79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
26.10.10 Справа№ 16/116(2010)
Господарський суд Львівської області у складі судді С. Іванчук, при секретарі Шереметі О.П., розглянувши матеріали справи за позовом: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, с. Стрілків
до відповідача: Фермерського господарства „Обелікс”, с. Сулятичі
про стягнення заборгованості
Представники сторін:
від позивача ОСОБА_1- підприємець, ОСОБА_2.- представник
від відповідача не з”явився
Права та обов”язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз”яснено, заяв про відвід судді не поступало, за клопотанням присутніх представників сторін технічна фіксація судового процесу не
проводилася.
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, с. Стрілків до Фермерського господарства „Обелікс”, с. Сулятичі про стягнення 62000грн. основного боргу, 15 128грн. інфляційних втрат, 4185грн.-3 % річних, 6200 грн. штрафу, 22818грн.пені , відшкодувати судові витрати та вартість витрат на правову допомогу в розмірі 11 000 грн.
Ухвалою суду від 21.09.2010р.. прийнято позовну заяву до провадження та призначено до судового розгляду. У зв”язку із необхідністю подання додаткових доказів, з метою повного всебічного та об”єктивного вивчення усіх обставин справи у судових засіданнях 05.10.2010р. та 19.10.2010р. оголошувались перерви. Представник позивача в судове засідання з”явився, вимоги ухвали суду виконав, докази витребувані судом представив, надав оригінали документів для огляду, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Відповідач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, надав відзив від 19.10.10р. , в якому позовні вимоги в частині основного боргу в розмірі 62000грн. визнав повністю, в іншій частині позовних вимог та щодо відшкодування витрат на правову допомогу заперечив із наступних причин. Відповідач зазначає, що згідно до п. 1 Договору № 03 на виконання замовлення (надання послуг) від 20.02.2008 р., на підставі якого виникла заборгованість відповідача, позивач зобов'язався надати відповідачу послуги, зокрема здійснити поставку деревообробного та допоміжного устаткування. За умовами п.п 2 п. 1 цього договору, вартість поставленого устаткування вказується у накладних, що є невід'ємними частинами договору. Пунктом 4.2. договору сторонами також узгоджено термін здійснення розрахунків - протягом п'яти банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт та погоджена ціна договору - 240000, 00 гривень. Позивачем виконано умови договору в частині здійснення поставки устаткування на зальну суму 162000, 00 гривень, що доводиться накладними № 1 та № 2 від 12.05.2008 р. Однак, решта умов договору, позивачем не виконано. У зв'язку з неповним, частковим виконанням позивачем умов договору, а фактично здійснення поставки, сторонами не підписано акт виконаних робіт, з моменту підписання якого у відповідача виникає обов'язок сплати коштів за договором. Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відтак, зважаючи на те, що сторонами в Договорі обумовлено інші строки оплати, а саме протягом п'яти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт, безпідставним являється висновок позивача щодо прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання. Крім того, розділ VI ГПК України, не включає до судових витрат, витрати на правову допомогу підприємця. До судових витрат, які покладаються на відповідача при задоволені позову ГПК України віднесено суми, що підлягають до сплати за послуги адвоката, яким підприємець, що надає правову допомогу не являється та в матеріалах справи відсутні докази надання послуг та понесення позивачем витрат на їх оплату, зокрема акти приймання-передачі наданих послуг, квитанції про оплату тощо. Відтак, неправомірним являється вимога позивача про покладення на відповідача витрат, понесених ним на оплату правової допомоги підприємця, в сумі 11000, 00 гривень. В канцелярію суду 26.10.10р. поступило клопотання відповідача ( вх. № 20670), в якому останній просить відкласти розгляд справи у зв”язку із неможливістю явки представника відповідача в судове засідання. Представники позивача проти відкладення розгляду спору та задоволення клопотання заперечили. Судом розглянуто заявлене клопотання та відхилено у зв”язку із наступним. Відповідачем у поданому клопотанні не обґрунтовано поважних причин, за яких є неможливою явка повноважного представника відповідача, зокрема який був присутній у попередніх судових засіданнях чи іншого повноважного представника від даної юридичної особи. Окрім цього не долучено жодних доказів на підтвердження обставин зазначених у клопотанні, також не зазначено жодних причин неможливості подання доказів які відповідач може та бажає надати суду на підтвердження своїх заперечень, без яких неможливим буде подальше повне дослідження усіх обставин справи. Враховуючи те, що судом за клопотаннями зокрема відповідача у попередніх засіданнях оголошувались перерви та надано достатньо часу та можливостей для подання доказів та з метою запобігання зловживання правами та обов'язками сторони у процесі та попередження затягування розгляду справи та з метою розгляду спору у розумні строки, судом відмовлено у задоволенні заявленого клопотання.
