19 жовтня 2010 р. № 20/84
Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І. М., Палій В. М., за участю представника позивача О. Бєляєва (дов. від 27.08.09), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Производственно-коммерческий центр “Оптима, ЛТД” на рішення господарського суду Донецької області від 1 квітня 2010 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11 травня 2010 року у справі № 20/84 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Производственно-коммерческий центр “Оптима, ЛТД” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 108 945 грн. 85 коп. та за зустрічним позовом про розірвання договору та стягнення 10 695 грн.,
У березні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничий комерційний центр “Оптима ЛТД” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 108 945 грн. 85 коп. з підстав недійсності договору оренди.
Відповідач подав зустрічний позов про розірвання цього договору та стягнення суми боргу - 21 152 грн. (з урахуванням уточнених вимог) з підстав неналежного виконання зобов'язання.
Рішенням господарського суду Донецької області від 1 квітня 2010 року (судді І.Приходько, О.Сковородіна, Л.Чернота), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11 травня 2010 року, у задоволенні первісного і зустрічного позовів відмовлено з мотивів безпідставності.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Производственно-коммерческий центр “Оптима, ЛТД” просить судові рішення в даній справі скасувати з підстав порушення господарськими судами частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, статей 45, 43, 105 Господарського процесуального кодексу України та передати справу на новий розгляд.
Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте відповідач право на подання відзиву на касаційну скаргу не використав і його представник у судове засідання не з'явився.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Господарськими судами встановлено, що 1 липня 2005 року сторони уклали договір № 11-М, на умовах якого відповідач надав позивачеві послуги автостоянки (далі - договір).
З липня 2005 року по грудень 2007 року товариство перерахувало підприємцю плату в розмірі 104 174 грн. 34 коп.
Господарські суди дійшли правомірного висновку про те, що за своєю правовою природою спірний договір є договором оренди частини капітальної споруди.
Згідно з приписами статей 793 і 794 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі; договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню; договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.
Нотаріального посвідчення та реєстрації договору контрагенти не вчинили.
Статтею 220 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним і господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про застосування до спірних правовідносин правових наслідків недійсності правочину.
За правилами статті 216 Цивільного кодексу України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину; у разі неможливості повернення в натурі стороною всього, що вона отримала на виконання договору, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
За таких обставин господарські суді правильно застосували правові наслідки недійсності правочину та обґрунтовано відмовили в задоволенні первісного і зустрічного позовів.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Рішення господарського суду Донецької області від 1 квітня 2010 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11 травня 2010 року у справі № 20/84 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Производственно-коммерческий центр “Оптима, ЛТД” без задоволення.
Головуючий, суддя М.В. Кузьменко
Суддя І. М. Васищак
Суддя В. М. Палій