперечення, Відповідачем листом від 01.02.2010р. повідомлено Позивача про те, що матеріали щодо «Оцінки впливу на навколишнє середовище збільшення потужності виробництва цементу та перевід обертових печей на ВАТ «Миколаївцемент»з природного газу на вугілля та альтернативне паливо»та висновок державної екологічної експертизи проекту «Реконструкція ВАТ «Миколаївцемент»при збільшенні потужностей виробництва цементу та перевід печей з природного газу на вугілля та альтернативне паливо»передані (описаному нижче адвокатському об'єднанню) у зв'язку із розглядом (іншої) судової справи та на даний час відсутні у Відповідача. Відповідно до п.п. «а»п.3 ст.4 згаданої Конвенції, у запиті про надання екологічної інформації може бути відмовлено, якщо державний орган, до якого було направлено запит, не має у своєму розпорядженні відповідної екологічної інформації.
Також, представник Відповідача звернув увагу суду, що в обгрунтування позовних вимог Позивач покликається на ст.50 Конституції України, відповідно до якої, кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, однак, в данному випадку інформація, яка запитується Позивачем, не є інформацією про стан довкілля. Обгрунтування наведенного представником Позивача не надано.
26.03.2010р. до господарського суду Львівської області надійшло пояснення представника Позивача по суті заперечення Відповідача.
По п.1 заперечення Відповідача представник Позивача зазначає наступне. Відзив на позовну заяву Відповідач базує на положеннях ст.4 зазначеної вище Конвенції. Проте, ратифікувавши Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання, одним з яких є обов'язок забезпечити вільний доступ до екологічної інформації, якою володіють органи державної влади, поведінку яких, за умови одержання запиту, і регулює ст.4 Конвенції. Таким чином, положення ст..4 Конвенції жодним чином не регулюють відносини, які виникли між Позивачем і Відповідачем у зв'язку з якими виник спір, що розглядається судом.
Щодо п.2 заперечення представник Позивача зазначила, що для Позивача не є необхідним наявність чіткого законодавчого виправдання кожного акту поведінки, яке є обов'язковим для органу державної влади. Разом з тим, ст.25-1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»встановлює прямий обов'язок Відповідача забезпечити вільний доступ до екологічної інформації, який Відповідач не виконав. Крім того, представник Позивача зазначила на зловживання Відповідачем довірою суду, оскільки у повторному запиті до Відповідача №278 від 11.01.2010р. Позивач чітко зазначив на те, що є громадським природоохоронним об'єднанням із посиланням на Статут Позивача, хоча така вимога і не ставиться Законом України «Про звернення громадян».
Спростовуючи п.3 заперечення Відповідача, представник Позивача зазначила, що відповідно на реалізацію міжнародного зобов'язання, визначеного ст.6 Конвенції, законодавство України передбачає вільний доступ громадськості до матеріалів оцінки впливу на навколишнє середовище (ОВНС) проектів, реалізація яких може мати вплив на довкілля, в процесі підготовки цих матеріалів та участь громадськості у формуванні остаточного варіанту проекту ще до моменту подачі останнього на державну екологічну експертизу. Відповідно до ДБН України А.2.2-1-2003 Проектування. Склад і зміст матеріалів оцінки впливу на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд, при виконанні ОВНС замовник залучає громадськість до процесу розробки проекту, реалізація якого може справляти вплив на довкілля, з метою врахування громадської думки. Відповідно до п.1.6 ДБН, на початку підготовки матеріалів ОВНС, замовник готує і публікує Заяву про наміри, відповідно до затвердженої форми (додаток Г до ДБН) та забезпечує надання громадськості проектних матеріалів (п.1.8). У заяві про наміри подається вказана у відповідному пункті ДБН інформація. Крім того, у Заяві про наміри додається інформація про час і адресу, за якою можна ознайомитися з матеріалами проекту ОВНС, а також адресу і телефон для подачі пропозицій. В процесі підготовки матеріалів ОВНС замовник збирає звернення громадян, здійснює розгляд та врахування зауважень і пропозицій громадськості та корегування матеріалів ОВНС за результатами громадського обговорення (п.п.1.6, 1.8). На основі висновків остаточного звіту ОВНС замовник і виконавець ОВНС складають текст Заяви про екологічні наслідки планової діяльності і забезпечують її розповсюдження через засоби масової інформації. Таким чином, позиція Відповідача, викладена у листі від 01.02.2010р., про те, що матеріали ОВНС нового цементного заводу будуть надані для ознайомлення лише після їх затвердження під час громадських слухань, грубо порушує чинне законодавством, оскільки нівелює право громадськості на участь в процесі формування проекту і зводиться до виключно формального ознайомлення громадськості із затвердженим проектом, коли на нього вже не можна буде вплинути. Позивач є об'єднанням громадян, які об'єдналися для реалізації своїх екологічних прав.