Розглянувши документи і матеріали, подані суду, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, Господарський суд Львівської області в с т а н о в и в:
20.02.2008р. між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1, с. Стрілків та Фермерським господарством „Обелікс”, с. Сулятичі укладено договір № 03 на виконання замовлення (надання послуг) , згідно до умов якого Замовник замовляє, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надавати наступні послуги Замовнику : конструктивна розробка деревообробного та допоміжного устаткування, вирішення технологічних проблем; монтаж технологічного устаткування, пневмотранспортних систем, засобів механізації трудомістких процесів; поставка недостаючого деревообробного та допоміжного устаткування; надання послуг по технічному обслуговуванню обладнання. Вартість виконаних робіт вказується в Актах виконаних робіт, та поставленого устаткування - в накладних, що є невід'ємними частинами даного Договору. Загальна вартість договору становить 240.000,00 грн.
Згідно до п. 4.1. оплата вартості робіт (послуг) відбувається шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Терміни розрахунків визначено сторонами протягом 5(п”яти) банківських днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт.
На виконання умов договору Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1, с. Стрілків передано устаткування Фермерському господарству „Обелікс”, с. Сулятичі на загальну суму 162 000грн, що підтверджується накладними №1 від 12.05.08р. на суму 91000грн. та №2 від 12.05.08р. на суму 71000грн., які підписані представниками обох сторін та скріплені печатками. Фермерським господарством „Обелікс”, с. Сулятичі здійснено часткову оплату заборгованості в розмірі 100.000грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками від 18.03.08р., 19.03.08р., 21.03.08р., 05.08.08р, 13.08.08р, 08.09.08р., 25.09.08р., 25.09.08р., 01.12.08р., 30.01.09р., 03.06.09р, 18.09.09р., 19.11.09р. та підтверджується представниками обох сторін.
Внаслідок даних обставин у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з оплати за поставлений товар в загальному розмірі 62.000грн., що визнається відповідачем у поданому відзиві від 19.10.2010р. Позивачем на адресу відповідача надіслано претензію від 06.07.10р. із вимогою оплатити заборгованість в розмірі 109 492грн., яка отримана останнім 09.07.2010р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №1449265 , однак повна оплата за поставлене устаткування не проведена.
Відповідач стверджує, що позивачем виконано умови договору в частині здійснення поставки устаткування на зальну суму 162.000 гривень, що доводиться накладними № 1 та № 2 від 12.05.2008 р. , однак, в іншій частині , позивачем умови договору не виконано, що не заперечує і сам позивач. Відповідач зазначає, що у зв'язку із неповним, частковим виконанням позивачем умов договору, а фактично здійснення лише поставки устаткування, акт виконаних робіт сторонами не складався.
Як вбачається із змісту договору № 03 від 20.02.2008р. сторонами погоджено умови , щодо виконання робіт, надання послуг, а саме : конструктивна розробка деревообробного та допоміжного устаткування, вирішення технологічних проблем; монтаж технологічного устаткування, пневмотранспортних систем, засобів механізації трудомістких процесів та надання послуг по технічному обслуговуванню обладнання, а також умови щодо поставки недостаючого деревообробного та допоміжного устаткування. Сторонами у договорі погоджено, порядок оформлення наданих послуг(виконаних робіт) та поставленого устаткування, а саме визначено, що вартість виконаних робіт вказується в Актах виконаних робіт, а поставленого устаткування - в накладних, що є невід'ємними частинами даного договору, тобто даний договір містить елементи різних договорів (змішаний договір). При цьому у договорі визначено порядок оплати лише вартості робіт (послуг), тобто протягом п”яти банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт, однак строків та порядку оплати поставленого обладнання, умови договору не визначають. Інших доказів в підтвердження погодження сторонами строків оплати за поставлене устаткування сторонами не представлено.
За правилами ст.526 ЦК України,193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст.599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Із змісту даної норми вбачається, що в даному випадку кредитор має право вимагати виконання зобов'язання, а боржник відповідно виконати зобов'язання в будь-який час. Загальним правилом виконання такого зобов'язання є правило, що боржник має виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором вимоги. Тобто пред'явлення кредитором вимоги є тільки початком строку виконання, і виконання боржником обов'язку в будь-який день семиденного строку буде вважатися належним виконанням. Це правило є важливим, оскільки боржник буде вважатися таким, що порушив умову про строк виконання, а кредитор відповідно отримує право звертатися за захистом свого порушеного права до суду тільки на восьмий день після пред'явлення вимоги. Відлік семиденного строку починається з наступного дня після пред'явлення кредитором вимоги за загальним правилом обчислення строків .
