21 жовтня 2010 р. № 38/112-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,
суддів:Глос О.І., Бакуліної С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Південний
гірничо-збагачувальний комбінат"
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського
суду від 16.08.2010р.
у справі №38/112-10господарського суду Дніпропетровської області
за позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"
доВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"
простягнення 49 201,60грн.
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:Овчинніков Б.С., дов. №724 від 20.07.2010р.
від відповідача:Субач Л.М., дов. №52-16/62 від 07.05.2010р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2010р. у справі №38/112-10 (суддя Бондарєв Е.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2010р. (судді:Лисенко О.М., Виноградник О.М., Науменко І.М.), позов задоволено. Стягнуто з ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь державного підприємства "Придніпровська залізниця" 49 201,60грн. штрафу, 492,02грн. витрат по сплаті державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У касаційній скарзі ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2010р., постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2010р. у справі №38/112-10 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 2 ст.921 ЦК України, ст. 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 29, 107 Статуту залізниць України, ст. ст. 4-2, 43 ГПК України, ст. 129 Конституції України.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин правильність застосування гос подарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
28.12.2006р. між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" та ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" було укладено договір №ПР/ДН-2-071/НЮп/672а про організацію перевезення вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (а.с. 26-28).
Згідно з обліковими картками виконання планів перевезень у грудні 2009р. по ст. Кривий Ріг Придніпровської залізниці мало місце невиконання відповідачем планів перевезень вантажу №17/227, №17/286 з вини відповідача, за що на підставі ст. 106 Статуту залізниць України позивачем було нараховано штраф в сумі 49 201,60грн.
У зв'язку з наведеним, позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (відповідача) про стягнення з останнього на користь ДП "Придніпровська залізниця" (позивача) 49 201,60грн. штрафу на підставі ст. 106 Статуту залізниць України.
Відповідач не визнав позов, посилаючись на звільнення від відповідальності на підставі ст. 107 Статуту залізниць України, оскільки він був змушений припинити відвантаження продукції призначенням ст. Берегова Одеської залізниці по планам перевезень №17/227 та №17/286 у зв'язку з різким погіршенням погодних умов, внаслідок чого стало неможливим проведення відвантаження продукції на морські транспорти, через що в порту сталося накопичення вагонів з вантажами.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що: по-перше, невиконання відповідачем планів перевезень у грудні 2009р. підтверджено матеріалами справи і відповідачем не заперечується; по-друге, повідомлення про неможливість виконання зобов'язання відповідачем були отримані позивачем лише 12.01.2010р., в порушення умов пункту 5.2 Договору №ПР/ДН-2-071/НЮп/672а про організацію перевезення вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 28.12.2006р., яким передбачено зобов'язання терміново повідомити іншу сторону договору про неможливість виконати зобов'язання через форс-мажорні обставини.; по-третє, відповідачем не доведено належними доказами настання форс-мажорних обставин в розумінні статті 107 Статуту залізниць України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки господарських судів першої та апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 105 Статуту залізниць України, залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідальність залізниці і вантажоперевізників за невиконання плану перевезень встановлена ст. 106 Статуту залізниць України.
Відповідно до п. “а” ст. 107 Статуту залізниць України, вантажовідправник звільняється від сплати штрафу за невиконання плану перевезень у разі стихійного лиха (замети, смерч, повінь, пожежа, землетрус тощо), що підтверджено відповідними документами згідно з Правилами і призвело до припинення руху на залізничних під'їзних коліях, або якщо згідно з чинним положенням виконувати вантажні роботи заборонено, а також у разі аварії на підприємстві, через що було припинено виробництво відвантажуваної продукції протягом не менше як трьох діб підряд.
Відповідно до пункту 5.2. Договору №ПР/ДН-2-074/НЮп/672а про організацію перевезення вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 28.12.2006р. сторона, яка не може виконувати зобов'язання за цим договором через форс-мажорні обставини, повинна терміново повідомити про це іншу сторону.
Господарськими судами встановлено, матеріалами справи підтверджено і відповідачем не заперечується факт невиконання відповідачем у грудні 2009р. планів перевезень (а.с. 12-25), за що позивачем на підставі ст. 106 Статуту залізниць України нараховано штраф в сумі 49 201,60грн.
Висновки господарських судів про непідтвердження належними і допустимими доказами наявності форс-мажорних обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати штрафу згідно зі ст. 107 Статуту залізниць України відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до п.6.1 Правил планування перевезень вантажів (далі - Правил), облік виконання плану перевезень вантажів здійснюється в обліковій картці (додаток 8) за кожним планом, а також за пред'явленням, та за замовленням про надолуження недовантаження за попередній місяць. На підставі цього обліку визначаються розміри матеріальної відповідальності сторін за невиконання плану.
Згідно з п. 6.4.6 Правил, у графі 7 зазначаються причини недовантаження до плану. У разі письмової відмови відправника від завантаження у цій графі робиться відмітка: "відмова від _____ вагонів" із зазначенням дати відмови. Заява відправника про відмову додається до облікової картки. У разі неплатоспроможності відправника, наявності заборони навантаження через карантин або з інших причин про це також робиться відповідна відмітка. Якщо окремої доби мало місце недовантаження одночасно з вини залізниці і відправника, у цій графі, крім причин недовантаження, вказується окремо кількість вагонів (контейнерів), не завантажених з вини залізниці і відправника.
Явища стихійного характеру (замети, повені, пожежі і т. ін.), які викликали перерву руху на залізничній під'їзній колії або при яких заборонено виконувати вантажні роботи, що стало причиною невиконання плану перевезення, оформляються відповідними актами за підписом начальника станції та керівника підприємства. Зазначені документи додаються до облікової картки (п.6.9. Правил)
Господарськими судами встановлено і матеріалами справи підтверджено, що у графі “7” облікових карток виконання плану перевезень №17/286, №17/227 (підписаних представником відповідача) не зазначено причини недовантаження до плану, на які посилається відповідач.
Доказів оформлення передбачених п. 6.9 Правил актів відповідачем також не надано.
Доводи відповідача про повідомлення залізниці про заборону на відвантаження в телефонному режимі цілком правомірно не було взято до уваги господарськими судами, оскільки не підтверджено будь-якими доказами, а письмово відповідач повідомив позивача про неможливість виконання зобов'язань за планами перевезень за грудень 2009р. лише 12.01.2010р.
За таких обставин, встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій з дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2010р. у справі №38/112-10 відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2010р. у справі №38/112-10 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2010р. у справі №38/112-10 -без змін.
ГоловуючийК.Грейц
Судді:О.Глос
С.Бакуліна