21 жовтня 2010 р. № 2-31/3921-2009
Вищий господарський суд України в складі колегії
суддів: Грейц К.В. - головуючого,
Бакуліної С.В.,
Глос О.І.,
розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
на постанову від 17.05.2010
Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі господарського суду АР Крим № 2-31/3921-2009
за позовом Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: - Республіканський комітет АР Крим з екології та природних ресурсів,
- Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель АР Крим,
- Республіканський комітет АР Крим з охорони навколишнього природного середовища,
- Головне управління національних природних парків і заповідної справи,
- Представництво Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва в АР Крим,
- Громадська організація "Рада підприємців торгівельних рядів "Секвоя",
- Фізична особа-підприємець ОСОБА_6,
- Фізична особа-підприємець ОСОБА_5,
за участю: прокурора АР Крим
про усунення перешкод та знесення споруди,
за участю представників:
позивача -
третіх осіб
відповідача -
прокуратури - не з'явились
не з'явились
не з'явились
ОСОБА_7
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.03.2010 (суддя Привалова А.В.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.05.2010 у справі № 2-31/3921-2009 (колегія суддів у складі головуючого суді Фенько Т.П., суддів Заплава Л.М., Маслової З.Д.), позовні вимоги, уточнені під час розгляду справи, задоволені в повному обсязі, зобов'язано Фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 (відповідача) усунути перешкоди у використанні Державною адміністрацією Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (позивачем) території Лівадійського парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення шляхом знесення за рахунок відповідача торгівельного павільйону (ролети), який знаходиться ліворуч від доріжки від Північних воріт Лівадійського парку-пам'ятки до Лівадійського палацу-музею на куртині № 40 під № 7, відповідно до схеми його розміщення.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням та постановою у справі, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зокрема, свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судами не врахована наявність у відповідача дозволу від 22.04.2008 № 050 керівника Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення на розміщення торгівельного павільйону на території Лівадійського парку-пам'ятки; судами не встановлене фактичне місце розташування торгівельного павільйону Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, який виконаний з полегшених конструкцій та є тимчасовою, а не стаціонарною, спорудою, розташований у місці, передбаченому лімітом № 224/24-6-2009 від 07.05.2009 на використання природних ресурсів у межах території та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення Автономної Республіки Крим на 2009 рік; суди не звернули увагу, що перевірка дотримання вимог земельного законодавства відповідачем проведена Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель в Автономній Республіці Крим до отримання ліміту № 224/24-6-2009 від 07.05.2009.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Представники сторін своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористались.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника Генеральної прокуратури України, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення створена відповідно до наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 196 від 12.05.2004 замість ліквідованої Адміністрації парків, згідно з Положенням про Державну адміністрацію Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення є державною установою, що здійснює державну політику у сфері охорони, збереження та використання території парків, у тому числі Лівадійського парку.
Територія Лівадійського парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, визначена проектом організації території парку в 1999 році та технічним звітом по інвентаризації і встановленню меж земельної ділянки Лівадійського парку в смт. Лівадія 2000 року, затвердженого п. 2 рішення Лівадійської селищної ради № 36 від 23.03.2001 з визначенням меж Лівадійського парку площею 35,9307 га і винесенням їх в натуру та видачею Адміністрації парків Державного акту на право постійного користування землею від 15.06.2001 І-КМ № 000504, зареєстрованого в Книзі державних актів на право постійного користування землею за № 76.
Водночас, попередніми судовими інстанціями враховано, що у зв'язку з ліквідацією Адміністрації парків відповідно до наказу Мінприроди України № 195 від 12.05.2004 рішенням Лівадійської селищної ради № 23 від 23.05.2006 переоформлено право постійного користування землею Лівадійського парку площею 35,9307 га на Державну адміністрацію Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення з видачею Державного акту на право постійного користування землею серії ЯЯ № 000660, який за рішенням від 11.06.2009 господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 2-8/1803-2009, яке не оскаржувалося сторонами та є чинним, зобов'язаний бути зареєстрований Державним підприємством "Центр земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах України", отже, право постійного землекористування позивача підтверджено належними документами.
20.01.2009 Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель в Автономній Республіці Крим проведена перевірка дотримання ОСОБА_4 вимог земельного законодавства України, за результатами якої виявлено, що ОСОБА_4 самовільно зайняла земельну ділянку площею 4кв.м шляхом встановлення торгівельного павільйону (пластикової ролети) за адресою: місто Ялта, смт. Лівадія, Лівадійський парк біля палацу, про що складено акт № 003411 від 20.01.2009, протокол про адміністративне правопорушення № 003411 від 20.01.2009, внесено припис № 003306 від 20.01.2009 про усунення вищевказаних порушень та винесено постанову № 003411 від 26.01.2009 про накладення адміністративного стягнення.
За результатами повторної перевірки стану дотримання вимог земельного законодавства на території Лівадійського парку Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель Автономної Республіки Крим встановлено, що ОСОБА_4 не виконано припис № 003306 від 20.01.2009, про що складені акт № 003009 від 18.03.2009, протокол № 003009 від 18.03.2009 про адміністративне правопорушення, внесено припис № 004216 від 18.03.2009 та винесено постанови № 003411 від 19.03.2009, № 003009 від 24.03.2009 про накладення адміністративного стягнення.