Станом на день прийняття рішення доказів оплати 62000грн. боргу не представлено.
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. В силу ст.216 Господарського Кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до ст.625 ЦК України позивачем нараховано за період з 01.06.2008р. по 31.05.2010р. - 15 128грн. інфляційних втрат та за період з 01.06.2008р. по 31.08.2010р. 4 185грн. -3% річних. Як вбачається із вищевикладених обставин, сторонами не погоджено строки оплати за умовами поставки устаткування, внаслідок цього за умовами ст. 530 ЦК України строк оплати у боржника виникає у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором вимоги. Так, позивачем надіслано претензію, в якій містилась вимога оплатити за поставлений товар на підставі зазначених у позовній заяві накладних та отримана відповідачем 09.07.2010р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №1449265 Відтак, боржник порушив умову про строк виконання починаючи з 17.07.2010року. Тому, із врахуванням даних обставин, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат задоволенню за вказаний позивачем період не підлягають , а 3% річних підлягають задоволенню за період з 17.07.2010р. по період визначений позивачем, а саме по 31.08.2010р., що складає в перерахунку 234,41грн.
Відповідно до п.3.1.2 за необґрунтовану відмову від розрахунків за отримані послуги змовник виплачує штраф у розмірі 10% від суми відмови, а також 0,2% пені за кожний день простроченого платежу. Позивачем на підставі п.3.1.2 договору №03 від 20.02.2008р. , за прострочення оплати за поставлене устаткування, нараховано відповідачу штраф у розмірі 6200грн. та за період з 07.01.10р. по 31.08.2010р. пеню в розмірі 22 818грн. Як вбачається із положень даного пункту договору відповідальність визначена за прострочення платежу та відмову від розрахунків лише за отримані послуги, при цьому умовами договору не погоджена сторонами відповідальність за прострочення чи відмову від оплати за поставку устаткування . Відтак за даних умов відсутні правові підстави для нарахування пені та штрафу за прострочення та відмову від оплати за неналежне виконання зобов”язання, згідно умов договору, щодо поставки устаткування на підставі п.3.1.2 договору, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказів в спростування наведених обставин суду не представлено, доказів оплати не подано. Згідно до ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть доказуватися іншими засобами доказування.
Розглянувши вимогу позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 11000грн., слід зазначити наступне. Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Повноваження сторони або третьої особи, від імені юридичної особи, може здійснювати відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами. Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Тобто, вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в Рішенні Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року за номером 13-рп/2000. При цьому, статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам. Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов'язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
До матеріалів справи позивачем долучено договір про надання правової допомоги від 02.09.2010р. укладений із фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 , копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, довіреність видану фізичній особі -підприємцю ОСОБА_2 . При цьому, суду не представлено доказів в підтвердження проведення оплати за адвокатські послуги, доказів в підтвердження зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2, зокрема Свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю, не подано доказів в підтвердження фактичного обсягу наданих послуг та їх вартості доказів в підтвердження обсягу витраченого часу, щодо фактичного виконання договору про надання правової допомоги від 02.09.2010р., що зокрема унеможливлює визначення співрозмірності наданих послуг, оплаченій грошовій сумі. Як вбачається із долучених документів ОСОБА_2 діяв, зокрема як фізична особа -підприємець. Інших доказів в підтвердження надання ОСОБА_2 адвокатських послуг та оплати витрат на послуги адвоката ФОП ОСОБА_1. до матеріалів справи не долучено. Із врахуванням вищевикладених обставин, відсутні правові підстави для задоволення вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу.
Враховуючи вищевикладене, подані докази, надані пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 62 000грн. та 234,41грн. -3%річних є обґрунтованими, не спростованими і такими, що підлягають задоволенню, в іншій частині позовних вимог належить відмовити у зв”язку із безпідставністю.
Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст. 49 ГПК України пропорційно до суми задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 4-3,33,34,35,36,43,44,49, 82,83,84,85 ГПК України, суд
Позов задоволити частково.
Стягнути з Фермерського господарства „Обелікс”, с.Сулятичі Жидачівського району Львівської області 81719 ідентифікаційний код 31711882) на користь Фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1), 62 000грн. основного боргу, 234,41грн.. -3% річних, 622,34грн. державного мита та 133,12грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя