79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
26.10.10 Справа№ 26/111 (10)
За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-Український техно-торговий центр «Івіта-Сервіс», м. Львів
про: перегляд рішення суду від 19.05.2009 р. у справі № 26/50 за нововиявленими обставинами
За позовом: Прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави -уповноваженого органу -Львівської міської ради в особі Управління комунальної власності Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-Український техно-торговий центр «Івіта-Сервіс», м. Львів
про: стягнення 110 809,99 грн.
за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-Український техно-торговий центр «Івіта-Сервіс», м. Львів
до відповідача: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів
про: визнання недійсним договору оренди
Суддя Деркач Ю.Б.
при секретарі Боровець Я.
Представники:
від заявника Вихованський К.В. -представник (довіреність № 2 від 02.04.2010 р.)
від відповідача за зустрічним позовом не з'явився
Представнику заявника роз'яснено його права та обов'язки
передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Західно-Український техно-торговий центр «Івіта-Сервіс», м. Львів на розгляд суду подано заяву про перегляд рішення суду від 19.05.2009 р. у справі № 26/50 за нововиявленими обставинами.
Ухвалою суду від 11.10.2010 р. прийнято заяву до розгляду та призначено її до судового розгляду на 26.10.2010 р.
Суть спору по справі № 26/50: Прокурор Шевченківського району м. Львова в інтересах держави -уповноваженого органу -Львівської міської ради в особі Управління комунальної власності Львівської міської ради, м. Львів звернувся до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-Український техно-торговий центр «Івіта-Сервіс», м. Львів про стягнення 110 809,99 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на підставі укладеного між сторонами договору оренди № Ш-6738-8 нерухомого майна загальною площею 137,1 кв.м. по вул. Мазепи, 11 у м. Львові, внаслідок несвоєчасного внесення орендної плати, у відповідача виникла заборгованість, про що свідчить відповідний розрахунок.
Відповідачем подано відзив на первісний позов, в якому зазначає, що згідно укладеного договору оренди № Ш-6738-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 05.11.2008 р., зокрема п. 5.1., визначено розмір орендної плати в сумі 621,65 грн. без ПДВ. Термін договору оренди визначений на 2 роки 364 дні з 05 листопада 2008 року до 04 листопада 2011 року. Перебіг терміну дії договору оренди та настання обов'язку Орендаря щодо внесення орендної плати починається з дати його підписання. Внесений з ініціативи Орендодавця до договору п. 12.2., як підставу виникнення, визначає дату втрати чинності наказу управління від 16.04.2007 року № 274-О. Незважаючи на те, що в період з 16.04.2007 р. до 05.11.2008 р. зазначене приміщення Орендарем лише утримувалось, він щомісячно платив орендну плату, про що свідчать акти звірки, виставлені рахунки та платіжні доручення. Відповідно до зазначених документів, заборгованості з орендної плати не існувало. Відповідач вказує, що в предметі договору оренди № Ш-6738-8 від 05.11.2008 р., сторони визнають чинність наказу Управління комунальної власності від 16.04.2007 р. № 274-О. Тому, п. 12.2. суперечить самому договору в цілому, не базується на Законі та на дійсних взаємовідносинах між сторонами.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Західно-український техно-торговий центр «Івіта-Сервіс», м. Львів 29.04.2009 р. звернулося до господарського суду з зустрічною позовною заявою до Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів про визнання недійсним договору оренди № Ш-6738-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 05.11.2008 р. в частині п. 12.2.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовуються тим, що в період з 16.04.2007 р. до 05.11.2008 р. орендоване приміщення Орендарем не використовувалось, проте сплачувалась орендна плата за ставками, визначеними попереднім договором оренди від 14.11.2002 р. № Ш-1254. Внесений в договір пункт 12.2. є нікчемним зобов'язанням, яке порушує права та законні інтереси другої сторони, оскільки виникло ні не на підставі закону, ні не на підставі дійсних відносин між сторонами. Крім цього, наявність даного пункту договору унеможливлює проведення капітального ремонту приміщення.
Відповідачем було подало відзив на зустрічний позов, в якому просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію обгрунтовує тим, що сторони вільні в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного законодавства. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону та договору. Тому, відсутні правові підстави для задоволення зустрічного позову.
За Договором оренди № Ш-6738-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 05.11.2008 р. (далі по тексту -Договір оренди), на підставі наказів Управління комунальної власності від 16.04.2007 р. № 274-0 та від 11.09.2008 р. № 666-0, договору оренди від 14.11.2002 р. № Ш-1254, позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, а саме приміщення 1-го поверху, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. І. Мазепи, 11 загальною площею 137,1 кв.м. з індексом приміщення 4-1 - 4-10, 4-10а відповідно до даних технічного паспорта ЛМБТІ від 28.03.1997 року № 459.
Вартість об'єкта оренди, відповідно до звіту про експертну оцінку, затвердженого наказом від 20.10.2008 року № 726-е, станом на 01 вересня 2008 року становить 556 048,00 грн.
Згідно п. 2.1 Договору оренди, визначено цільове призначення об'єкта оренди -для побутового обслуговування населення.
Пунктом 5.1. Договору оренди визначено розмір орендної плати в сумі 621,65 грн. без ПДВ.
Термін Договору оренди визначений на 2 роки 364 дні з 05 листопада 2008 року до 04 листопада 2011 року.
Перебіг терміну дії Договору оренди та настання обов'язку орендаря щодо внесення орендної плати починається з дати його підписання.
Пунктом 12.2. Договору оренди визначено, що сторони домовились вважати істотною його умовою наступне: «Орендар зобов'язується протягом 15 календарних днів від дати переукладення Договору провести сплату різниці по орендній платі, яка виникла з дати втрати чинності наказу управління від 16.04.2007 року № 274-0 до моменту переукладення Договору із врахуванням суми, внесеної ним за цей період, згідно із наступним розрахунком: (сума орендної плати * кількість місяців від дати втрати чинності наказу від 16.04.2007 року № 274-О до дати переукладення Договору) - (сума орендної плати, внесена орендарем за цей період) * (індекси інфляції за цей період) * (ПДВ) = (5621,65*15) - 16600,98*(1,022*1,029*1.022*1,021*1,029*1,027*1,038*1,031*1,013*1,008*0,995*0,999*1,011)*1,2 = 103 494,40 грн. в т.ч. ПДВ 17 249,07 грн.».
Сторони в предметі договору оренди № Ш-6738-8 від 05.11.2008 р. підтвердили чинність наказу управління комунальної власності від 16.04.2007 р. № 274-О.
За період з 01.01.2007 р. до 30.11.2008 р. заборгованості з орендної плати відповідача перед позивачем не існує, про що свідчать акти звірки, підписані керівниками та скріплені печатками, рахунки на оплату та платіжні доручення, які додані до матеріалів справи.
Позивачем не доведено того, що п. 12.2 договору оренди відповідає фактичним відносинам між сторонами, типовому договору, Закону України «Про оренду державного та комунального майна», іншому цивільному законодавству, яке визначає відносини щодо оренди (найму).
Відповідно до п. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Річна орендна плата за користування цілісним майновим комплексом підприємства, його структурним підрозділом не може перевищувати десяти відсотків вартості орендованого майна.
Визначена в спірному пункті сума не є орендною платою з огляду на зазначену норму закону.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що спірний пункт внесений сторонами в текст договору оренди внаслідок помилки.
Вимоги про визнання недійсними угод, укладених внаслідок помилки, розглядаються господарськими судами за позовом сторони (сторін), яка діяла під впливом помилки. Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною за угодою предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що угода не була б укладена. Помилка повинна мати суттєве значення, зачіпати природу угоди або такі якості її предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням.
За приписами ч.ч. 4, 5 ст. 319 ЦК України, власність зобов'язує, а власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частиною 3 цієї статті встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
За приписами ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У відповідності до ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
За змістом ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.
Стаття 207 ГК України встановлює, що недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб, зокрема і умову типового договору, яка вимагає від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.
Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.
Що стосується відносин сторін щодо проведення капітального ремонту, ці обставини не є підставою для визнання договору недійсним. Однак, підставою для відмови в наданні згоди позивач зазначив наявність заборгованості, яка виникла зі спірного п. 12.2 Договору оренди. За таких обставин орендар вправі повторно звернутись до орендодавця чи врегулювати спір в судовому порядку.
Первісні позовні вимоги про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок несвоєчасного внесення орендної плати не відповідають фактичним обставинам справи. Надані відповідачем первинні бухгалтерські платіжні документи свідчать про відсутність заборгованості з орендної плати за період з 01.01.2007 р. до 30.11.2008 р.
Рішенням господарського суду Львівської області від 19.05.2009 р. у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди № Ш-6738-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 05.11.2008 р., укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Західно-Український техно-торговий центр «Івіта-Сервіс»в частині п. 12.2.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Західно-Український техно-торговий центр «Івіта-Сервіс»звернулось 08.10.2010 р. з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. У заяві вказує про те, що об'єкт оренди -нежитлові приміщення, загальною площею 137,1 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Мазепи, 11 не був зареєстрований за територіальною громадою м. Львова на момент укладення договору оренди, а саме 05.11.2008 р. З цих мотивів просить переглянути прийняте рішення і змінити його, визнавши недійсним договір оренди в цілому.
Враховуючи те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе переглянути справу за наявними у ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Представник заявника в судове засідання з'явився, викладене в заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами підтримав повністю.
Відповідач за зустрічним позовом явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав, документально та нормативно обгрунтованого письмового пояснення по суті заяви не подав.
Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути заяву без участі представника відповідача за зустрічним позовом за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали заяви, заслухавши пояснення представника заявника, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:
За Договором оренди № Ш-6738-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 05.11.2008 р., на підставі наказів Управління комунальної власності від 16.04.2007 р. № 274-0 та від 11.09.2008 р. № 666-0, договору оренди від 14.11.2002 р. № Ш-1254, відповідач за зустрічним позовом передав, а заявник прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, а саме приміщення 1-го поверху, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. І. Мазепи, 11 загальною площею 137,1 кв.м. з індексом приміщення 4-1 -4-10, 4-10а відповідно до даних технічного паспорта ЛМБТІ від 28.03.1997 року № 459.
Статтею 113 ГПК України встановлено, що судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, поданням прокурора не пізніше одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
Заявник надав копію листа ЛОР ОКП «БТІ та ЕО»№ Ю/2721 від 17.06.2009 р. (копія від 13.09.2010 р.), копію конверта від 17.09.2010 р. з яких випливає, що приміщення 1-го поверху загальною площею 137,1 кв.м. в м. Львові по вул. І. Мазепи, 11 за територіальною громадою не зареєстровані.
На адвокатський запит № 18-а від 18.10.2010 р. ЛОР ОКП «БТІ та ЕО»листом № 10047 від 22.10.2010 р. повторно підтвердило, що станом на 05.11.2008 р. -дата укладення договору оренди, зазначені приміщення не реєструвались за територіальною громадою м. Львова.
Оригінали документів оглянуті в судовому засіданні, їх належним чином завірені копії долучені до матеріалів справи.
Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Зміст права власності визначений в ст. 317 ЦК України, відповідно до якої власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
За нормами ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності.
Статею 327 ЦК України встановлено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, а саме ЛОР ОКП «БТІ та ЕО», який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Нормою ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень -це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, вказані обставини свідчать про те, що договір оренди № Ш-6738-8 від 05.11.2008 р. укладено з порушенням приписів ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст. 207 ГК України стосовно дотримання загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
В силу ст. 112 ГПК України, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
Такими ознаками характеризуються встановлені факти щодо відсутності у територіальної громади м. Львова права власності на об'єкт оренди.
Суд, проаналізувавши вказані вище норми законодавства, вважає що заявником з додержанням норм процесуального законодавства подано заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.
Згідно ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Спірний договір оренди № Ш-6738-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) укладений на строк 2 роки 364 дні, а отже у відповідності до ч. 2 ст. 793 ЦК України нотаріально не посвідчувався. В іншому випадку обставина щодо відсутністі державної реєстрації зазначеного майна на праві власності за територіальною громадою м. Львова була б відомою на момент укладення договору чи на момент первісного розгляду судом даної справи.
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
За вказаних обставин, при відсутності у Орендодавця -територіальної громади м. Львова на момент укладення договору права власності на нерухоме майно, що було предметом договору оренди № Ш-6738-8 від 05.11.2008 р., даний договір було б визнано судом недійсним повністю при первісному розгляді судом даного спору.
З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, Законом, ст.ст. 203, 215, 217, 236, 319 ЦК України, ст.ст. 202, 207 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 112, 115, 116 ГПК України, господарський суд -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-Український техно-торговий центр «Івіта-Сервіс»про перегляд рішення господарського суду Львівської області від 19.05.2009 р. у справі № 26/50 за нововиявленими обставинами задоволити.
2. Рішення господарського суду Львівської області від 19.05.2009 р. у справі № 26/370 скасувати.
3. Прийняти нове рішення по справі № 26/50.
4. У задоволенні первісного позову у справі № 26/50 відмовити.
5. Зустрічний позов у справі № 26/50 задоволити повністю.
6. Визнати недійсним договір оренди № Ш-6738-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 05.11.2008 р., укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Західно-Український техно-торговий центр „Івіта-Сервіс” (м. Львів, вул. Ляїмберга, 9/15, код ЄДРПОУ 22346667) з моменту укладення.
7. Стягнути з Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (м. Львів, пл. Галицька, 15, п/р 37183003003071 в ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, код ЄДРПОУ 25558625) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-Український техно-торговий центр „Івіта-Сервіс” (м. Львів, вул. Ляїмберга, 9/15, п/р 260033011826 в ЛМВ Ощадбанку, МФО 385048, код ЄДРПОУ 22346667) 85 грн. 00 коп. державного мита за розгляд справи № 26/50, 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за розгляд справи № 26/50 та 42 грн. 50 коп. державного мита за розгляд заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
8. Наказ № 26/50 від 17.07.2009 р. виданий господарським судом Львівської області вважати таким, що втратив чинність.
9. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Суддя