Зазначені обставини стали підставою для звернення Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення до суду з даним позовом, уточненим під час розгляду справи, в обґрунтування якого йдеться посилання на норми ст. ст. 44, 116, 118, 150, 152 Земельного кодексу України, ст. ст. 7, 11, 12, 38 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", ст. 376 Цивільного кодексу України.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про їх підставність і ґрунтовність, виходячи з того, що відповідач використовує спірну земельну ділянку самовільно, без правовстановлюючих документів шляхом зведення і розміщення стаціонарного торгівельного павільйону (ролети) не у місці, визначеному лімітом № 224/24-6-2009 від 07.05.2009 на використання природних ресурсів у межах території та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення АР Крим на 2009 рік
Разом з тим, колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, оскільки під час розгляду справи не були встановлені всі обставини, які мають значення для правильного вирішення спору у справі.
Згідно Охоронного зобов'язання № ППСПИ/3-41 від 26.05.2008 територія парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Лівадійський" загальною площею 35,9307 га є об'єктом природно-заповідного фонду України, який переданий під охорону позивачеві.
Забезпечення заповідного режиму згідно ст. ст. 3, 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 8 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та Положення про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1992 №459, здійснюється шляхом науково-обґрунтованого нормування впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, встановлення лімітів, якими визначаються обсяги використання природних ресурсів, у межах яких видаються дозволи на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.
Відповідно до Наукового обґрунтування лімітів на використання природних ресурсів території парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Лівадійський" від 16.12.2005, для розміщення тимчасових об'єктів рекреаційної інфраструктури (20 збірних металевих конструкцій розміром 2x2 кожний з санітарними і декоративними розривами) виділена територія по дублюючій доріжці вздовж основного підходу до палацу з північного (основного) в'їзду в парк довжиною 50м.
Фактично, згідно акту від 30.03.2009 контрольного заміру тимчасового використання території Лівадійського парку (додаток до акту КРУ в АР Крим від 31.03.2009 №07-21/07) металоконструкція, розділена на відсіки у кількості 12 шт., знаходиться на бетонній площадці єдиного масиву на куртині парку, замість площі 48кв.м металоконструкція займає площу 66кв.м (2,50x2,20)х12=66кв.м), що перевищує норму на 18кв.м.
Зазначена обставина, за висновком судів попередніх інстанцій, свідчить про безпідставне зведення і розміщення відповідачем стаціонарної споруди на природоохоронній території, що, за визначенням норми ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" є самовільним зайняттям земельної ділянки позивача.
Між тим, відповідно Інструкції про застосування порядку установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, затвердженої наказом Мінприроди України від 24.01.2008 №27, зареєстрованої Міністерством юстиції України 12.02.2008 за № 1117/14808, ліміти встановлюються щороку (п. 1.4 Інструкції); заявники подають матеріали до Мінприроди в строк до 15.09. поточного року (п. 2.3 Інструкції); затверджені ліміти доводяться до заявників не пізніше ніж за два місяця до початку наступного року.
Втім, суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки тим фактам, що перевірка відповідача здійснювалась у січні, березні 2009 року, а Ліміт № 224/24-6-2009 на використання природних ресурсів на 2009 рік затверджено Мінприроди України 07.05.2009, отже, судами не з'ясовано обставин і підстав здійснення відповідачем підприємницької діяльності на природоохоронній території в період, що передував перевірці, натомість, визначено порушення відповідачем припису п. 4 Ліміту № 224/24-6-2009, який на момент перевірки не був затверджений і доведений до заявника.
Крім того, колегія суддів не вважає ґрунтовним висновок судів попередніх інстанцій щодо розміщення торговельного павільйону відповідача не у місці, визначеному Науковим обґрунтуванням лімітів на використання природних ресурсів території парку-пам'ятк садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Лівадійський" від 16.12.2005, і що цей павільйон є стаціонарною спорудою, зведеною відповідачем, оскільки судами за допомогою належних і допустимих доказів не встановлене фактичне місце розташування торгівельного павільйону Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, залишились не спростованими доводи останньої, що павільйон виконаний з полегшених конструкцій та є тимчасовою, а не стаціонарною, спорудою, розташований у місці, визначеному лімітом № 224/24-6-2009 від 07.05.2009 на використання природних ресурсів у межах території та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення АР Крим на 2009 рік, адже, з актів від 20.01.2009, від 18.03.2009 перевірки Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель в Автономній Республіці Крим дотримання ОСОБА_4 вимог земельного законодавства України, саме на яких ґрунтуються позовні вимоги, вбачається встановлення ОСОБА_4 торгівельного павільйону у вигляді пластикової ролети без визначення фактичного місця її розташування.
Окрім того, судами не встановлено обставин зведення зазначеного павільйону саме відповідачем, адже, спірний павільйон № 7 знаходиться поміж інших таких 12 об'єктів у вигляді єдиної металоконструкції, розділеної на відсіки, отже, фізично не може виходити за межі визначеної Науковим обґрунтуванням території в 50м, не з'ясовано по якому дозволу і проекту побудована зазначена споруда, кому надана земельна ділянка для зведення цієї тимчасової споруди, хто був її забудовником і коли, втім, в матеріалах справи міститься ескізний проект торгових павільйонів в Лівадійському парку, замовником якого є Адміністрація парків, якому не надано будь-якої правової оцінки, відтак, не можливо дійти висновку, що відповідач, займаючи місце в одному з таких павільйонів (відсіків), є самовільним землекористувачем.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що справа розглянута судами з порушенням вимог процесуального законодавства, зокрема, ст. ст. 38, 43 Господарського процесуального кодексу України, які унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору і дійшли передчасного висновку про задоволення позовних вимог, в зв'язку з чим і на підставі п. 3 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України прийняті судові рішення підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємниця ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.05.2010 у справі господарського суду АР Крим № 2-31/3921-2009 та рішення від 11.03.2010 у цій справі скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду АР Крим.
Головуючий суддя К.В.Грейц
Судді С.В.Бакуліна
О.І.Глос