30 вересня 2010 р. № 2-22/3234.2-09 (2-29/5993.1-08, 2-22/9075-06)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого: Першикова Є.В.,
суддів: Данилової Т.Б.,
Муравйова О.В.,
розглянула
касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 (далі -Підприємець)
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 08.06.10
у справі № 2-22/3234.2-2009
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом Підприємця
до Євпаторійської міської ради (далі -Міськрада),
третя особа: установа "28 Управління начальника робіт" (далі -Управління),
про визнання пріоритетного права, визнання недійсним та скасування рішення.
В засіданні взяли участь представники :
- позивача: не з'явились;
- відповідача: не з'явились;
- третьої особи: не з'явились.
Ухвалою від 16.09.10 колегії суддів у складі головуючого -Першикова Є.В., суддів -Данилової Т.Б., Полянського А.Г. касаційна скарга Підприємця була прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 30.09.10.
Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111 4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
На момент розгляду справи у судовому засіданні 30.09.10 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 30.09.10 представники сторін не з'явились.
Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 06.05.10 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи, а повний текст постанови Вищого господарського суду України направляється учасникам судового процесу в установленому законом порядку поштою.
У зв'язку з зайнятістю судді Полянського А.Г., розпорядженням від 24.09.10 заступника Голови Вищого господарського суду України для касаційного перегляду справ, призначених до розгляду у судовому засіданні на 30.09.10 колегією суддів у складі головуючого -Першикова Є.В., суддів -Данилової Т.Б., Полянського А.Г. створено колегію суддів у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Данилова Т.Б., Муравйов О.В., яка переглядає справу по суті.
Як вбачається з правового аналізу матеріалів справи, постановою від 07.07.06 господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.), винесеною в порядку, визначеному ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, позовні вимоги Підприємця було задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Міськради № 24-22/126 від 29.07.04 "Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки військовій частині А-2677 для будівництва двох житлових будинків із вбудовано-прибудованими приміщеннями магазинів по вул.9-го Травня в районі "Красна гірка".
Визнано переважне право Підприємця на поновлення договору оренди земельної ділянки, укладеного 19.06.01 з Міськрадою.
У задоволенні іншої частини позовних вимог Підприємцю відмовлено.
Ухвалою від 18.10.06 Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Лисенка В.А., суддів -Антонової І.В., Котлярової О.Л.) апеляційні скарги Міськради та Управління залишено без задоволення, а постанову від 07.07.06 господарського суду Автономної Республіки -без змін.
Ухвалою від 23.04.08 Вищого адміністративного суду України касаційні скарги Управління та Міськради задоволено частково.
Постанову від 07.07.06 господарського суду Автономної Республіки Крим та ухвалу від 18.10.06 Севастопольського апеляційного господарського суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
При винесенні вказаної ухвали касаційний суд адміністративної юрисдикції звернув увагу на те, що фактично предметом спору у даній справі є право користування земельною ділянкою, проте попередні судові інстанції вирішуючи спір не з'ясували детально сутність кожної з позовних вимог -які вимоги Підприємця є публічно-правовими, а які -цивільно-правовими, та не розмежували їх.
Рішенням від 21.10.08 господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.), винесеним в порядку ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, в задоволенні позовних вимог Підприємцю відмовлено.
Постановою від 23.12.08 Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Видашенко Т.С., суддів -Котлярової О.Л., Заплави Л.М.) апеляційну скаргу Підприємця задоволено частково.
Рішення від 21.10.08 господарського суду Автономної Республіки Крим змінено.
Резолютивну частині рішення викладено в наступній редакції:
"Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним рішення Міськради від 29.07.04 № 24-22/126 "Про надання згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки військовій частині А-2677 для будівництва двох житлових будинків із вбудовано-прибудованими приміщеннями магазинів по вул.9-го Травня в районі "Красна гірка".
Визнати за Підприємцем право на поновлення договору оренди земельної ділянки, укладеного 19.06.01 за № 202 з Міськрадою.
Визнати недійсним рішення Міськради від 30.05.08 № 5-32/45 "Про припинення права користування земельною ділянкою Підприємцем та передачу земельної ділянки у короткострокову оренду Управлінню для будівництва двох житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями магазинів по вул.9-го Травня в районі "Красна гірка", площею 1,0434 га".
У іншій частині рішення від 21.10.08 господарського суду Автономної Республіки Крим залишено без змін.
Постановою від 14.05.09 Вищого господарського суду України касаційну скаргу Міськради задоволено частково.
Рішення від 21.10.08 господарського суду Автономної Республіки Крим та постанову від 23.12.08 Севастопольського апеляційного господарського суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою від 27.08.09 Верховного Суду України Підприємцю відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови від 14.05.09 Вищого господарського суду України.
Під час останнього розгляду справи рішенням від 08.04.10 господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) у задоволенні позовних вимог Підприємцю відмовлено повністю.
Постановою від 08.06.10 Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Ткаченко М.І., суддів -Фенько Т.П., Маслової З.Д.) рішення від 08.04.10 господарського суду Автономної Республіки Крим залишено без змін.
Вказані судові рішення мотивовані тим, що оскільки Міськрадою після закінчення строку дії попереднього договору, укладеного з Підприємцем, рішення про поновлення такого договору або укладення нового договору не приймалось, то у Підприємця права на оренду спірної земельної ділянки не виникло.
Не погодившись з рішенням першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду, Підприємець звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 08.04.10 господарського суду Автономної Республіки Крим та постанову від 08.06.10 Севастопольського апеляційного господарського суду скасувати.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 653, 654 Цивільного кодексу України, ст.ст. 30, 33 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 123, 141, 161 Земельного кодексу України, п. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
У своєму відзиві на касаційну скаргу Управління просить касаційну скаргу Підприємця залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення -без змін.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 19.06.01 на підставі рішення Міськради від 04.05.01 № 23-24/35 між Міськрадою та Підприємцем укладено договір оренди земельної ділянки № 202 (далі -Договір), строк дії якого визначено до 04.05.06. При цьому, судами встановлено, що цільове призначення зазначеної земельної ділянки було визначено як будівництво та обслуговування автостоянки.
За змістом зазначеного Договору судами встановлено, що згідно п. 1.1 Договору Орендар (Підприємець) отримав право на оренду земельної ділянки з міських земель за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, місто Євпаторія, вул.9-го Травня, загальною площею 2 402,9 м 2 відповідно до прикладеної схеми земельної ділянки, згідно проекту відводу та технічного звіту про перенесення кордонів земельної ділянки.
Судами встановлено, що 27.07.04 Підприємець звернувся до Міськради із заявою в якій відмовлявся від оренди земельної ділянки за Договором на користь приватного підприємця ОСОБА_6, у зв'язку з чим просив виділити земельні ділянки за адресою: м.Євпаторія, вул.9-го Травня б.73, 75, 79 і вул.60 років ВЛКСМ б.32, 36, а також по вул.Некрасова, зазначеному суб'єкту підприємництва. Проте, як свідчать матеріали справи, відповіді на таку заяву Підприємець не отримав.
Втім, матеріалами справи підтверджено, що 12.01.06 Підприємець звернувся до Міськради з заявою про продовження дії Договору та зміну його умов, а саме: просив надати земельну ділянку для будівництва двох дев'ятиповерхових житлових будинків на земельній ділянці загальною площею 7 000 м 2 строком на 5 років. Однак, під час звернення з вказаною заявою, Підприємцю стало відомо про те, що 29.07.04 Міськрадою було прийнято рішення № 24-22/126 "Про надання згоди на розробку проекту відводу земельної ділянки військової частині № А-2677 для будівництва двох житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями магазинів по вул.9-го Травня у районі "Красна гірка", яким військовій частині № А-2677 (правонаступником якої є Управління) дозволено розробити проект відводу земельної ділянки за адресою: вул.9-го Травня в районі "Красна гірка", площею 12 300,00 м 2 , для будівництва двох житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями магазинів.
Крім того, попередніми судовими інстанціями встановлено, що 30.05.08 Міськрадою було прийнято рішення № 5-32/45 "Про припинення права користування земельною ділянкою Підприємцем та передачу земельної ділянки у короткострокову оренду Управлінню для будівництва двох житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями магазинів по вул.9-го Травня в районі "Красна гірка", площею 1,0434 га".
Вказані обставини стали підставою для звернення Підприємця до суду з позовом у даній справі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що ст. 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згадою сторін.
Суд касаційної інстанції бере до уваги, що як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, Підприємець до Міськради в установленому законом порядку із заявою про продовження дії договору оренди земельної ділянки від 21.06.01 № 202 не звертався, а звернувся лише 12.01.06 із заявою, в якій просив внести зміни до договору оренди, які передбачали, зокрема, зміну цільового призначення.
Відповідно ст. 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.
Однак, як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, Підприємець у заяві визначив необхідність змінити цільове призначення земельної ділянки та її розмір, збільшивши його з 2 402,9 м 2 до 7 000 м 2 .
Враховуючи, що Міськрада після закінчення строку дії договору оренди від 21.06.01 № 202 відповідного рішення про його поновлення не приймала, то, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, у Підприємця право на оренду такої земельної ділянки не виникло.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Підприємцем в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесені рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову від 08.06.10 Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 2-22/3234.2-2009 господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.
Головуючий Є.Першиков
судді: Т.Данилова
О.Муравйов