Щодо п.4 заперечення Відповідача представник Позивача зазначила наступне. У запереченні Відповідач посилається на положення Конвенції. Ст.4 Конвенції, як вже зазначалось, стосується органів державної влади. А відповідно до ст..25-1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підприємства, установи та організації, діяльність яких може негативно вплинути або впливає на стан навколишнього природного середовища, життя і здоров'я людей, зобов'язані забезпечувати вільний доступ населення до інформації про стан навколишнього природного середовища. Запитувані документи №1 і №2 (нумерація, як вказано у позові) є власністю Відповідача, тому до нього і звернувся Позивач. Передача таких документів будь-яким третім особам на звільняє Відповідача від обов'язку забезпечити вільний доступ до таких документів, гарантований Позивачу чинним законодавством.
Також, 26.03.2010р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання представника Позивача про винесення окремої ухвали у зв'язку з порушенням Відповідачем Закону України «Про звернення громадян»та Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». В клопотанні представник Позивача просить винести окрему ухвалу, якою порушити питання про притягнення до адміністративної відповідальності відповідних посадових осіб ВАТ «Миколаївцемент».
За результатом розгляду судом відмовлено в задоволенні клопотання виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.90 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу. Згідно ч.2 ст.90 Господарського процесуального кодексу України, окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі.
Проте, господарський суд не вправі давати вказівки щодо виробничих процесів або оперативно-господарської діяльності та визначати, яке стягнення слід накласти на посадову особу за порушення законності або виявлені недоліки, в тому числі не вправі давати вказівки щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності.
Поряд з цим, судом зазначено представнику Позивача, що Вони вправі ініціювати питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності тих чи інших посадових осіб в порядку, визначеному законодавством про адміністративні правопорушення, в тому числі Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Також, 31.03.2010р. представником Позивача подано копію статуту Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина».
В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно до ч.5 ст.2 Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, ратифікованої Законом України №832-XIV від 06.07.1999р., зацікавлена громадськість означає громадськість, на яку справляє або може справити вплив процес прийняття рішень з питань, що стосуються навколишнього середовища, або яка має зацікавленість в цьому процесі; для цілей даного визначення недержавні організації, які сприяють охороні навколишнього середовища та відповідають вимогам національного законодавства, вважаються такими, що мають зацікавленість.
Згідно ч.2 ст.21 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища України», діяльність громадських об'єднань в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється відповідно до законодавства України на основі їх статутів.
Відповідно до статуту, зареєстрованого Міністерством юстиції України 24.03.1999 р. із змінами, метою створення і діяльності Позивача є надання допомоги у захисті екологічних прав фізичним і юридичним особам, захист довкілля, сприяння розвитку природоохоронної справи тощо; з метою здійснення статутної діяльності організація має право, зокрема, представляти та захищати свої законні права та інтереси, законні права та інтереси своїх членів та інших осіб у державних та громадських органах, органах місцевого самоврядування; звертатися до державних та громадських органів, органів місцевого самоврядування, інших юридичних та фізичних осіб з питань, що стосуються довкілля, порушень законодавства України.
Відповідно до матеріалів позовної заяви, Позивачем скеровано Відповідачу запит №247 від 02.12.2009р. про надання екологічної інформації, відповідно до якого, Позивач на підставі положень свого статуту щодо здійснення управління та контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища збирає інформацію про перехід ВАТ «Миколаївцемент»на альтернативні види палива, будівництво нового цементного заводу та потенційний вплив такої діяльності на стан складових довкілля та здоров'я людей. Керуючись ст.ст.25, 25-1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Позивач просить Відповідача надати копії наступних фактичних документів у паперовому чи електронному форматі:
1) ОВНС проекту «Реконструкція ВАТ «Миколаївцемент»при збільшенні потужностей виробництва цементу та перевід обертових печей на ВАТ «Миколаївцемент»з природного газу на вугілля та альтернативне паливо»;
2) висновок державної екологічної експертизи проекту «Реконструкція ВАТ «Миколаївцемент»при збільшенні потужностей виробництва цементу та перевід обертових печей на ВАТ «Миколаївцемент»з природного газу на вугілля та альтернативне паливо»;
3) ліцензії на здійснення діяльності у сфері поводження з відходами, а саме збирання, утилізації відпрацьованих автомобільних шин та ТПВ;
4) ОВНС проекту спорудження нового заводу із сухим способом виробництва цементу.
Згідно поданої Відповідачем за №02339 від 30.12.2009р. відповіді Позивачу, Відповідач за результатами розгляду листа №247 від 02.12.2009р. повідомляє наступне. Запит про надання екологічної інформації, зважаючи на значний обсяг запитуваної інформації, потребує додаткового опрацювання ВАТ «Миколаївцемент». Враховуючи наведене, ВАТ «Миколаївцент»не відмовляє в задоволенні запиту та інформує про те, що мотивовану відповідь буде надано після закінчення його розгляду в найкоротший термін. Крім того, Відповідач просить повідомити чи є Позивач громадським природоохоронним об'єднанням.
Відповідно до листа Позивача №278 від 11.01.2010р. на ім'я Відповідача, Позивач вважає висновок Відповідача про потребу у додатковому опрацюванні запиту необгрунтованим та таким, що порушує права Позивача на доступ до еклогічної інформації. Позивач є громадською організацією, основною діяльністю якої є захист довкілля. Разом з тим, Позивач обгрунтував, що згідно Законів України «Про інформацію», «Про звернення громадян», «Про охорону навколишнього природного середовища», жодна особа не зобов'язана обгрунтовувати свою зацікавленість у запитуваній інформації чи займатись певною діяльністю для отримання такої. Також, Позивач просить надіслати інформацію, запитувану листом від 02.12.2009р.
Листом №02430 від 01.02.2010р., надісланим Позивачу 04.02.2010р. (підтвердженням чого є поштова квитанція з відбитком поштового штемпеля від 04.02.2010р.), Відповідач повідомив Позивача про наступне. Позивач надає запитувані документи та повідомляє наступне. Запитуваний проект ОВНС будівництва нового цементного заводу за сухим методом ВАТ «Миколаївцемент»на даний час перебуває на стадії розробки та остаточно не затверджений. Матеріали щодо «Оцінки впливу на навколишнє природне середовище збільшення потужності виробництва цементу та перевід обертових печей на ВАТ «Миколаївцемент»з природного газу на вугілля та альтернативне паливо»передані у зв'язку із розглядом іншої судової справи та на даний час відсутні на ВАТ «Миколаївцемент».
Усі вищеописані листи отримані адресатами, підтвердженням чого є наявні у них доводи з посиланням на попередні листи, та визнання представниками Сторін факту отримання наведених листів в усних пояснееннях та наданих суду, і наявних в матеріалах справи документах, в тому числі поясненнях, запереченнях на позов.
Згідно з п. “е” ч.1 ст. 9 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” (далі -Закон), кожен громадянин має право на вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) та вільне отримання, використання, поширення та зберігання такої інформації, за винятком обмежень, встановлених законом.
Відповідно до п. «в»ч.1 ст.10 Закону, екологічні права громадян забезпечуються участю громадських об'єднань та громадян у діяльності щодо охорони навколишнього природного середовища.
Згідно з ч.1 ст.25 вказаного Закону, інформація про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) - це будь-яка інформація в письмовій, аудіовізуальній, електронній чи іншій матеріальній формі про: стан навколишнього природного середовища чи його об'єктів - землі, вод, надр, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та рівні їх забруднення; біологічне різноманіття і його компоненти, включаючи генетично видозмінені організми та їх взаємодію із об'єктами навколишнього природного середовища; джерела, фактори, матеріали, речовини, продукцію, енергію, фізичні фактори (шум, вібрацію, електромагнітне випромінювання, радіацію), які впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей; загрозу виникнення і причини надзвичайних екологічних ситуацій, результати ліквідації цих явищ, рекомендації щодо заходів, спрямованих на зменшення їх негативного впливу на природні об'єкти та здоров'я людей; екологічні прогнози, плани і програми, заходи, в тому числі адміністративні, державну екологічну політику, законодавство про охорону навколишнього природного середовища; витрати, пов'язані із здійсненням природоохоронних заходів за рахунок фондів охорони навколишнього природного середовища, інших джерел фінансування, економічний аналіз, проведений у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля.
У відповідності до п. п. “д”, “і” ст.21 згаданого Закону, громадські природоохоронні об'єднання мають право, зокрема, вільного доступу до екологічної інформації; оскаржувати в установленому законом порядку рішення про відмову чи несвоєчасне надання за запитом екологічної інформації або неправомірне відхилення запиту та його неповне задоволення.
Згідно з ч.1 ст.251 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, діяльність яких може негативно вплинути або впливає на стан навколишнього природного середовища, життя і здоров'я людей, зобов'язані забезпечувати вільний доступ населення до інформації про стан навколишнього природного середовища.
Відповідно до ст.1 Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, ратифікованої Законом України №832-XIV від 06.07.1999 р. (далі -Конвенція), з метою сприяння захисту права кожної людини нинішнього і прийдешніх поколінь жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров'я та добробуту, кожна із Сторін гарантує права на доступ до інформації, на участь громадськості в процесі прийняття рішень і на доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, у відповідності до положень цієї Конвенції.
Згідно з ч.5 ст.3 Конвенції, положення цієї Конвенції не впливають на права будь-якої Сторони продовжувати виконувати або впроваджувати заходи, що передбачають більш широкий доступ до інформації, більш активну участь громадськості в процесі прийняття рішень і більш широкий доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, ніж це передбачено цією Конвенцією.
Згідно з ч.6 ст.3 згаданої Конвенції, ця Конвенція не потребує будь-яких послаблень існуючих прав на доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища.
З огляду на вищенаведені норми законодавства, господарський суд приходить до висновку, що Конвенція, хоч і покладає обов'язок по інформуванню щодо екологічної інформації на державні органи, однак не обмежує та не звільняє відповідних суб'єктів (у цьому випадку конкретне підприємство (ст.251 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”) від виконання вимог національного законодавства щодо надання екологічної інформації.
Крім того, посилання відповідача на ст.4 Конвенції є безпідставним, оскільки вона регламентує надання екологічної інформації, зокрема громадськості, державними органами.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, право чи інтерес особи підлягають захисту у випадку його порушення, невизнання чи оспорювання.
З огляду на викладене в сукупності, матеріали справи, Відповідач несе обов'язок по наданню екологічної інформації на підставах, передбачених Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища”(ст.251 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (що і є у цьому випадку).
Згідно з ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Щодо доводів Відповідача про те, що згідно акту надання документів для адвокатського провадження, укладеного між Відповідачем та адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс»(далі -Об'єднання), Відповідач передав Об'єднанню у зв'язку з необхідністю представлення інтересів Позивача в судовій справі в тому числі наступні оригінали документів: Оцінка впливу на навколишнє середовище збільшення потужності виробництва цементу та перевід обертових печей на ВАТ «Миколаївцемент»з природного газу на вугілля та альтернативне паливо»та додатки; Висновок державної екологічної експертизи проекту «Реконструкція ВАТ «Миколаївцемент»при збільшенні потужностей виробництва цементу та перевід печей з природного газу на вугілля та альтернативне паливо», і, відповідно, вказані документи у відповідача відсутні, суд зазначає наступне.
Відповідно до матеріалів справи, в тому числі доводів представника Відповідача, запитувані документи є власністю Відповідача, передача таких документів у користування іншим особам не позбавляє Відповідача права доступу до цих документів, не унеможливлює зняття з них копій та не позбавляє Відповідача обов'язку щодо надання інформації по зазначених документах, визначеного законодавством, тому числі надання копій таких документів.
Враховуючи вищенаведене, позовна вимога щодо зобов'язання Відповідача надати Позивачу документи, запитані листом від 02 грудня 2009 року шляхом надіслання паперових копій або електронних носіїв, що містять запитувані документи, на адресу Позивача 79000, а/с 316 підлягають до задоволення в частині зобов'язання Відповідача надати наступні документи:
1) ОВНС проекту «Реконструкція ВАТ «Миколаївцемент»при збільшенні потужностей виробництва цементу та перевід обертових печей на ВАТ «Миколаївцемент» з природного газу на вугілля та альтернативне паливо»;
2) висновок державної екологічної експертизи проекту «Реконструкція ВАТ «Миколаївцемент»при збільшенні потужностей виробництва цементу та перевід обертових печей на ВАТ «Миколаївцемент»з природного газу на вугілля та альтернативне паливо».
Щодо зобов'язання надати 4) ОВНС проекту спорудження нового заводу із сухим способом виробництва цементу суд зазначає наступне.
Відповідно до листа Відповідача №02430 від 01.02.2010р., проект ОВНС будівництва нового цементного заводу за сухим методом перебуває на стадії розробки. Відповідно до доводів представника Відповідача, зазначених у запереченні на позовну заяву, вказаного документу на час розгляду спору не існує.
Відпровідно до ч.1 ст. 33 Господарського процессуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні та Позивачем не подані докази того, що ОВНС проекту спорудження нового заводу із сухим способом виробництва цементу існує, чи існував на час подання описаних вище запитів чи на час подання позову до суду, відповідно, що такий проект перебував чи перебуває у власності чи в розпорядженні Відповідача, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Відповідача надати ОВНС проекту спорудження нового заводу із сухим способом виробництва цементу слід відмовити.
Щодо зобов'язання 3) ліцензії на здійснення діяльності у сфері поводження з відходами, а саме збирання, утилізації відпрацьованих автомобільних шин та ТПВ, суд зазначає наступне.
Згідно листа Відповідача №02430 від 01.02.2010р. та доводів клопотання від 02.03.2010р., Відповідачем надано Позивачу ліцензії на здійснення діяльності у сфері поводження з відходами. Наведене підтверджується також поданною в судовому засіданні 02.03.2010р. заявою представника Позивача
Відповідно до п.1.-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відповідно, провадження у справі в частині зобов'язання Відповідача надати копію ліцензії на здійснення діяльності у сфері поводження з відходами слід припинити.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат в данному випадку суду слід врахувати, що позовна заява Позивачем подана до господарського суду Львівської області 02.02.2010р., а лист Відповідача №02430 від 01.02.2010р., додатком до якого Позивачу надано копію ліцензії, скерований Відповідачу 04.02.2010р. (підтвердженням чого є поштова квитанція з відбитком поштового штемпеля від 04.02.2010р.). Тобто, Відповідачем скеровано Позивачу копію ліцензії на здійснення діяльності у сфері поводження з відходами після надходження позовної заяви до суду.
Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
31.03.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 02.04.2010 року.
На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, ч.1 ст. 33, 34, 43, 49, 75, п.1-1 ч.1 ст.80, 85 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», ч.3 ст.11, ст. 15, ст.509, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, п. “е” ч.1 ст.9, п. «в»ч.1 ст.10, п.п. “д”, “і”, ч.2 ст.21, ч.1 ст.25 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст.1, ч.5 ст.2, ч.5, ч.6 ст.3 Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, ратифікованої Законом України №832-XIV від 06.07.1999р., суд -
1. В позові відмовити частково.
2. Зобов'язати відрите акціонерне товариство «Миколаївцемент»надати Міжнародній благодійній органзації «Екологія-Право-Людина»наступні документи, запитані листом від 02.12.2009р шляхом надіслання паперових копій або електронних носіїв, що містять запитувані документи, на адресу Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина»:
1) ОВНС проекту «Реконструкція ВАТ «Миколаївцемент»при збільшенні потужностей виробництва цементу та перевід обертових печей на ВАТ «Миколаївцемент»з природного газу на вугілля та альтернативне паливо»;
2) висновок державної екологічної експертизи проекту «Реконструкція ВАТ «Миколаївцемент»при збільшенні потужностей виробництва цементу та перевід обертових печей на ВАТ «Миколаївцемент»з природного газу на вугілля та альтернативне паливо».
3. В задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Відповідача надати ОВНС проекту спорудження нового заводу із сухим способом виробництва цементу відмовити.
4. Провадження у справі в частині зобов'язання Відповідача надати копію ліцензії на здійснення діяльності у сфері поводження з відходами слід припинити.
5. Стягнути з відритого акціонерного товариства «Миколаївцемент»на користь Міжнародної благодійної органзації «Екологія-Право-Людина»63грн. 75коп. державного мита та 177 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.
Суддя